Коментар

Коментар

Балада «Бондарівна» розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей «за хорошу дочку». У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.

Ой летіла стріла

Ой летіла стріла

З-за синього моря.

Ой де ж вона впала?

— На вдовинім полі.

Кого ж вона вбила?

— Вдовиного сина.

Немає нікого

Плакати по ньому.

Летять три зозуленьки,

І всі три рябенькі:

Одна прилетіла,

В головоньках сіла;

Друга прилетіла.

Край серденька сіла;

Третя прилетіла

Та в ніженьках сіла.

Що в головках сіла —

То матінка рідна;

Сіла край серденька —

То його миленька;

А в ніженьках сіла —

То його сестриця.

Де матінка плаче.

Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця,

Там слізок криниця;

Де плаче миленька —

Там земля сухенька.

Ой матінка плаче.

Поки жити буде;

А сестриця плаче.

Поки не забуде;

А миленька плаче.

Поки його бачить...

Коментар

У баладі «Ой летіла стріла» змальовується, як загинув удовин син від стріли. Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим. Де мати плаче — там «Дунай розлився», де сестра — там «слізок криниця», а де миленька — «земля сухенька». Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність.

Ой на горі вогонь горить

Ой на горі вогонь горить,

А в долині козак лежить,

Порубаний, постріляний.

Китайкою покриваний.

Накрив очі осокою,

А ніженьки китайкою.

А ніженьки китайкою,

А рученьки нагайкою.

Що в головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче.

«Ой коню мій вороненький.

Товаришу мій вірненький!

Не плач, коню, надо мною.

Не бий землі під собою.

Біжи, коню, дорогою,

Степовою широкою.

Та прибіжиш під батьків двір,

Та вдаришся об частокіл.

Як прибіжиш під ворота,

Стукни-грюкни коло плота.

Вийде сестра — розгнуздає.

Вийде мати — розпитає:

— Ой коню мій вороненький,

А де ж мій син молоденький?

— Не плач, мати, не журися.

Та вже ж твій син оженився.

Та взяв собі паняночку,

В чистім полі земляночку».

Коментар

Важкою і небезпечною була служба козака, особливо сторожового. Він повинен був день і ніч вартувати, чи не збираються вороги напасти зненацька на його рідну землю. У разі небезпеки — запалювати сигнальний вогонь. Козак устиг повідомити про нападників, а сам лежить «порубаний, постріляний». І посилає вірного товариша, коника вороненького, щоб сказав батькам, що син їхній не повернеться, бо одружився «із сирою землею» — такою метафорою означена загибель козака. Балада «Ой на горі вогонь горить», яка уславлює мужність і відданість козаків-захисників, сповнена тронного звучання.

Поиск по сайту: