Предмет, об’єкти дослідження, задачі та цілі екології як науки. Зв'язок екології з іншими науками. Основні поняття і закони екології

ЛЕКЦІЯ 1

Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набуває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середовища та посилення контролю за природокористуванням, але й добре продумана система екологічної освіти й виховання населення.
Екологія – відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. До 60-х років минулого століття мало хто знав про існування цієї науки. Можливо це пов’язано з тим, що до цього часу потужність природних фотохімічних процесів дозволяла переробляти всі забруднення, які вносила людина. Наприклад, такий момент: до 60-х років зникав 1 вид тварин щороку, зараз – щодня! Останніми десятиріччями екологія почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. За словами академіка Ліхачова екологія перетворюється з “міждисциплінарної науки в глобальну науку виживання людства”. Як самостійна наука, екологія сформувалася від “ойкос”, що означає будинок, житло або батьківщина і “логос” – навчання. Дослівно екологія – це наука про власний будинок. Екологія має багато визначень. Найчастіше тлумачать її як науку про взаємозв’язок живих організмів та середовища їх існування. Вперше термін “екологія” ввів видатний німецький біолог Ернст Геккель у 1866 році і описав екологію як “науку про відносини організму з навколишнім зовнішнім світом, куди ми в широкому розумінні можемо включити всі умови існування”. Отже, екологія – це наука, яка вивчає умови існування організмів, взаємозв’язки між ними та середовищем, в якому вони існують. Сучасна екологія є однією з фундаментальних наук про взаємовідносини живої та неживої природи, новою філософією людства. Це наука про середовище нашого проживання, його живі й неживі компоненти, їхній взаємозв'язок, що формує умови життя та розвитку всіх екосистем. Екологічна діяльність нині – один з основних складників будь-якої сфери людської діяльності: промислового виробництва, енергетики, сільського й лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, військової справи, культури, релігії та ін. Усі рішення, пов'язані з використанням природних чи людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, слід приймати з урахуванням найближчих і віддалених наслідків. Отже, нині екологія як наука найбільш загально сприймається як система знань про взаємодію природи і суспільства, як міждисциплінарний синтез наук про структуру та функціонування природних і суспільних систем у їх взаємозв'язку. Екологія пройшла довгий шлях становлення, починаючи від вивчення природи спочатку на рівні окремих організмів, потім – на популяційному рівні і врешті-решт – на екосистемному, але дослідження майже не виходили за межі біоекологічних. Тобто проблем людини та її впливу на середовище існування вона досить тривалий час майже не торкалася. Тільки на сучасному етапі розвитку прийшло розуміння, що "все пов'язане з усім", і лідером стає глобальна екологія – вчення про всіх і про все. Саме глобальна екологія узагальнює усю отриману інформацію і розробляє плани та програми раціонального природокористування на різних рівнях, створює наукові основи економіки природокористування, формування регіональної і національної екологічної політики, укладання міжнародних угод, охорони довкілля, тобто визначення стратегії збалансованого розвитку людства, збереження біосфери і життя на Землі. Природні закономірності вивчаються вже на біосферному рівні. (Біосфера, за словами Вернадського, – це оболонка Землі, де жива речовина відіграє домінуючу роль, значно впливає на всі процеси, що відбуваються. До біосфери входять: атмосфера (до 15 км*, гідросфера (до 10–12 км*, літосфера (до 5 км*, а також ноосфера (людина і продукти її життєдіяльності*. Сучасна екологія вважається найбільш інтегральною наукою, оскільки використовує методи і досягнення практично усіх наук і таким чином поєднує у собі точні, соціальні і гуманітарні науки. Це можна пояснити величезною різноманітністю і складністю об'єктів вивчення екології. Об'єкти дослідження екології – організми, тіла і речовини – матеріальні, а процеси з їх участю підпорядковуються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. Основним об'єктом екологічних досліджень є екосистеми нашої планети на різних рівнях організації. (Екосистема – єдиний природний комплекс, утворений живими організмами й середовищем, в якому вони існують, і де всі компоненти тісно пов’язані обміном речовин, енергії та інформації.*. Природні об'єкти (у широкому розумінні – матерія* за розмірами й рівнем складності організації умовно поділяються на 20 рівнів, вказаних на рис. Рис. Рівні організації матерії та поле діяльності сучасної екології Включаючи біоструктури, вони йдуть від субелементарних частинок типу кварків аж до Всесвіту в цілому. Ця схема дає змогу вказати ті рівні, які охоплюються всіма природничими науками: • біологія займається рівнями 4–14; • хімія – насамперед рівнями 2–4, але її застосування поширюються на інтервал 5–18; • найзагальніші закони фізики стосуються всіх рівнів, хоча максимальна активність цієї науки спостерігається на обох кінцях цього ряду (1–4 і 14–20*; • у наш час екологія торкається насамперед рівнів 10–15, але в майбутньому, кооперуючись з іншими науками, може поширити свою увагу як на вищі (16, 17*, так і на нижчі (6–9*. Предметом досліджень екології є взаємозв'язки живих і неживих компонентів екосистем, а також вплив різних факторів (природних і антропогенних*на функціонування екосистем і біосфери в цілому.
Головні завдання екології:
• вивчення загального стану біосфери та його змін під впливом природних і антропогенних факторів;
• прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;
• збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання та самовідновлення;
• створення бази даних та розроблення рекомендацій для екологічно безпечного планування господарської і соціальної діяльності людини;
• збереження (консервація* еталонних ділянок біосфери;
• розробка системи заходів, що забезпечують мінімум застосування хімічних засобів боротьби зі шкідливими видами;
• відновлення порушених природних екосистем, у т. ч. відновлення пасовищ, родючості виснажених ґрунтів, продуктивності водойм та ін.;
• розробка технологічних, інженерних і проектно-конструкторських рішень, що мінімізують збитки, завдані навколишньому середовищу і здоров'ю людини;
• прогнозування і оцінювання можливих негативних наслідків діючих та спроектованих підприємств (технологічних процесів* для природного середовища, людини, живих організмів, різних галузей господарства. Тобто, саме екологічні дослідження мають стати науковою основою для розробки майбутньої стратегії поведінки людства щодо природи.

Поиск по сайту: