Джерела наукової інформації та їх роль у науково-дослідницькій роботі

Для складання списку джерел з обраної теми доцільно використовувати наявні в бібліотеках ДДУВС. Спочатку потрібно опрацювати каталоги, у тому числі електронні каталоги – це розташовані в певному порядку картки з описом видань. В алфавітному(абетковому) каталозі – за прізвищами авторів та назвами публікацій незалежно від їх змісту; в предметному – картки, що містять назви творів із конкретних проблем і питань.

Основні каталоги формуються за принципом алфавіту або за принципом систематизації знань. Крім основних каталогів створюються допоміжні: каталог періодики, картотеки статей і рецензій.

Інформація поділяється на первинну і вторинну.

Первинна інформація – це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних досліджень, статистичних даних, вивчення міжнародного досвіду.

Вторинна інформація – це результат аналітико-синтетичної переробки первинної інформації.

Особливе значення первинна та вторинна інформація має для написання курсової роботи, оскільки служить теоретичним та експериментальним підґрунтям для досягнення мети дослідження і розв’язання його завдань.

Основні джерела наукової інформації необхідної для дослідження обраної теми курсової роботи можна згрупувати наступним чином:

Навчальна література – це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література. В курсовій роботі вона повинна використовуватись дуже обмежено, оскільки наукова проблематика у подібних виданнях викладається стисло і розрахована вона на базове вивчення, а не на наукове дослідження.

Періодичні видання – це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей права. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх результати. При підбиранні літератури з певної теми слід виявити основні періодичні видання з вибраної проблематики. Відбираючи основні матеріали, необхідно звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожний рік видання.

Наукова стаття – один із основних видів публікацій науковців. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме, досить вузьке питання, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Тези доповіді – це опубліковані до початку наукової конференції (з’їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді. Вони фіксують науковий пріоритет автора, містять матеріали, не викладені в інших публікаціях.

Монографія – це наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Вона має досить великий обсяг: не менше 50 сторінок машинописного тексту. Розрізняють два види монографій: наукові і практичні.

Наукова монографія – це науково-дослідницька праця, предметом викладу якої є вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результатів певного дисертаційного дослідження.

Дисертація – наукова кваліфікаційна праця, що пройшла попередню експертизу і подана до захисту на здобуття наукового ступеня в спеціалізованій вченій раді.

Збірник – це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.

Для інформаційного пошуку слід використовувати інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних, Internet, які стали досить популярним за останні роки. Дані пошуку можуть бути використані безпосередньо, проте частіше вони служать сходинкою до виявлення первинних джерел інформації, якими є наукові праці (монографії, збірники) та інші необхідні для наукової роботи видання.

4. Робота над основною частиною

Наступний етап починається з вивчення та конспектування літератури з теми курсової роботи. Вивчення літератури треба починати з праць, де проблема відображається в цілому, а потім перейти до вужчих досліджень. Починати ознайомлення з виданням треба з титульного аркуша, з'ясувавши, де, ким, коли воно було видано. Слід переглянути зміст, який розкриває структуру видання, наповнення його розділів, звернутися до передмови, де розкрито призначення видання, завдання, поставлені в ньому автором.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів й ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею та аргументи, якими автор її доводить. З'ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, умови, аргументи, якими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Конспектуючи матеріал, слід постійно пам'ятати тему курсової роботи, щоб виписувати тільки те, що має відношення до теми дослідження. Виписувати цитати треба на одну сторону окремих аркушів паперу стандартного розміру, що допомагає краще орієнтуватися в накопиченому матеріалі, систематизувати його за темами і проблемами. Кожна цитата, приклад, цифровий матеріал мають супроводжуватися точним описом джерела, з позначенням сторінок, на яких опубліковано цей матеріал.

Застосування так званих розлапкованих цитат, коли думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної та наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен спиратися на праці інших авторів: чим ширше і різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.

Після конспектування матеріалу необхідно перечитати його знову, щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення. Щоб зібрати матеріал з одного питання разом, можна розрізати ті конспекти, де розглянуто кілька питань з теми дослідження.

Правильна та логічна структура курсової роботи – це запорука успіху розкриття теми.

Готуючись до викладення тексту курсової роботи, доцільно, ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ – окрему частину цього питання.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, аналізом конкретного практичного досвіду. Слід уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення.

Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ має випливати з іншого. Для доказу кожного положення треба наводити аргументи.

До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, на основі яких формулюють висновки до всієї роботи в цілому.

Перш ніж приступити до реалізації наукового дослідження необхідно ознайомитись з методологією та методами наукової роботи.

Курсова робота повинна мати дослідницький характер.

Теоретична частина роботи (15-20 сторінок) складається з перших розділів роботи, має теоретичний характер і пишеться на основі аналізу й узагальнення ряду літературних джерел: монографій, посібників, наукових статей, методичних рекомендацій тощо. Враховуючи, що теми курсових робіт базуються на необхідності дослідити як положення Загальної частини, так і Особливої частини кримінального права, необхідно обов’язково дати теоретичну характеристику обом цим складовим і бажано в окремих підрозділах.

Наприклад, по темі «Співучасть в злочинах проти життя» потрібно:

- в першому розділі рокрити питання: що таке співучасть, її ознаки, форми, види співучасників та особливості їх відповідальності, спеціальні питання співучасті;

- в другому розділі рокрити питання: що таке злочини проти життя, їх види, які їх об’єктивні та суб’єктивні ознаки;

- в третьому розділі рокрити питання: як саме відображено саме співучасть у злочинах проти життя, наприклад у кваліфікуючих ознаках, які особливості кваліфікації цих злочинів при співучасті тощо;

Автор повинен представити теоретичний виклад з проблеми, що розглядається в роботі, дати власну оцінку узагальненим роботам (ступеня вивченості розглядуваного питання, об’єктивності запропонованих шляхів розв’язання складних питань, залишених без розгляду або не досліджених питань тощо), висловити свою точку зору з досліджуваної проблематики; послідовно, грамотно і логічно обґрунтувати актуальність обраної теми для сучасної діяльності органів внутрішніх справ.

Практична частина роботи (8-10 сторінок) складається з одного розділу «Практична частина» і має дослідницький характер, і виконується на основі проведеного особисто автором збору емпіричного матеріалу (статистичні дані, постанови про порушення кримінальних справ, обвинувальні висновки, вироки, ухвали та рішення судів). Практична частина фактично є аналізом всіх зібраних емпіричних матеріалів.

В практичному розділі роботи у поданій таблиці має бути проведений аналіз мінімум 5 вироків у кримінальних справах даної категорії, які опубліковані на офіційному сайті ВСУ в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.gov.ua).

В даному розділі також має бути аналіз статистичних даних. Статистичні дані про певний вид злочинів представляються за період 3-5 років з відповідним їх узагальненням. Всі зібрані автором емпіричні матеріали в оригінальному вигляді або точною копією обов’язково включаються в додатки до даної курсової роботи.

Для здійснення аналізу автору необхідно обрати критерії, за якими він робитиме цей аналіз на базі зібраних емпіричних матеріалів.

Наприклад, по темі «Стадії вчинення умисного вбивства (ч.1 ст.115 КК)» потрібно визначити:

- скільки злочинів, передбачених ч.1 ст.115 КК України було вчинено напевній/певних території/територіях України;

- скільки із них були закінченими злочинами, а скільки припинено на стадії готування або замаху;

- чим конкретно характеризувався кожен етап попередньої злочинної діяльності;

- що в них спільного, а що відмінного (можна згрупувати по спільним рисам);

- як характеризуються особи які вчинювали готування або замах на умисне вбивство, передбачене ч.1 ст.115 КК України, або довели цей злочин до кінця (стать, вік, соціальний статус, професія, мотив, обстановка вчинення злочину тощо);

- які складнощі, на Ваш погляд, виникали при розслідувані цих злочинів, але саме у частині кваліфікації. Що можливо не було враховано або визначено не зовсім вірно, зокрема не відповідає положенням КК України та постанов Пленуму Верховного Суду України;

- якщо всі злочини по зібраних матеріалах були закінченими, то у будь-якому випадку необхідно виділити в них стадії готування та замаху, момент закінчення і надати їм характеристику, яка повинна включати вище наведені критерії.

При цьом, у слід відзначити, що перелік даних критеріїв не є вичерпним і для кожної теми має свої особливості.

Висновки по курсовій роботі (3-5 сторінок) повинні містити власні пропозиції та рекомендації автора з розглядуваної проблеми: прогалини в чинному Кримінальному кодексі України; недоліки кваліфікації злочинів та шляхи їх усунення; проблеми кримінальної відповідальності та пропозиції по удосконаленню кримінального законодавства; проблеми у діяльності органів внутрішніх справ та шляхи їх вирішення.

Додатки до курсової роботи повинні містити всі зібрані емпіричні матеріали (у тому числі вироки у кримінальних справах, які аналізував автор).

Поиск по сайту: