 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ПідприємствА ЯК СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Це мінімум який обов»язково потрібно знати для здачі заліку
Згідно з Господарським Кодексом України підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України.Підприємства є відкритими системами, функціонування і розвиток яких значною мірою залежить від їх зовнішнього і внутрішнього середовища, оскільки будь-яка дія підприємства можлива тільки в тому випадку, якщо середовище допускає її здійснення.
Загалом середовище – це сукупність природних, суспільних, економічних умов і факторів існування підприємства, які впливають на його функціонування і розвиток.
Зовнішнє середовище підприємства – це безліч сил і суб’єктів, що безпосередньо або опосередковано впливають на функціонування підприємства та діють за його межами. Їх називають факторами (фактор – умова, рушійна сила, причина будь-якого явища, процесу).
Внутрішнє середовище підприємства – це сукупність його елементів, які за допомогою механізму управління досягають місії підприємства і постійно адаптуються відповідно до змін зовнішнього середовища.
У ході своєї діяльності будь-яке підприємство створює економічний продукт.
Економічний продукт — це результат людської праці, господарської діяльності, представлений у матеріально-речовій формі (матеріальний продукт), у духовній, інформаційній формі (інтелектуальний продукт) або у вигляді виконаних робіт і послуг. Тобто економічним продуктом будемо називати все те, що виробляється, створюється, використовується в економіці.
Економічний продукт можна класифікувати, тобто поділяти за групами залежно від його загальних ознак: продукція, товари роботи та послуги.
У процесі розробки плану виробництва і продажу продукції всі розрахунки ведуться для кожної номенклатурної позиції. Під номенклатурою розуміють перелік або склад виробленої продукції за видами, типами, сортами, розмірами та іншими ознаками. Уся вироблена на підприємстві продукція за видами або призначенням класифікується на основні вироби, комплектувальні та запасні частини, напівфабрикати, роботи, послуги і т.п. За стадіями виробництва і обігу продукція буває незакінченою, готовою або товарною, реалізованою, валовою.
Товарна продукція – це вартість вироблених в плановому періоді і призначених до відпуску на сторону готових виробів, напівфабрикатів і робіт промислового характеру.ТПt = å Ni*Цi + ВВП, (4.1)
де n – номенклатура виробів;
Ni- обсяг виробництва і-го найменування продукції;
Ці- ціна і-го виду продукції;
ВВП- вартість виробничих послуг.
Обсяг реалізованої продукції – це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також послуг промислового характеру, які оплачені споживачами в плановому періоді. При розрахунку обсягу реалізації враховують залишки продукції на складі та обсяги відвантаженої продукції на початок (ЗТПп) та кінець планового періоду (ЗТПк).
РП = ЗТПп +ТП - ЗТПк, (4.2)
де ЗОПк, ЗОПп – залишки відвантаженої та оплаченої продукції відповідно на кінець і початок періоду.
Валовою називається вся продукція, яка вироблена підприємством за плановий період незалежно від ступеню її готовності. До складу валової продукції включається товарна продукція і зміна залишку незакінченого виробництва.
ВП = ТП + (ЗНВк - ЗНВп), (4.3)
де ЗНВк i ЗНВп - залишок незакінченого виробництва на кінець та початок планового періоду.Показник чистої продукції розраховують як різниця між товарною продукцією та матеріальними і прирівняними до них витратами (МВ).
ЧП = ТП-МВ, (4.4)
Для кожного виду економічного продукту характерний життєвий цикл.
Життє́вий цикл това́ру — час, упродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. ЖЦТ складається з п'яти чітко виражених етапів (рис. 5.7).
У ринковій економіці основним обмеженням планових обсягів виробництва товарів і послуг є обмеженість ресурсів. Внаслідок обмеженості економічних ресурсів та межі, яку вони ставлять перед будь-якою виробничою діяльністю, обсяг виробництва на кожному підприємстві обмежується різними факторами. Для усіх видів продукції, яка виробляється, та необхідних ресурсів існує поняття виробничих можливостей.
Конкретним виявом виробничих можливостей кожного підприємства є його виробнича потужність, під якою розуміють максимально можливий випуск продукції в номенклатурі і кількісних співвідношеннях, встановлених планом, з врахуванням повного використання обладнання і площ при застосуванні прогресивної технології, організації виробництва і праці.
Розрізняють потужність вхідну, вихідну і середньорічну. Потужність на початок року називається вхідною; на кінець року – вихідною. Середньорічна потужність розраховується виходячи із величини потужності підприємства в окремі періоди року за формулою:
Рср = Рв + Рвв Тв:12 - РвибТн:12 (4.66)
де Рв - потужність на початок року (вхідна);
Рвв- потужність введена і нарощена в результаті модернізації і вдосконалення технологічних процесів;
Рвиб- потужність ліквідована в результаті зняття з виробництва застарілого обладнання;
Тв- термін використання введеної потужності протягом року;
Тн- термін невикористання потужності, яка вибуває.
Вихідна потужність (Рвих) визначається на кінець планового періоду за формулою:
Рвих= Рв + Рвв – Рвиб, (4.67)
Річна виробнича потужність звичайно визначається для кожної групи технологічного обладнання за формулою:
Ро = Со* F: t, (4.68)
де Со – кількість обладнання даної групи;
F - ефективний фонд часу одиниці обладнання в годинах;
t - трудомісткість одного виробу або представника;
Ро – виробнича потужність групи технологічного обладнання цеху, штук/год.
Дещо специфічна методика застосовується для обчислення виробничої потужності складальних дільниць (складального цеху) підприємства. Зокрема для розрахунку річної її величини використовується наступна формула:
Pскл.= 
(4.69)
де Рскл. - виробнича потужність складальної дільниці (складального цеху) підприємства;
Sk – корисна виробнича площа дільниці (цеху);
Sc – виробнича площа, необхідна для складання одного виробу;
Тр – кількість робочих днів розрахункового періоду;
Tц – тривалість циклу складання одного виробу, днів.
На підставі розрахунку виробничої потужності окремих одиниць і груп обладнання, дільниць і цехів підприємства виявляються “вузькі” і “широкі” місця і плануються заходи з вирівнювання потужності. Завершується процес планування виробничої потужності визначенням коефіцієнта її використання (Кв).
Кв = Q: Pcp. (4.70)
де Q – річний обсяг виробництва;
Рср- середньорічна потужність.
Виробничий процес може функціонувати тільки в тому випадку, якщо в просторі і часі з’єднані його складові елементи, які зображені на рис. 5.1.
|
 |
Рис. 5.1. Складові елементи виробничого процесу
Засоби праці і предмети праці – це засоби виробництва, вони складають матеріально-технічну базу підприємства, їх ще називають виробничими фондами (рис. 5.2). Залежно від функціональної ролі в процесі виробництва, способу перенесення своєї вартості на готову продукцію та характеру відтворення виробничі фонди поділяються на основні і оборотні засоби.
Визначаючи економічну суть основних засобів, можна сказати, що основні засоби – це матеріальні активи, що призначені для використання у господарській діяльності підприємства, мають достовірну вартість більшу за 2500 грн., яка у частині виробничих основних засобів поступово зменшується (амортизується) до завершення строку їх корисного використання, що становить понад один рік або операційний цикл, якщо він довший за рік.
У процесі експлуатації або бездіяльності основні засоби зношуються фізично та морально.
Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію (виконану роботу) з подальшим нагромадженням коштів длявідтворення основних засобів. Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зношення основних засобів і здійснюється з метою повної їх заміни при вибутті, що є головним призначенням амортизаційних відрахувань.
Встановлено такі основні методи нарахування амортизації:
- прямолінійний;
- зменшення залишкової вартості;
- прискореного зменшення залишкової вартості;
- кумулятивний;
- виробничий.
Загальна економічна ефективність використання ОЗ характеризується такими узагальнюючими показниками:
Фондовіддача характеризує обсяг випуску продукції (Q) з 1 грн. вартості ОЗ (для геологорозвідувальних підприємств це буде обсяг виконаних геологорозвідувальних робіт в кошторисній вартості)
; (5.22)
фондомісткість характеризує, яка частка вартості ОЗ припадає на 1 грн. продукції (виконаних робіт)
; (5.23)
фондорентабельність – величина, що показує прибуток (П), який отримало підприємство на 1 грн. вартості ОЗ
. (5.24)
Часткові показники, що відображають ефективність використання основних засобів:
коефіцієнт інтенсивності використання основних засобів
, (5.26)
де 
ф – кількість фактично виготовлених на устаткуванні виробів, обсяг виконаних робіт за одиницю часу; 
паспортна (технологічна) продуктивність даного устаткування, тобто його нормативна потужність;
коефіцієнт екстенсивного використання основних засобів
, (5.29)
де Тр – час роботи основних засобів (плановий чи фактичний); Тк – календарний час; Тн – номінальний час, який дорівнює календарному за вирахуванням вихідних та святкових днів; Теф – ефективний час, який дорівнює номінальному часу за вирахуванням планових зупинок на проведення ремонтних і профілактичних робіт.
Добуток показників екстенсивного й інтенсивного використання називають коефіцієнтом інтегрального використання основних засобів
. (5.30)
Цей показник характеризує рівень продуктивності основних засобів і має важливе значення для виявлення резервів їх використання.
Оборотні засоби – це грошові кошти авансовані у оборотні активи, що необхідні для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та господарської діяльності підприємства, які споживаються протягом одного року або операційного циклу.
Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.
Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку прийнята наступна класифікація оборотних засобів:
1) запаси;
2) кошти та розрахунки.
Запаси – це активи, які утворюються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Запаси діляться на:
1) Виробничі запаси – це запаси сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектувальних виробів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, тари та інших матеріалів. Вони призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
2) Малоцінні та швидкозношувані предмети – предмети, що використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу. Це – господарський інвентар, інструменти та пристосування, технологічне оснащення, спеціалізований одяг, взуття тощо.
3) Незавершене виробництво - продукція у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів, незакінчених технологічних процесів, а також виробів, що не укомплектовані, не пройшли випробувань і технологічного приймання.
4) Молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі – це по суті незавершене виробництво для сільськогосподарських підприємств.
5) Готова продукція – продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, що передбачені договором або іншими нормативно-правовими документами.
6) Товари – матеріальні цінності, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу (найбільш характерна в торгівлі).
Кошти та розрахунки – частина оборотних засобів, які функціонують у сфері купівлі-продажу і обслуговують процес руху готової продукції.
Кошти та розрахунки складаються в основному з грошових ресурсів і поділяються на: грошові кошти, дебіторську заборгованість, векселі одержані, поточні фінансові інвестиції та витрати майбутніх періодів.
Визначення обґрунтованої величини оборотних засобів має важливе значення для забезпечення діяльності підприємства. Цей процес називають нормуванням оборотних засобів.
Нормування – це процес обчислення економічно обґрунтованої величини оборотних засобів, необхідних для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва та реалізації продукції підприємства.
Основним завданням нормування є встановлення норм і нормативів оборотних засобів.
Норма оборотних засобів – показник, що визначає розмір запасу ресурсів даного виду за умов нормальної діяльності підприємства.
Для оцінки ступеня ефективності використання оборотних засобів використовується певна система техніко-економічних показників: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту, абсолютне і відносне вивільнення оборотних засобів за рахунок прискорення їх обігу.
Коефіцієнт оборотності показує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період:
, (6.15)
де Осер – середньорічна (середньоквартальна, середньомісячна) вартість оборотних засобів; Qк – обсяг готової продукції (робіт) у вартісному виразі.
Коефіцієнт завантаження обчислюється за формулою:
. (6.17)
Чим менший коефіцієнт завантаження, тим вища ефективність використання оборотних засобів.
Тривалість обігу характеризує час проходження оборотними засобами окремих стадій та визначається за формулою:
, (6.18)
де T – тривалість періоду (30, 90, 360 днів).
Результатом прискорення обігу оборотних засобів є їхнє абсолютне та відносне вивільнення.
Абсолютне вивільнення – коли у плановому періоді обсяг використаних оборотних засобів менший, ніж у минулому:
, (6.19)
де 
– фактична величина оборотних засобів за звітний період; 
– потреба в оборотних засобах у плановому періоді.
Відносне вивільнення означає, що в даному періоді виробництво виконує більший обсяг робіт з меншою сумою оборотних засобів:
, (6.20)
де 
– відносне вивільнення засобів; Qф і Qпл – фактичний і плановий обсяг випуску продукції в грошовому виразі; 
– фактична і планова величина оборотних засобів.
У сучасних ринкових умовах господарювання все більшу роль у діяльності підприємств відіграють нематеріальні ресурси та активи.
Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства у вигляді сукупності майнових прав, для якої характерні відсутність матеріальної основи (фізичного втілення) і здатність приносити доходи (економічні вигоди) підприємству тривалий час.
Нематеріальні ресурси стають нематеріальними активами після їх вартісної оцінки і постановки на баланс підприємства.
Згідно зНаціональними стандартами бухгалтерського обліку нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Рис. 7.1. Класифікація видів нематеріальних ресурсів
Найбільш важливим елементом продуктивних сил і фактором підприємництва є люди (працівники) – головна рушійна сила економічної діяльності, а саме їх професіоналізм, майстерність, освіта, мотивації.
У податковому кодексі України визначено, що «працівник – це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону» [94, ст. 14.1.195]. Для означення сукупності працівників підприємства застосовують такі терміни як персонал, кадри, штати, трудовий колектив та ін.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку і мають досвід практичної діяльності.
Ефективність витрат праці на підприємстві характеризується показниками продуктивності праці. Ріст продуктивності праці є важливим фактором ефективності виробництва, служить об’єктивною передумовою збільшення матеріальних благ, інтенсифікації виробництва.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт, послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи, послуги).
або 
, (8.14)
де ПП – виробіток; Q – обсяг продукції (робіт, послуг); ЧсочТеф – час, за який працівники виконали даний обсяг продукції робіт (трудовитрати); Чсоч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу; Теф – ефективний фонд робочого часу одного працівника.
Трудомісткість показує кількість робочого часу, затрачену працівниками на виконання одиниці якісної продукції (роботи, послуги):
, (8.15)
де ТР – трудомісткість одиниці продукції (роботи, послуги).
Поиск по сайту: