Актове діловодство

Виникнення справочинства

З далеких часів дійшли до нас різновиди документів, з допомогою яких ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з’ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етнічні норми взаємовідносин між суспільством і державою, між окремими особами.

Необхідність у складанні документів виникає з появою писемності. Більше того, вважають, що саме нагальна потреба в укладанні різноманітних документів (угод, договорів, тестаментів) і викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації.

1. Розвиток писемності – ділові папери засіб спілкування (листування філософів, державних діячів, послання царів і т.ін.);

2. Створення давньоруської держави (необхідність письмових зносин з іноземними державами, укладання угод тощо);

3. Формування класового суспільства (потреба у складанні заповітів, записах боргів, укладання торговельних купецьких контрактів тощо).

Основні документи, які дійшли до наших часів:

1. Рукописні книги – документи минулої доби («Остромирово Євангеліє» 1056-1057рр., «Ізборник Святослава» 1073-1076 р.р., «Поученіє к братії» єпископа Луки, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Житіє Бориса і Глеба»);

2. Найдавніший і найважливіший документ, що зберіг норми звичаєвого права – «Правда Русъкая» («Руська Правда»). Оригінал до нас не дійшов, залишились лише численні «списки», тобто копії, найстаріша з яких датується ХІІІ століттям;

3. Важливі документи того часу княжі устави й «уроки», а також церковні устави (Княжі устави спрямовані на доповнення або зміну внутрішньодержавних норм, уроки – постанови князів фінансового характеру: податки, данину, судові проплати, церковні устави – впорядкування правового становища церкви в державі);

4. Найдавніший літопис «Повість временних літ»(перші міжнародні акти – договори Київської Русі з іноземними державами).

Ділове письмо в Україні-Русі було характерне високою та самобутньою культурою, заснованою на давній оригінальній традиції складання ділових документів.

Мова документів: Київська і Переяславська земля вже в XII ст. іменувалась Україною. М.Максимович довів: мова селян Київщини XIX ст. була мовою київських князів. Мова документів з Київської Русі – старослов’янська.

Актове діловодство

На території західних слов’янських земель (Чехія, Польща) актові книги як особлива форма ведення діловодства виникли у ХШ ст. на західноукраїнських землях у другій половині XIV ст. Відомо, що судова та адміністративна влада до середини XVI ст. здійснювалась старостами, державцями та воєводами. Території князівств поділялись на повіти. В кожному повіті функціонували три судових установи: гродський (від «грод» – фортеця, тобто адміністративний), земський і підкормський суди.

Величезний масив актових книг відклався в результаті діяльності гродських і земських судів. Спочатку в введенні актових книг не було ніякої системи. Поступово виникло кілька видів книг залежно від характеру справ, що розглядалися:

1. Директові (протоколи кримінальних і цивільних справ);

2. Записові (приватно-правові документи: дарчі, купчі, боргові, продажні і т.д., а також королівські жалувальні грамоти, сеймові конституції і т.д.);

3. Поточні (скарги, свідчення, заяви, повідомлення)

Особливості ведення:

1. Подвійна система (спочатку до чернетки – протоколу – за скороченою схемою, потім у чистовик – індикт).

2. Запис у секстерни (зошит 4-6 арк.), які за рік зшивались в актову книгу, а якщо за рік їх ставало занадто багато – формування томів.

3. Перенесення останнього слова аркуша на наступний аркуш.

4. Перевірка правильності написання актів.

5. З 1566 р. (статут) реорганізація та розвиток (російська мова), зберігання.

Значна кількість актових книг загинула. Збереглося 7,5 тис. томів, які охоплюють 5 млн. документів-записів.

Актове діловодство проіснувало до 1840-х років.

Поиск по сайту: