Анатомо – фізіологічні особливості дитячого організму та характерні патологічні стани в різні вікові періоди

Зміст теми

Відповідно до конституції України всі індивіди віком до 18 років є дітьми. Однак зрозуміло, що хоча і трирічна дитина і шістнадцятирічний підліток будуть відноситись до вказаного вікового проміжку, очікувати подібності між їх функціональним та психологічними реакціями, та навіть морфологічними показниками неможливо. Так, наприклад, для першого півріччя життя характерна щомісячна прибавка у масі тіла 800 г. В той же час середня прибавка в масі тіла за рік у дітей в віці від 3 до 5 років складає 500г. Для 15 річної дитини наявність панарицію на пальці є неприємним, але незагрозливим для життя станом, а для дитини першого місяці життя може стати причиною сепсису. Трирічна дівчинка скоріш за все буде просити у подарунок нове плаття для кукли, тоді як 18 річна захоче косметику чи прикрасу для себе.

Тобто онтогенез дитини включає в себе певні етапи розвитку, які характеризуються різним ступенем фізичної та психічної зрілості, особливостями перебігу патологічних станів, специфікою взаємодії організму з навколишнім середовищем. Оскільки в практичній діяльності лікаря необхідний індивідуальний підхід до дитини з урахуванням вікових анатомо-фізіологічних особливостей, виникла необхідність розділити 18 „дитячих років” на вікові періоди, для кожного з яких є типовими певні анатомо-морфологічні та функціональні закономірності.

Розрізняють підготовчий, внутрішньоутробний та позаутробний етапи дитинства. Підготовчий період характеризує процеси, в яких формується „генетичний матеріал” (здоров’я нації, здоров`я батьків, умови, що безпосередньо передували заплідненню). Внутрішньоутробний включає в себе фазу ембрионального розвитку (до 2 міс. вагітності) і ф+азу плацентарного розвитку (з 3 до 10 місяця). Позаутробний період починається від моменту народження дитини. Кожний період закінчується новим якісним рівнем функціональної зрілості певних органів і систем.

Класифікація періодів дитячого віку.

А. Підготовчий етап:

1). Період формування спадковості;

2). Формування соматичного та репродуктивного здоров’я батьків;

3). Передконцепційний період.

Б. Внутрішньоутробний або антенатальний етап (тривалість 270-280 днів):

1) фаза ембріонального розвитку (перші 11-12 тижнів);

2) фаза плацентарного (фетального) розвитку (від 3-го міс. до народження).

В. Позаутробний або постнатальний етап (від моменту народження до 17-18 років):

1) період новонародженості (від 0 до 3-4 тижнів);

2) період грудного віку (від 1 міс. до 1 року);

3) переддошкільний вік (від 1 до 3 років),

4) дошкільний період (від 3 до 6-7 років);

5) молодший шкільний період (отроцтва) (від 6-7 до 12 років);

6) старший шкільний період (статевого дозрівання, пубертатний) (від 13 до 17-18 років).

Критичні періоди дитинства – це час коли:

- дитина або дуже швидко росте, або швидко дозрівають його функціональні системи і вона дуже чутлива до дії зовнішніх чинників.

- відбувається перехід від одного обміну до іншого, чи перехід від одного виду живлення до іншого;

Критичний період має завершитися більш високим рівнем адаптації.

Виділяють наступні критичні періоди:

1. Новонародженості - період надзвичайної адаптації.

2. Грудний вік - підвищене зростання і розвиток функцій.

3. 3 роки - формування ВНД (вищої нервової діяльності).

4. 6-7лет - дозрівання механізмів шкільної зрілості.

5. Підлітковий період - ендокринна перебудова організму.

Виділенняя підготовчого періоду є дещо штучним, оскільки безпосередньо дитини ще не існує, однак при більш детальному аналізі стає зрозумілим, що саме на цьому етапі формується спадковість. Так, через гаметопатій до 12% є безплідними, приблизно 15% вагітностей закінчуються викиднями, близька 60% з яких супроводжуються виявленням хромосомних аномалій у плоду, а в 5% дітей відразу після народження чи протягом життя будуть виявленні вроджені вади розвитку чи спадкові захворювання. А відповідно, саме на цьому етапі шляхом медико-генетичного планування можна запобігти народженню дитини із важкими вадами, генетичними аномаліями.

Анатомо – фізіологічні особливості дитячого організму та характерні патологічні стани в різні вікові періоди.

Внутрішньоутробний етап індивідуального розвитку триває від моменту зачаття до народження дитини, продовжується в середньому 270 – 280 днів, починаючи рахунок з першого дня останнього менструального циклу у жінки. Перша фаза – ембріонального розвитку триває від утворення зиготи до 2 місяців, характеризується закладкою і органогенезом більшості органів та систем.

Несприятливі фактори, дія яких може викликати аномалію розвитку чи затримку дозрівання плоду називають тератогенними. Дія тератогенних факторів у цей момент викликає розвиток найгрубіших анатомічних та диспластичних вад розвитку (ембріопатій). З цього приводу, період вагітності з третього до сьомого тижня прийнято вважати критичним періодом розвитку плода.

Класифікація тератогенних факторів

1. Екзогенні

- інфекційні (бактеріальні, вірусні)

- токсичні (солі важких металів. Господарськи яди, фарби, тощо)

- нутрітивно-дефіцитні (відсутність чи недостатність у раціоні матері певних вітамінів (фолєва кислота), мінералів (Zn, Cu), або достатньої кількості поживних речовин)

- поєднанні

2. Генетичні

3. Поєднання екзогенних з генетичними

Друга фаза – плацентарного (фетального) розвитку триває від 3-го місяця до народження дитини і поділяється на два підперіоди: ранній та пізній. Ранній фетальний підперіод (до кінця 28-го тижня) характеризується інтенсивними процесами диференціювання та дозрівання всіх тканин. Різні шкідливі впливи на організм матері можуть призводити до розвитку вад внутрішньоутробного розвитку, які проявлятимуться затримкою росту та диференціювання (гіпоплазією) органів чи порушенням диференціювання тканин (дисплазією). При інфекційних захворюваннях матері, таких як грип, краснуха, цитомегалія, вірусний гепатит тощо, у цій фазі виникають не вади розвитку, а проліферативні реакції сполучної тканини, тобто цирози та фібрози. Сукупність змін плода, що виникають у цьому періоді під впливом несприятливих факторів, називаються ранніми фетопатіями.

Пізній фетальний підперіод триває з 28-го тижня вагітності до пологів. Несприятливі фактори, які діють на плод в цьому періоді, можуть призводити до народження дитини з функціональною незрілістю та з внутрішньоутробною гіпотрофією. При дії на плод інфекційних агентів виникає типовий інфекційний процес з проявами, характерними для того чи іншого збудника. В пізньому фетальному періоді забезпечуються процеси депонування багатьох мікронутрієнтів (солей кальцію, заліза, міді,вітамінів і т.д.), потреба в яких в післяпологовому періоді не задовольняється материнським молоком, дозріває сурфактант.

Окремо виділяються інтранатальний етап, який починається появою регулярних переймів і закінчується перев’язкою пуповини (2 - 18 годин), та перінатальний етап, до складу якого входять пізній фетальний, інтранатальний та ранній період новонародженності (з 28-го тижня вагітності до 7-го дня життя дитини). При проходженні дитини через пологові шляхи можливі травми, такі як: пологова пухлина, кефалогематома, внутрішньочерепна пологова травма, переломи кісток, пошкодження периферичних нервів, тощо. Крім того, можливі важкі порушення пуповинного кровообігу та дихання.

З моменту народження дитини починається період новонародженості (неонатальний період), який триває 28 діб і поділяється на ранній та пізній підперіоди.

Ранній підперіод новонародженості триває перших 7 діб. Доношеною вважається дитина, народжена в строк 38-42 тиж. з масою не менше 2500 і завдовжки не менше 45 см. В залежності від того, як перебігав внутрішньоутробний період доношена дитина може бути зрілою чи незрілою.

Зрілість плоду - стан, що характеризується готовністю органів і систем до забезпечення його позаутробного існування, встановлюється по комплексу зовнішніх ознак.

§ Шкіра - рожевого кольору, еластична;

§ На голові волосся не менше 2 см;

§ Нігті дістають до кінчиків пальців;

§ Пушок (лануго) збережений тільки на плечовому поясі і верхніх відділах спини;

§ Хрящі вушних раковин достатньо щільні;

§ У хлопчиків яєчка опущені в калитку, у дівчаток великі статеві губи прикривають малі;

§ Пупкове кільце розташоване приблизно на рівній відстані від лона і мечоподібного відростка;

§ Закриті скроневі тім`ячка;

Незрілим може бути недоношена дитина або доношена, що розвивалась за несприятливих умов.

Недоношена дитина – яка народилася між 28 і 38 тижнями гестації, з масою тіла від 1000 до 2500 і завдовжки від 35 до 45 см. (За даними ВООЗ з 1995 року живим вважається плід - від 500г, від 25 тижня гестації)

За даними на 1995 рік на Україні щорічно народжується 40 000 недоношених дітей і 27 000 з ПВР (природжені вади розвитку)

1% дітей народжується з патологією несумісною з життям (2000)

Дитяча смертність 1990 рік - 12,8 ‰, 1995 рік - 14,9 ‰, 2004 рік – 9,8‰

Для оцінки стану новонароджених використовуються шкали:

Апгар - для оцінки стану дитини при народженні.

Сильвермана-Андерсена - для діагностики і оцінки важкості дихальних розладів у новонароджених.

Дубовича - для постнатальної оцінки гестаційного віку.

Шкала Апгар

За шкалою Апгар оцінка проводиться на 1 та 5 хвилині після народження

Це самий відповідальний період для пристосування дитини до нових умов життя і має цілий ряд особливостей. Зокрема, з перекриттям шляхів внутрішньоутробної гемодінаміки, починається функціонування малого кола кровообігу та легеневого дихання. Змінюється енергетичний обмін та терморегуляція. З цього моменту організм дитини переходить на ентеральний характер харчування. Всі основні функції організму знаходяться в стані нестійкої рівноваги, і навіть невеликі зміни навколишніх умов можуть призвести до серйозних зрушень у стані здоров’я дитини. Для цього періоду характерні стани, які відображають адаптивні механізми дитини до нових умов: фізіологічний катар шкіри, фізіологічна жовтуха, фізіологічна втрата маси тіла, сечокислий інфаркт, статева криза та ін.

Характерною для цього періоду являється морфологічна незакінченість будови та функціональна недосконалість багатьох органів і систем. Процеси гальмування в корі головного мозку переважають над процесами збудження, і дитина перебуває у стані розлитого гальмування (спить упродовж 20-22 годин). Серед залоз внутрішньої секреції переважає функціональ­на активність надниркових та щитоподібної залоз. Імунна система новонародженого характеризу­ється зниженою фагоцитарною та бактерицидною активністю лейкоцитів, низьким рівнем факторів комплементу, низьким вмістом імуноглобулінів М та А (особливо секреторного компонента). В цьому періоді виявляються вроджені аномалії розвитку, пологові травми, спадкові захворювання, гемолітична хвороба новонародженого та ін. Також на цей період приходяться прояви пологової травми, інтранатальної асфіксії, внутрішньоутробного інфікування, синдрому дихальних розладів, тощо. Перші дні життя дитини являються своєрідним критичним періодом в налагодженні ентерального вигодовування.

Пізній підперіод новонародженності триває 21 день і характеризується тим, що резистентність організму дитини ще дуже низька, а повна адаптація до позаутробного життя ще не закінчилась і різні неблагоприємні чинники можуть легко визивати відхилення в розвитку дитини. Тому дуже важливим являється налагодження режиму та вигодовування новонародженого, дотримання матір’ю особливих правил догляду за дитиною. В цей період можуть проявлятись багато захворювань та станів пов’язаних з патологією внутрішньоутробного періоду. Дуже важливим на цьому етапі являється інтенсивний розвиток аналізаторів дитини, перш за все зорового. Починається розвиток координації рухів, утворення умовних рефлексів, виникнення емоційного, зорового та тактильного контакту з матір’ю.

Транзиторні (пограничні, перехідні) стани періоду новонародженості

1. Транзиторна втрата початкової маси тіла. Зазвичай не перевищує 6%. Патогенез пов`язують з голодуванням, втратою рідини, perspiratio (втратами з диханням, потом).

Поновлення маси тіла відбувається до 6-7 доби у 60-70% новонароджених, до 2 тижня у всіх здорових доношених дітей.

2.Транзиторні зміни шкірних покривів.

- проста еритема – реактивне почервоніння шкіри, яке виникає після знімання первинної змазки та першого купання. Пов`язана з розширенням капілярів, зникає до кінця першого тижня життя.

- Фізіологічне висівкоподібне (рідше пластинчасте) злущення шкіри, виникає на 3-5 день життя, частіше в ділянці живота, грудей.

- Родова пухлина – набряк передлежачої частини внаслідок венозної гіперемії, сходить протягом 1-2 днів.

- Токсична еритема – відмічається у 20-30% новонароджених на 2-5 день життя: еритематозні, злегка щільні плями, часто з сірувато-жовтуватими пухирцями в центрі, які розташовані частіше групами на розгинальних поверхнях кінцівок, біля суглобів, на сідницях, грудях, рідше на животі, обличчі. Зникає через 2-3 дні. Це – алергоїдна реакція.

3. Транзиторна гіпербілірубінемія.

Розвивається у всіх новонароджених в перші дні життя. Жовтушність шкірних покривів лише у 60-70%. Збільшення рівня білірубіну іде за рахунок непрямої фракції. Жовтизна шкірних покривів з`являється при транзиторній жовтяниці новонароджених на 2-3 добу життя і зникає на 7 – 10 добу у більшості доношених і значно пізніше у недоношених новонароджених.

Патогенез:

а) підвищене утворення білірубіну в наслідок скороченого терміну життя еритроцитів, що пов`язане з переважанням еритроцитів з фетальним гемоглобіном.

б) знижена функціональна здібність печінки, зокрема незрілість глюкуронілтрансферазних систем.

4. Транзиторні порушення теплового обміну.

- Гіпотермія – в перші 30 хвилин після народження температура шкірних покривів може знижуватись до 35,8°С, в подальшому відбувається підйом температури тіла и до 5-6 години життя встановлюється гомойотермія.

- Гіпертермія – виникає на 3-5 день життя приблизно у 1% новонароджених, співпадає з найбільшою втратою маси тіла. Патогенез: збезводнення, катаболічна спрямованість обміну, гіпернатріемія. Гіпертермія завжди короткочасна, 1-4 години.

5.Статевий криз – обумовлений впливом материних естрогенів, проявляється:

- нагрубанням молочних залоз (фізіологічна мастопатія) починається на 3-4 день життя, сягає максимуму на 7-8 день, із залоз виділяється сіруватий, а потім білувато-молочний вміст. Зустрічається як у дівчаток, так і у хлопчиків.

- десквамативний вульвовагініт – значні слизові виділення сірувато-білуватого кольору зі статевої щілини у дівчаток;

- кровотеча із піхви (метрорагія) на 5-8 день життя;

- міліа – білувато-жовті вузлики, розміром 1-2 мм, розташовані над рівнем шкіри, частіше на крилах носа та переніссі, в ділянці лоба, підборіддя. Це – сальні залози зі значним секретом та закоркованими вихідними протоками;

- арборизація носового слизу – при перегляді висушеного слизу під мікроскопом видно характерний малюнок, що нагадує листя папороті;

- гіперпігментація шкіри – навколо сосків та калитки (у хлопчиків);

- набряк зовнішніх статевих органів.

У недоношених дітей статевий криз зустрічається рідко і його вираженість незначна.

6. Транзиторні особливості функції нирок.

- Олігурія в перші 3 дні життя;

- Протеінурія (альбумінурія);

- Сечокислий інфаркт нирок. Відкладання сечової кислоти у вигляді кристалів в просвіті збиральних трубочок і в ductus papillaris. Сеча, яка виділяється в перший тиждень життя жовто-цегляного кольору, мутна, в осаді можуть бути гіалінові та зернисті циліндри, лейкоцити, епітелій. Всі ці зміни зникають до кінця першого тижня.

7. Транзиторний дисбактеріоз.

Плід стерильний, а в момент народження шкіру та слизові оболонки дитини заселяє флора родових шляхів матері. При цьому первинна бактеріальна флора кишечнику, шкіри та слизових представлена не тільки такими бактеріями, біфідобактерії, сапрофітний стафілокок, а і умовно патогенною флорою, грибами. Молоко матері є джерелом біфідофлори і призводить до витискання патогенної флори.

8.Транзиторний катар кишечнику.

Розлади випорожнень, які спостерігаються у всіх новонароджених в середині 1 тижня життя. Первинний кал (меконій) – густа, в`язка маса темно-зеленого (оливкового) кольору, котра виділяється протягом 1-3 днів. Пізніше випорожнення стають більш частими, негомогенними як за консистенцією (комочки, слиз, рідка частина), так і за забарвленням, більш водянистим.

Період грудного віку триває до 1 року і характеризується дуже інтенсивним фізичним, нервово-психічним, моторним, інтелектуальним розвитком дитини. До 4-5 місяців життя спостерігаються максимальні темпи наростання довжини та маси тіла дитини. При цьому, довжина тіла дитини збільшується на 50%, а маса тіла – втричі. Дитина починає самостійно говорити, ходити, виражати свої бажання.

Для оптимального гармонічного розвитку дитини, попередження її захворюванності на даному етапі та в майбутньому, дуже важливим являється налагодження раціонального вигодовування, яке повинне належним чином забезпечити високу потребу в основних харчових інгредієнтах та енергії. Незбалансоване харчування в умовах інтенсивного розвитку дитини та функціональної нерілості шлунково-кишкового тракту призводить до розвитку захворювань, пов’язаних з дефіцитом або порушенням обміну тих чи інших речовин (дефіцитні анемії, рахіт, гіпотрофія, харчова алергія).

Діти грудного віку більш схильні до генералізації запального процесу, загальної реакції у віповідь на подразнення, що пояснюється посиленим ростом та диференціюванням мозкової тканини, морфологіч­ною і функціональною її недосконалістю, підвищеною проникністю гемато-енцефалічного бар’єру. Цим пояснюється виникнення судом, явищ менінгізму, токсикозу на фоні респіраторних вірусних захворювань, кишкових інфекцій, пневмоній.

З 4-го місяця життя у дитини спостерігається схильність до різних гнійних та інших інфекцій (отити, пневмонії, септичні стани), що пов’язано з ослабленням пасивного імунітету та запізненням дозрівання клітинних і гуморальних факторів імунної системи.

Слід зазначити, що кожна дитини народжується теоретично здоровою але із певним багажем генетичної інформації, який може реалізуватись. Від характеру інформації, яку дитина отримає протягом життя, починаючи з періоду новонародженості (харчування, умови життя) залежить, чи буде ця схильність реалізована. Так, наприклад, якщо дитину з генетичною схильністю до алергічних захворювань годувати продуктами багатимі на гістамін, це звичайно, з більш високою вірогідністю ніж у дитини без обтяженої спадковості викличе розвиток атопічного дерматиту чи бронхіальної астми. Схильність до певних патологічних станів отримала назву діатезів. Виділяють три основні види діатезів (алергічний, лімфатичний та нервово-артритичний). Від захворювання діатез відрізняється тим, що дотриманням певних мір та заходів можна запобігти його реалізації у справжню патологію чи хронічне захворювання.

Переддошкільний період триває від 1 до 3 років. Характеризується швидким удосконаленням всіх функціональних систем з деяким зниженням темпів фізичного розвитку, але інтенсивним наростанням м”язевої маси. Стрімко розвивається рухова активність, в зв’язку з чим підвищується небезпека травматизації дитини. Пізнавання навколишнього світу здійснюється з допомогою всіх можливих аналізаторів, найчастіше ротової порожнини (небезпека аспірації чужерідних тіл та отруєнь).

До кінця 2-го року закінчується прорізування зубів, формується лімфоїдна тканина носоглотки, спостерігається остаточне диференціювання нервової системи, формуються стійкі аналізаторо-синтетичні функції кори головного мозку. Відбувається інтенсивний розвиток інтелекту, значне ускладнення трудової діяльності, з’являється здатність до абстрактного сприйняття. Для цього віку характерним є становлення та швидке удосконалення мови.

З захворювань переважають гострі респіраторні інфекції та патологія органів дихання, частіше зустрічаються дитячі інфекційні захворювання (кір, вітряна віспа, скарлатина, кашлюк, тощо).

Емоційне життя дитини досягає найвищого ступеню проявів, чітко окреслюються риси характеру та поведінки, тому виховання в цей період стає головним елементом догляду за дитиною. В педагогіці цей період називають періодом “упущених можливостей”, маючи на увазі невірні прийоми виховання.

В 3 роки наступає «криза трьохлітніх». Це час, коли дитина вперше усвідомлює власне «я», вивчає себе в дзеркалі. Час активного вступу до контакту з навколишнім світом, для нього характерна допитливість, неможливість зробити все, що хоче (звідси неврози, невропатії, невротична блювота). Переважає наочно-дійсний тип мислення (що бачить, то запам'ятовує, йде розвиток пам'яті, «відбиток вражень»). Дитина може багато і довго грати, оскільки переважання вагуса впливає на ССС та дихальну (24-26 дихань в хвилину - економічне дихання). В цей період часу діти найбільше прив‘язані до мами – „культ матері”.

Дошкільний період (від 3 до 7 років) являється періодом, коли дитина відвідує дитячий садок. Для нього характерне перше фізіологічне витягування, коли наростання маси тіла дещо уповільнюється, чітко збільшується довжина кісток. В 5 – 6 років починається заміна молочних зубів на постійні. Достатньої зрілості досягає імунна система. Інтенсивно розвивається інтелект, значно ускладнюється ігрова діяльність.

В поведінці проявляється статева різниця хлопчиків та дівчаток, формуються індивідуальні інтереси та захоплення. Розвиваються тонкі навички: уміння їздити на велосипеді, ковзанах, танцювати, вишивати, малювати. Маючи гарну пам’ять, діти схильні в цей період до надзвичайно легкого запам’ятовування та переказування віршів, казок, засвоєння іноземних мов.

З захворювань переважають інфекційні та алергічні захворювання, хвороби органів дихання (як і для перед дошкільного віку).

Окремим питанням у цьому віці є питання готовності дитини до відвідування навчальних закладів – шкільна зрілість. Для визначення її розроблено багато складних психологічних тестів. Однак найпростішими, такіми що демонструють фізіологічну зрілість організму (не психіки!!!) є 2: зміна хоча б одного „молочного” зубу на „постійний” та можливість дотягнутися через голову кінчиками пальців правої долоні до лівого вуха. Вони просто та наглядно демонструють зміну „дитячих” пропорцій на „дорослі”.

Молодший шкільний період охоплює вік від 7 до 12 років. У дітей закінчується морфологічне диференціювання клітин кори головного мозку, особливо рухової ділянки, та формування периферичного іннерваційного апарата. Характерною є нестійка рівновага процесів збудження та гальмування. Кора головного мозку домінує над підкірковою ділянкою та її вегетативними функціями.

У дітей цієї вікової групи починає проявлятись чіткий статевий диморфізм фізичного розвитку. Швидко розвиваються найскладніші координаційні рухи мілких м’язів, завдяки чому можливе письмо. Молочні зуби повністю змінюються на постійні. Значно зростає м’язова маса, розвиваються такі рухові якості, як швидкість, спритність, сила, витривалість.

Серед патології у цьому періоді переважають захворювання серця, нирок, нервової системи, порушення постави та зміни з боку органу зору. Суттєво збільшується число дітей з надмірною вагою тіла та ожирінням.

Період старшого шкільного віку або статевого дозрівання починається з 12 років. Для дівчаток це період бурхливого статевого дозрівання, а для хлопчиків —його початок. Для цього періоду характерними є різкі зміни ендокринній системі з переважанням функціональної активності статевих залоз. Спостерігається виникнення та розвиток рис, характерних для статі, розвиток вторинних статевих ознак, пропорції тіла та функціональні особливості різних органів і систем набувають рис дорослих. Відбувається інтенсивний психологічний розвиток, формується воля, свідомість, мораль, характер та особистість підлітка, виражене прагнення самоствердження.

Серед патологічних станів найбільше значення мають психоневрози, функціональні розлади серцевої діяльності (функціональні кардіопатії, вегетативні дисфункції тощо), дисфункції ендокринних залоз (явища гіпертиреозу, ожиріння тощо), дефекти розвитку статевого апарата (дисменорея, аменорея тощо), а також захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба).

Поняття про біологічний вік дитини.

Біологічний вік дитини – це індивідуальний темп розвитку окремо взятої дитини, який може не відповідати календарному віку дитини. Біологічний вік визначається за морфометричними, фізіологічними, метаболічними та імунологічними признаками, які максимально наближені до середніх вікових величин і присутні у 50 % здорових дітей певної вікової групи. Біологічний вік дитини являє собою домінування середнього біологічного віку окремих тканин, органів та систем організму з незначними відхиленнями, які визначають гармонічність чи дисгармонічність фізичного та нервово-психічного розвитку дитини. В результаті цього, виділяються такі поняття, як ретардація (брадігенез) та акселерація (тахігенез), що означає дисгармонічність з відставанням чи випередженням, відповідно, розвитку якихось систем. Для визначення біологічного віку дитини використовують найпростіші маркери, які мають найвищу ступінь кореляції з біологічним дозріванням – це розвиток та щезання основних рефлексів у грудних дітей, строки прорізування молочних зубів та заміна їх на постійні, довжина тіла та ознаки статевого дозрівання. В спеціальних дослідженнях біологічний вік визначається рентгенологічним методом за числом острівців та ядер окостеніння. Невідповідність між біологічним та календарним віком дитини може вказувати на наявність патології або несприятливих умов для благополучного розвитку та функціонування систем організму.

Соціалізація та її значення в становленні особистості.

Дитина розвивається не лише, як представник біологічного виду, а й як особистість, яка крім процесів розвитку та біологічного дозрівання, проходить складний шлях «соціалізації». Це всі форми спілкування, взаємодії з іншими людьми, налагодження стосунків взаєморозуміння, взаємоповаги, взаємодопомоги, сумісного вирішення актуальних задач життя та соціального прогресу людства. Соціалізація не завжди паралельний з фізичним розвитком та біологічним дозріванням процес. Для соціалізації потрібен як позитивний, так і негативний, особистий досвід спілкування і взаємодії, співчуття, любові і, обов’язково, досвід найрізноманітнішої діяльності. Найперше це навички самообслуговування, потім вже труд, творчість, вміння захистити себе та ближніх. Соціалізація включає в себе прийняття та оволодіння всією культурною та науковою спадщиною батьків, батьківщини, всього людства.

Найважливішим стимулятором соціалізації дитини вважається сім’я. Другими по значущості в соціалізації являються ігри, казки, література, кіно. Слідуючі місця активної соціалізації займають школи, захоплення, творчість. Середовище соціалізації не завжди буває оптимальним, тому і соціалізація дитини та її майбутня доля в спільноті, також не завжди досягає оптимального розвитку. Рівень соціалізації людини визначається здатністю її приймати відповідальні рішення, досягати незалежного положення в суспільстві, забезпечувати свою сім’ю, виховувати своїх дітей, вносити вклад в створення матеріальних благ та захист природнього середовища.

4. Матеріали для самоконтролю.

Тестові завдання

1. В якому з вказаних періодів дитинства відбувається закладання генетичної інформації, отриманою дитиною

період новонародженості

переддошкільний вік

передконцепційний період.

фаза ембріонального розвитку

фаза плацентарного (фетального) розвитку

2. Критичні періоди дитинства це:

Період дитинства, коли дитина або дуже швидко росте, або швидко дозрівають її функціональні системи і вона дуже чутлива до дії зовнішніх чинників

період дитинства, коли найбільш виражений травматизм

період дитинства, що супроводжується емоційними кризами

період дитинства, для якого типовий високий рівень адаптації до зовнішього середовища

періодид дитинства, в якому всі органи і системи дитини найбільш збалансовані

3. Який термін відповідає інтранатальному періодові?

період переймів;

початок переймів – 7 днів по народженню;

28 тиждень вагітності – 7 днів по народженню;

перший вдих – 28 днів по народженню;

початок переймів – перший вдих новонародженого;

4. До екзогенних тератогенних факторів можна віднести все, крім

вірус краснухи

недостатнє харчування

солі важких металів

точкову мутацію

пієлонефріт у мами під час вагітності

Відповіді на тести:

1 варіант.

2 варіант.

3 варіант.

Поиск по сайту: