Захист рани від вторинного забруднення (інфекції)

Пошкоджену частину тіла оголюють. При цьому з постраждалого обережно і по можливості безболісно знімають одяг або взуття, а якщо це важко, то розрізають їх по швах. Перед накладенням пов'язки очищають шкіру навколо рани 0,5%-ним розчином нашатирного спирту, спиртом або горілкою і змащують шкіру йодною настойкою. Якщо є можливість, то рану присипають порошком пеніциліну. Сторонні тіла з рани не можна витягати, тому що можна викликати кровотечу. Невеликі ранки (садна, подряпини) можна змастити йодом або спиртом по всій поверхні і накласти смужки липкого пластиру, змастити колодієм або нанести краплю клею БФ-6. Великі рани треба закрити пов'язками.
Для накладення на рану пов'язки найпростіше використовувати так званий «індивідуальний пакет». В індивідуальному пакеті є бинт з двома ватно-марлевими подушечками. Бинт і ватно-марлеві подушечки знаходяться в пергаментним папері, в прогумованому чохлі і матер'яною оболонці. Одна із подушечок пришита до бинту, іншу, можна вільно пересувати на бинті.
При покритті оболонки і чохла виймають булавку пакету, розгортають пергаментний папір і дістають подушечки, не торкаючись поверхні (зовнішня сторона пов'язки підшита червоною питва), що накладається на рану. Якщо є наскрізне поранення, то одну подушечку накладають на вхідний отвір, іншу - на вихідну. Вели ж є одна рана, то її закривають обома подушечок. Потім подушечки закріплюють на рані марлевим бинтом; кінець бинта закріплюють шпилькою.
Якщо немає індивідуального пакета, на рану кладуть декілька стерильних (знезаражених) марлевих серветок, покривають шаром вати і накладають бинтову пов'язку.
Травматичні ампутації (відриви кінцівок, частин кінцівок, пальців). При нещасних випадках можливі повні або неповні, відриви частин кінцівки, найчастіше пальців або їх фаланг. У цих випадках поступають так само, як і при інших пораненнях, тобто зупиняють кровотеча (див. вище) і накладають пов'язку. Якщо відбуваються неповні відриви частини кінцівки (відірвана частина висить на шкірному або шкірно-м'язовому клапті), то її слід дбайливо загорнути у стерильний матеріал і при можливості покласти на неї холод. Якщо є повний відрив частини кінцівки, то і в цих випадках після тимчасової зупинки кровотечі і накладення на рану пов'язки відірвану частину потрібно зберегти, загорнувши у стерильний матеріал. У цьому й іншому випадку потерпілого необхідно терміново доставити до медичної установи, де хірургічним втручанням можна спробувати відновити цілісність кінцівки.
При великих пораненнях, щоб попередити розвиток інфекції, рекомендується дати потерпілому всередину 1-2 таблетки антибіотика (пеніцилін, біоміцин), а також обов'язково накласти на пошкоджену кінцівку транспортну шину.
При будь-якому пораненні потерпілому необхідно ввести протиправцеву сироватку.

4. Удари, розтягування і розриви зв'язок
Удари виникають при падінні або при ударі об твердий предмет. Зазвичай пошкоджуються м'які тканини і дрібні кровоносні судини, але можливі пошкодження внутрішніх органів: при ударах живота - пошкодження органів черевної порожнини (кишечник, печінка, селезінка і т. п.); при ударах грудей - травма легені, при ударах голови - пошкодження головного мозку і т. д. Найчастіше відбувається удари голови і кінцівок.
Ознаки забиття м'яких тканин: несильні болі в області забиття, невелика або більш поширена, розлита припухлість - крововилив, русі забитою частини тіла обмежені і болючі.
При ударах живота з пошкодженням органів черевної порожнини бувають сильні болі, блювання; при пошкодженні печінки, селезінки з'являються ознаки внутрішньої кровотечі (блідість шкірних покривів і слизових оболонок, запаморочення, втрата свідомості, загальна різко виражена слабкість, частий, малий пульс). При пошкодженні легені можливо кровохаркание.
Перша допомога. При ударах м'яких тканин - холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою; міхур з льодом або снігом), що давить на область крововиливи. Спокій забитою частини тіла, забитою кінцівки надають високе становище; наприклад, верхню кінцівку підвішують на косинці.
При ударах живота і підозрах на пошкодження внутрішніх органів потерпілого необхідно терміново відправити до медичної установи. Забороняється давати потерпілому воду і їжу.
При ударах грудей, супроводжуються кровохарканием, потрібно також направити потерпілого до медичного пункту.
Розтягнення і розриви зв'язок найчастіше відбуваються в області гомілковостопного суглоба; вони виникають при різких, надмірних рухах в області суглобів.
Ознаки: 1) різка, гострий біль у місці прикріплення пошкодженої зв'язки і області суглобів, 2) руху в області суглоба обмежені і болючі, 3) можлива припухлість в області суглоба (крововилив та порожнину суглоба).
Перша допомога: холод на область пошкодження і припухлості, що давить; повний спокій суглобу - накладення транспортної шини на кінцівку.

5. Вивихи і переломи
Вивихом називають ненормальне, стійке змішання кінців кісток, що утворюють суглоб. Вивихи можуть походити від різких, надмірних рухів у суглобі, падіння з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті удару в область суглоба і т. п. Найбільш чисті вивихи в плечовому, ліктьовому і тазостегновому суглобі. Нерідко вивихи поєднуються з переломами.
Ознаки: 1) болі в області потерпілого суглоба; 2) втрата звичайної нормальної рухливості в суглобі (кінцівку при спробах рухати нею як би пружинить), 3) вимушене положення кінцівки, 4) зміна форми кінцівки в області суглоба.
Перша допомога. Всі вивихи підлягають строковим «правлінню в лікувальних установах (медичних пунктах, поліклініках, лікарнях). Перед направленням потерпілого до лікувальної установи на пошкоджену кінцівку для забезпечення нерухомості накладають транспортну шину або надійно фіксуючу бинтову пов'язку. Для вгамування болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну.
Ні в якому разі не намагатися вправляти вивих!
Переломи кісток - порушення цілісності кісток - виникають звичайно в результаті травми. Переломи бувають відкритими, коли в області перелому є відкрита рана. При повних переломах відламки кістки відокремлені один від одного, при неповних бувають надломи, тріщини.
Загальні ознаки: 1) біль мимовільна чи виникає при навантаженні на пошкоджену кістку; 2) болю при обмацуванні області перелому, 3) неможливість (за рідкісним винятком) рухів в ушкодженій області (кінцівкою), 4) зміна форми ділянки тіла (кінцівки) в області перелому; 5) синці; 6) ненормальна рухливість кістки в області перелому.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути важким (переломи кісток черепа, таза, стегна і т, п.); нерідко підвищується температура.
Слід пам'ятати, що деякі з перерахованих ознак при деяких переломах (неповних, тріщинах, вбитих і т. п.) можуть бути відсутні, тому кожне підозріле на перелом пошкодження слід розцінювати як перелом кісток і надати потерпілому відповідну допомогу.
Перша допомога при переломах полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості кісткових відламків у місці перелому. Для цього необхідно іммобілізувати постраждалу частину тіла, тобто зробити її нерухомою, що досягається накладенням утримує пов'язки або найкраще транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металевими - сітчастими або дротяними, іноді дерев'яними. Для транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами, при їх відсутності шини доводиться виготовляти самим. Їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку, - палиці, дошки, лубки, дранки, прути, кора дерев, картон, пучки соломи, лопати і т. п. Всі шини повинні бути достатньої довжини і досить міцними.
Шини найкраще накладати на оголену частину тіла, однак при наданні першої допомоги, особливо в умовах геологорозвідувальних робіт, доцільніше накладатитранспортні шини поверх одягу. Якщо шина накладається на оголену частину тіла, то її потрібно обернути ватою, хусткою, особливо в місцях, де вона прилягає до кісткових виступів. Шина, загорнута ватою, повинна бути щільно приладнані до пошкодженої частини тіла, складаючи з нею як би одне ціле. Це досягається застосуванням марлевих бинтів, косинок, хусток, рушників, мотузок і т.п.
Основне правило іммобілізації більшості переломів: накладена транспортна шина повинна захоплювати не менше двох суглобів (вище і нижче місця перелому). Наприклад, при переломах кісток гомілки вона повинна захоплювати колінний і гомілковостопний суглоби; при переломах плечової кістки - плечової, ліктьової і променевозап'ястний суглоби; при переломах стегнової кістки - тазостегновий, колінний і гомілковостопний суглоби. Кінці пальців кисті або, стопи повинні залишатися вільними.
Якщо на місці перелому є рана (відкритий перелом), то місця біля рани змащують йодною настойкою, на рану накладають стерильну пов'язку (індивідуальний пакет) і потім приладнують транспортну шину.
Тільки після накладення транспортних шин потерпілий з переломом кісток може бути перевезений до медичного закладу, де йому буде надана остаточна допомогу.
Переломи ключиці. Вони виникають від удару, при падінні вперед або на витягнуту руку.
Ознаки: ключиця стає як би коротшим, болючість при обмацуванні області перелому, під шкірою можна промацати (обережно!) гострі краї кісткових відламків, плече і вся рука опущені донизу, рухи верхньої кінцівки обмежені.
Перша допомога. Іммобілізація (виключення всяких рухів) при переломах ключиці проводиться таким чином:
1) у пахвову западину кладуть велику грудку стиснутій вати;
2) руку згинають у лікті і щільно прибинтовують до тулуба,
3) передпліччя підвішують на косинці. Можна застосувати так звану пов'язку Дезо.
Переломи ребер. Виникають від безпосереднього удару чи стискання грудної клітини. Найчастіше зустрічаються переломи в області 4-10 ребер, при цьому можливі пошкодження внутрішніх органів (плеври, легень і т. п.).
Ознаки. Різко виражений біль у місці перелому, що підсилюється при вдиху, кашлі, чханні і рухах грудної клітки. Хворі намагаються дихати поверхнево, бояться кашляти. Якщо при переломах ребер пошкоджена плевра і легке, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). У цих випадках при общипування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Іноді буває кровохаркання.
Перша допомога при закритих переломах ребер складається в накладенні тугий кругової пов'язки (з бинтів, рушники або лейкопластах) на грудну клітку з метою обмеження дихальних рухів. Цю пов'язку накладають на нижню половину грудної клітки. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку кодеїну або анальгіну. Перевозити хворого потрібно в напівсидячому положенні. Переломи хребта. Переломи хребта стають особливо небезпечними і важкими, коли вони супроводжуються ушкодженнями спинного мозку. Відбуваються ці переломи в результаті падіння з висоти, здавлюванні вагою.
Ознаки. Значна хворобливість в області остистих (виступаючих позаду) відростків, різка болючість, а часто і неможливість русі в області хребта, може бути випинання (горб) в області остистих відростків.
Якщо при переломах здавлений спинний мозок, то можуть з'явитися паралічі кінцівок, втрата чутливості тіла нижче місця перелому, розлади функцій тазових органів (затримка сечі та калу).
Перша допомога. Перш за все, при наданні першої допомоги слід дотримуватися особливої ​​обережності при підніманні і перенесенні потерпілого. Не допускати згинання хребта (!), Тому що при цьому може постраждати неушкоджений спинний мозок або здавлювання його може посилитися.
Найважливіше забезпечити повну нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорстким ложем в положенні на животі; під плечі й голову підкладають валик. Укладання на носилки роблять у такий спосіб: потерпілого обережно повертають вниз животом, а потім 2-3 людини одночасно піднімають його і укладають на носилки, не допускаючи ні найменшого згинання хребта. На носилки кладуть лист фанери, дерев'яний щит, дошки і т. п. У такому положенні потерпілого перевозять до медичної установи.
Переломи кісток тазу. Виникають при сильному здавлюванні тазу, наприклад, між стіною і рухомим транспортом, між буферами вагонів, при падінні з висоти і т. п.
Переломи бувають найрізноманітнішими і нерідко супроводжуються ушкодженнями тазових органів (сечового міхура, прямої кишки і сечовипускального каналу).
Ознаки. Постраждалий не може стояти, ходити, а лежачи не може підняти витягнуту ногу; в області перелому з'являється припухлість і значна болючість; бувають крововиливи в паховій області і промежини.
Постраждалі зазвичай лежать в позі «жабки», тобто на спині з розведеними ногами, напівзігнутими в тазостегновому і колінному суглобах. Переломи кісток тазу, особливо коли вони супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів, можуть викликати загальний важкий стан потерпілого (шок).
Перша допомога. Постраждалого укладають горілиць па носилки з жорстким ложем (дошка, фанера, дерев'яний щит і т. п.). Ногам надають положення «жаби», тобто напівзігнуте і злегка розведене положення; для цього під коліна підкладають товсті валики (згорнуті ковдри і т. п.). Широким рушником або простирадлом слід стягнути таз та верхні відділи стегон. Необхідна термінова транспортування в такому положенні до медичної установи.
Переломи кісток верхньої кінцівки. Переломи плечової кістки бувають в середній її частині, у верхньому або нижньому її кінці.
Ознаки. При переломі верхнього кінця - припухлість, болючість. Якщо важко розпізнати, то потрібно вважати пошкодження переломом кістки.
Переломи середньої третини плеча: біль, больові точки при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів кінцівки, викривлення плеча і вкорочення його. Ненормальна рухливість в області перелому (не відтворювати штучно!).
При переломах нижнього кінця плечової кістки: велика припухлість і болючість в області ліктьового суглоба, значне обмеження рухів в суглобі.
Перша допомога при переломах плечової кістки полягає в забезпеченні повної нерухомості пошкодженої руки. Для цього накладають готові транспортні шини або шини, виготовлені з підручних матеріалів. Плечової, ліктьової і променевозап'ястний суглоби повинні бути нерухомі; пальці кисті повинні залишатися вільними. Рука повинна бути відведена від грудей в плечовому суглобі і зігнута в лікті; долоню - звернена до живота; кисть кілька розгинають (до тилу), а пальці залишають напівзігнутими.
Шину накладають у такому порядку: у пахвову западину вкладають щільний ватний валик і зміцнюють його бинтуванням через здорове надпліччя.
Широку й довгу (1 м) Шину (дротяну, з товстого картону) накладають, починаючи від плечового суглоба здорової руки, через спину і надлопаточной область, потім на задненаружной поверхню пошкодженого плеча та передпліччя повністю пальців.
До верхнього кінця шини прикріплюють два шматочки бинта, кожен довжиною близько 1 м. Ці бинти після накладення шини опускають попереду і позаду здорового плечового суглоба і прив'язують до нижнього кінця шини. Руку підвішують на косинці або прибинтовують до тулуба.
Переломи кісток передпліччя походять від безпосереднього удару або падіння на зігнуту в лікті або витягнуту руку. Переломи бувають у верхньому, середньому і нижньому відділах передпліччя.
Ознаки. При всіх переломах кісток передпліччя відзначаються біль, болючість при обмацуванні місця перелому, обмеження рухів або повна неможливість рухати кінцівкою. При переломах у верхньому відділі - значна припухлість (крововилив) в області ліктьового суглоба, при переломах в середній третині - викривлення передпліччя, а при обмацуванні - біль, хрускіт і ненормальна рухливість кісток. При переломі в нижній третині (перелом променевої кістки у типовому місці у лучезапястного суглоба) відзначається викривлення в області лучезапястного суглоба: кисть і прилеглий до неї кінець передпліччя як би зрушені до тилу (штикообразіое викривлення).
Перша допомога. Руці надають таке ж положення, як при переломі плечової кістки (див. вище). Шину попередньо вистилають ватою або м'якою матерією, надають їй форму жолоба і згинають під кутом. Довжина шини від верхньої третини плеча до кінця пальців. Руку укладають в шину; остання повинна розташовуватися по разгибательной поверхні кінцівки. Потім шини надійно прибинтовують.
При переломах кісток нижньої третини передпліччя шину довжиною від ліктьового суглоба до кінців пальців накладають у вигляді жолоба на долонну поверхню передпліччя і кисті. Пензлем потерпілий затискає щільний ватно-марлевий кім.
Переломи п'ясткових кісток. Ознаки: припухлість на тиловій частині кисті і болючість в області перелому, біль у місці перелому при стисканні кисті в кулак, а також при потягуванні за відповідний палець.
Переломи фаланг пальців. Ознаки: руху пошкодженого пальця обмежені, припухлість і болючість в місці перелому і при потягуванні за палець.
Перша допомога. При переломах п'ясткових кісток і фаланг пальців шини накладають так само, як і при переломах у нижній третині передпліччя (див. вище).
Переломи кісток нижньої кінцівки. Перелом стегнової кістки належить до важких пошкоджень і нерідко супроводжується важким загальним станом потерпілого (шок).
Переломи у верхньому кінці стегнової кістки (шийки стегна) зустрічаються переважно у літніх і старих людей. Чаші відбуваються переломи в середньому відділі стегнової кістки. Бувають переломи і в нижньому відділі кістки в області колінного суглоба.
Ознаки. При переломах стегнової кістки спостерігаються: біль, зміна форми кінцівки (викривлення), неможливість рухати кінцівкою і різкі болі при таких спробах. При переломах у верхньому відділі стопа і вся кінцівку бувають повернені назовні. Викривлення стегна буває дуже помітним при переломах і середньої третини стегна. При переломах в області колінного суглоба відзначається значна припухлість і неможливість розгинанні гомілки.
Перша допомога. При всіх переломах стегнової кістки дуже важливо надати всієї нозі абсолютну непорушність. Для цього користуються різними (дротяними, дерев'яними і т. п.) міцними шинами. Одна шина (довга) накладається від пахвової градини до краю стопи, інша, більш коротка, - від промежини до стопи. Довгу шину кладуть по зовнішній поверхні тулуба і ноги, коротку - по внутрішній поверхні ноги. Добре накласти і третю шину - по задній поверхні ноги. Шининакладаються, не знімаючи одягу і взуття. Всі шини потрібно надійно прибинтувати (бинтами, ременями тощо) до тулуба і пошкодженої кінцівки. Якщо є можливість, то шини вистилають м'яким матеріалом, Па кісткові виступи (для оберігання від тиску) можна покласти вату. Якщо немає готових стандартних або імпровізованих шин (з підручних матеріалів) припадає прибинтовують пошкоджену ногу до здорової.
Переломи кісток гомілки. Ознаки ті ж, що і при інших переломах кісток кінцівок. Біль, хворобливість в області перелому, зміна форми гомілки, неможливість користуватися кінцівкою. Іноді гострі відламки кісток можуть прорвати шкіру, що небезпечно, тому що можливе попадання інфекції.
Перша допомога: забезпечення повної нерухомості кінцівки. Для цього кладуть шини (стандартні або імпровізовані): одну шину кладуть по внутрішній поверхні кінцівки, іншу - на зовнішній поверхні кінцівки, починаючи від верхньої третини стегна до краю стопи (з захопленням колінного і гомілковостопного суглобів). Нижні кінці шин слід зігнути підковою для охоплення через підошву стопи. Ще надійніше накласти задню шину до кінчиків пальців стопи.
Переломи кісточок часто відбуваються при різкому, надмірному підвертань стопи назовні або всередину. Ламається одна з кісточок або обидві.
Ознаки. Болі, болючість при обмацуванні кісточок, зміна форми гомілковостопного суглоба і припухлість. Стопа зміщується назовні або всередину, неможливість ступити на ногу, болі при рухах в гомілковостопному суглобі.
Перша допомога. Забезпечення нерухомості (іммобілізація) як при переломах кісток гомілки.
Переломи кісток стопи. Ознаки ті ж, що і при переломах п'ясткових кісток. Крім того, набряк (припухлість) на тилу стопи, болючість при обмацуванні і при потягуванні на відповідний палець. Шину (краще задню у вигляді жолоба) згинають по контуру кінцівки і накладають від верхньої третини гомілки, заходячи за кінці пальців. Шину вистилають м'якою підкладкою.
Забезпечення нерухомості пошкодженої частини тіла - основне правило надання першої допомоги при травмах взагалі і при переломах кісток особливо. Транспортування постраждалих допустиме лише після виконання цього правила. Якщо потерпілий знаходиться у важкому стані (травматичний шок), то до виведення його з цього стану транспортування забороняється або, в крайньому випадку, припустима з використанням повітряного транспорту. При неможливості транспортування повітряним транспортом слід домогтися медичної допомоги на місці нещасного випадку. При задовільному стані потерпілого після накладення шин слід направити в медичний заклад. Для вгамування болю слід дати таблетку анальгіну. Можна дати гарячий чай або ковток вина, якщо немає підозр на ушкодження органів живота.

6. Пошкодження голови
Серед пошкоджень голови слід розрізняти: пошкодження м'яких тканин голови, пошкодження головного мозку, переломи кісток черепа.
Пошкодження м'яких тканин голови.
6.1 Удари і поранення.
Ознаки. При ударах м'яких, тканин голови - припухлість, крововилив (гематома) і болючість у місці удару. Слід пам'ятати, що сильні удари можуть викликати і закриті пошкодження головного мозку. Поранення м'яких тканин голови нерідко супроводжуються сильними і тривалими кровотечами. Іноді бувають поранення м'яких тканин голови у вигляді скальпування - відриву м'яких покровів голови. Це відбувається, коли довге волосся потрапляють в рухомі частини машин.
Перша допомога. При ударах - холод на місце удару (рушник, змочений холодною водою, міхур з льодом або снігом), що давить. При пораненнях м'яких покровів голови накладають на рану стерильну пов'язку і надійно її закріплюють.
При сильних кровотечах слід накласти гумовий джгут (гумову трубку, ремінь, закрутку) або бинт навколо голови.
6.2 Пошкодження головного мозку
Пошкодження (струс, забій і здавлення) головного мозку найбільш небезпечні при ударах голови. Частіше вони бувають закритими (без поранення м'яких тканин). Виникають вони при падінні, від удару по голові і при інших травмах. Іноді такі пошкодження поєднуються з переломами кісток черепа.
Ознаки. Втрата свідомості, що наступила слідом за травмою, блювання, втрата пам'яті на події, які передували травмі. При легких, струси мозку втрата свідомості може бути дуже короткочасною (кілька секунд); бувають запаморочення, шум або дзвін у вухах, головні болі. При середньому ступені струсу головного мозку втрати дізнання може тривати довго (кілька годин), а при важкому ступені - кілька днів. Відзначаються блідість обличчя, уповільнений пульс, звужені зіниці, дихання поверхневе і іноді неправильне.
При ударах і здавлення мозку до всіх перерахованих явищ можуть приєднатися розлади чутливості, втрата мови, параліч, судоми та інші загальні розлади.
Перша допомога при закритих пошкодженнях головного мозку на місці нещасного випадку повинна проводитися дуже обережно, щоб не погіршити стану потерпілого. Піднімати його потрібно в суворо лежачому положенні, підтримуючи голову. Не треба його турбувати, намагатися вивести його з несвідомогостану (давати нюхати пари нашатирного спирту). Потерпілий має потребу в повному спокої. Якщо з'являється блювота, то щоб уникнути потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, голову хворого слід повернути на бік; після припинення блювання, необхідно очистити порожнину рота. Якщо є картон, то слід накласти шину картонну (обгорнуту ватою) від чола через тім'я, потилицю до межлопаточного простору і надійно її зміцнити.
При переломах кісток черепа допомогу така ж.
Постраждалі з будь-якою травмою черепа, що супроводжується загальними розладами (запаморочення, втрата свідомості, хоча б короткочасна, блювота і т. п.), підлягають дбайливою, обережною транспортуванні до найближчого медичного закладу. Несвідоме стан потерпілого не є перешкодою для транспортування. Кращим засобом для ^ перевезення таких потерпілих є повітряний транспорт. Під час транспортування необхідно стежити, щоб не настало задуха через потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи.

7. Пошкодження очей
7.1 Сторонні тіла
Часто сторонні тіла (дрібний пісок, шматочки вугілля, металу і т. п.) лежать на поверхні кон'юнктиви (слизової оболонки), під верхнім століттям.
Ознаки. Сльозотеча, світлобоязнь, ріжучі болі.
Перша допомога. Ретельно вимити руки, спробувати вивернути верхню і нижню повіку і визначити місцезнаходження чужорідного тіла. Якщо останнє знаходиться поверхово на кон'юнктиві, то можна спробувати видалити його ватяним тампоном, змоченим в 2%-ном розчині борної кислоти або новокаїну. Якщо така спроба не вдалася або чужорідне тіло розташоване глибше, то хворого негайно слід направити в медичний заклад.
7.2 Опіки очей
Опіки очей виникають від впливу на-віч хімічних речовин, високої температури, променистої енергії.
Ознаки. Різка біль в очах, сльозотеча, набряк повік і слизових оболонок ока, неможливість розімкнути повіки.
Перша допомога. При опіках хімічними речовинами (кислотами, лугами, вапном, нашатирним спиртом) відкрити повіки і рясно промивати око протягом 10-15 хв слабким струменем проточної води. Терміново направити потерпілого до медичного закладу.
При термічних опіках (пором, гарячою водою і т. п.) ділянки обпаленої шкіри закривають стерильною пов'язкою і постраждалого направляють до медичної установи. Промивання очей не рекомендується.
Опіки очей внаслідок впливу ультрафіолетових променів бувають у електрозварювальників, а також у працівників Заполяр'я (сніжна сліпота).
Ознаки. Гострий біль в очах, неможливість розімкнути, віка (спазм), сльозотеча, набряк кон'юнктиви,
Перша допомога. Холодні примочки. Зазвичай через 1-2 доби вага ознаки опіку зникають без будь-яких наслідків. Напрямок до медичної установи не потрібно.

8. Тривале здавлення кінцівок
Тривале здавлення м'яких тканин кінцівки буває при обвалах породи, будівель і т. п. і може стати причиною розвитку загального тяжкого стану потерпілого.
Ознаки. Кінцівка, звільнена від здавлення, бліда, холодніша здорової кінцівки. Пульс в нижніх відділах кінцівки не прощупується. Загальний стан потерпілого задовільний. Через 6-8 год настає різке погіршення загального стану, підвищується температура тіла (38-39 ° С), настають розлади дихання та серцевої діяльності, спрага, блювання. Кінцівка холодна, набрякла, багряно-синюшного забарвлення, на шкірі з'являються точкові крововиливи, пухирі. Кінцівка стає нечутливою.
Перша допомога повинна бути надана на місці. Постраждалу кінцівку після її звільнення туго забинтовують від пальців догори і накладають транспортні шину. Якщо розчавлювання важке, і супроводжується переломами кісток, слід накласти вище місця здавлення гумовий бинт або палять. Кінцівка обкласти холодом. Давати багато пити, двовуглекислий соду за 2 г. Негайно до появи загального важкого стану в перші години доставити потерпілого про медичний заклад.

9. Допомога витягував з лавини
Ознаки. Втрата свідомості, різке охолодження, розлад або навіть зупинка дихання.
Перша допомога; Після вилучення постраждалого звільнити порожнину рота і нoca від снігу. Покласти потерпілого на товсту підстилку (ковдру і т. п.). Якщо збереглося самостійне дихання, розстебнути комір і одяг, стримують дихання (роздягати потерпілого повністю не можна). Якщо потерпілий не дихає, негайно приступити до штучного дихання. Одночасно розтирати вовняною матерією кінцівки, тулуб. При зупинці серцевої діяльності приступити до зовнішнього масажу серця. Всі ці процедури необхідно робити до відновлення самостійного дихання та серцевої діяльності. Давати потерпілому зігріваючі напої (гарячий чай, горілку і т. п.) можна тільки після того, як потерпілий прийшов до тями.
Транспортування потерпілого в медичний заклад допустиме лише після повного відновлення самостійного дихання та діяльності серця.

10. Термічні та хімічні опіки
10.1 Термічні опіки
Термічні опіки виникають від прямого впливу на шкіру і тканини високої температури (полум'я, розжарені предмети, пар, гарячі рідини). Чим більше обпалена поверхню і глибше ураження тканин, тим важче опік. Опіки 1/3-1/2 поверхні тіла можуть стати небезпечними для життя потерпілого.
Ознаки. Опіки завжди супроводжуються сильними болями в області обпаленої частини тіла. При великих опіках стан потерпілого стає важким (шок).
У залежності від глибини пошкодження тканин розрізняють чотири ступені опіків: I ступінь - почервоніння і набряклість шкіри; II ступінь - утворення пухирів з прозорим або мутнуватим вмістом; III ступінь - омертвіння шкіри з утворенням струпа; IV ступінь-обвуглювання тканин.
Перша допомога. Якщо потерпілий отримав опік від дії вогню, то необхідно дуже обережно (!) Зняти з нього тліючі залишки одягу. Прилипле до тіла білизна ні в якому разі не здирати, а обережно зрізати ножицями. На обпечену поверхню накладають ватно-марлеву пов'язку або пов'язку, змочену в спирті. Якщо є 0,5%-ний розчин новокаїну, то їм зрошують обпечену поверхню. Добре закрити поверхні фібрину плівкою.
Забороняється відкривати пузирі, - застосовувати примочки, промивання, мазі тощо кошти.
При великих опіках потерпілого закутують у стерильну (знезаражену) та чисте простирадло, а зверху - в теплу ковдру.
При великих опіках кінцівок необхідно накласти транспортні шипи.
Постраждалі з великими опіками, що супроводжуються важким загальним станом, повинні отримувати рясне пиття: водно-сольовий розчин (1 чайна ложка кухонної солі і 1 / 2 чайної ложки соди на 1 л води), гарячий і солодкий чай і т. п. Для угамування болю слід дати таблетку анальгіну.
Постраждалі з великими опіками, а також з опіками II - IV ступеня будь-якої локалізації підлягають терміновому напрямку до медичної установи. Під час транспортування слід захистити постраждалого від травм і охолоджування.
При незначних розмірах опіків 1 ступеня можна обмежуватися змазуванням обпаленої поверхні 2-3%-ним розчином марганцевокислого калію і накладенням пов'язки (на обличчя пов'язку не накладати).
10.2 Хімічні опіки.
Хімічні опіки шкіри і слизових оболонок виникають від дії на них різних хімічних речовин: міцних кислот, лугів, солей деяких важких металів, фосфору, а також тривалого впливу парів бензину або гасу.
Ознаки ті ж, що і при термічних опіках. При опіках міцними кислотами утворюється сухий струп. При опіках азотною кислотою він світло-жовтого забарвлення, сірчаної кислотою - сіро-білого, а потім коричнево-чорного циста. При опіках лугами ділянки змертвіння білуватого кольору.
Перша допомога. Негайне і рясне обмивання обпаленої поверхні шкіри протягом 5-10 хв водою (краще під тиском - струменем з водопроводу, насоса або ін) При опіках вапном чи фосфором необхідно спершу видалити залишки хімічної речовини і після цього приступити до обмивання обпаленої поверхні. Якщо є можливість, то після води уражену ділянку обмивають наступними розчинами; при опіках кислотами або фосфором - 2%-ним розчином соди або мильною водою; при опіках лугами - 1-2%-ним розчином оцтової, лимонної або борної кислоти, при опіках фосфором - примочки з 5%-ного розчину марганцевокислого калію.
Потім на обпечену поверхню накладають суху пов'язку. При опіках фосфором не застосовувати мазевих пов'язок (!).
При хімічних опіках стравоходу і шлунку дають всередину молоко або соняшникову олію.
Постраждалі з хімічними опіками підлягають терміновому напрямку до медичних установ.

11. Загальні розлади діяльності організму
11.1 Непритомність
Втрата свідомості через раптово наступив недокрів'я головного мозку, яке може виникнути при сильних сольових відчуттях, а також унаслідок нервово-психічних переживань (переляк, страх і т. і.)
Ознаки. Спочатку блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах, холодний піт, запаморочення, а потім втрата свідомості, пульс у хворого малий і частий, дихання поверхневе. Непритомний стан зазвичай швидко проходить.

Перша допомога. Покласти потерпілого так, щоб його голова і верхня половина тулуба перебували нижче рівня ніг. Під ноги підкладають валик або укладають ноги на спинку стільця перекинутого. Розстебнути комір, верхній одяг, дати доступ в приміщення свіжого повітря. Можна дати вдихнути (на ватці!) Пари нашатирного спирту. Хворому слід трохи полежати. Дати міцного чаю або кави.
Якщо непритомний стан не проходить або потерпілий через деякий час знову втрачає свідомість, у нього можливо внутрішня кровотеча, крововилив у мозок і т. п. У цих випадках потрібна невідкладна лікарська допомога.
11.2 Колапс
Колапс, гостра судинна недостатність, може наступити від багатьох причин, а при нещасних випадках і травмах часто і від крововтрати.
Ознаки. Скарги потерпілого на погане самопочуття, загальну слабкість. Потерпілий блідий, холодний піт, холодні кінцівки, дихання поверхневе, пульс малий, прискорений. Свідомість спочатку може бути збережено, в подальшому може стати неясним.
Перша допомога. Якщо колапс настав через кровотечі, то необхідно негайно зупинити кровотечу (давить, гумовий джгут, бинт). Потерпілого потрібно покласти (подушку під голову не класти, нижні кінцівки підняти), зігріти. Якщо потерпілий у свідомості - дати йому гарячий чай, каву. Якщо накладено джгут на кінцівки, то необхідна негайна транспортування до медичної установи. При неможливості транспортування потерпілого з-за важкого стану потрібно викликати медичну допомогу на місце нещасного випадку.
11.3 Травматичний шок
Шок виникає при важких великих пошкодженнях, а також при травмах особливо чутливих областей тіла, супроводжуючими сильними болями. Охолодження, голодування, спрага, перевтома, крововтрата, погана іммобілізація (шинування) при пошкодженнях і, нарешті, перевезення на труському транспорті - все це сприяє виникненню шоку при травмах.
Ознаки. Потерпілий байдужий до всього навколишнього, однак свідомість його збережено. Шкірні покриви бліді, з синюшним відтінком, покриті холодним і липким потом, очі запалі з розширеними зіницями; пульс слабкий, іноді не промацується; дихання часте неправильне, поверхневе. Іноді спрага, нудота і блювота. Часто шок поєднується з крововтратою.
Перша допомога. Потерпілому і пошкодженої частини тіла потрібно забезпечити повний спокій. При великих пошкодженнях м'яких тканин, переломах кісток потрібно накладенням відповідних шин забезпечити повну нерухомість пошкодженої частини тіла. При цьому не слід роздягати потерпілого і охолоджувати його, а навпаки, необхідно зігріти потерпілого, укласти його в теплому приміщенні, докласти до кінцівок грілки, дати гаряче пиття (міцний чай, кава), якщо потерпілий може ковтати. Не можна давати пиття, якщо є хоча б найменша підозра на забій живота і пошкодження органів черевної порожнини.
Потерпілих у стані травматичного шоку не можна транспортувати. У крайніх випадках транспортування допустима повітряним шляхом.
При травматичному шоці або колапсі після надання першої допомоги доцільніше домагатися одержання лікарської допомоги на місці нещасного випадку.
Втрата свідомості може бути викликана, різними причинами: непритомністю, отруєннями, крововтратою, високою температурою при різних захворюваннях; часто втрата свідомості спостерігається при травмах і особливо при пошкодженнях голови.
Перша допомога при втраті свідомості залежить від причини, її викликала. При простому непритомності досить укласти потерпілого з опущеною головою і підведеними ногами, дати на ватці понюхати пари нашатирного спирту. Якщо є підозри на отруєння, гостре захворювання, травму голови, не слід застосувати ці заходи. Потерпілому потрібно забезпечити спокій і доставити і медичний заклад.

12. Сонячний або тепловий удар
Сонячний удар настає внаслідок тривалого впливу прямих сонячних променів на область голови. Хворобливий стан настає через 6-10 год після опромінення.
Ознаки. Підвищення температури, озноб, головний біль, запаморочення, почервоніння обличчя, пульс і дихання часті. Буває нудота, блювота, пронос, рясний піт. У важких випадках - втрата свідомості, судоми, розлад дихання, падіння серцевої діяльності.
Перша допомога. У легких випадках потерпілого укласти, давати багато пити. У важких випадках перенести потерпілого в затемнене прохолодне місце, роздягнути, прикладати холодні компреси на голову, облити тіло холодною водою. Після надання першої допомоги терміново направити потерпілого до медичного закладу.
Тепловий удар виникає в результаті перегрівання організму (робота в приміщенні з високою температурою і поганою вентиляцією). Ознаки майже такі ж, як і при сонячному ударі.
Перша допомога. Винести потерпілого із приміщення, вжити заходів для охолодження, як і при сонячному ударі.

13. Гірська хвороба
Гірська хвороба зазвичай розвивається при роботі в гірських місцевостях на висоті 3000 м і вище. При напруженій фізичній роботі ознаки її можуть з'явитися вже на висоті 2000 м.
Ознаки. Задишка, слабкість, запаморочення, сонливість, кровотеча з носа. В подальшому можуть наступити більш важкі явища: блювання, судоми, порушення серцевої діяльності, втрата свідомості.
Перша допомога. Надати хворому повний спокій. Якщо хворобливі явища через деякий час не зникнуть, при першій можливості транспортувати його в більш низьке місце, де захворювання пройде само собою.

14. Укуси отруйних змій, комах
14.1 Укуси змій
У РФ зустрічається більше 10 видів отруйних змій, з них найбільш небезпечні кобра, гадюки і особливо гюрза. Отруйні змії самі не нападають, а завдають укус, коли їх турбувати. Найбільш активні отруйні змії влітку в жарку погоду у вечірній і нічний час. При укусі отруту з каналів пари видовжених зубів змій проникає під шкіру і глибше. У місці укусу на шкірі видно крупні точки (сліди від отруйних зубів) і між ними дрібні точки. Зміїний отрута не має запаху.
Ознаки. Сліди укусу на шкірі, синці, набряк, який наростає і розповсюджується далеко від місця укусу. Лихоманка, запаморочення, сухість у роті, спрага, нудота і блювота. Сонливість, іноді збудження і судоми.
Перша допомога. Необхідно негайно ввести протизміїну сироватку. Якщо ж сироватка відсутня, необхідно забезпечити потерпілому повний спокій, давати багато пити (чай, кава), що сприяє швидшому видаленню отрути з організму. Рекомендується також сольове проносне (не касторове масло!).
Такі прийоми, як перетяжка кінцівки джгутом, висмоктування отрути з ранки, розсічення рани і т. п., - марні і шкідливі.
Не слід давати постраждалим алкогольні напої, вони прискорюють всмоктування зміїної отрути. Ранки від укусу можна промити кип'яченою водою або 1%-ним розчином марганцевокислого калію (2-3 кристалика на склянку води).
Для захисту від укусів отруйних змій рекомендується: 1) не ходити босоніж, 2) носити шкіряні або гумові чоботи, щільні шерстяні шкарпетки, 3) не лягати на землю без повстяної підстилки; 4) дотримуватися великої обережності, особливо у нічний час, у місцевостях, де водяться отруйні змії.
14.2 Укуси комах.
Найбільш небезпечні укуси скорпіонів і каракурта.
Скорпіони зустрічаються в Середній Азії, в степах Казахстану і в прибережних районах Кавказу. Вдень вони ховаються, а вночі можуть заповзти в ліжко, взуття і т. п.
Ознаки. У місці укусу виникає сильний біль, з'являється припухлість, яка швидко наростає, а іноді утворюються бульбашки. Загальна слабкість, головний біль, блювота, пронос, потіння, слинотеча, іноді виникають явища задухи.
Перша допомога. Холод на місце укусу, рясне пиття, зігрівання тіла.
Каракурт поширений в Середній Азії, на Кавказі, в Криму. Найчастіше каракурт нападає на людину влітку.
Ознаки. У місці укусу з'являються червоні точки, бульбашки, які містять рідину, набряк, сильний біль і відчуття печіння. Потерпілий стає млявим, з'являються болі в грудях, попереку, кінцівках, головний біль, температура підвищується, бувають озноби. Дихання стає частим і утрудненим. У важких випадках можливі біль у животі. Перша допомога. Негайно ввести антікаракуртную сироватку. Якщо це неможливо - припекти (тільки відразу ж після укусу) місце укусу сірником або розжареним металевим предметом.
Постраждалих від укусу скорпіона або каракурта слід негайно направляти до найближчої лікувальної установи.

15. Гострі отруєння
15.1 Отруєння їжею - харчові токсикоінфекції
Харчові токсикоінфекції - гострі інфекційні захворювання, пов'язані з вживанням в їжу різних продуктів, заражених бактеріями. Захворювання може проявлятися через кілька годин і навіть через дві доби після вживання недоброякісних продуктів. Частіше бувають отруєння несвіжими рибними або м'ясними продуктами, а також грибами.
Ознаки. Гострий початок захворювання, загальне нездужання, сухість у роті, нудота і блювота з'їденої їжею, болі в животі, головний біль, пронос. Підвищення температури тіла до 38-39 ° С.
У подальшому з'являються слабкість, сонливість, марення, іноді судоми, розлади дихання та серцевої діяльності.
Перша допомога. Потерпілого треба зігріти, дати йому випити велику кількість (6-10 склянок) теплої води, слабко підфарбованою марганцевокислим калієм, або велика кількість слабкого розчину питної соди (2 чайні ложки на 1 л води), а потім викликати штучну блювоту (самопромиваніе шлунка). Якщо після прийняття їжі пройшло більше 2 год (і їжі в шлунку немає), потерпілому дають багато пити і проносне (2 столові ложки послаблюючій солі на півсклянки води). Після надання першої допомоги потерпілий повинен знаходитися під медичним спостереженням.
Слід уникати вживання недоброякісних і не зовсім свіжих продуктів. Харчові продукти слід зберігати на холоді. Необхідно з великою обережністю користуватися консервами і при найменшій підозрі на їх недоброякісність (здуття кришки тари, поганий запах, незвичайний колір і т. п.) не вживати в їжу.

15.2 Отруєння кислотами
Ознаки. Різкі болі в порожнині рота, зіва, по ходу стравоходу та шлунка; опік (набряк) слизової порожнини рота, блювота з домішкою крові; утруднене ковтання. Іноді характерний запах з рота (оцтова кислота). Постраждалі часто порушені, можливі набряк гортані і розлад дихання, іноді втрата свідомості.
Перша допомога. Кислоту, що на шкіру, змивають водою з милом. Необхідно, якщо є можливість, промити шлунок водою. Якщо це неможливо, то напоїти потерпілого холодною водою. Давати обволікаючі засоби: молоко, рослинне масло, яєчний білок, жири, сирі яйця. Потрібна негайна доставка потерпілого в медичний пункт.
15.3 Отруєння лугами
Ознаки майже такі ж, як при отруєнні кислотами.
Перша допомога. Шкіру, обпалену лугами, потрібно обмити водою; рекомендуються примочки з 5%-ного розчину оцтової або лимонної кислоти. При попаданні лугу всередину слід промити шлунок теплою водою - чистої або злегка підкисленою (1%-ний розчин лимонної або оцтової кислоти - 6 - 10 л). Промивання можна робити тільки в перші 4 год після отруєння. Всередину давати обволікаючі засоби: молоко, жири і т. п., питво підкислених розчинів (лимонний сік і ін)

15.4 Отруєння, газами: чадним, метаном, сірководнем, вуглекислим
При отруєннях газами настає кисневе голодування головного мозку.
Ознаки. Скарги на запаморочення, тяжкість в голові, головний біль, шум у вухах, нудота, блювота, загальна слабкість, пульс частий, задишка; при отруєннях сірководнем спостерігаються сльозотеча, подразнення носоглотки. При важких отруєннях газами наступає сонливість, втрата свідомості, можливі зупинка дихання і судоми.
Перша допомога. Постраждалого необхідно негайно винести з приміщення на свіже повітря. Якщо чого-небудь це зробити неможливо - відкрити вікна, влаштувати протяг. Звільнити хворого від стискує подих одягу, зігріти. При важких розладах або зупинці дихання - приступити до штучного дихання, а при зупинці серцевої діяльності - до зовнішнього масажу серця.

16. Накладення пов'язок
Пов'язки при наданні першої допомоги при нещасних випадках застосовують для надійного закриття рани, зупинки кровотечі, котрі три додання якого-небудь ділянці тіла (кінцівки) нерухомого положення, а також для міцного закріплення накладеної шини при ударах, переломах і т. п.
Дли зазначених цілей користуються індивідуальним пакетом і бинтами різної ширини, в деяких випадках дли зміцнення перев'язувального матеріалу на рані застосовують лейкопласти.
При пошкодженнях голови застосовуються косиночную пов'язка, пов'язка чепцом, Пращевидная пов'язка тімені, а також Восьмиобразная пов'язка.
При ушкодженні очей використовують пов'язки, що закривають один або обидва ока. Прості для накладення пращевидную пов'язки носа й підборіддя.
При пошкодженні області надплечья і плечового суглоба можна накласти косиночную пов'язку або колосовидну пов'язку. При переломах ключиці накладають так звану пов'язку Дезо.
Косиночную пов'язки застосовують також для додання нерухомості плечового поясу, а також на область ліктьового суглоба.
При пошкодженнях кисті накладають пов'язку краваткою чи хрестоподібну пов'язку.
Важливо вміло накласти пов'язки при пошкодженнях пальців кисті. При пораненнях грудей, переломах ребер застосовують спіральну пов'язку; для цієї мети можна використовувати також накладаються черепицеподібно смужки лейкопластах.
Рани сідничної області можна закрити косиночную пов'язкою, на пахову область і стегно накладають колосовидну пов'язку. Проста Т-образна пов'язка на область промежини.
Восьмиобразная пов'язки на область коліна і гомілковостопного суглоба. На область гомілковостопного суглоба і п'яти можна накласти і косиночную пов'язку.

17. Транспортування потерпілих або хворих в медичний пункт
Правильна і своєчасна транспортування потерпілих у найближчий медичний заклад після надання їм першої допомоги - найважливіша умова, що сприяє благополучного результату і більш швидкому одужанню.
При легких ушкодженнях і відносно задовільному самопочутті та загальний стан потерпілий може самостійно або з чиєюсь допомогою пройти невелику відстань. При цьому можна використовувати як милиці палицю довжиною від пахвової западини до землі, обмотавши верхній її кінець тканиною (сорочка і т. п.) або надівши на кінець палиці взуття.
При нещасних випадках на геологорозвідувальних роботах нерідко доводиться переносити потерпілого з місця події до транспорту (віз, автомобіль, вертоліт і т. п.), а іноді і до найближчого медичного пункту.
Способи перенесення залежать від стану потерпілого, характеру ушкодження (захворювання), наявності або відсутності тих чи інших носилок, числа носіїв і т. п.
Переносити потерпілого найкраще на стандартних ношах, а при їх відсутності можна використовувати імпровізовані. Останні виготовляються з підручних матеріалів: жердин, палиць, мішків, ковдр, плащпалаток, мотузок, сходів і т. п. Постраждалого укладають на носилки частіше в положенні на спині, зі злегка піднятою головою. Пошкодженим кінцівкам надають підняте положення. При пошкодженнях грудей з розладом дихання потерпілого переносять у напівсидячому положенні. При пошкодженнях хребта постраждалого кладуть на живіт, носилки при цьому Повинні бути з жорстким ложем (дерев'яним щитом, листом фанери, Широкій дошкою і т. п.). Якщо потерпілий переніс крововтрату, голову укладають нижче, а нижні кінцівки - у піднесеному стані.
Особливу обережність слід дотримуватися при перекладанні потерпілого на носилки. Руки надають допомогу повинні бути підведені під голову, лопатки, поперек, таз, стегна і коліна потерпілого; його по команді одночасно піднімають і укладають на носилки. При перенесенні на носилках на значні відстані зручно користуватися ременями-лямками; це найбільш легкий спосіб перенесення потерпілого.
На рівній місцевості потерпілого несуть ногами вперед причому короткими дрібними кроками; передній носильник вказує другого на перешкоди, що зустрічаються, а другий стежить за станом потерпілого і при необхідності наказує припинити перенесення для надання потерпілому допомоги.
При відсутності носилок і відносно задовільному стані потерпілого можна переносити його на стільці або на палиці. Можна переносити потерпілого за допомогою ременів-лямок.
В умовах геологорозвідувальних робіт може виникнути необхідність перенесення постраждалого без спеціальних засобів. Двоє носильників можуть переносити потерпілого за способом «один за одним» або на простому «замку з двох або трьох рук». Нарешті, іноді доводиться одному носієві переносити потерпілого на руках, на спині. Важливо пам'ятати, що при всіх способах ручної перенесення потерпілого, який переніс крововтрату або перебував у непритомному абонесвідомому стані, необхідно переносити в горизонтальному положенні або з опущеною головою. Для перевезення потерпілих до медичного пункту (лікарню) можуть бути використані в залежності від місцевих умов різні види транспорту - автомобільний, водний, повітряний, гужовий, в'ючний. Кращим видом транспорту для цієї мети при наявності гарних доріг є автомобіль; найбільш щадним - повітряний транспорт.

Список використаних джерел
1. Інструкція з надання першої медичної допомоги при нещасних випадках на геологорозвідувальних роботах / Цапліна Л.С.. - М.: Надра, 1986. - 47 с.
2. Перша допомога при ушкодженнях та нещасних випадках / Борисов Є. С., Буров Н. Є., Поляков В. А. та ін; Під ред. В. А. Полякова. - М.: Медицина, 1990. - 120 с.
3. Будівельникові про першої медичної допомоги / В. І. Крупеня, В. Б. Таршис, Д. О. Яременко, В. Я. Моськін. - М.: Стройиздат, 1991. - 143 с.
4. Перша допомога постраждалим на пожежі. - М.: Стройиздат, 1983. - 64 с.
5. Перша допомога при переломах. - М.: изд-во «Медицина», 1968. - 31 с.
6. Водієві про першу медичну допомогу. - М.: ДОСААФ, 1979. - 80 с.
7. Долікарська допомога потерпілим при дорожньо - транспортних пригодах. - К.: вид-во «Удмуртія», 1977. - 40 с.

Додати в блог або на сайт

Поиск по сайту: