Види монополістичних станів

Сучасна теорія розрізняє декілька видів монополістичних станів:

· Проста або повна монополія (монополія окремого підприємства).

· Олігополія (монополія як змова).

· Монопсонія.

· Олігопсонія.

· Проста чи повна монополія.

Термін «монополія» походить від грецьких слів («mono» – один, «poleo» – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.(Наприклад: коли продавець один і у покупця дійсно немає вибору, то складається ситуація однієї монополії.). Така монополія дуже рідко зустрічається на практиці. Вона є нестійкою і її дуже важко витримати надовго. Але вона дає фірмі монопольні високі прибутки. Олігополія. Олігополія походить від двох слів («oligos» – мало, небагато і «poleo» – продаю). На ринку діє декілька продавців одного товару. Це своєрідне поєднання монополії і конкуренції. Досвід показує, що незалежна і безоглядна поведінка окремого виробника викликає загострення конкурентної боротьби з неминучими витратами, і в той же час погодження цін обіцяє принести взаємну вигоду, зростання прибутків. Найбільш поширена. Монопсонія – «opsonia» – закупівля продовольства) – це єдиний покупець даного товару. Користуючись своїм становищем, він має можливість знизити ціну на куповані товари чи послуги і так збільшити свої прибутки. Олігопсонія – наявність невеликої групи покупців певного товару або послуги. Вони узгоджують ціни і знижують їх. Конкуренція, види конкуренції. Однією з рушійних сил розвитку економічної системи, як уже зазначалося, є конкуренція. Термін «конкуренція» походить від латинського слова «concurere», що означає «зіштовхуюсь». Як економічна категорія, конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція – це об'єктивний економічний закон розвитку товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою для підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати. Методи конкурентної боротьби такі:

· покращення якості товарів і послуг;

· швидке оновлення асортименту продукції;

· дизайн;

· надання гарантій і після продажних послуг;

· тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому випадку конкуренція відбувається між самими виробниками, споживачами (купцями). Так, при посиленні конкуренції між виробниками зростає пропозиція товарів і послуг, їх якість, тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує при конкуренції покупців. При конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства. Існують такі види конкуренції: - вільна конкуренція; - міжгалузева конкуренція; - внутрішньогалузева конкуренція; - недосконала конкуренція.

Вільна конкуренція – для неї характерна велика кількість конкурентів – виробників і конкурентів – продавців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За таких умов ціноутворення відбувається внаслідок вільної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморегулювання економічної системи. Товаровиробники (завжди) орієнтуються на задоволення потреб споживачів. При вільній конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню затрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу. Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють в різних галузях господарства. Через різні умови виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднаковий прибуток. Товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку намагалися вкласти капітали у галузі, де був вищий прибуток. В результаті міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни. Недосконала конкуренція – ведеться між дрібними і середніми фірмами за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями). Ця конкуренція ґрунтується на впровадженні нових досягнень науки й техніки у виробництво і спрямована на покращення якості продукції. Тому розрізняють ціновий і неціновий види конкуренції. Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться переважно неекономічними методами. Це передусім підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть застосування диверсій проти конкурента. Види цін в умовах панування монополій. Залежно від форм і видів конкуренції формуються відповідні види цін. В умовах панування монополій встановлюються насамперед монопольно високі та монопольно низькі ціни. Монопольно високу ціну встановлює той товаровиробник, який посідає монопольне становище у виробництв і на ринку, обмежує конкуренцію, порушує права споживачів, і внаслідок цього отримує високі прибутки. Монопольно низьку ціну встановлюють товаровиробники під тиском монополістів. Такого тиску зазнають дрібні та середні фірми при укладанні контрактів з монополіями, дрібні та середні фірми під тиском транспортних та промислових компаній при доставці с/г продукції на ринок та її переробці. Монопольна ціна – це верхня ціна, за яку монополіст може продати товар чи послугу і, яка містить монопольний надприбуток. Монополіст має дві можливості, впливаючи на ціни, досягти монопольного прибутку: - Створює невеликий дефіцит даного товару. - Збільшує виробництво і реалізацію товару, але по меншій ціні.

Монопольно високі ціни призводять до зменшення платоспроможного попиту населення, притягують конкурентів. Щоб уникнути виснажливої конкурентної боротьби, наймогутніша компанія встановлює ціни на свої товари або послуги. Решта олігополістів за спільної згоди призначають ту ж або дещо нижчу ціну (залежно від якості товару, терміну гарантійного обслуговування).

Поиск по сайту: