Звуковий адаптер

Звуковий адаптер (звукова карта - sound card) - це пристрій, призначений для відтворення і запису звуку. Виробляються звукові адаптери для системних шин ISA і PCI. До звуковим адаптерам підключаються зовнішні активні динамічні колонки, навушники і мікрофон.

Основні характеристики:

1.якість звуку (частотний діапазон відтворення і запису, стерео або моно звучання, наявність систем цифрової фільтрації).

2.кількість каналів відтворення і запису.

3.розрядність шини даних.

4.наявність синтезатора і кількість його голосів і ін.

Звуковий адаптер містить у собі два або декілька перетворювачів інформації:

§ аналого-цифровий, який перетворює безперервні (аналогові) звукові сигнали (мову, музику, шум) у цифровий двійковий код і записує його на магнітний носій;

§ цифро-аналоговий, що виконує зворотнє перетворення збереженого в цифровому вигляді звуку в аналоговий сигнал, який потім відтворюється за допомогою акустичної системи, синтезатора звуку або навушників.

Звуковий адаптер використовує два способи обробки звуку:

§ Перетворення аналогового сигналу в цифровий і назад. Виконавче пристрій способу - 16-розрядний аналогово-цифровий (АЦП) або цифро-аналоговий (ЦАП) перетворювач.

§ Синтез звуку. Використовуються дві форми синтезу звуку - з використанням частотної модуляції (FM-синтез) і з застосуванням таблиці хвиль (WaweTable або WT-синтез). Технологія синтезу - керуючі сигнали, що надходять від комп'ютера або зовнішнього MIDI-пристрої (Musical Instrument Digital Interface), формують цифровий вихідний сигнал.

Для звукових карт прийняти кілька фактичних стандартів сумісності:

!для ігрових і розважальних додатків - сумісність з Ad Lib і Creative Sound Blaster!для бізнес-додатків - сумісність з MS Windows Sound System. Звуковий адаптер є одним з пристроїв мультимедіа і забезпечує звукову підтримку програмних інтерфейсів і супровід відео.

Однім з перших зовнішніх звукових адаптерів став випущенний на початку 2002 року модуль Sound Blaster Extigy. Цей пристрій підключається до комп'ютерного інтерфейсу USB и дозволяє реалізувати підтримку багатоканального звуку 5.1 та ігрових API. Sound Blaster Extigy включає в себе апаратний декодер Dolby Digital, цифрові входи та виходи S/PDIF, MIDI-інтерфейс та ряд інших функцій. В результаті компанія Creative випустила декілька різних по функціоналу звукових адаптерів. Сьогодні, найновіші моделі Creative Sound Blaster X-Fi Xmod та X-Fi Go! (стерео) та X-Fi 5.1 USB (багатоканальний звук).

Прикладу Creative послідували й інші виробники. Наприклад, зовнішні звукові модулі для любителів якісного звуку пропонує компанія ASUS. Модуль Xonar U1 є кращим ніж продукція компанії Creative, тому що він побудований на основі того ж чіпу що і модулі від Creative, але він дозволяє виводити звук не тільки по "аналогу", але й через цифровий канал S/PDIF. Підтримуються стандарти Dolby Headphone, Dolby Virtual Speaker, Dolby Pro Logic IIx та Dolby Digital Live.

ASUS Xonar U1 підключається до ноутбука через USB-порт, а її основна перевага - віддаленість від «електромагнітної» начинки ноутбука, що дозволяє домогтися більш якісного і чистого звуку.

Відеоадаптер

Відеоадаптер (відомий також як відеокарта, графічна плата, графічний адаптер, графічна карта) – електронна мікросхема, яка відповідає за генерацію, обробку та виведення інформації на екран периферійного пристрою. Важлива і дуже складна складова частина комп'ютера. Сучасні відеокарти є свого роду спеціалізованими підкомп'ютерами, що складаються з власного процесора, оперативної пам'яті, BIOS і інших компонентів, які за своєю структурою і організацією взаємодії пристосовані для максимально ефективного вирішення одного завдання - обробки і формування графічних даних, а також їх виведення на монітор

Відеокарта зазвичай є платою розширення (дочірня відеокарта) і вставляється у відповідний роз'єм, універсальний (PCI-Express, PCI, ISA, VLB, EISA, MCA) або спеціалізований (AGP), проте відеокарта може бути вбудованою (інтегрованою) у материнську плату (як у вигляді 44 окремого елементу, так і в якості складової частини північного мосту чіпсету або центрального процесора). Основними виробниками відеокарт є американська компанія Nvidia і канадська ATI Technologies, придбана в 2006 році американською компанією AMD. Відеокарти від Nvidia представлені брендом GeForce. Графічні плати ATI відомі всім під назвою Radeon. Мало хто задумується над тим, наскільки складним насправді є процес обробки різних графічних даних з метою отримання кінцевого зображення, що відображається на моніторі (наприклад, в комп'ютерних іграх). Цей процес вимагає здійснення величезної кількості точних розрахунків (створення вершин, їх збирання в примітиви (трикутники, лінії, крапки і т.д.), створення піксельних блоків, операції освітлення, затінення, текстурування, присвоєння кольору та ін.). Оскільки картинка у грі постійно змінюється, всі розрахунки повинні проводитися на дуже високій швидкості, щоб забезпечити формування достатньої кількості кадрів, що виводяться за 1 секунду. Для людського ока комфортним є рівень вище 25 кадрів в секунду (FPS, Frames Per Second). Якщо цей показник нижчий, людина буде помічати "гальмування". Зазвичай, коли користувач говорить, що його відеокарта "гальмує" у певній грі, мається на увазі саме її нездатність вивести достатню кількість кадрів в секунду. Те ж явище може спостерігатися не лише в іграх, але і при роботі з об'ємними графічними програмами. Здатність відеокарти обробляти графіку з певною швидкістю залежить як від потужності самої карти, так і від складності оброблюваної графіки. Саме тому проблему "гальмування" часто можна вирішити зниженням графічних параметрів програми (гри). Комп'ютер може обійтися без окремої (дочірньої) відеокарти, але тільки в тому випадку, якщо він має графічний процесор, інтегрований в системну логіку материнської плати (північний міст чіпсета) чи є частиною центрального процесора (наприклад, Intel i7). Як відеопам'ять в таких 45 випадках використовується частина основної оперативної пам'яті комп'ютера. Високою продуктивністю такі рішення не відрізняються, але їх можливостей цілком достатньо для виконання офісних завдань, роботи в Інтернеті, перегляду відео і навіть гри в комп'ютерні ігри з нескладної графікою. В інших же випадках придбання окремої відеокарти є необхідністю. Сучасна графічна карта складається з наступних частин: • Графічний процесор (графічне ядро GPU (Graphics processing unit - графічний процесорний пристрій) - процесор, що займається розрахунками та формуванням графічної інформації, що виводиться на монітор, є основою відеокарти і по своїй складності практично не поступається центральному процесору комп'ютера, а іноді і перевершує його; • Відеопам'ять - виконує роль своєрідного буфера, в який тимчасово поміщаються зображення, що виводяться на монітор, створюються та постійно змінюються графічним ядром. У цей буфер поміщаються також елементи, необхідні для формування цих зображень; • Відеоконтролер - відповідає за правильне формування і передачу потрібної інформації з відеопам'яті на RAMDAC. • RAMDAC (Random Access Memory Digital-to-Analog Converter) або цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) - пристрій, що здійснює перетворення цифрових результатів роботи відеокарти в аналоговий сигнал, який відображається на моніторі. Можливостями цього пристрою визначається кількість відображуваних кольорів, насиченість картинки та ін. Цифрові монітори, проектори та інші пристрої, які підключаються до цифрових роз'ємів відеокарти, використовують власні цифро-аналогові перетворювачі і від RAMDAC відеокарти не залежать; • Відео-ПЗУ (Video ROM) - мікросхема, що містить в собі базову систему введення-виведення відеокарти, а інакше кажучи її BIOS - сукупність правил і алгоритмів, визначених виробником, за яким складові частини відеокарти працюють і взаємодіють між собою. 46 • Система охолодження - пристрій, що здійснює відвід і розсіювання тепла від відеопроцесора, відеопам'яті та інших компонентів графічної плати з метою забезпечення нормального температурного режиму їхньої роботи. Основні функціональні характеристики відеокарти, що впливають на її продуктивність: Продуктивність відеопам'яті. Як свідчить практика, відеопам'ять дуже часто є слабким місцем графічних плат. І справа в першу чергу не в її обсязі, а в пропускної здатності, що визначає швидкість доступу до даних, які в ній зберігаються. Пропускна здатність залежить від двох показників - частоти(швидкість тактових коливань) і ширини (бітності) шини пам'яті - кількості даних, що передаються за один такт. Наприклад, певна відеопам'ять, маючи ширину шини 256 біт, працює на частоті 1000 МГц. Це означає, що за 1 секунду вона здійснює 1000 тактів, передаючи за кожен такт 256 біт інформації (1000Х256=256 000 біт/с). Інша пам'ять працює на частоті 1800 МГц, але при цьому має шину 128 біт (128Х1800=230400 біт/с). Як видно на прикладі, пам'ять зі значно більшою частотою є менш продуктивною у зв'язку з вузькою шиною. Це, звичайно, суто теоретичний приклад, але він демонструє реальний стан речей. Тип відеопам'яті (GDDR2, GDDR3, GDDR4, GDDR5 і ін.) вказує на те, до якого покоління належить пам'ять графічної карти. Кожне наступне покоління є досконаліше попереднього і забезпечує більш високу частоту роботи. Але як видно з попереднього прикладу, пам'ять нового покоління з вузькою шиною за своєю реальною пропускною здатністю іноді може виявитися гіршою пам'яті попереднього покоління з широкою шиною. Об'єм відеопам'яті також впливає на продуктивність графічної плати, але тільки до певної межі (коли він є слабким місцем). Набагато вигідніше придбати карту з пам'яттю GDDR3 - 256 біт і об'ємом 512 МБ ніж з пам'яттю GDDR3 - 128 біт і об'ємом 1 ГБ. Насправді графічній платі з низькою пропускною здатністю обсяг пам'яті 1 ГБ навряд чи коли-небудь знадобиться. 47 Такі карти орієнтовані не на досягнення максимальної продуктивності. Вони є більше продуктом маркетингових хитрощів виробників, розрахованих на недосвідчених покупців, що оцінюють графічні прискорювачі виключно за розміром пам'яті. Тому, вибираючи відеокарту, потрібно оцінювати збалансованість співвідношення частоти, бітності і об'єму відеопам'яті. Ці показники зазвичай вказуються в каталогах і цінниках магазинів. Характеристики графічного ядра. Тактова частота графічного процесора є важливою, але не найголовнішою його характеристикою. Графічне ядро з порівняно невисокою частотою нерідко виявляється дуже продуктивним. Все залежить від архітектури графічного ядра, кількості і якості уніфікованих шейдерних блоків, що входять до його складу (чим більше, тим краще), і інших елементів, якими визначається піксельна і текстурна швидкості заповнення (филрейт, fill rate) відеокарти (чим вище, тим краще). Ці показники рідко вказуються на цінниках і в каталогах. Тому перед вибором відеокарти з декількох можливих варіантів, бажано на офіційному сайті їх виробників (або на інших спеціалізованих сайтах) поцікавитися реальним станом речей і вибрати варіант з найвищими показниками. На практиці, чим новіша лінійка відеокарт, до якої належить графічний прискорювач, тим, як правило, він потужніший. Виняток становлять "молодші" моделі лінійки. Не рідко вони виявляються менш продуктивними, ніж "старші" представники попередньої лінійки. Наприклад, GeForce GTS450 буде істотно поступатися GeForce GTX280. Моделі нової лінійки часто підтримують нові версії DirectX і OpenAL, що забезпечує більш "продвинуту" графіку в комп'ютерних іграх та інших програмах, що їх використовують. Але якщо потужності карти виявиться недостатньо, практичної користі від цього не буде. Насправді, GeForce GTX280 (з підтримкою DirectX10) - варіант набагато кращий, ніж GeForce GTS450 (DirectX11). 48 Один з непрямих ознак невисокої продуктивності відеокарти - відсутність роз'єму для підключення додаткового живлення безпосередньо від блоку живлення. Шина PCIE материнської плати, до якої приєднується графічна плата, не може забезпечити достатнє живлення. Сучасні технології не дозволяють створювати ігрові відеокарти з настільки низьким рівнем споживання електроенергії. Система охолодження - елемент, від якого багато в чому залежить комфорт використання графічного прискорювача. При виборі краще віддати перевагу виробам, виконаним із застосуванням вакуумних термотрубок (їх видно при візуальному огляді). Такі системи насправді виявляються більш ефективними і створюють набагато менше шуму. Крім того, ефективне охолодження надає можливість краще "розігнати" відеокарту, домігшись при необхідності більш високих показників її продуктивності. Високоефективну систему охолодження для графічної плати можна придбати окремо, замінивши штатну. Але коштує така система, як правило, не менш 40 дол. США (або й значно дорожче). Тому вигідніше купувати відеокарти з ефективною штатною системою охолодження (хай вони й коштують на 10-20 дол. США дорожче аналогів без неї). Отже, до основних функціональних характристик відеоадаптера відносяться: фірма виробник; тип, модель; підтримувана роздільна здатність; частота регенерації; глибина кольору; обсяг відеопамяті; тип шини; додаткові можливості та наявні гнізда.

Поиск по сайту: