Радянізація західних областей України. -Відновлення радянської влади в західних областях України після закінчення війки;

- Відновлення радянської влади в західних областях України після закінчення війки;

- Продовження політики радянізації в цьому регіоні:

· проведення індустріалізації (відбудова, реконструкція та вдосконалення традиційних галузей — нафтогазової та лісозаготівельної; розвиток нових галузей — машинобудівної, металообробної, приладобудівної та ін.; великі капіталовкладення та швидкі темпи розвитку промисловості, повільний розвиток харчової та легкої промисловості, націоналізація промисловості та транспорту);

· колективізація (конфіскація великих маєтків, передача цих земель безземельним та малоземельним селянам; суцільна

· колективізація, під час якої було колективізовано 93 % господарств; організація політвідділів МТС; застосування примусових методів — шантаж, залякування; неврахування місцевої специфіки тощо);

· заходи в культурно-освітній сфері (ліквідація неписьменності, створення мережі освітніх закладів різних рівнів, посилення русифікації, заідеологізованість навчально-виховного процесу, введення безкоштовної освіти, безкоштовне медичне обслуговування);

· направлення зі східних регіонів України на постійну роботу фахівців, партійних функціонерів;

· депортація західноукраїнського населення до віддалених районів СРСР;

· ліквідація Української греко-католицької церкви (1 листопада 1944 р. — смерть митрополита А. Шептицького, обрання його наступником Й. Сліпого; 8—10 березня 1946 р. — Львівський собор, який скасував Берестейську церковну унію 1596 р. і проголосив возз'єднання греко-католицької церкви з російською православною; репресії щодо священиків, які не приєдналися до нової церкви; УГКЦ змушена була піти в підпілля).

Боротьба ОУН-УПА з радянською владою

Боротьба радянської влади проти ОУН-УПА перетворилася на братовбивчу війну (направлення в західні регіони України регулярних

Етапи збройної боротьби ОУН-УПА з радянською владою

I етап (1944—1946 рр.) — спроба утримати під своїм контролем нелині території і ведення боїв великими силами із застосуванням артилерії й мінометів. Об'єднання сил радянських військ держбезпеки, прикордонників. У тяжких боях загинуло до половини особового складу УПА.

II етап (1947 — перша половина 50-х рр.) — зміна тактики: розділення армії на невеликі мобільні групи, ведення боротьби партизанськими методами. Загибель у с. Білогорща біля Львова головнокомандувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 р.). Спад організованого опору (хоча окремі загони ще діяли до 1956 р.).

Поиск по сайту: