Проблеми розвитку фондового ринку України

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб’єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу. Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника - держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий ринок, - досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегменту економіки.

Основними проблемами розвитку фондового ринку України є:

- недостатня капіталізація фондового ринку;

- незначна частка організованого ринку цінних паперів;

- недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій;

- невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям;

- відсутність єдиного центрального депозитарію;

- нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів;

- недостатня прозорість фондового ринку.

Розвиток фондового ринку України відбувається за кількома напрямами: формування цінних паперів з новими властивостями та реквізитами; розвиток вторинного ринку; удосконалення процедури та документального супроводу обігу цінних паперів; раціональний розподіл функцій між учасниками фондового ринку; забезпечення конкурентного середовища; створення оптимальної інфраструктури; упорядкування обліку та звітності на підставі репродукування стандартів світового фондового ринку; спрощення процессу оформлення документів на всіх стадіях емісії та обігу цінних паперів; упровадження електронних інформаційних систем; зниження ризику інвестицій у цінні папери; запобігання порушенням правил і норм; узгодження фондового законодавства з іншими (суміжними) державними актами.

Однією з передумов для подальшого розвитку фондового ринку є збільшення його прозорості та привабливості для широкого кола інвесторів. Що стосується виходу на світові ринки цінних паперів українських компаній, то тут знову ж таки постають питання законодавчого характеру. Проте є і інші. Серед них один з найголовніших конкурентоздатність наших цінних паперів. Можна беззаперечно сказати, що фондовий ринок відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна його функція - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва. Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на фондовому ринку повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон’юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів.

Аналізуючи особливості фондового ринку в Україні можна сказати, що в даний час його невисока активність зв'язана не тільки з невеликою кількістю, але і відсутністю надійних і високоліквідних цінних паперів. Аналізуючи ситуацію, що склалася, стає очевидним, з одного боку, невиконання такими емітентами своїх зобов'язань, наприклад виплати обіцяних дивідендів або термінів їх виплати, а з іншою періодична гра на пониження курсової вартості, скупка емітентом своїх паперів, іноді виплата дивідендів, знову падіння курсу і далі по старому сценарію. Торговці при роботі з паперами таких емітентів прагнуть максимально скоротити час обороту і віддають перевагу роботі з невеликими пакетами з метою мінімізації ризику.

Отже, в цілому становлення і розвиток фондового ринку України має однозначну спекулятивну тенденцію, проте з виходом на нього акцій промислових підприємств він почне набувати інший вигляд і інші пріоритети. Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва. Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету.

Розвиток законодавства України для фондового ринку потребує прийняття законів України "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)", "Про цінні папери та фондовий ринок" (нова редакція), "Про акціонерні товариства", "Про недержавні пенсійні фонди", "Про електронний документообіг та електронний підпис".

Дуже важливу роль у законодавчому регулюванні національного ринку цінних паперів відіграють міжнародні правові акти - договори, конвенції, угоди, укладені міжнародними організаціями та фінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонуванню тa регулювання ринку цінних паперів. Участь України в укладанні таких актів дальшій інтеграції нашої держави в міжнародні ринки капіталу. Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

Розвиток фондового ринку в Україні гальмує також низький рівень знань, поінформованості населення щодо його функціонування. Сьогодні населення зберігає їх у вигляді депозитів, не має базових знань щодо можливої користі вкладення коштів у цінні папери, щодо процесів, які відбуваються на фондовому ринку, мінімально необхідної інформації про події на ньому, а тому не може оцінити можливі переваги та втрати. Воно не обізнане із законодавством, яке регламентує поведінку учасників ринку, із власними правами, що реалізуються у процесі купівлі-продажу цінних паперів, а також правами власників акцій. Це призводить до низької активності на ринку цінних паперів фізичних осіб, які в розвинутих країнах є одними з головних інвесторів. До того ж в Україні відсутня торговельна інфраструктура для дрібних інвесторів, а торговці цінними паперами звертають увагу на дрібних власників лише тоді, коли скуповування їхніх акцій обіцяє надприбутки. Посилити захист прав міноритарних акціонерів і водночас активізувати участь населення в операціях фондового ринку можна шляхом підвищення його поінформованості про операції, що здійснюються на фондовому ринку, реалізації спеціальних просвітницьких програм з питань організації, і принципів функціонування фондового ринку та можливих ризиків, притаманних цьому виду діяльності. Важливою передумовою є також створення мережі дилерських компаній, які працюватимуть із дрібними інвесторами чи надаватимуть послуги з купівлі та продажу акцій міноритарних акціонерів.

Розвиток фондового ринку в Україні стримує низка проблем, у тому числі і проблеми функціонування національної депозитарної системи. Національна депозитарна система України складається з кількох депозитаріїв з різними статусами та важкопрогнозованими перспективами. Сьогодні ставлення депозитаріїв до ринку та один до одного не можна назвати цивілізованим. Крім корпоративних конфліктів, які вже набридли всьому ринку, на перший план виходять проблеми недобросовісної конкуренції між депозитаріями.

Тому гравці ринку вважають, що національна депозитарна система потребує реформування. Це засвідчили результати анкетування, проведеного Асоціацією для того, щоб з’ясувати позиції учасників фондового ринку. Так, 88,9% стверджують, що рівень конкуренції між депозитаріями цінних паперів в Україні недостатній. 92,3% вважають, що треба зобов'язати депозитаріїв установити кореспондентські стосунки один з одним. 86,8% переконані, що кореспондентські відносини між депозитаріями підвищать рівень конкуренції між ними. 71,1% опитаних прогнозують, що кореспондентські відносини між депозитаріями зменшать тарифи для учасників фондового ринку.

Прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» загострило проблему взаємовідносин між депозитаріями і поставило руба питання про відкриття кореспондентських рахунків у депозитаріях. Раніше приблизно 80% акціонерних товариств випускали акції в документарній формі. Але Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає переведення усіх випусків акцій акціонерних товариств у бездокументарну форму. Комісія вважає, що в жодному разі не можна порушити систему обліку прав власності, яка створена та діє в Україні. ДКЦПФР провела велику роботу, результатом якої стало підписання договору про відкриття кореспондентських рахунків між Національним депозитарієм України та Всеукраїнським депозитарієм цінних паперів. Але це тільки перший крок.

Потрібна чесна конкурентна боротьба між депозитаріями, якій мають передувати покращення технологічних можливостей та послуг для клієнтів депозитаріїв і здешевлення їхніх послуг. А для чесної конкуренції необхідні рівні можливості. Всеукраїнський депозитарій цінних паперів не наділений правом присвоювати міжнародний ідентифікаційний номер ІSIN цінним паперам, а Національний депозитарій України використовує можливість, надану йому законодавством, щоб спонукати емітентів до передачі глобальних сертифікатів саме йому. Було б добре, якби ДКЦПФР врегулювала це питання та зробила неможливим використання зазначеного інструменту одним із депозитаріїв у конкурентній боротьбі за емітента. Ринку не так вже й багато потрібно від депозитаріїв – насамперед якісне, уніфіковане та зрозуміле обслуговування фондових бірж, зберігачів та емітентів за ринковими тарифами. Це головна і єдина умова ринковості будь-якого депозитарія. А в умовах конфлікту депозитарії не покращують обслуговування, а накопичують ризики для фондового ринку.

Діяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом 2010 року спрямовувалась на реалізацію заходів, визначених Програмою економічних реформ України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», якою передбачено необхідні кроки для зростання й розвитку фондового ринку й сектору фінансових послуг шляхом: 1) посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регуляторів ринку небанківських фінансових послуг і фондового ринку; 2) осилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності й розкриття інформації учасниками фінансового ринку; 3) створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів та механізмів перерозподілу коштів, у т.ч. похідних цінних паперів; 4) удосконалення регулювання іпотечного ринку, у т.ч. вирішення питання обігу заставних інструментів на іпотечному ринку України; 5) створення єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів; 6) введення єдиних правил розрахунків біржового курсу цінних паперів, запобігання маніпулюванню ціноутворенням на ринку цінних паперів.

В рамках реалізації Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку розроблено проект Програми розвитку фондового ринку України на 2011 – 2015 роки, в якій конкретизовано та більш детально викладено положення загальнодержавної Програми економічних реформ на 2010-2014 роки щодо ринку цінних паперів, зокрема: 1) створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів та механізмів перерозподілу коштів; 2) посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регулятора фондового ринку; 3) посилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності та розкриття інформації учасниками фондового ринку; 4) створення єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів.

Поиск по сайту: