Види правопорушень. Правопорушення класифікуються по двох головних підставах: за їх характером і ступеня суспільної небезпеки

Правопорушення класифікуються по двох головних підставах: за їх характером і ступеня суспільної небезпеки.

За характером правопорушення діляться на кримінальні, адміністративні, цивільні та дисциплінарні.

За ступенем суспільної небезпечності правопорушення характеризуються як злочини, до яких відносяться кримінальні правопорушення і провину, що включають адміністративні, цивільні та дисциплінарні правопорушення.

Злочином визнається передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння, що посягає на особистість, права і свободи громадян, правопорядок, економічну систему, власність, державне управління та інші значущі суспільні відносини.

Злочини характеризуються наступними основними рисами.

1. Злочини - найбільш суспільно небезпечні правопорушення. Їх особлива суспільна небезпека полягає в тому, що вони зазіхають на найбільш важливі та головні суспільні відносини та соціальні цінності, такі, як конституційний державний лад, життя і здоров'я громадян, їх права і свободи, правосуддя та ін Злочини заподіюють людям і суспільству тяжка шкода.

2. Суб'єктом злочину можуть бути тільки фізичні особи деліктоспособние.Юридичні особи не можуть скоювати злочини і нести кримінальну відповідальність.

3. Перелік усіх злочинів зазначений у кримінальному законі - Кримінальному кодексі. Правопорушення за своїми ознаками (наприклад, суспільної небезпеки), хоча і підпадають під злочину, але не зазначені у кримінальному кодексі, не є злочинами.

4. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, є злочинцем. Воно підлягає кримінальному покаранню, визнається судимою, що тягне для нього певні негативні наслідки. Наприклад, судимість враховується при призначенні покарання при вчиненні нового злочину.

5. Кримінальні правопорушення вчиняються незалежно від того, чи правопорушник у правових або інших відносинах з тим юридичною чи фізичною особою, щодо якої скоєно злочин. Кримінальну правопорушення руйнує позитивні соціальні зв'язки правопорушника з суспільством, державою, громадянами, юридичними особами та породжує негативні, злочинні стосунки.

Проступки також є суспільно небезпечними діяннями. Проте їхній небезпечний вплив менш значна порівняно з кримінальними правопорушеннями. Об'єктами правопорушень - вчинків є адміністративні, майнові і трудові відносини, що не представляють великої суспільної небезпеки. Так, адміністративним правопорушенням визнається протиправне винне діяння, що посягає на державний або громадський порядок, ставлення власності, права і свободи громадян, порядок управління, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративне правопорушення характеризуються наступними рисами.

1. Об'єкт адміністративного правопорушення збігається з об'єктом кримінальних правопорушень. Однак саме діяння менш небезпечно, оскільки завдає меншої шкоди суспільним відносинам і соціальнимцінностям. Так, наприклад, порушення правил пожежної безпеки може бути і кримінальних, і адміністративним правопорушенням. Кримінальним воно є в тому випадку, якщо спричинило заподіяння тяжкого або середньої тяжкості шкоди здоров'ю людини, або його смерть. До адміністративних належать правопорушення, не призвели до названих наслідків.

2. Адміністративні правопорушення можуть здійснювати фізичні деліктоспособние особи - громадяни та керівні працівники підприємств і установ.

Відповідальність за адміністративні правопорушення передбачена адміністративним, фінансових, податкових, екологічних та іншим законодавством.

3. Адміністративні порушення можуть здійснюватися суб'єктами правопорушення, як правило, що не перебувають у правовідносинах з тими, чиї права порушені. Переважна їх кількість складають порушення правил дорожнього руху, пожежної безпеки, норм санітарії та ін

Цивільні правопорушення - це незаконні діяння в області договірних та недоговорних майнових і пов'язаних з ними немайнових відносин. Вони характеризуються наступними рисами.

1. Немайнові відносини регулюються в основному нормами цивільного, сімейного та земельного законодавства.

2. Цивільні правопорушення виражаються, як правило, у невиконанні договірних зобов'язань, заподіянні майнової шкоди, укладанні угод, що суперечать закону

3. Суб'єкт цивільного правопорушення, як правило, полягає в договірних правовідносинах з юридичною та фізичною особою, права якої порушені, можливо і бездоговірне заподіяння шкоди.

4. Суб'єктами цивільних правопорушень можуть бути громадяни, підприємства, установи, інші юридичні особи та їх посадові особи.

5. Шкода, яка заподіюється цивільним правопорушенням, носить майновий характер інаноситься конкретного юридичній або фізичній особі. Він являє собою зменшення кількості його матеріальних цінностей. Як правило, він виражається в псуванні майна, несплати поставлених за договором товарів, неповернення боргу і т.п.

6. Цивільним правопорушенням визнається також заподіяння нематеріального, моральної шкоди, наприклад поширення не відповідних дійсності відомостей, що принижують честь і гідність людини, що ганьблять ділову репутацію господарюючого юридичної особи, або приватного підприємця.

Дисциплінарні правопорушення направлені проти трудової, службової, навчальної, військової дисципліни, завдають шкоди нормальному функціонуванню різних державних, господарських, навчальних та інших установ і підприємств.

До дисциплінарним провиною відносяться прогул, запізнення на роботу, невиконання наказів та розпоряджень начальників.

Основні риси дисциплінарних правопорушень:

1. Вони здійснюються фізичними особами - працівниками підприємств та установ.

2. Суб'єкти цих правопорушень перебувають у трудових правовідносинах з юридичними особами або підприємцями без утворення юридичної особи, права яких порушуються.

3. Об'єктом трудових правопорушень є нормальна діяльність юридичних осіб, або відповідно до підприємців без утворення юридичної особи.

Виділяються також процесуальну, виконавчу та міжнародні правопорушення.

До процесуальних відносяться порушення норм кримінального, цивільного та арбітражного процесуального права. Вони виражаються в порушенні порядку проведення обшуку, подачі скарги, пред'явленні позову, заяві клопотання, передбаченим процесуальним законодавством. Суб'єктами цих правопорушень є юридичні та фізичні особи, які звертаються з позовом до судових органів, слідчі, а також учасники судового процесу.

Виконавчі правопорушенняпредставляють собою дії, що суперечать нормам кримінально-виконавчого права, законодавства про порядок виконання рішень судів у цивільних справах. Суб'єктами цих правопорушень є судові пристави-виконавці, працівники пенітенціарних установ, особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

До міжнародних відносяться порушення норм міжнародного права і власних зобов'язань держав, що заподіюють шкоду іншим державам або світовій спільноті. Наприклад, злочинними є піратство, работоргівля, міжнародний тероризм та ін До іншим міжнародним делікту відносяться порушення прав міжнародних представництв, торгових зобов'язань та ін

Суб'єктами міжнародних правопорушень є фізичні та юридичні особи - підприємства та організації, а також в цілому держави, які не виконують норми міжнародного права, міждержавні договори та угоди.

Злочини

Злочинами визначаються правопорушення, з якими пов’язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні і особисті права людини. Юридичним виразом особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх скоєння кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів. Правова система повинна володіти такими механізмами, при яких визнання того чи іншого діяння злочинним не знаходилось би виключно в залежності від законодавця. У зв'язку з цим поділом постає проблема розмежування кримінальних злочинів і адміністративних проступків, оскільки провести межу між ними досить не просто.

Традиційно злочином визначається суспільно небезпечне винне діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом цінності і є забороненим підзагрозою покарання.

Офіційне поняття злочину дається у ст. 7 ККУ, згідно з якою “злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.”

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки:

§ кримінальна протиправність;

§ суспільна небезпечність;

§ винність;

§ караність.

Проступки

Правопорушення, що не настільки небезпечні, як злочини, і відповідальність за які не передбачено кримінальним законодавством, належать до проступків. Якщо діяння охоплює всі ознаки, визначені в кримінальному законі, але позбавлене суспільно небезпечного характеру, воно не являється злочином, а може бути або протиправним проступком співвідносного виду (цивільного, адміністративного, дисциплінарного) або правомірним діянням.

Види проступків за характером своєї суспільної значимості один від одного не відрізняються: всі вони суспільно шкідливі, але не небезпечні для суспільства. Однак проступки різних видів посягають на різні, більш чи менш самостійні сторони правопорядку.

Якщо одне не суспільно шкідливе діяння одночасно торкається різних сторін правопорядку, воно являється проступком декількох видів (цивільним і адміністративним, адміністративним і дисциплінарним і т. д.). Наприклад, якщо власник автомобіля порушує правила дорожнього руху (не здійснюючи при цьому злочину) і спричинює майнову шкоду перехожому, діяння одночасно являється і адміністративним, і цивільним проступком. В цих випадках особа може нести одночасно відповідальність різних видів: цивільно-правову і адміністративну, адміністративну і дисциплінарну, крім випадків, коли закон прямо це забороняє.

Злочин і аналогічний проступок в одному діянні не можуть поєднуватися.

Проступки – менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права – цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансового тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та ін.

Проступки-делікти (лат. delictum – проступок) – правопорушення, які завдають шкоду особі, суспільству, державі, і являються основою для притягнення правопорушника до передбаченої законом відповідальності.

Поиск по сайту: