Output Feedback (OFB)

Режим (OFB) обратной связи вывода превращает блочный шифр в синхронный шифрпоток: это генерирует ключевые блоки, которые являются результатом сложения с блоками открытого текста, чтобы получить зашифрованный текст. Так же, как с другими шифрами потока, зеркальное отражение в зашифрованном тексте производит зеркально отраженный бит в открытом тексте в том же самом местоположении. Это свойство позволяет многим кодам с исправлением ошибок функционировать как обычно, даже когда исправление ошибок применено перед кодированием.

Из-за симметрии операции сложения, шифрование и расшифрование похожи:

O_i = E_k (O_{i − 1})

O ₀ = IV

Каждая операция блочного шифра обратной связи вывода зависит от всех предыдущих и поэтому не может быть выполнена параллельно. Однако, из-за того, что открытый текст или зашифрованный текст используются только для конечного сложения, операции блочного шифра могут быть выполнены заранее, позволяя выполнить заключительное шифрование параллельно с открытым текстом.

4. Шифр ГОСТ 28147-89

ГОСТ 28147-89 — блочный шифр с 256-битным ключом и 32 циклами преобразования, оперирующий 64-битными блоками. Основа алгоритма шифра — Сеть Фейстеля. Базовым режимом шифрования по ГОСТ 28147-89 является режим простой замены (определены также более сложные режимы гаммирование, гаммирование с обратной связью и режим имитовставки). Для зашифрования в этом режиме открытый текст сначала разбивается на две половины (младшие биты - A, старшие биты - B[2]). На i-ом цикле используется подключ Ki:

(= двоичное «исключающее или»)

Для генерации подключей исходный 256-битный ключ разбивается на восемь 32-битных блоков: K1…K8.

Ключи K9…K24 являются циклическим повторением ключей K1…K8 (нумеруются от младших битов к старшим). Ключи K25…K32 являются ключами K1…K8, идущими в обратном порядке.

После выполнения всех 32 раундов алгоритма, блоки A33 и B33 склеиваются (обратите внимание, что старшим битом становится A33, а младшим - B33) - результат есть результат работы алгоритма.

Расшифрование выполняется так же, как и зашифрование, но инвертируется порядок подключей Ki.

Функция f(Ai,Ki) вычисляется следующим образом:

Ai и Ki складываются по модулю 232.

Результат разбивается на восемь 4-битовых подпоследовательностей, каждая из которых поступает на вход своего узла таблицы замен (в порядке возрастания старшинства битов), называемого ниже S-блоком. Общее количество S-блоков ГОСТа — восемь, т. е. столько же, сколько и подпоследовательностей. Каждый S-блок представляет собой перестановку чисел от 0 до 15. Первая 4-битная подпоследовательность попадает на вход первого S-блока, вторая — на вход второго и т. д.

Если S-блок выглядит так:

1, 15, 13, 0, 5, 7, 10, 4, 9, 2, 3, 14, 6, 11, 8, 12

и на входе S-блока 0, то на выходе будет 1, если 4, то на выходе будет 5, если на входе 12, то на выходе 6 и т. д.

Выходы всех восьми S-блоков объединяются в 32-битное слово, затем всё слово циклически сдвигается влево (к старшим разрядам) на 11 битов.

Узлы замены (S-блоки)

Все восемь S-блоков могут быть различными. Фактически, они могут являться дополнительным ключевым материалом, но чаще являются параметром схемы, общим для определенной группы пользователей. В ГОСТ Р 34.11-94 для целей тестирования приведены следующие S-блоки:Номер S-блока Значение

Данный набор S-блоков используется в криптографических приложениях ЦБ РФ.[3]

В тексте стандарта указывается, что поставка заполнения узлов замены (S-блоков) производится в установленном порядке, т.е. разработчиком алгоритма.

5. Ассиметрические криптосистемы: определение, блок-схема работы

Ефективними системами криптографічного захисту даних є асиметричні криптосистеми, які називають також криптосистемами з відкритим ключем. У таких системах для зашифрування даних використовується один ключ, а для розшифрування – інший ключ (звідси й назва – асиметричні). Перший ключ є відкритим і може бути опублікований для використання всіма користувачами системи, які зашифровують дані. Розшифрувати дані за допомогою відкритого ключа неможливо.

Для розшифрування даних одержувач зашифрованої інформації використовує другий ключ, що є таємним. Зрозуміло, таємний ключ не може бути визначений, виходячи з відкритого ключа.

Узагальнена схема криптосистеми з відкритим ключем показана на рисунку 4.1. В цій криптосистемі застосовують два різних ключі: – відкритий ключ відправника A; – таємний ключ одержувача В.

Генератор ключів доцільно розташовувати на стороні одержувача B, щоб не пересилати таємний ключ незахищеним каналом. Значення ключів і залежать від початкового стану генератора ключів.

Розкриття таємного ключа за значенням відомого відкритого ключа повинно бути обчислювально нерозв’язаною задачею.

Рисунок 4.1 – Узагальнена схема асиметричної криптосистеми

Характерні риси асиметричних криптосистем:

1 Відкритий ключ і криптограма C можуть бути відправлені по незахищених каналах, тобто зловмиснику відомі значення та C.

2 Алгоритми шифрування () і розшифрування є відкритими.

Захист інформації в асиметричній криптосистемі засновано на таємності ключа .

У.Діффі та М.Хеллман сформулювали вимоги, які забезпечують безпеку асиметричної криптосистеми:

1 Обчислення пари ключів (, ) одержувачем B на основі початкової умови повинно бути простим.

2 Відправник A, знаючи відкритий ключ і повідомлення М, може легко обчислити криптограму

. (4.1)

3 Одержувач В, використовуючи таємний ключ і криптограму C, може легко відновити вихідне повідомлення

. (4.2)

4 Зловмисник, знаючи відкритий ключ , при спробі обчислити таємний ключ натрапляє на непереборну обчислювальну проблему.

5 Зловмисник, знаючи пари (, C), при спробі обчислити вихідне повідомлення M натрапляє на непереборну обчислювальну проблему.

6. Однонаправленная функция, однонаправленная функция с потайным ходом

Концепція асиметричних криптографічних систем з відкритим ключем заснована на застосуванні односпрямованих функцій. Неформально односпрямовану функцію можна визначити в такий спосіб.

Нехай Х і Y – деякі довільні множини. Функція є односпрямованою, якщо для всіх можна легко обчислити функцію , але для більшості досить складно одержати значення , таке, що (при цьому вважають, що існує принаймні одне таке значення ).

Основним критерієм віднесення функції до класу односпрямованих функцій є відсутність ефективних алгоритмів зворотного перетворення .

Як приклад односпрямованої функції розглянемо множення цілих чисел. Пряма задача – обчислення добутку двох дуже великих цілих чисел й , тобто знаходження значення

(4.3)

є простою задачею для ЕОМ.

Зворотна задача – розкладання на множники великого цілого числа, тобто знаходження дільників і великого цілого числа , є практично нерозв’язною задачею при досить великих значеннях .

За сучасними оцінками теорії чисел при цілому й для розкладання числа буде потрібно близько 10²³ операцій, тобто задача практично нерозв’язна.

Наступний характерний приклад односпрямованої функції – це модульна експонента з фіксованими підставою й модулем. Нехай й – цілі числа, такі, що . Визначимо множину

.

Тоді модульна експонента з основою за модулем N являє собою функцію

,

де – ціле число, .

Існують ефективні алгоритми, що дозволяють досить швидко обчислити значення функції .

Якщо , то, природно, .

Тому, задачу обернення функції називають задачею знаходження дискретного логарифма або задачею дискретного логарифмування.

Поиск по сайту: