Полярний радіус

Красным я выделил в которых я сомневаюсь надо их учить или нет

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Науково-методичний центр аграрної освіти

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для заміру залишкових знань студентів,

що навчаються за ОПП підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напрямку 6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»

Навчальні дисципліни:

«Топографія»;

«Геодезія»;

«Вища геодезія».

Київ

Аграрна освіта

Тестові завдання підготовлено на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.08.2011 № 436 «Про підсумки незалежного заміру знань студентів (шляхом незалежного тестування)». Вони направлені на визначення повноти і якості відтворення студентами змісту навчання, що викладено у програмах геодезичних навчальних дисциплін «Топографія» (1 курс), «Геодезія» (2 курс) та «Вища геодезія) (3 курс) для підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.080101 «Геодезія картографія та землеустрій» у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики та продовольства України, що затверджені Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики та продовольства України в 2010 році.

Розробка тестових завдань здійснена робочою групою складі:

Александровський І.Р. – Одеський державний аграрний університет;

Перій С.С. – Львівський національний аграрний університет;

Радов С.Г. – відповідальний, Луганський національний аграрний університет.

1. Предметом топографії є:

питання земельно-кадастрового знімання територій;

+питання топографічного знімання великих і малих ділянок земної поверхні;

питання створення державної геодезичної мережі;

питання зображення сферичної поверхні Землі на площині у вигляді карт.

2. Поверхня, в точках якої потенціал сили тяжіння Землі скрізь має одне і те ж саме значення – це:

фізична поверхня;

+рівнева поверхня;

горизонтальна поверхня;

поверхня еліпсоїду.

3. Замкнута поверхня, яка в кожній своїй точці перпендикулярна до напряму сили тяжіння (прямовисної лінії), – це:

+рiвнева поверхня;

референц-еліпсоїд;

земний еліпсоїд;

еліпсоїд обертання.

4. Фігура Землі, яка утворена рівневою поверхнею, що збігається з поверхнею Світового океану в стані цілковитого спокою та рівноваги, відповідно продовжена під материками – це:

загально-земний еліпсоїд;

+геоїд;

референц-еліпсоїд;

земна куля.

5. Модель фігури Землі, яка визначена на основі геодезичних, астрономічних та гравіметричних вимірів без врахування розподілу мас в тілі Землі – це:

+квазігеоїд;

рiвнева поверхня;

референц-еліпсоїд;

земний еліпсоїд.

6. Еліпсоїд, що характеризує фігуру та розміри Землі, це:

геоїд;

квазігеоїд;

рiвнева поверхня;

+земний еліпсоїд.

7. Земний еліпсоїд, що характеризує найкращим чином фігуру та розміри всієї Землі – це:

квазігеоїд;

рiвнева поверхня;

референц-еліпсоїд;

+загальноземний еліпсоїд.

8. Земний еліпсоїд, який найближче підходить тільки до певної частини поверхні Землі,– це:

геоїд;

квазігеоїд;

рiвнева поверхня;

+референц-еліпсоїд.

9. Розміри земного еліпсоїда характеризують:

довжини паралелей і меридіанів;

широта та довгота;

середній радіус Землі;

+довжина великої піввісі та полярне стиснення.

11. Пряма, що збігається з напрямом дії сили ваги в даній точці, – це:

паралель;

велика піввісь;

мала піввісь;

+прямовисна лінія.

12. Кут між прямовисною лінією і нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці – це:

+відхилення прямовисної лінії;

широти точки;

довготи точки;

зближення меридіанів.

13. Лінії перерізу поверхні еліпсоїда площинами, які проходять через вісь обертання Землі, – це:

+меридіани;

паралелі;

нормалі;

прямовисні лінії.

14. Лінії перерізу поверхні еліпсоїда площинами, які перпендикулярні до осі обертання Землі, – це:

меридіани;

+паралелі;

нормалі;

прямовисні лінії.

15. Три величини, дві з яких характеризують напрям нормалі до поверхні земного еліпсоїда в даній точці простору відносно площин його екватора і початкового геодезичного меридіана, а третя є висотою точки над поверхнею земного еліпсоїда – це:

прямокутні координати на площині;

топоцентричні координати;

+геодезичні координати;

геоцентричні координати.

16. Компоненти напряму прямовисної лінії в даній точці простору відносно площини перпендикулярної до осі обертання Землі та площини початкового астрономічного меридіана – це:

+астрономічні координати;

топоцентричні координати;

прямокутні координати на площині;

просторові прямокутні координати.

17. Лінії перерізу поверхні еліпсоїда, які проходять через його вісь обертання, - це:

+ геодезичні меридіани;

- геодезичні паралелі;

- астрономічні меридіани;

- астрономічні паралелі.

18. Кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці і площиною його екватора, – це:

геодезична довгота;

+геодезична широта;

астрономічна довгота;

астрономічна широта.

19. Двогранний кут між площинами геодезичного меридіана даної точки і початкового геодезичного меридіана, – це:

+геодезична довгота;

геодезична широта;

астрономічна довгота;

астрономічна широта.

20. Висота точки над поверхнею земного еліпсоїда – це:

+геодезична висота;

ортометрична висота;

динамічна висота;

нормальна висота.

21. Висота точки над поверхнею геоїда, – це:

геодезична висота;

+ортометрична висота;

відносна висота;

нормальна висота.

22. Площина, що проходить через прямовисну лінію в даній точці і паралельна до осі обертання Землі – це:

площина геодезичного меридіана;

площина геодезичної паралелі;

горизонтальна площина;

+площина астрономічного меридіана.

23. Кут між площиною екватора і прямовисною лінією в даній точці – це:

геодезична довгота;

геодезична широта;

астрономічна довгота;

+астрономічна широта.

24. Двогранний кут між площинами астрономічного меридіана даної точки і початкового астрономічного меридіана – це:

геодезична довгота;

геодезична широта;

+астрономічна довгота;

астрономічна широта.

25. Координати, початком відліку яких є точка місцевості, – це:

астрономічні координати;

+топоцентричні координати;

геодезичні координати;

просторові прямокутні координати.

26. Координати, початком відліку яких є центр мас Землі, – це:

+геоцентричні координати;

топоцентричні координати;

геодезичні координати;

плоскі прямокутні координати.

27. Площина, яка перпендикулярна до прямовисної лінії, – це:

вертикальна площина;

+горизонтальна площина;

площина меридіана;

похила площина.

28. Довільна площина, що вміщує прямовисну лінію в даній точці – це:

+вертикальна площина;

горизонтальна площина;

похила площина;

площина паралелі.

29. Відрізок прямовисної лінії від точки місцевості до обраної рівневої поверхні – це:

абсциса точки;

ордината точки;

апліката точки;

+висота точки.

30. Висота точки, яка визначається відносно основної рівневої поверхні, – це:

відносна висота;

+абсолютна висота;

апліката точки;

геодезична висота.

31. В Україні абсолютні висоти визначаються в:

Дніпровській системі висот;

+Балтійській системі висот;

Чорноморській системі висот;

Азовській системі висот.

32. Різниця висот двох точок – це:

+перевищення;

прирости аплікат;

прирости абсцис;

прирости ординат.

33. Під нівелюванням розуміють польові роботи, в результаті яких визначають:

+перевищення між окремими точками;

прямокутні координати точок;

полярні координати точок;

геодезичні координати точок.

34. Зменшене подібне зображення горизонтальної проекції невеликої ділянки місцевості, в межах якого не враховується кривизна Землі – це:

карта місцевості;

+план місцевості;

профіль місцевості;

абрис місцевості.

35. Зменшене узагальнене зображення на площині всієї або значної частини земної поверхні, складене в прийнятій картографічній проекції з урахування кривизни Землі – це:

+карта місцевості;

план місцевості;

профіль місцевості;

абрис місцевості.

36. Зображення на площині вертикального перетину поверхні місцевості в заданому напрямі – це:

карта місцевості;

план місцевості;

+профіль місцевості;

абрис місцевості.

37. Сукупність контурів і нерухомих предметів місцевості – це:

рельєф місцевості;

+ситуація місцевості;

профіль місцевості;

абрис місцевості.

38. Нерівності земної поверхні природного походження – це:

+рельєф місцевості;

ситуація місцевості;

профіль місцевості;

абрис місцевості.

39. У разі контурного (горизонтального) знімання на карті або на плані зображується:

рельєф місцевості;

+ситуація місцевості;

профіль місцевості;

рельєф та ситуація місцевості.

40. У разі топографічного знімання на карті або на плані зображується:

контури об’єкта;

межі суміжних ділянок;

профіль місцевості;

+рельєф та ситуація місцевості.

41. У разі кадастрового знімання на плані зображується:

рельєф місцевості;

профіль місцевості;

рельєф та ситуація місцевості;

+контури об’єкта, ситуація та межі суміжних ділянок.

42. Основною системою координат для топографо-геодезичних робіт в Україні прийнята:

система координат Меркатора;

система координат Зольднера;

+система координат Гаусса-Крюгера;

система координат Сансона.

43. У системі координат Гаусса-Крюгера за вісь абсцис (х) приймається:

+осьовий меридіан зони;

меридіан даної точки;

Гринвіцький меридіан;

екватор.

44. У системі координат Гаусса-Крюгера за вісь ординат (у) приймається:

осьовий меридіан зони;

меридіан даної точки;

Гринвіцький меридіан;

+екватор.

45. Довгота осьового меридіана (L) шестиградусної зони (з номером N) обчислюється за формулою:

46. У системі координат Гаусса-Крюгера ордината точки складає у=6520 км, отже дана точка знаходиться у координатній зоні:

+6;

5;

2;

52.

47. У системі координат Гаусса-Крюгера ордината точки складає у=5420 км, отже дана точка знаходиться у координатній зоні:

+5;

4;

2;

42.

48. У системі координат Гаусса-Крюгера умовна ордината точки складає у=6520 км, отже знаходиться дана точка на відстані від осьового меридіана зони:

+20 км на схід;

20 км на захід;

520 км на схід;

520 км на захід.

49. В системі координат Гаусса-Крюгера умовна ордината точки складає у=6420 км, отже знаходиться дана точка на відстані від осьового меридіана зони:

20 км на схід;

+80 км на захід;

420 км на схід;

420 км на захід.

51. Меридіан зони, проекція якого на площину зображується у вигляді прямої лінії – це:

магнітний меридіан;

+осьовий меридіан;

географічний меридіан;

астрономічний меридіан.

52. Осьовий меридіан на топографічній карті співпадає або паралельний:

згоризонтальними лініями кілометрової сітки;

+з вертикальними лініями кілометрової сітки;

з горизонтальними лініями внутрішньої рамки карти;

з вертикальними лініями внутрішньої рамки карти.

53. Геодезичні координати точки визначаються:

абсцисою і ординатою;

+широтою і довготою;

меридіанами та паралелями;

кутами та довжинами ліній.

54. Прямокутні координати точки визначаються:

+абсцисою і ординатою;

широтою і довготою;

меридіанами та паралелями;

кутами та довжинами ліній.

55. За початок відліку координат в проекції Гаусса-Крюгера приймається:

точка перетину Гринвіцького меридіана та лінії екватора;

точка перетину географічного меридіана та лінії екватора;

+точка перетину проекцій осьового меридіана та лінії екватора на площині;

точка перетину магнітного меридіана та лінії екватора.

56. Щоб уникнути від'ємних значень ординат Гаусса-Крюгера, початок відліку координат переносять від осьового меридіану:

на 500 кілометрів на схід;

+на 500 кілометрів на захід;

на 1000 кілометрів на схід;

на 1000 кілометрів на захід.

57. У проекції Гаусса-Крюгера вся земна поверхня поділяється на зони:

за широтою через 4 градуси;

за широтою через 6 градусів;

за довготою через 4 градуси;

+за довготою через 6 градусів.

58. Процес порівняння даної фізичної величини з іншою однорідною фізичною величиною, яка прийнята за одиницю – це:

компарування;

+вимірювання;

перевірка;

юстировка.

59. Якщо об’єкт вимірювання безпосередньо порівнюється з одиницею виміру – це:

+прямі (безпосередні) виміри;

непрямі (посередні) виміри;

рівноточні виміри;

нерівноточні виміри.

60. Якщо значення фізичної величини визначається через інші виміряні величини – це:

прямі (безпосередні) виміри;

+непрямі (посередні) виміри;

рівноточні виміри;

нерівноточні виміри.

61. Система міри, яка одержана шляхом поділу прямого кута на 90 рівних частин – це:

метрична міра;

радіанна міра;

+градусна міра;

градова (десятинна) міра.

62. Система міри, яка одержана шляхом поділу прямого кута на 100 рівних частин, – це:

метрична міра;

радіанна міра;

градусна міра;

+градова (десятинна) міра.

63. Центральний кут, що спирається на дугу, довжина якої дорівнює її радіусу – це:

довгота;

широта;

азимут;

+радіан.

64. Площа земельної ділянки становить S=0,3250 га, що дорівнює:

3,250 м²;

32,5 м²;

+3250 м²;

325 м².

65. Площа земельної ділянки становить S=2296 м², що дорівнює:

0,0023 га;

22,96 га;

+0,2296 га;

2,296 га.

66. Відношення довжини лінії на плані (карті) до її горизонтального прокладання на місцевості – це:

графічна точність масштабу;

+масштаб;

точність масштабу;

поперечний масштаб.

67. Масштаб, який виражається у вигляді правильного дробу і його знаменник показує ступінь зменшення елементів на папері порівняно з їх величиною на місцевості – це:

лінійний масштаб;

поперечний масштаб;

+числовий масштаб;

точність масштабу.

68. Довжина відрізка на місцевості, яка дорівнює 0,1 мм на топографічній карті, – це:

лінійний масштаб;

поперечний масштаб;

+графічна точність масштабу;

числовий масштаб.

69. Графічна точність для масштабу 1:25000:

250 м;

+2,5 м;

0,25 м;

0,025 м.

70. Графічна точність для масштабу 1:10000:

10 м;

0,1 м;

+1,0 м;

0,01 м.

71. Який з перерахованих масштабів є найбільш дрібніший?:

1:100000;

1:500;

1:2000;

+1:500000.

72. Який з перерахованих масштабів є найбільш крупніший?:

+1:500;

1:2000;

1:2500;

1:1000.

73. Якщо довжина лінії на карті масштабу 1:25000 дорівнює 2 см, то горизонтальне прокладання на місцевості буде становити:

125 м;

+500 м;

250 м;

12500 м.

74. Якщо довжина лінії на карті масштабу 1:5000 дорівнює 3 см, то горизонтальне прокладання на місцевості буде становити:

+150 м;

1500 м;

15 м;

300 м.

75. Систему поділу топографічних карт на окремі листи називають:

номенклатурою карт;

+розграфленням карт;

картографічною проекцією;

поверхнею відносності.

76. Систему позначення окремих листів топографічних карт називають:

+номенклатурою карт;

розграфленням карт;

картографічною проекцією;

поверхнею відносності.

77. За основу розграфлення топографічних карт прийнято лист міжнародної карти масштабу:

1:10 000;

1:100 000;

1:500 000;

+1:1 000 000.

78. Лист топографічної карти масштабу 1:1 000 000 має розміри:

за широтою 20 мінут і за довготою 30 мінут;

за широтою 2 градуси і за довготою 3 градусів;

+ за широтою 4 градуси і за довготою 6 градусів;

за широтою 1 градус і за довготою 40 мінут.

79. Лист топографічної карти масштабу 1:100 000 має розміри:

+за широтою 20 мінут і за довготою 30 мінут;

за широтою 2 градуси і за довготою 3 градусів;

за широтою 4 градуси і за довготою 6 градусів;

за широтою 1 градус і за довготою 40 мінут.

80. Графічні символи, якими відображаються на топографічних планах і картах об’єкти місцевості та їх кількісні і якісні характеристики, – це:

горизонталі;

+умовні знаки;

закладання;

номенклатура.

81. Масштабні умовні знаки служать:

для зображення об'єктів, площа яких не виражається в масштабі карти;

+для зображення об'єктів, площа яких виражається в масштабі карти;

для зображення об'єктів, довжина яких виражається в масштабі карти, а ширина незначна;

для зображення додаткової характеристики об’єктів місцевості.

82. З наведених об’єктів на топографічних планах позамасштабними умовними знаками відображаються:

сади;

пасовища;

+пункти геодезичної мережі;

виноградники.

83. З наведених об’єктів на топографічних картах пояснювальними умовними знаками відображаються:

залізниці;

+підписи адміністративно-територіальних утворень;

лінії зв’язку та електропередач;

сади.

84. Якщо на топографічній карті є підпис біля зображення моста – «», то характеристика цього моста наступна:

+20 – довжина моста, 5 – ширина моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах;

20 – ширина моста, 5 – висота моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах;

20 – довжина моста, 5 – висота моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах;

20 – ширина моста, 5 – довжина моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах.

87. Коричневим кольором на топографічних картах показують:

гідрографію;

рослинність;

+рельєф;

населені пункти.

88. Зеленим кольором на топографічних картах показують:

+ліси;

рельєф;

дорожню мережу;

населені пункти.

89. Рельєф на топографічних картах і планах зображується:

ізоколами;

ізогіпсами;

відмивкою схилів;

+горизонталями.

90. Куполоподібна або конічна форма рельєфу, що здіймається над місцевістю більш ніж на 200 метрів, – це:

+гора;

котловина (улоговина);

хребет;

лощина.

91. Заглиблення конічної або чашоподібної форми рельєфу, яка не має стоку води, – це:

гора;

+котловина (улоговина);

хребет;

лощина.

92. Витягнуте в одному напрямку підвищення земної поверхні з двома схилами в різні сторони – це:

гора;

+хребет;

лощина;

сідловина.

93. Лінія, що проходить найнижчими точками місцевості (лощини), – це:

горизонталь;

вододіл;

+тальвег;

прямовисна лінія.

94. Лінія, що проходить найвищими точками місцевості, – це:

горизонталь;

+вододіл;

тальвег;

прямовисна лінія.

95. Віддаль між суміжними горизонталями в горизонтальній площині – це:

+закладання;

ухил місцевості;

стрімкість схилу;

перевищення.

96. Відношення перевищення між кінцями даної лінії до її горизонтального прокладання – це:

+ухил місцевості;

стрімкість схилу;

висота перерізу рельєфу;

перевищення.

97. Кут, який утворений лінією місцевості з горизонтальною площиною (горизонтальним прокладанням), – це:

закладання;

+стрімкість схилу;

висота перерізу рельєфу;

перевищення.

99. Замкнута крива лінія, яка з’єднує точки з однаковими висотами, – це:

+горизонталь;

вододіл;

тальвег;

прямовисна лінія.

100. Кут між магнітним та істинним меридіанами даної точки – це:

зближення меридіанів;

магнітний азимут;

географічний азимут;

+схилення магнітної стрілки.

101. Кут між меридіаном даної точки і лінією, паралельною осьовому меридіану зони, – це:

+Гауссове зближення меридіанів;

магнітний азимут;

географічний азимут;

схилення магнітної стрілки.

102. Горизонтальний кут між північним напрямом істинного меридіана і напрямом даної лінії за ходом годинникової стрілки – це:

зближення меридіанів;

+істинний азимут;

дирекційний кут;

схилення магнітної стрілки.

103. Горизонтальний кут між північним напрямом осьового меридіана зони і напрямом даної лінії за ходом годинникової стрілки – це:

зближення меридіанів;

азимут;

+дирекційний кут;

схилення магнітної стрілки.

104. Горизонтальний кут між найближчим напрямом меридіана і напрямком даної лінії – це:

азимут;

дирекційний кут;

схилення магнітної стрілки;

+румб.

105. Прямі та обернені дирекційні кути відрізняються між собою:

на 90 градусів;

на 360 градусів;

+на 180 градусів;

рівні між собою.

106. Якщо лінія знаходиться у першій чверті, то румб має назву:

Пн.Зх;

+Пн.Сх;

Пд.Зх;

Пд.Сх.

107. Якщо румб лінії має напрям Пн.Сх, то:

+дирекційний кут дорівнює румбу;

дирекційний кут дорівнює 180 градусів мінус румб;

дирекційний кут дорівнює 180 градусів плюс румб;

дирекційний кут дорівнює 360 градусів мінус румб.

108. Аналітичний спосіб визначення площ ґрунтується на використанні:

виміряних на плані довжин ліній та кутів між ними;

виміряних на плані довжин ліній;

+координат вершин земельної ділянки;

палетки з паралельними лініями.

111. Величина ціни поділки планіметра залежить:

від кількості кареток із лічильними механізмами на планіметрі;

від марки планіметра;

+від довжини обвідного важеля та масштабу плану;

від довжини полюсного важеля та масштабу плану.

За формулою

де х_і, у_і координати і вершини земельної ділянки, визначається:

+площа земельної ділянки;

периметр земельної ділянки;

площа знімальної трапеції;

периметр знімальної трапеції.

113. Основним методом створення планової державної геодезичної мережі в Україні є:

тріангуляція;

полігонометрія;

трилатерація;

+супутниковий метод.

114. Геодезична мережа, що забезпечує поширення координат на всю територію держави і є вихідною для побудови інших геодезичних мереж – це:

+державна геодезична мережа;

геодезична мережа згущення;

знімальна мережа;

геодезична мережа спеціального призначення.

116. Головною геодезичною основою топографічних знімань є:

+державна геодезична мережа;

розрядна геодезична мережа згущення;

знімальна геодезична мережа;

висотна геодезична мережа.

117. Геодезичний пункт астрономо-геодезичної мережі 1 класу відноситься:

+до державної геодезичної мережі;

до розрядної геодезичної мережі згущення;

до знімальної геодезичної мережі;

до висотної геодезичної мережі.

118. Геодезичний пункт мережі згущення 3 класу відноситься:

до знімальної геодезичної мережі;

до розрядної геодезичної мережі згущення;

+до державної геодезичної мережі;

до мережі технічного і тригонометричного нівелювання.

119. Геодезичний пункт мережі 4 класу відноситься:

до державної геодезичної мережі;

+ до розрядної геодезичної мережі згущення;

до знімальної геодезичної мережі;

до висотної геодезичної мережі.

120. Засічками визначають планові координати пунктів:

державної геодезичної мережі;

розрядної геодезичної мережі згущення;

+знімальної геодезичної мережі;

геодезичної мережі згущення 3 класу.

121. Прокладанням теодолітних ходів визначають планові координати пунктів:

державної геодезичної мережі;

розрядної геодезичної мережі згущення;

+знімальної геодезичної мережі;

геодезичної мережі спеціального призначення.

122. Способом тріангуляції може створюватись:

астрономо-геодезична мережа 1 класу;

+ розрядна геодезична мережа згущення;

нівелірна мережа 1 класу;

мережі технічного нівелювання.

123. У трикутниках мережі тріангуляції вимірюються:

+всі горизонтальні кути;

всі довжини сторін;

одна сторона і два кута;

всі кути і всі сторони.

124. У трикутниках мережі трилатерації вимірюються:

всі горизонтальні кути;

+всі довжини сторін;

одна сторона і два кута;

всі кути і всі сторони.

125. Тип зовнішнього геодезичного знаку (тур, піраміда, простий сигнал, складний сигнал) залежить:

від класу точності геодезичного пункту;

від глибини промерзання ґрунту;

+ від висоти, на яку потрібно підняти прилад для забезпечення видимості при виконанні вимірювань;

від типу ґрунту і глибини його сезонного промерзання.

126. Наземна споруда, що установлюється для забезпечення видимості між суміжними пунктами геодезичної мережі – це:

репер;

стінний репер;

+геодезичний знак;

розпізнавальний стовп.

127. Мережа трикутників, що межують один з одним, у яких вимірюють усі кути й хоча би одну сторону – це:

трилатерація;

полігонометрія;

+тріангуляція;

супутниковий метод.

128. Побудована на місцевості система ламаних ліній з виміряними довжинами ліній та горизонтальними кутами між ними – це:

трилатерація;

+полігонометрія;

тріангуляція;

супутниковий метод.

129. Мережа трикутників, що межують один з одним, у яких вимірюють сторони – це:

+трилатерація;

полігонометрія;

тріангуляція;

супутниковий метод.

130. Координати пунктів державної геодезичної мережі визначають в:

умовній системі координат;

+референцній системі координат;

астрономічній системі координат;

полярній системі координат.

131. Основним кутомірним приладом є:

мензула;

+теодоліт;

нівелір;

мірна стрічка.

132. Горизонтальні кути вимірюють за допомогою:

мірної стрічки;

нівеліра;

+теодоліта;

мензули.

133. Вертикальні кути вимірюють за допомогою:

мірної стрічки;

нівеліра;

+теодоліта;

мензули.

134. В теодолітних ходах довжини сторін вимірюють за допомогою:

+мірної стрічки;

кіпрегеля;

нівеліра;

мензули.

135. Високоточними теодолітами вважають теодоліти з середньою квадратичною похибкою вимірювання горизонтальних кутів:

m _β ≤ 10”;

m _β > 10”;

+m _β ≤ 1”;

m _β > 30”.

136. Точними теодолітами вважають теодоліти з середньою квадратичною похибкою вимірювання горизонтальних кутів:

+m _β ≤ 10”;

m _β > 10”;

m _β ≤ 1”;

m _β > 30”.

137. Технічними теодолітами вважають теодоліти з середньою квадратичною похибкою вимірювання горизонтальних кутів:

m _β ≤ 10”;

+m _β > 10”;

m _β ≤ 1”;

m _β > 30”.

138. Становий гвинт призначений:

для перенесення теодоліта і встановлення візирної вішки;

для зміни відліків по горизонтальному кругу;

для виведення бульбашки циліндричного рівня на середину;

+для закріплення теодоліта на штативі.

140. Робоча міра в теодоліті у вигляді кругової шкали з рівномірним градуюванням через 1^º, 10’ або 20’ називають:

кремальєрою;

мікроскопом;

+лімбом;

циліндричним рівнем.

141. Для взяття відліків за горизонтальним та вертикальним кругами теодоліта служить:

кремальєра;

+мікроскоп;

зорова труба;

діоптрійне кільце.

142. Фіксування алідади теодоліта здійснюється за допомогою:

навідних гвинтів;

+закріпного гвинта;

виправних гвинтів;

підйомних гвинтів.

143. Бусоль – це прилад, який призначений:

для вимірювання довжин ліній;

для вимірювання вертикальних кутів;

+ для вимірювання магнітних азимутів;

для вимірювання перевищень.

144. Бульбашку циліндричного рівня горизонтального кругу виводять в нуль-пункт за допомогою:

навідних гвинтів;

закріпних гвинтів;

+підіймальних гвинтів;

станового гвинта.

145. Теодоліт до штативу кріпиться за допомогою:

+станового гвинта;

навідних гвинтів;

виправних гвинтів;

підіймальних гвинтів.

146. Фокусування зображення за предметом здійснюється в теодоліті за допомогою:

мікроскопа;

циліндричного рівня;

+кремальєри;

алідади.

147. Чіткість зображення штрихів сітки ниток у теодоліті забезпечується за допомогою:

+діоптрійного кільця окуляра;

мікроскопа;

циліндричного рівня;

алідади.

148. Точне наведення сітки ниток зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:

лімба;

+навідних гвинтів;

алідади;

кремальєри.

149. Навідний гвинт алідади горизонтального круга призначений:

для виведення теодоліта в горизонтальне положення;

для виведення циліндричного рівня горизонтального круга на середину;

для точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині;

+ для точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині.

150. Навідний гвинт зорової труби призначений:

для виведення теодоліта в горизонтальне положення;

для виведення циліндричного рівня на середину;

+ для точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині;

для точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині.

151. Грубе наведення зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:

лімбу;

+візиру;

алідади;

кремальєри.

152. Приведення теодоліта в горизонтальне положення здійснюється за допомогою:

нитяного виска;

кремальєри;

+ підіймальних гвинтів;

навідних гвинтів.

153. Центрування технічного теодоліта Т30 здійснюється за допомогою:

+нитяного виска;

кремальєри;

циліндричного рівня горизонтального круга;

навідних гвинтів.

155. Частина теодоліта, яка показує чи приведений він у горизонтальне положення, - це:

+циліндричний рівень алідади;

мікроскоп;

алідада горизонтального круга;

лімб горизонтального круга.

158. За призначенням і сферою застосування теодоліти діляться:

+на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, спеціальні;

на механічні, оптичні, електронні;

на технічні, точні, високоточні;

на прості, повторювальні.

159. За точністю теодоліти діляться:

на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, спеціальні;

на механічні, оптичні, електронні;

+ на технічні, точні, високоточні;

на прості, повторювальні.

160. За конструкцією теодоліти діляться:

на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські;

+ на прості, повторювальні, механічні, оптичні, електронні;

на точні та високоточні;

на технічні та спеціальні.

161. Теодоліти, які мають нерухомий лімб, називаються:

+прості;

повторювальні;

механічні;

оптичні.

162. Теодоліти, в яких лімб і алідада обертаються незалежно одне від одного навколо вертикальної осі, називаються:

+повторювальні;

механічні;

електронні;

оптичні.

163. Складовими частинами зорової труби є:

+об’єктив, окуляр, фокусуюча лінза;

лімб;

алідада;

мікроскоп.

164. За допомогою двох підіймальних гвинтів установлюють бульбашку циліндричного рівня на середину. Повертають теодоліт на 180 градусів і спостерігають чи не зміщується бульбашка рівня із середини. Ці операції виконують під час:

визначення місця нуля вертикального круга;

перевірки сітки ниток;

+перевірки осі циліндричного рівня;

перевірки горизонтальної осі зорової труби.

170. Перед виміром горизонтального кута необхідно виконати:

+центрування та горизонтування приладу;

визначення місця нуля;

визначення висоти приладу;

компарування.

172. Вісь циліндричного рівня алідади горизонтального круга має бути перпендикулярна до вертикальної осі приладу. Ця геометрична умова контролюється під час проведення:

+перевірки циліндричного рівня;

перевірки положення колімаційної площини;

перевірки положення горизонтальної осі;

визначення місця нуля вертикального круга.

173. Візирна вісь зорової труби має бути перпендикулярна до осі обертання зорової труби. Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

+перевірки положення колімаційної площини;

перевірки циліндричного рівня;

перевірки положення горизонтальної осі;

перевірки місця нуля вертикального круга.

174. Вісь обертання зорової труби має бути перпендикулярна до осі обертання приладу (вертикальної осі). Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

перевірки циліндричного рівня;

перевірки положення вертикальної осі;

+перевірки положення горизонтальної осі;

перевірки місця нуля вертикального круга.

175. Вертикальний штрих сітки ниток має бути вертикальним, а горизонтальний штрих – горизонтальним. Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

перевірки місця нуля вертикального круга;

перевірки положення колімаційної площини;

перевірки положення горизонтальної осі;

+перевірки правильності установки сітки ниток зорової труби.

179. Провішування ліній, якщо між кінцевими точками лінії є взаємна видимість, виконується:

способом «із середини»;

способом «через пагорбок»;

способом «через яр»;

+способом «на себе».

180. Провішування ліній, якщо між кінцевими точками лінії не має взаємної видимості, виконується:

способом «із середини»;

способом «від себе»;

+способом «через пагорбок»;

способом «на себе».

182. Перед лінійними вимірюваннями мірною стрічкою необхідно виконати:

центрування приладу;

визначення місця нуля;

визначення колімаційної похибки;

+компарування.

187. Метод вимірювання перевищення за допомогою горизонтального візирного променя зорової труби – це:

+геометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

гідростатичне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

188. Метод вимірювання перевищення за допомогою похилого візирного променя зорової труби – це:

+тригонометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

гідростатичне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

189. Метод визначення висот точок за допомогою профілографа – це:

геометричне нівелювання;

тригонометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

+автоматичне нівелювання.

190. Метод визначення висот точок, в основу якого покладено залежність зміни атмосферного тиску зі зміною висоти точки, – це:

геометричне нівелювання;

тригонометричне нівелювання;

+барометричне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

191. Метод визначення висот точок, в основі якого покладена властивість вільної поверхні рідини у сполучених посудинах знаходитися на однаковому рівні, – це:

геометричне нівелювання;

тригонометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

+гідростатичне нівелювання.

192. Для створення державної висотної мережі використовується:

+геометричне нівелювання;

барометричне нівелювання;

гідростатичне нівелювання;

автоматичне нівелювання.

193. Геометричне нівелювання може виконуватись способом:

+нівелювання із середини;

способом прийомів;

бокового нівелювання;

нівелювання похилим візирним променем зорової труби.

197. Висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні – це:

висота приладу;

+горизонт приладу;

перевищення;

умовна рівнева поверхня.

199. Геодезичні роботи, в результаті яких визначаються перевищення, називаються:

контурним зніманням;

кадастровим зніманням;

+нівелюванням;

орієнтуванням.

200. У результаті нівелювання визначається:

+перевищення між точками місцевості;

магнітний азимут між точками місцевості;

дирекційні кути між точками місцевості;

прямокутні координати точок місцевості.

201. Геометричне нівелювання виконується:

похилим променем;

+горизонтальним променем;

за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

202. Тригонометричне нівелювання виконується:

+похилим променем;

горизонтальним променем;

за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

203. Барометричне нівелювання виконується:

похилим променем;

горизонтальним променем;

+за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

204. Горизонтальний промінь у просторі можна побудувати:

+нівеліром;

оптичним центриром;

світловіддалеміром;

екером.

205. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановленій в точці А дорівнює (а=1250), а в точці В (передня рейка) дорівнює (b=1350), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

+-100 мм;

100 мм;

10 мм;

-10 мм.

206. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановлено в точці А дорівнює (а=2205), а в точці В (передня рейка) дорівнює (b=1205), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

+1000 мм;

-1000 мм;

100 мм;

-100 мм.

207. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1410) та відлік по рейці в точці В (b=1200), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

-210 мм;

+210 мм;

-21 мм;

21 мм.

208. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1250) та відлік по рейці в точці В (b=1850), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

600 мм;

+-600 мм;

-60 мм;

60 мм.

209. Якщо висота точки А дорівнює Ha=150 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =-25м), то висота точки В дорівнюватиме:

+125 м;

175 м;

200 м;

100 м.

210. Якщо висота точки А дорівнює Ha=200 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =+25м), то висота точки В дорівнюватиме:

175 м;

+225 м;

250 м;

275 м.

211. Горизонт приладу (ГП) – це:

перевищення однієї точки над іншою;

висота точки, над якою стоїть теодоліт;

+висота візирного променя відносно основної рівневої поверхні;

висота візирного променя відносно поверхні Землі.

212. Якщо висота точки А H_А=100,000 м, а відлік по рейці в точці А дорівнює а=1250, то горизонт приладу (ГП) складає:

ГП = 98,750 м;

ГП = 112,500 м;

ГП = 100,125 м;

+ГП = 101,250 м.

213. Якщо висота точки В H_В =230,000 м, а відлік по рейці в точці В дорівнює b=0050, то горизонт приладу (ГП) складає:

ГП = 235 м;

ГП = 280 м;

ГП = 230,500 м;

+ГП = 230,050 м.

214. Якщо висота точки А H_А=50,000 м, а висота нівеліра на станції дорівнює і=1150, то горизонт приладу (ГП) складає:

ГП = 45 м;

ГП = 51,50 м;

+ГП = 51,150 м;

ГП = 50,015 м.

215. Якщо висота точки В H_В =25,000 м, а висота нівеліра на станції дорівнює і=1110, то горизонт приладу (ГП) складає:

ГП = 25,111 м;

+ГП = 26,110 м;

ГП = 26,011 м;

ГП = 26,001 м.

216. Якщо горизонт приладу дорівнює ГП=120,125 м та відлік по рейці в точці А дорівнює а=0125, то висота точки А (H) дорівнює:

+H = 120,000 м;

H = 120,250 м;

H = 121,250 м;

H = 120,125 м.

217. Якщо горизонт приладу дорівнює ГП=67,120 м та відлік по рейці в точці В дорівнює b=0120, то висота точки В (H)) дорівнює:

H = 67,240 м;

+H = 67,000 м;

H = 68,320 м;

H = 66,120м.

218. За точністю нівеліри поділяють на групи:

+ нівеліри високоточні, точні, технічні;

нівеліри з компенсатором;

нівеліри з лімбом;

нівеліри з циліндричним рівнем.

219. З наведених нівелірів до високоточних відноситься:

Н-3;

Н-3К;

Н-10;

+Н-05.

220. З наведених нівелірів до точних відноситься:

+Н-3;

Н-10К;

Н-10КЛ;

Н-05.

221. З наведених нівелірів до технічних відноситься:

+Н-10;

Н-05;

Н-3;

Н-3К.

223. Автоматично приводиться промінь візування в горизонтальне положення у нівелірів:

високоточних;

точних;

+з компенсатором;

технічної точності.

228. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-3 складає:

0,5 мм;

+3 мм;

5 мм;

5 см.

229. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-10 складає:

0,5 мм;

3 мм;

3 см;

+10 мм.

232. Чітке зображення сітки ниток зорової трубі нівеліра отримують обертанням:

елеваційного гвинта;

+окулярного кільця;

навідного гвинта;

підіймальних гвинтів.

233. Попереднє горизонтування нівеліра у разі приведення його в робоче положення виконуються за допомогою:

циліндричного рівня та елеваційного гвинта;

+круглого рівня та підіймальних гвинтів;

циліндричного рівня та навідного гвинта;

циліндричного рівня та закріпного гвинта.

234. Елеваційний гвинт нівеліра служить:

для закріплення зорової труби в горизонтальній площині;

для горизонтування нівеліра;

для отримання чіткого зображення сітки ниток у зоровій трубі;

+для суміщення зображення кінців бульбашки циліндричного рівня у полі зору окуляра.

235. Два коротких штриха сітки ниток нівеліра Н-10 служать:

для вимірювання горизонтальних кутів;

для вимірювання вертикальних кутів;

+для вимірювання відстані до рейки;

для визначення перевищення.

236. Під час технічного нівелювання відлік на рейці беруть:

за верхнім штрихом;

+за середнім штрихом;

за нижнім штрихом;

за всіма трьома штрихами.

237. Відлік на рейці під час технічного нівелювання беруть:

до 1 см;

до 5 мм;

до 3 мм;

+до 1 мм.

238. Компенсатор нівеліра – це пристрій, який використовується:

для попереднього горизонтування нівеліра;

для вимірювання висоти нівеліра;

для вимірювання відстані до рейки;

+для автоматичного встановлення променя візування у горизонтальне положення.

240. Нівелірну рейку РН-10 можна використовувати:

для нівелювання І класу;

для нівелювання ІІ класу;

для нівелювання ІІІ і ІV класів;

+ для технічного нівелювання.

241. Різниця відліків за червоною та чорною шкалами рейки є величина:

постійна і дорівнює нулю;

постійна і дорівнює числу 100;

+постійна і дорівнює числу, з якого починається відлік поділок на червоній шкалі рейки;

постійна і дорівнює числу, яким закінчується відлік поділок на чорній шкалі рейки.

243. Під час перевірки круглого рівня нівеліра бульбашка рівня після повороту на 180° не має зміщуватися більш ніж:

на 0,2 величини поділки шкали рівня;

на 0,3 величини поділки шкали рівня;

на 0,4 величини поділки шкали рівня;

+на 0,5 величини поділки шкали рівня.

244. Головна умова нівеліра з циліндричним рівнем – це:

+візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня;

вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра;

горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання;

вертикальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання.

245. Під час перевірки сітки ниток нівеліра умовою є:

+горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання нівеліра;

візирний промінь має бути горизонтальним;

вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра;

візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня.

253. Під час прокладання нівелірного ходу загальні для двох суміжних станцій точки називають:

станціями;

+сполученими (зв’язковими);

поворотними;

плюсовими.

255. Під час роботи на станції технічного нівелювання різниця між обчисленими перевищеннями за чорними та червоними шкалами рейок не має перевищувати:

+5 мм;

15 мм;

20 мм;

25 мм.

256. Довжина нівелірного ходу технічного нівелювання складає 4 км, тому допустима висотна нев’язка не має перевищувати:

+±100 мм;

±50 мм;

±40 мм;

±10 мм.

257. Довжина нівелірного ходу технічного нівелювання складає 9 км, тому допустима висотна нев’язка не має перевищувати:

+±150 мм;

±100 см;

±100 мм;

±50 мм.

260. Допустима нев’язка у ході тригонометричного нівелювання з n сторін, довжина якого L, визначається за формулою:

268. Визначення на площині дирекційного кута і довжини лінії за координатами її кінцевих точок – це:

пряма геодезична задача;

+зворотна геодезична задача;

теодолітний хід;

геодезична засічка.

269. Визначення координат кінцевої точки лінії за координатами початкової точки, дирекційного кута та довжини лінії між точками – це:

+пряма геодезична задача;

зворотна геодезична задача;

теодолітний хід;

геодезична засічка.

271. Румб лінії А-В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі обчислюється за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

+

271. Довжина лінії А-В при розв’язанні оберненої геодезичної задачі може обчислюватись за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

+

272. Теодолітні ходи можуть бути:

+замкненими, розімкненими, висячими;

мензульними;

нівелірними;

тахеометричними.

273. Теодолітні ходи відносять:

до планової розрядної геодезичної мережі згущення;

+до знімальної геодезичної мережі;

до планової державної геодезичної мережі;

до висотної державної геодезичної мережі.

274. Під час прокладання теодолітних ходів на місцевості вимірюють:

+довжини ліній, горизонтальні кути та вертикальні кути;

горизонтальні та вертикальні кути;

горизонтальні кути та перевищення;

довжини ліній та вертикальні кути.

275. Теоретична сума виміряних кутів у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу;

нулю;

сумі виміряних кутів;

+180°(n – 2), де n – кількість кутів у ході.

276. Теоретична сума приростів координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

180°(n – 2), де n – кількість кутів в ході;

+нулю;

сумі виміряних перевищень;

сумі виміряних довжин ліній.

277. Практична сума виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу;

нулю;

+сумі виміряних кутів;

180°(n – 2), де n – кількість кутів в ході.

278. Практична сума приростів координат у теодолітному ході дорівнює:

різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

+сумі вирахуваних приростів координат;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

279. Прирости координат у теодолітному ході визначають:

+за дирекційними кутами та довжинами ліній;

за виміряними кутами;

за румбами напрямків та виміряними кутами;

за координатами вихідних пунктів та дирекційними кутами.

280. Нев’язка виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

+різниці між виміряними кутами та їх теоретичним значенням;

нулю;

сумі виміряних кутів;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

281. Нев’язка за приростами координат в замкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

+сумі вирахуваних приростів координат за осями координат;

різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

282. Поправки в горизонтальні кути теодолітного ходу розподіляються:

пропорційно довжинам ліній у ході;

пропорційно виміряним кутам ходу;

+порівну на всі кути;

порівну на всі довжини ліній.

283. Поправки в прирости координат теодолітного ходу розподіляються:

+пропорційно довжинам ліній у ході;

пропорційно виміряним кутам ходу;

порівну на всі кути;

порівну на всі довжини ліній.

284. Координати пунктів теодолітних ходів визначають як:

координата попереднього пункту плюс алгебраїчно визначений приріст координат;

+координата попереднього пункту плюс алгебраїчно виправлений приріст координат;

координата попереднього пункту плюс алгебраїчна поправка по приростах координат;

різниця координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

285. Дирекційні кути в замкнутому теодолітному ході визначають:

за вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу;

+за вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу;

за румбами напрямків та виміряними кутами ходу;

за координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу.

288. Теоретична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів;

нулю;

сумі виміряних перевищень;

+різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

289. Практична сума виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів;

нулю;

+сумі виміряних кутів;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

290. Практична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці кінцевої та початкової координат вихідних пунктів;

нулю;

+сумі вирахуваних приростів координат по осям координат;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

291. Нев’язка виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

+різниці між сумою виміряних кутів і їх теоретичною сумою;

нулю;

сумі виміряних кутів;

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

292. Нев’язка по приростах координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

нулю;

сумі вирахуваних приростів координат;

+різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

293. Дирекційні кути в розімкнутому теодолітному ході визначають:

за вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу;

+ за вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу;

Поиск по сайту: