Латентна злочинність

Дані про злочинність отримують зі статистичної звітності відповідних правоохоронних органів. Проте кримінальна статистика не відбиває повністю справжнього стану злочинності, оскільки не всі злочини, що вчинені, а також особи, які їх вчинили, реєструються відповідними державними органами. Незареєстрована частина злочинності створює так звану латентну злочинність.

Латентна (прихована) злочинність — це частина всієї злочинності, інформація про яку не надійшла до органів, що реєструють злочини і злочинців.

Реальний рівень латентної злочинності визначається кількістю злочинів, що залишилася поза сферою застосування кримінального закону, і кількістю злочинців, яких не було притягнуто до кримінальної відповідальності.

Латентна злочинність — це сукупність злочинів, які не ввійшли до статистичних даних через відсутність інформації про них.

Латентну злочинність розраховують за формулою:

Зл = Зф - Зз

де Зф, Зз — злочинність відповідно фактична і зареєстрована.

Рівень латентної злочинності визначають так:

Рл = Зз / Зф.

Розрізняють три види латентності:

1) природну (об’єктивну);

2) граничних ситуацій;

3) штучну (приховану).

Природна латентність — це сукупність випадків, коли правоохоронним органам не були відомі факти вчинення злочинів (неповідомлення потерпілими та іншими особами про вчинений злочин).

Латентність граничних ситуацій — це випадки, коли факт злочину виявляється певною особою, але з різних причин не сприймається нею як злочин.

Штучна латентність — це сукупність випадків, коли правоохоронний орган, отримавши інформацію про вчинений злочин, не реєструє його і не ставить на облік з будь-яких причин.

Розрізняють три рівні латентності:

• низький — очевидно вчинені тяжкі злочини, інформація про які швидко поширюється у суспільстві (диверсії, вбивства на замовлення, розбійні напади, пограбування тощо);

• середній — злочини, коли потерпілі з різних причин не звертаються за захистом до правоохоронних органів, хоча й не приховують факт вчиненого злочину (незначна шкода, завдана злочином; відсутність віри у можливість розкриття злочину правоохоронними органами тощо);

• високий — злочини, про вчинення яких у більшості випадків відомо тільки злочинцю й потерпілому, причому потерпілий сам зацікавлений у приховуванні факту злочину з різних мотивів (небажання розголосу, корисливі мотиви — шахрайство, хабарництво тощо).

Причинами латентності злочинів є сукупність обставин соціального, правового, особистого та іншого характеру, що перешкоджають виявленню, реєстрації й обліку злочинів, а також їх розкриттю.

Обставинами соціального характеру є також недоліки в діяльності правоохоронних і судових органів, в обов’язки яких входить виявлення, реєстрація злочинів і осіб, які їх вчинили, а також здійснення правосуддя.

Фактори, які впливають на латентність злочинів.

1. Фактори природної латентності злочинів, що пов’язані з поведінкою злочинця. Злочинець обирає винахідливі способи та засоби вчинення злочину, ретельно маскує сліди своєї діяльності та приховує сліди злочину. Важливою складовою латентності злочинів, що безпосередньо пов’язана з якостями особи злочинця, є вмілий вибір злочинцем жертви. Об’єктом злочинного посягання в таких випадках стають особи, які не зацікавлені в оприлюдненні факту вчиненого злочину. Злочинець враховує, що для такої жертви завдана їй шкода буде незначною порівняно з тим, якщо вона опиниться в центрі уваги правоохоронних органів.

На латентності окремих злочинів істотно позначається психологічний тиск на потерпілих з боку злочинця: умовляння, підкуп, шантаж, погрози, залякування.

Факт неповідомлення жертвою злочину у правоохоронні органи про злочинне посягання на її права й інтереси, а також про заподіяння їй матеріальної чи іншої шкоди називається латентна віктимність.

Одним з важливих факторів латентності злочинів, який безпосередньо стосується поведінки свідків, осіб, причетних до злочинів, а також потерпілих, є відсутність дієвого механізму забезпечення безпеки осіб, які сприяють розкриттю злочинів і здійсненню правосуддя.

На особливу увагу заслуговує штучна латентність, що зумовлюється як недоліками в реєстрації, обліку і статистичній звітності, так і суттєвими прорахунками й недоліками в діяльності правоохоронних органів, а також зловживанням і корумпованістю з боку посадових осіб, на яких покладено функції розкриття й розслідування злочинів.

На латентність злочинів впливають також однобічність і неповнота у розкритті й розслідуванні злочинів правоохоронними та судовими органами, внаслідок чого не встановлюються всі епізоди злочинної діяльності й не всі винні особи притягуються до кримінальної відповідальності.

Одним з факторів, що впливають на латентність злочинів, є також неправильна юридична кваліфікація злочинів (умисна або помилкова) відповідним органом розслідування або судом. Так, пограбування кваліфікується як крадіжка, хуліганство — як дрібне хуліганство тощо.

3. Структура і динаміка злочинності.

Структура злочинності визначається співвідношенням у злочинності видів (груп) злочинів, які класифікуються за кримінально-правовими чи кримінологічними підставами.

Основні показники структури злочинності:

- співвідношення видів злочинів за їхньою класифікацією, відповідно до Особливої частини КК (злочини проти основ національної безпеки, проти життя та здоров’я особи, проти власності тощо);

- питома вага найбільш розповсюджених злочинів;

- співвідношення видів злочинів за домінуючою мотиваційною спрямованістю (насильницькі, корисливі, корисливо-насильницькі та необережні);

- питома вага злочинності неповнолітніх;

- питома вага групової злочинності, а всередині її — організованої;

- питома вага рецидиву;

- «географія» злочинності, тобто розподіл її за регіонами залежно від адміністративно-територіального поділу;

- питома вага злочинів, пов'язаних із незаконним обігом зброї;

- питома вага злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків;

- «вуличні» злочини;

- транснаціональні злочини.

Динаміка злочинності — показник, який відображає зміну її рівня і структури протягом того чи іншого часового періоду (рік, три, п'ять, десять років і т. д.).

На динаміку злочинності як соціально-правового явища мають вплив дві групи факторів.

Соціальні фактори — причини й умови злочинності, демографічна структура населення та інші соціальні процеси і явища, що впливають на злочинність.

Правові фактори — зміни кримінального законодавства, що розширюють або звужують сферу злочинного і кримінального, що змінюють класифікацію і кваліфікацію злочинів.

Характеристика злочинності як негативного соціально-правового явища була б неповною без розгляду її наслідків, основним критерієм яких є «ціна злочинності», що складається з:

- кримінально-правових наслідків злочинів, які у багатьох випадках є обов'язковим елементом їх складу (матеріальна, моральна, фізична шкода конкретним громадянам);

- шкоди, яка заподіюється злочинами за межами їх складу (прямі та непрямі наслідки);

- соціальної реакції на злочинність (витрати на утримання правоохоронних органів, розроблення законодавства та заходів боротьби зі злочинністю тощо).

Поиск по сайту: