Дж.Верді «Аїда» (1871)

Лібрето А.Гісланцоні на сюжет з історії давнього Єгипту, запропонований французьким вченим - єгиптологом О.Маріеттом.

Композиція: 4 акти, 7 картин (2 2 1 2). Номерна будова ускладнена принципом наскрізного розвитку, технікою лейтмотивів.

Жанрові ознаки: поєднання рис великої героїчної опери (монументальність, масовість, урочистість, ритуальні сцени), екзотики (схід, давнина) та психологічної драми.

Драматургія базується на конфліктному принципі кількох рівнів:

- конфлікт почуття та обов’язку

- «любовний трикутник» між Аїдою, Радамесом та Амнеріс

- внутрішній нерозв’язний конфлікт кожного з головних героїв.

Прелюдія (с.5). Як завжди у Верді, концентрує увагу на основній ідеї опери – фатальне зіткнення кохання та обов’язку. Тематичну основу складають лейтмотив Аїди (ре мажор, скрипки у високому регістрі, прозора фактура, витончена хроматизована мелодична лінія)та лейтмотив жерців.

І розділ (с.55) – передає максимальне напруження, після якого відбуватиметься поступовий емоційний спад. Широкий діапазон, гострі стрибки, дисонуюча гармонія підкреслюють нестійкість, активний тональний рух, спрямований до найвищої драматичної кульмінації («В кандалах железных»).

ІІ розділ (с.56). Аріозо e-moll. Проникливість, глибину каяття Аїди підкреслює кантиленна мелодична лінія (висхідний поступовий рух в обсязі децими), посилена дублюванням струнних. Завершення – звернення до богів з проханням поразки ворогам – тобто, Радамесу.

ІІІ розділ (с.57). Аріозо F-dur, починається з проведення теми Аїди в оркестрі – як символ її кохання до Радамеса і, до того ж, висновку про відсутність виходу, вибору, порятунку. Звідси – невідворотній перелом, спустошеність, розуміння власного безсилля. Яскраво передає боротьбу почуттів музичний розвиток з виразним тональним планом (F – f - As – as) та оркестровий перехід між ІІІ та ІУ розділами (струнні, напружена хроматизована мелодична лінія з опорою на звуки Зм7).

ІV розділ (с.59). Аріозо as-moll на тремтливому тріольному фоні струнних звучить як ніжна скарга, сповнена безсилля, безвиході, емоційного надриву (рух до кульмінації по звуках Зм.7).

V розділ (с.60, As-dur) – молитва, жага смерті як єдиного порятунку від страждань В подальшому набуває лейтмотивного значення, стає інтонаційною основою фінальної сцени опери.

ІІ картина. №6. Сцена посвяти Радамеса у полководці війська єгиптян. Декоративна сцена, стилізує давній східний ритуал. Тому переважають ознаки великої героїчної опери з елементами орієнтальності (Сходу). Тричастинна композиція з ознаками синтетичної репризи (поєднує елементи А та В):

ІІ дія. Дві картини. (№№7-9). Відкрите зіткнення суперниць, страждання Аїди, посилені в фіналі (полонені ефіопи).

І картина. В покоях Амнеріс. №7. Хор рабинь. Амнеріс мріє про скору зустріч з Радамесом – переможцем ефіопів.

№8. Дует Аїди та Амнеріс. Вичерпна характеристика Амнеріс, її підозрілості, лицемірства, невгамовності, жаги помсти.

І розділ – аріозо Амнеріс (с.95, A-dur), удавана ласка, співчуття до Аїди, але тривога відчувається завдяки приглушеному тремоло литавр в басах.

ІІ р. - аріозо Аїди (с.97, починається з теми Аїди в оркестрі). Різкий контраст щирості та безпосередності Аїди та підступності Амнеріс.

ІІІ р. – аріозо Амнеріс (B-dur, с.99) інтонаційно базується на темі царственої Амнеріс. Тут відбувається психологічний перелом (після слів Амнеріс про удавану загибель Радамеса), який призводить до вибуху відчаю Аїди. Кульмінація – зізнання Амнеріс про кохання до Радамеса.

ІУ р. – аріозо Аїди (f-moll, с.105) на фоні фігурацій фагота, пронизане скорботою. Контраст створюють гнівні наказові репліки Амнеріс, яка торжествує перемогу над суперницею. Ця перемога потужно підкреслена в Коді гімном єгиптян, які повертаються з перемогою над ефіопами (с.109).

№9. Великий фінал. Завершення лінії великої героїчної опери. Тут задіяні всі виконавські сили опери – три хори (народу, жерців, полонених ефіопів), два оркестри (в т.ч. «банда» - оркестр на сцені), всі дійові особи. Для паризької редакції були дописані балетні сцени.

С.122 – марш єгиптян-переможців.

С.144 – привітання Радамеса, вихід Амнеріс із вінком для переможця, який супроводжує новий варіант теми царственої Амнеріс (на фігураційному фоні) – ліричний характер перетворює цю тему на тему кохання Амнеріс (в подальшому саме такого значення вона набуває на початку ІУ дії).

С.149 – зустріч Аїди з Амонасро в юрбі полонених та розповідь Амонасро.

ІІІ дія. Переключення дії в суто камерне русло психологічної драми. Сильніше виражений «східний» елемент. Розвязка внутрішнього конфлікту Аїди та Радамеса.

№10. Вступ та романс Аїди. Оркестровий вступ – зразок інструментального звукопису. Картина південної тропічної ночі на березі Ніла (с.200).

Хід Амнеріс та Рамфіса до храму Із іди. Хор – стилізація архаїки (монодія, орнаментика).

С.205 – тема Аїди готує появу героїні. Звучить тривожно, на бурхливому фоні «шістнадцятих» у струнних. Передає смятіння Аїди, рішучість покінчити з життям.

Вступ до романсу - прощання з далекою Батьківщиною. Тема в стилі пастушого награшу (соло гобоя, ре мінор).

Романс (с.206) в куплетно-варіаційній формі, з динамізацією оркестрової фактури. Поєднує розкуте мелодичне письмо з яскравими гармонічними ефектами.

Всі сцени ІІІ дії завершуються за принципом вторгнення, раптовою зупинкою.

№11. Дует Аїди і Амонасро. Батько Аїди характеризується як натура, споріднена до Амнеріс – невгамовний підступний, що маніпулює людьми заради високої мети – визволення батьківщини. Він змушує Аїду зрадити коханого, спокусити його на зраду.

С.226 – ІУ розділ, аріозо Аїди (des-moll). Аїда зреклася себе, свого кохання, стає послушною зброєю задумів батька.

№12. Дует Аїди та Радамеса. Котраст між піднесеним захопленням закоханого Радамеса та вбитою горем Аїдою.

І розділ (с.230). Основна тема (C-dur) прередає спалах почуттів Радамеса на фоні застиглих реплік Аїди. В центрі І розділу – аріозо Радамеса (e-moll), розповідь про його плани воєнних подвигів заради визволення Аїди з полону.

ІІ розділ (с.235) – на варіанті теми ревнощів Амнеріс – готує ІІІ розділ.

ІІІ розділ (с.236) – аріозо Аїди. Сцена спокуси – втілення краси, грації та водночас туги за далекою батьківщиною. Вступ – соло гобоя, знов (як і в №10) в дусі пасторального награшу. Основна тема – водночас вишукана, витончена і пронизана сумом, усвідомленням втрати. Виразові засоби – зразок нового мелодичного, гармонічного та фактурного мислення Верді. Тональний план охоплює далекі тональності (D, G, g), в гармонії – рух паралельними квартсекстакордами.

ІУ розділ (с.243) – дует згоди. Початкова тема (з І р.) створює тематичну арку.

Фінал ІІІ дії – поява Амонасро, Амнеріс та Рамфіса, які звинувачують Радамеса у зраді.

ІУ дія. Дві картини. Після розв’язки смислових ліній Аїди та Радамеса - розв’язка конфлікту Амнеріс, яка переживає ті самі почуття, що й Аїда на початку.

№13. Дует Амнеріс та Радамеса. Остання спроба Амнеріс переконати Радамеса відповісти на її кохання заради порятунку. Вступ до ІУ дії на темі ревнощів Амнеріс, яка перетворюється на тему тривоги, передчуттів, відчаю. Знову повертається тема царственої Амнеріс та тема кохання (с.258).

І розділ – аріозо Амнеріс (es-moll, с.259). В супроводі фігурації бас-кларнета звучить підкреслено похмуро, зосереджено. Відповідь Радамеса на тій самій темі (fis-moll) – відмова від свободи, життя, кохання Амнеріс.

ІІ розділ – аріозо Амнеріс (Des-dur, с.264), повнота почуттів, стрімкий натиск, прагнення переконати Радамеса врятуватися.

ІІІ розділ – розповідь Амнеріс про долю Аїди, якій пощастило втекти. Туга Радамеса за коханою.

ІУ розділ – аріозо Амнеріс (c-moll, с.271), прокляття Радамеса.

№14. Сцена суду.

І р. (с.276) Симультанна дія – двоплановість сценічної дії (хід жерців, страждання Амнеріс).

ІІ р. (с.280) – суд, звинувачення Радамеса Рамфісом, мовчання засудженого. Відчайдушні репліки Амнеріс.

ІІІ р. (с.286) – монолог Амнеріс, прокляття нею жерців.

ІІ картина. №15. Фінал. Дует Аїди та Радамеса.

Оркестровий вступ та речитатив Радамеса супроводжується скорботною хоральною темою (с.295, e-moll).

І розділ – розповідь Аїди (d-moll. с.297). Суворе, пронизане глибоким відчаєм.

ІІ розділ – аріозо Радамеса (As-dur, с.298). Кантиленна тема, сповнена просвітленого жалю, непряма характеристика Аїди.

ІІІ розділ (Des-dur, с.299). «Кришталева», пронизана прозорою повітряною легкістю тема - як передчуття скорого звільнення від життя, від страждань. В завершенні теми до голосу Аїдт приєднується звучання хору жриць з ритуальним співом на честь Радамеса (тема зі священного танцю жриць з №6 у альтової флейти).

ІУ розділ (Ges-dur, с.303) – дует Аїди та Радамеса, в основі – тема широкого дихання з початковим висхідним рухом на в.7 та загальною висхідним («до небес») напрямком мелодичного розгортання. До цієї теми приєднуються контрапунктом тема жриць та скорботний речитатив Амнеріс, яка оплакує загибель Радамеса, загибель кохання.

Поиск по сайту: