Машинобудування та металообробка

Автомобілебудівна галузь налічує 70 підприємств та організацій, в яких середньорічна кількість працюючих 47 тис. осіб, а також 9 проектних, науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро. Вона спеціалізується на виробництві легкових і вантажних автомобілів, автобусів і тролейбусів, автонавантажувачів і електронавантажувачів, мото- і велотехніки, запасних частин та комплектуючих вузлів до автомобільної техніки. Автомобілебудівні підприємства розміщені майже в усіх регіонах України.

Сьогодні суднобудівна галузь України являє собою науково-виробничий комплекс, до якого входять 59 підприємств, у тому числі 11 суднобудівних заводів, 13 підприємств суднового машинобудування і приладобудування та 21 науково-дослідний інститут і конструкторські бюро. Суднове машинобудування в Україні представляють сім спеціалізованих підприємств, серед яких слід відзначити підприємства світового рівня: науково-виробниче підприємство “Машпроект”, котре виконує розроблення і дослідне виробництво газотурбінних установок, виробниче об’єднання “Зоря” – виробник серійних моделей газотурбінних установок. Потенціал морського приладобудування створюють двадцять спеціалізованих підприємств.

Сьогодні до космічної галузі України входить понад 30 промислових підприємств, конструкторських бюро та науково-дослідних інститутів. Галузь стала однією з ключових у національній економіці. Вона забезпечує розроблення й виробництво продукції космічного призначення та цивільної продукції з використанням космічних технологій. Вітчизняні технології, аналогів яким немає у світі, дозволяють космічним підприємствам створювати конкурентоспроможну продукцію.

Авіабудування. Україна має необхідний науково-технічний потенціал для створення і виробництва конкурентоспроможної авіаційної техніки та входить до сімки світових провідних країн-виробників. Авіабудівна галузь має всі головні інфраструктури для забезпечення повного циклу створення літаючих апаратів - від проектних розробок авіаційних двигунів до серійного виробництва літаків.

Верстатобудівна галузь. Галузь спеціалізується на виробництві металорізальних, шліфувальних та деревообробних верстатів, ковальсько-пресового устаткування, ріжучого інструменту, обладнання для переробки пластмас, ливарних установок.

Енергетичне машинобудування – перспективна галузь, яка має змогу задовольнити потреби вітчизняної енергетики, а також збільшити поставки енергетичного обладнання на експорт завдяки його великому експортному потенціалу та високому техніко-економічному рівню.

Приладобудівна промисловість України являє собою важливу підгалузь машинобудування. Підгалузь - експортоспроможна. За виробництвом таких видів продукції як потужні трансформатори‚ промислові електровози‚ волоконно-оптичні‚ судові та автомобільні кабелі‚ залізничні й авіаційні ваги‚ системи керування газоперекачувальними комплексами‚ електронні мікроскопи і мас-спектрометри‚ аналізатори газів Україна перебуває у монопольному становищі серед країн СНД.

У структурі промислового виробництва України питома вага хімічної промисловості становить 7%, при цьому 70% продукції поставляється на експорт. Хімічний комплекс в цілому нараховує понад 250 промислових підприємств та об'єднань, з яких майже 100 - справжні велетні індустрії. Підприємства хімічної промисловості розташовані, головним чином, у Східній Україні, зокрема в Донбасі. Підприємства хімічного комплексу України виробляють сотні найменувань продукції, яка використовується в усіх сферах суспільного життя: мінеральні добрива, синтетичні смоли і пластмаси, хімічні волокна і нитки, кінофотоматеріали, шини і гумотехнічні вироби, лакофарбові матеріали.

Легка промисловість України являє собою багатогалузевий комплекс з високим рівнем внутрішньої кооперації. Охоплює 25 підгалузей та секторів, більше 4,4 тис. виробничих підприємств, середньорічна кількість персоналу в галузі становить 225 тисяч осіб. Найвища концентрація об'єктів галузі - у Києві, Львівській, Харківській, Донецькій, Дніпропетровській областях. Основні підгалузі: текстильна, шкіряна, швейна, трикотажна, взуттєва, текстильно-галантерейна, фурнітурна, шкіргалантерейна, хутрова, виробництво іграшок та інші.

Індустрія харчових продуктів налічує понад 7,3 тисячі підприємств різної форми власності. У загальній структурі харчової промисловості особливе місце посідає виробництво соняшникової олії та цукру. Переробка насіння соняшника в Україні забезпечує виробництво харчової олії на душу населення в обсязі, що у півтора разу перевищує фактичне споживання. Це дозволяє активно експортувати готовий продукт. В Україні працюють понад 190 цукрових заводів, у 2001 році було вироблено майже 2 млн т цукру. Найбільше розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській і Тернопільській областях. Основними принципами розвитку харчової промисловості визначено такі: ринкова орієнтація, техніко-технологічне оновлення матеріально-технічної бази, підвищення ефективності виробництва.

Підприємства лісової і деревопереробної промисловості розташовані на території всіх областей України, в містах Києві та Севастополі. Промисловий потенціал галузі дозволяє повністю задовольняти потреби внутрішнього ринку в продукції лісопиляння, плитних матеріалах, меблях та інших видах продукції з деревини, а також створює можливості експорту. Основні споживачі: країни СНД, держави Балтії, Німеччина, Бельгія, Польща, Великобританія, Італія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Іспанія, США та інші країни.

Будівельний комплекс України характеризується постійним розвитком. Його складовими є організації та підприємства з виробництва будівельних матеріалів. Будівельні організації країни здійснюють весь комплекс робіт від проектування об’єктів до введення їх в експлуатацію. В галузі виробництва будівельних матеріалів підприємства розподіляються в шести основних підгалузях промисловості: скляній, керамічній і неметалорудній, стінових і в’яжучих матеріалів, полімерних, покрівельних, теплоізоляційних, сантехнічних, нерудних матеріалів.

У сільському господарстві кожний четвертий працює у виробничій сфері, тут виробляється майже третя частина національного доходу. Більше половини вартості виготовленої продукції сільське господарство реалізує у вигляді сировини, майже п’ята частина спрямовується безпосередньо у фонд споживання, тобто використовується як продовольство.

Рослинництво. Україна володіє запасами продуктивних угідь (41,8 млн га), які приблизно в чотири рази перевищують її теперішні внутрішні потреби.

Характерною особливістю структури сільськогосподарських угідь є висока питома вага ріллі (майже 80%). Агрокліматичні ресурси дають змогу вирощувати на території України всі культури помірного поясу. Зернові культури займають останніми роками більше 50% посівних площ. Основними хлібними зерновими культурами є озимі пшениця й жито, круп’яними – просо, гречка і рис, зернофуражними – ячмінь, кукурудза й овес, зернобобовими – горох. Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Частка технічних культур становить 14% посівних площ.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Скотарство в усіх природнокліматичних зонах України є провідною галуззю і має молочно-м’ясну спеціалізацію. Свинарство набуло переважного розвитку в районах інтенсивного землеробства, промислової переробки сільськогосподарської сировини. Птахівництво – найбільш механізована та автоматизована галузь тваринництва, де активно використовуються промислові технології. Вівчарству належить допоміжна роль, до останнього часу йому приділяли недостатню увагу, незважаючи на його перспективність. Не втрачає свого значення і така галузь як конярство.

Транспорт. Географічне розташування України, через територію якої проходять головні трансєвропейські коридори, створює вигідні транспортні передумови як на північно-південному, так і на східно-західному напрямах.

Автомобільний транспорт здійснює до 95% внутрішніх перевезень. Загалом парк підгалузі нараховує 45 тис. вантажних автомобілів, 29 тис. автобусів, 4 тис. легкових автомобілів. Мережа автошляхів України вельми розгалужена. Загальна довжина шляхів становить 169,5 км, з яких 97% - з покриттям. На сьогодні налагоджено стосунки в міжнародному автомобільному сполученні з 43 країнами. Мережа міжнародного автобусного сполучення складається з 170 маршрутів.

Залізничний транспорт. Залізнична мережа поділена на 6 залізниць, до яких входять 1 593 станції, 373 локомотивних і вагонних депо, дистанцій колії сигналізації і зв’язку. Загальна довжина залізничної мережі становить 22,3 тис. км. Рухомий склад охоплює: вантажних вагонів - 198 тис., пасажирських вагонів - 10 тис., локомотивів – 5 600, дизель- та електропоїздів – 4 200. Ремонт рухомого складу залізничного транспорту та виробництво спеціалізованого обладнання здійснюється на 38 заводах галузі. Міжнародне залізничне сполучення Україна має з 15 країнами.

Повітряний транспорт. Всі аспекти цивільної авіації охоплює Управління цивільної авіації. В рамках цієї структури співіснують управління аеропортів, повітряного транспорту та Українські авіалінії. Сектор не отримує ніяких державних субсидій. Парк державних авіакомпаній нараховує 1 053 літаки. Загальна довжина авіатрас сягає 250 тис. км. Згідно з міжурядовими угодами про повітряне сполучення українські авіакомпанії виконують регулярні рейси до 36 країн світу.

Внутрішній водний транспорт та порти. Річковий транспорт забезпечує шлях від Чорного моря до півдня Білорусі. Річкова навігація охоплює майже всі регіони країни і має перспективи майбутнього зростання. Суднохідний річковий шлях в цілому становить 2,4 тис. км. Україна має велику кількість портів на Чорному морі, найважливішим з яких є Одеса, в якому зосереджено значну частку морської торгівлі України.

Туризм. Особливості географічного розташування та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного й туристично-рекреаційного потенціалу України створюють усі можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів. За даними Держкомкордону протягом 2001 р. Україну з метою туризму відвідало 9,2 млн іноземців.

Найпопулярнішими туристичними регіонами є Крим, Причорномор'я, Придністров'я, Поділля і Волинь, міста Київ, Одеса, Львів. Ці осередки значних природних, історичних та культурних ресурсів найперспективніші для організації туристичної діяльності.

Особливу гордість країни становить її природно-заповідний фонд, що налічує близько 6 тис. об'єктів загальною площею 980 тис. га, з яких найвизначніші - Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Шацький національний парк, Синевірський національний парк, заповідник Асканія нова.

В Україні 200 тис. пам’яток культури, історії, містобудування і архітектури, палацо-паркового мистецтва, археології, а також 378 музеїв. Створено сім національних історико-культурних заповідників. Найціннішими є пам'ятки епохи Київської Русі (ІХ - ХІІ ст.) - 80% пам’яток цього періоду зосереджено саме на території України, з яких найвизначніші - Києво-Печерська лавра та Софійський собор - внесено до регістрів ЮНЕСКО.

Успіх у розвитку туризму, рентабельність туристичної діяльності залежить також від стану навколишнього середовища. З цієї точки зору туризм можна розглядати як модель екологічно зорієнтованої галузі економіки.

Майбутнє українського туризму пов’язане з його екологічною орієнтацією. Україна відкрита для міжнародного співробітництва. Саме така робота сприятиме становленню її як одного з європейських центрів екологічно зорієнтованого сталого туризму.

Поиск по сайту: