м.Івано-Франківськ

18. Виписки – це цитати (довільне відтворення думок автора книжки), або короткий, близький дослівного, виклад змісту потрібного уривка тексту.

19. Виразність (лат.вираження)– є ознакою культури мови всіх мовців і виявляється через їх уміння користуватися всіма стилями мови.

20. Висновок – вихід з контакту,завершення спілкування.

21. Витяг з протоколу – це певна частина (уривок) протоколу, що відображає конкретне окреме питання порядку денного,оформлена належним чином.

22. Відгук – документ, у якому висвітлюються думки спеціаліста (колективу) з приводу будь-якої роботи (наукової праці, що повинна бути надрукована в журналах, наукових збірниках тощо), а також висновки про різні наукові, навчальні роботи, звіти тощо

23. Відображення почуттів – акцентує увагу на емоційному стані співрозмовника, його ставленні до змісту бесіди

24. Візитки, або візитні картки – це невеликі за розмірами носії певної інформації.

25. Вільний конспект – це поєднання виписок, цитат, тез.

26. Вторинна номінація – це використання наявного в мові слова для називання наукового поняття.

27. Вузькогалузеві терміни – це терміни, характерні лише для певної галузі.

Г

28. Гарантійний лист – це такий лист, якого пишуть для підтвердження певних умов, зобов’язань.

29. Глосематика (грец. слово)— лінгвістична течія структуралізму, яка трактує мову як абстрактну структуру й описує її суто формальними способами без звертання до її субстанцій (реального змісту і звучання).

30. Граматична категорія — система протиставлених один одному рядів граматичних форм з однорідними значеннями.

31. Граматичні норми – визначають правильне вживання граматичних форм слів,побудову словосполучень і речень.

32. Граматичне значення — узагальнене, абстрактне мовне значення, властиве багатьом словам, словоформам, синтаксичним конструкціям і яке має у мові своє регулярне (стандартне) вираження.

Д

33. Двомовні словники – словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу(з якої на яку – відображено у назві словника).

34. Дебати(фр. – сперечатися) – це представлення своїх ідей,поглядів, концепцій,програм,культурно – освітніх,економічних проблем на противагу іншій стороні(учаснику)дебатів.

35. Дедукція (лат. deductio, від deduco) — спосіб дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, за якої на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.

36. Деравний Герб України – Зображується на бланках державних установ, друкованих органів державної влади і державного управління, на службових посвідченнях, на штампах з обов’язковим додержання пропорцій зображення герба.

37. Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства,громадських органах та організаціях,на підприємствах,у закладах освіти,науки,культури,у сферах зв’язку та інформатики.

38. Дидактична мета – гармонійно розвивати творчу особистість студента,його мовленєву культуру.

39. Дисиміляція (лат. dissimilatio — розподібнення) — розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

40. Дискусія (від лат.- розгляд, дослідження) – це також спосіб обговорення певної проблеми або групи питань чи одного дуже важливого питання з метою досягнення істини.

41. Диспут (від.лат. – досліджую, сперечаюсь) – це заздалегідь підготовлена і проведена в певний час на обрану тему(наукову, політичну, літературну, тощо)публічна суперечка між попередньо визначеними опонентами.

42. Дистрибутивний аналіз — одна з основних методик визначення і класифікації одиниць мови в дескриптивній лінгвістиці, яка базується виключно на розподілі одиниць відносно одна одної у потоці мовлення, вивченні оточення (дистрибуції) аналізованої одиниці.

43. Дистрибуція (англ. distribution — розподіл, розповсюдження, від лат. distributio — поділ, розподіл) — узагальнена сукупність усіх оточень, у яких трапляється одиниця мови — фонема, морфема, слово і т. д., на відміну від оточень, у яких вона траплятися не може.

44. Діалексія (грец. dia — префікс, що означає наскрізний рух, \ lexis — слово) — лексемні розходження удвох зі-ставлюваних мовах.

45. Діалект (грец. dialektos — говір, наріччя) — різновид певної мови, який є засобом спілкування людей, тісно пов'язаних територіально, соціально або професійно (територіальний діалект, соціальний діалект).

46. Діалекти – це відгалуження загальнонародної мови яким говорить частина народності,нації племені.

47. Діалектизми(грец. наріччя,говір) -це слова,що вживаються в окремих говорах або наріччях і не поширені в мові всього народу.

48. Ділове спілкування -це усний контакт між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять пере собою розв’язати конкретні проблеми.

49. Довідкова анотація – це анотація, яка уточнює заголовок повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

50. Документ – це спосіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти,події,явища об’єктивної дійсності та розумову діяльність.

51. Доповідь – один із найпоширеніших жанрів (форм) усного висловлювання.

52. Доповідна записка – документ, адресований керівникові даної чи вищої установи з повідомленням про ситуацію,що склалася про наявні факти,явища,про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора.

Е

53. Етимологічні словники – розкривають відомості про походження слів,первісне їх,подають найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя.

54. Етимологія (грец. etimon — істина і lo'gos — слово, вчення) — 1) походження слів; 2) розділ мовознавства, який вивчає походження слів.

55. Етнолінгвістика (грец. ethnos— народ і лінгвістика)— напрям у мовознавстві, який вивчає мову в її зв'язках з культурою, взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні та розвитку мови.

Ж

56. Жанри(фр. різновид) - різновиди текстів певного стилю, що різняться, насамперед, метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

57. Жаргон(фр. не зрозуміла мова) – один з різновидів соціальних діалектів,що відрізняється від загальновживаної мови використання специфічної експресивно забарвленої лексики,синонімічної до слів загального вжитку,фразеології,іноді й особливостями вимови.

58. Жіночий стиль спілкування – жінки,крім інформації,великою мірою зорієнтовані на атмосферу спілкування,на інтерактивні, міжособистісні аспекти.

З

59. Загальнонаукові терміни – це терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях.

60. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом.

61. Заява – це публічне офіційне повідомлення в усній(доповідь) або письмовій (документ) формі в якому викладається певне прохання.

62. Збори – це така форма обговорення проблем,яка проводяться з метою спільного певного питання, яке хвилює громадськість.

63. Звіт – це документ, у якому в письмовій формі подається повідомлення про виконання певних робіт.

64. Зворотна конструкція – це конструкція, у якій підмет одночасно є як суб’єктом, так і об’єктом.

65. Зворотне словотворення — різновид морфологічного способу словотворення, наслідком якого є лексична одиниця, що за структурою простіша від твірного слова.

66. Зовнішнє мовлення — мовлення у власному сенсі (втілене у звуки, таке, що має звукове вираження.

67. З’язування – це звернення до співрозмовника за уточненням.

І

68. Ідеографічні словники — словники, що подають лексичний склад мови за семантичними розрядами (поняттєвими рубриками).

69. Ідіоми (грец. власний,своєрідний)– це фразеологічні одиниці,зміст яких не залежить від значення його складових частин.

70. Індукція (лат. inductio— наведення, збудження)— прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ, узагальнення результатів окремих конкретних досліджень

71. Інкорпорація (пізньолат. incorporatio — введення до свого складу, від лат. in — в і corpus — тіло) — спосіб синтаксичного зв'язку компонентів словосполучення або всіх членів речення, за якого компоненти поєднуються в єдине ціле без формальних показників у кожному з них.

72. Інструктивні наради – організовують безпосередньо управлінці з метою доведення до працівників загального завдання.

73. Інтерактивна презентація – це діалог користувача з комп’ютером.

74. Інтерлінгвістика (лат. між і лінгвістика) — розділ мовознавства, який вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного спілкування.

75. Інтерференція (лат. inter— між, взаємно і ferio — торкаюся, ударяю)— взаємодія мовних систем за двомовності, яка виражається у відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної.

76. Інтонація (лат. intonare — голосно вимовляти) — ритміко-мелодій-ний малюнок мовлення, який служить у реченні засобом вираження синтаксичних значень і емоційно-експресивного забарвлення.

77. Інформаційна нарада – необхідна для узагальнення даних і вивчення різних точок зору на конкретні проблеми.

78. Історизми – це загальновживані слова,терміни.

К

79. Категорія (грец. kategoria — ознака) — 1) одна з пізнавальних форм мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці — когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів — членів категорії, об'єднаних «родинною подібністю».

80. Катетеризація (англ. categorization, від грец. kategoria — ознака) — підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду (категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його буття й існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів або об'єднань.

81. Кінцева інтенція – актомовленєва або постактомовленєва інтенція, викликана початковою інтенцією.

82. Класифікація документів – це поділ документів на класи за найбільш загальними ознаками подібності та відмінності.

83. Кліше(фр. відбиток) – звичний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах для тотожного позначення адекватних ситуацій,стосунків між людьми тощо.

84. Когнітивна лінгвістика (англ. cognition — знання, пізнання; пізнавальна здатність) — мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища.

85. Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

86. Комунікативна інтенція (лат.-прагнення) -осмислений чи інтуїтивний намір адресата,який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.

87. Комунікативна компетенція – сукупність комунікативних стратегій і комунікативних правил, постулатів,конвенцій тощо, якими володіють учасники спілкування.

88. Комунікативна мета – стратегічний результат,на який скероване конкретне спілкування,комунікативний акт.

89. Комунікативна професіограма вчителя -це професійний портрет учителя з погляду володіння ним комунікативною технікою.

90. Комунікативний досвід – сукупність знань про вдалі та невдалі комунікативні тактики, які сприяють реалізації відповідних комунікативних стратегій.

91. Комунікативні закони – найзагальніші не жорстокі тенденції,які наявні у всіх типах групового і масового спілкування.

92. Комунікативні установки – вони дуже важливі для формування культури спілкування, оскільки допомагають установити контакт між співрозмовниками, підготувати їх до позитивного сприйняття інформації, перебороти байдуже чи негативне ставлення до тих чи інших ідей,людей,ситуацій.

93. Комунікативність речення — одна з основних ознак речення, яка полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конституцію мовлення.

94. Комунікативна тактика – визначена лінія поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямована на одержання бажаного ефекту чи запобігання ефекту небажаного.

95. Комутація (лат. commutatio — зміна) — співвідношення між двома знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків.

96. Комунікація(лат. єдність, передача) смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії.

97. Конвергенція (лат. convergo — сходжусь, наближаюсь) — 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов унаслідок контактування.

98. Конверсія (лат. conversio — обертання, перетворення) — 1) у семантиці—зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін (Роман купує у Степана книжку — Степан продає Романові книжку); 2) у словотворенні — спосіб словотворення без використання спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу.

99. Конспект(від лат. – огляд) – особливий вид тексту, який створений у результаті аналітико-синтетичної обробки інформації першоджерела, тобто скорочений запис певної інформації, що дозволяє його авторові одразу чи через деякий час із необхідною повнотою відтворити інформацію.

100. Конструктивне мовознавство (лат. constructs — побудова, складання) — мовознавство, яке вивчає мову, її структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення.

101. Контрольована міміка – це прийняті в конкретній культурі засоби міміки,що «дежифруються»однозначно.

102. Концептуалізація (англ. conceptualization, від лат. conceptus — думка, поняття) — поняттєва класифікація; процес пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї, і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і виникнення різних структур представлення знань із деяких мінімальних концептуальних одиниць.

103. Корелятивні опозиції фонем (лат. со — префікс, що означає об'єднання, спільність, сумісність, і relatio — відношення) — опозиції, члени яких розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими — збігаються.

104. Кореляція (лат. correlatio — співвідношення) — 1) ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови.

105. Корінь — основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах.

106. Критика аргументів – це вид критики,який спрямовий на обґрунтування оратором неприйнятності аргументів, які використовувала інша людина на підтримку своєї тези.

107. Критика тез – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором неприйнятності того твердження, що захищалось іншою мовою.

108. Критика форми – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором відсутності зв’язку між аргументами та тези іншої людини.

109. Культура мови -це ступінь відповідності нормам вимови,слововживання та ін.,установленим для певної мови;здатність наслідувати кращі зразки у своєму індивідуальному мовленні.

110. Культура мовлення – це наука,що вивчає нормативність групи, її відповідність тим вимогам,що ставляться перед мовою в суспільстві.

111. Культура спілкування – це цілісна система,яка складається із взаємопов’язаних моральних та психологічних компонентів,кожен з яких вносить своє в характеристику цілого.

Л

112. Лист-вибачення – це службовий лист, у якому висловлюється прохання вибачити за невчасне виконання замовлення,спізнення на зустріч тощо.

113. Лист-відповідь на запит – лист - запит, безпосередньо,потребує відповіді:ви можете повідомити, що отриманий лист вивчаєте, надіслати каталоги,прейскуранти,запропонувати змінити умови,вказані на запиті,відмовити в постачанні товару чи іншому проханні.

114. Лист-відповідь на претензію – це службовий лист, у якому пояснюється причини певних порушень або переконливо доводиться безпідставність претензій чи скарги.

115. Лист-відповідь на прохання – лист-прохання неодмінно потребує відповіді.

116. Лист-вітання – це різновид листа, в якому поздоровляємо колег,ділових партнерів чи інших осіб з нагоди певної події.

117. Лист-запит – це різновид листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари,послуги або уточнити вже наявну,попередню інформацію про фірму,банк.

118. Лист-запрошення – це різновид службового листа, у якому адресата запрошують взяти участь у певному заході.

119. Лист-нагадування – це службовий лист, у якому йдеться про наближення чи закінчення терміну виконання певних завдань, забов’язань проведення заходів.

120. Лист-підтвердження – це різновид листа, в якому засвідчуємо той чи інший факт:підтверджуємо одержання листів-переказів, цінних паперів.

121. Лист-повідомлення – це такий лист, у якому доводять до чийогось відома, повідомляють комусь певну інформацю.

122. Лист-подяка – це службовий лист, у якому висловлюється подяка про надану допомогу,послугу,підтримку,надіслане запрошення.

123. Лист-претензія,рекламаційний лист – це службовий лист, у якому висловлюється невдоволення з приводу порушення умов укладеної угоди.

124. Лист-прохання – це службовий лист, в якому у ввічливій формі звертаються до партнерів,клієнтів,інвесторів із певним проханням.

125. Лексикографія (грец. Іехікбп — словник і grapho — пишу) — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад.

126. Лексико-семантичне поле — сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ.

127. Лексичне значення — історично закріплена у свідомості людей віднесеність слова з певним явищем дійсності.

128. Логічний наголос – це виділення за смисловим значенням якогось слова чи словосполучення.

М

129. Маніпулятор – це частина нашої особистості, яка свідомо (тоді це цинізм) або несвідомо вдається до всіляких хитрощів, щоб контролювати ситуацію та досягти своєї мети.

130. Мистецький (художній) переклад – це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей.

131. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або віддалених галузях.

132. Міжособисністі взаємини спілкування – це такі взаємозв’язки між людьми,які суб’єктивно переживають та об’єктивно виявляються в характері та особах взаємного впливу.

133. Міркування – це спосіб викладу,за якого логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків, розкриває внутрішній зв’язок явищ і, як правило, доводить певне положення.

134. Мова – суспільне явище. Вона виникає, розвивається й функціонує в суспільстві,охоплює всі сфери суспільного життя.

135. Мова професійна компетенція – це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом

136. Мова професійного спілкування – це функціональний різновид української літературної мови, яким послуговуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять.

137. Мовленєва професійна компетенція – це система умінь і навичок використання знань під час фахового спілкування.

138. Мовлення – форма існування мови,тобто різноманітне використання мови людьми в усіх сферах громадського та особистого життя

139. Мовна компетенція (лат. competentia, від competo — взаємно прагну; відповідаю, підходжу) — рівень знання своєї мови певним індивідом.

140. Мовна норма — сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування.

141. Мовна політика – це система заходів (політичних, юридичних,адміністративних),спрямованих на регулювання мовних відносин в державі.

142. Мовний етикет — усталені мовні звороти, типові формули, які використовуються у конкретних ситуаціях спілкування і відповідають національно-культурним традиціям певного соціуму.

143. Мовний стиль - це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

144. Модель професійної компетентності педагога – це уявний зразок складників,що формують ідеального професіонала.

145. Морф (грец. morphe — вигляд, форма) — конкретний лінійний представник морфеми, один із формальних її різновидів; найкоротший мінімальний відрізок словоформи, наділений значенням.

146. Морфологія (грец. morphe — вигляд, форма і logos — слово, вчення) — 1) граматична будова слова; система притаманних мові морфологічних одиниць, категорій і форм, а також правил їх функціонування; 2) розділ граматики, який вивчає закономірності функціонування і розвитку цієї системи.

Н

147. Навіювання – це психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок і волі.

148. Наголос -вимова одного із складів з більшою силою.

149. Надфразна єдність -це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв’язком компонентів.

150. Наказ – основний розпорядчий документ.

151. Нарада – один з найефективніших способів обговорення важливих питання і ухвалення рішень у всіх ділянках виробничого,громадського й політичного життя.

152. Наслідування – особлива форма поведінки людини, що полягає у відтворенні нею інших осіб.

153. Наукова етика – це сукупність встановлених та визначених науковою спільнотою норм поведінки, правил, моралі наукових працівників, зайнятих у сфері науково-технологічної та науково-педагогічної діяльності.

154. Наукова робота (курсова, дипломна) – це письмовий виклад власних рузультатів наукового дослідження, який грунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.

155. Наукова стаття – це один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань.

156. Невербальні засоби спілкування – елементи комунікативного роду, які мають немовну(але знакову;природу і разом із засобами мовного коду служать для створення,передавання і сприйняття повідомлень.

157. Неологізми(грец. новий, судження) – нові слова,що з’являються у мові для найменування нових понять,явищ, процесів.

158. Номенклатура (від лат. nomenclatura – перелік, список імен) – сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

159. Номінативна функція (лат. nominativus — називний, відпотіпо — називаю) — функція позначення предметів і явищ зовнішнього світу і свідомості.

160. Норми літературної мови – прийняті у суспільній практиці людей правила вимоги, вживання слів,граматичних форм,побудови словосполучень і речень.

161. Нульова морфема — морфема, яка не має реального звукового вираження в одній із форм парадигми і виділяється, усвідомлюється тільки у співвідношенні з матеріально вираженими морфемами в інших формах цієї ж парадигми.

О

162. Омонімія (грец. однаковий ім. я)- це зовнішній збіг двох або кількох слів з тотожним звуковим складом, але зовсім різним значенням.

163. Оперативні наради – скликають для отримання інформації про поточний стан справ за схемою вертикального розпорядку інформації.

164. Опис – це спосіб характеристики явища через перелік його ознак, властивостей тощо.

165. Опонент – це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув опонент.

166. Опорний конспект – це система опорних сигналів, що мають структурний зв’язок, це наочна конструкція, яка заміщає систему значень, понять, ідей як взаємозалежних елементів.

167. Опосередкований переклад – це переклад, який здійснений не за оригіналом, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника – перекладу цього тексту на третю мову).

168. Ораторське мистецтво мовця – це володіння живим, усним переконуючим словом як засобом багатоманітного й різноспрямованого впливу на слухачів, співрозмовників.

169. Орфографічні норми – визначають правила слів написання разом,окремо,через дефіс,вживання великої і малої літери тощо.

170. Орфографічні словники – подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм.

171. Орфоепія (гр. orfos- правильний, eros- мова)- розділ мовознавства, який вивчає норми літературної вимови.

172. Орфоепічні словники – інформують про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм.

173. Оферта (англ. Offer) – це письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві.

П

172. Палаталізація (лат. palatum — піднебіння) — пом'якшення приголосних у певних фонетичних позиціях внаслідок піднесення середньої спинки язика до піднебіння.

173. Парадигма (грец. paradeigma — приклад, зразок) — 1) у широкому розумінні — ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з яких визначається відношеннями до інших; 2) у вужчому розумінні — об'єднання мовних одиниць у певні класи, де кожна з них може у мовленні бути заміненою іншою одиницею цього класу.

174. Паралінгвістика (грец. para — біля, коло, поряд і лінгвістика) — 1) сукупність невербальних засобів спілкування; 2) розділ мовознавства, який вивчає ці засоби.

175. Пароніми – це слова, близькі за звучанням,але різні за значенням і написанням.

176. Парцельовані (приєднувальні) конструкцій -другорядні члени речення, виділені в окреме речення.

177. Пасивна конструкція – це конструкція, у якій присудок описує дію, спрямовану на об’єкт, що в реченні є підметом; пасивні конструкції обов’язково мають підмет.

178. Педагогічне спілкування – система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем,спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов спільної діяльності

179. Переклад – відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми; результат цього процесу.

180. Переконання – це спосіб впливу, коли людина звертається до свідомості, почуття і досвіду іншої людини з тим,щоб сформувати в неї нові установки.

181. Перефразування – формулювання почутої інформації своїми словами, коли, скажімо, здається нам незрозумілою.

182. Персональна етика – це відповідальність вченого за об’єктивність результату.

182. Підкреслення – найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз.

183. Підсвідомі(неконтрольовані)сигнали – це повідомлення що надсилаються мозком і є зовнішнім відзеркаленням насамперед емоційного стану людини.

184. План (рос.)– це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; порядок розміщування частин якого-небудь викладу, його композиція.

185. Плановий конспект – це конспект, який укладається за попередньо складеним планом статті, книжки, лекції.

186. Повідомлення – невеликий публічний виступ з певної теми.

187. Повідомлення – це різновид службового листа, в якому повідомляється про проведення наради,конференцій,зборів інших заходів.

188. Повторювання – відтворення частини висловлення співрозмовника або всієї його фрази.

189. Покликання – це текст, що розміщується в кінці сторінки і відмежовується від основного тексту горизонтальною рискою.

190. Поле – це певна термінологія, у межах якої термін точний і однозначний.

191. Полісемія (грец. polysemos — багатозначний) — наявність різних лексичних значень в одному й тому самому слові.

192. Поняття — форма мислення, в якій відбиваються загальні істотні властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності, загальні взаємозв'язки між ними у вигляді цілісної системи ознак.

193. Послідовний переклад – це усний переклад, повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування.

194. Початкова інтенція – актомовленнєва або постактомовленєва інтенція, яка відкриває собою можливість подальший інтенцій або практичних дій.

195. Пояснювальна – це така нарада, в ході якої керівництво прагне переконати працівників у правильності ухвалення відповідних рішень і необхідності відповідних дій.

196. Пояснювальна записка – з’ясовує зміст певних положень основного документа(плану, звіту, проекту тощо) або поясню причини певного факту, вчинку,події.

197. Правила спілкування – рекомендації щодо ефективного спілкування, які сформувалися в суспільстві й відзеркалюють комунікативні традиції певного етносу.

198. Правка-вичитування – це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець.

199. Правка-оброблення – комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінювання і покращення структури наукового тексту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту.

200. Правка-перероблення – це така правка, яка застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.

201. Правка-скорочення – унесення з тексту повторів несуттєвого матеріалу.

202. Предикат (лат. praedicatum — сказане) — конститутивний елемент судження, тобто те, що говориться (стверджується або заперечується) про суб'єкт.

203. Предикативність — комплексна синтаксична категорія, яка виражає відношення повідомлюваного до дійсності і формує речення як комунікативну одиницю.

204. Презентація – одна з цікавих і переконливих форм інформації про нове виробництво, нові товари фірми, нову книгу. Новий товар тощо.

205. Презентація за сценарієм – традиційна презентація зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор.

206. Прес-реліз – це документ, в якому установа подає інформацію про певну подію або захід до засобів масової інформації.

207. Проблемні наради – організовують у невеликому колі спеціалістів або компетентних осіб для того, щоб знайти оптимальне управлінське ви рішення обговорюваних питань.

208. Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему,виголошений перед аудиторією.

209. Пропонент – це той, хто висуває, обстоює певну тезу.

210. Простактомовленєві інтенції- інтенції мовця, що викликають після побудови мовленнєвого акту.

211. Протокол – документ колегіальних органів, у якому фіксується місце і час проведення зборів, конференцій,засідань,нарад тощо,склад присутніх,зміст доповідей, виступів,що заслухані, та ухвали з обговорених питань.

212. Прототип (англ. prototype, від грец. prototypon — прообраз) — 1) одиниця, яка виявляє найбільшою мірою властивості, спільні з іншими одиницями даної групи; 2) одиниця, яка реалізує спільні для групи властивості без домішки інших властивостей.

213. Професійна мовнокомунікативна компетенція – це система знань, умінь і навичок, потрібного для ефективного спілкування.

214. Професійні жаргони – емоційно забарвлені слова, які становлять спеціалізацію носіїв мови.

215. Професіоналізми – це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи.

216. Професіоналізми– слова,що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії.

217. Психічне зараження – спосіб психологічного впливу,що відомий із сивої давнини.

218. Психолінгвістика (грец. psyche — душа і лінгвістика) — галузь мовознавства, яка вивчає процеси породження і сприймання мовлення в їх співвідношенні з системою мови.

219. Психолінгвістичні методи — методи дослідження мовних явищ, які полягають в обробці й аналізі мовних фактів, отриманих від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів.

220. Пунктуація(лат.punktum- крапка)- це система правил вживання на письмі розділових знаків і розділ науки про мову,який це вивчає.

Р

221. Редагування(від лат. redactus – приведений у порядок) – це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.

222. Реєстраційна бібліографія – це бібліографія, яка знайомить читача з усіма назвами книг з конкретного питання.

223. Резолюція – це напис на документі, зроблений керівником установи, що містить вказівки щодо виконання документа.

224. Резюмування – варто застосувати під час тривалих бесід.

225. Рекомендації — це пропозиції щодо дій, які, можливо, будуть потрібними у результаті зроблених висновків.

226. Рекомендаційна анотація – це анотація, яка покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому у них є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

227. Рекомендаційна бібліографія – це бібліографія, яка містить назви книг, які автор радить прочитати.

228. Рекомендаційний лист – це службовий лист,який містить позитивний або негативний відгук про особу чи організаційну фірму.

229. Реферат(лат. доповідати) – це доповідь на визначену тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел.

230. Реферативний переклад – 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що становлять зв’язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінюванням.

231. Реферування – це процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних(основних положень, фактів, доведень,результатів, висновків).

232. Рецензія – це критичний відгук (дає аналіз і оцінку) на художній твір, друковану наукову працю тощо.

233. Речення — основна синтаксична одиниця, яка являє собою інтонаційно оформлене смислове і граматичне ціле, що формує і виражає окрему відносно закінчену думку й відношення її змісту до дійсності.

234. Риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми словами.

235. Рівні мови — складові частини структури мови (яруси), кожна з яких характеризується сукупністю відносно однорідних одиниць і набором правил, що регулюють їх використання і групування в різні класи й підкласи, і знаходиться в ієрархічних відношеннях щодо інших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний і синтаксичний рівні).

236. Рід — граматична категорія, яка властива різним частинам мови і полягає в розподілі слів за двома чи трьома класами, традиційно співвіднесеними з ознаками статі або їх відсутністю.

237. Розділові знаки – це частина графічної системи мови. Їх призначення - полегшити читачеві сприйняття смислу написаного.

238. Роздум (міркування) — висловлювання про причини якостей, ознак, подій; спосіб викладу, при якому логічно-послідовний ряд визначень, суджень та висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ, доводить певне положення через причинно-наслідкові зв'язки, через зіставлення, порівняння, розкриття змісту цих зв'язків.

239. Розпорядження — акт, що видається одноособово керівником, головним чином колегіального органу державного управління з метою вирішення оперативних питань. Як правило, воно має обмежений термін дії і стосується вузького кола організацій, посадових осіб і громадян.

240. Розпорядчі документи — це такі документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в певній установі, організації тощо.

241. Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої.

242. Рубрикація – це членування тексту на складові частини,графічне виділення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації тощо.

С

Ф

304. Факс (анг.)— спосіб передачі різних за змістом документів за допомогою телекомунікативного зв'язку чи принтера.

305. Факсиміле (лат. зроби подібне)— кліше-печатка для відтворення власноручного підпису; точне відтворення будь-якого графічного оригіналу фотографічним способом або печаткою.

306. Фальсифікація (лат. підробляти.) — підробка, зміна вигляду або властивостей предмета і надання йому такого зовнішнього вигляду, що не відповідає його дійсності.

307. Фонема (грец. phdnema — звук, голос) — мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів.

308. Фонодокумент — документ, що містить звукову інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису.

309. Формуляр-зразок — модель побудови форми документа, що властива даній уніфікованій системі документації і встановлює довжину запису реквізитів.

310. Фразеологічні звороти – всі інші фразеологічні одиниці, що не належать до ідіом.

311. Фразеологічні одиниці – один із наймогутніших засобів зробити мову барвистою,образною переконливою.

312. Фразеологічні словники – це словники,яких зібрано й розкрито значення фразеологічних одиниць.

313. Функціональний стиль — різновид літературної мови, що є сукупністю виразних засобів і способів їх поєднання в тексті для реалізації функції спілкування в певній сфері діяльності.

Х

314. Характеристика – документ, якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника.