ТРАДИЦІЙНОЇ ТА КОМП'ЮТЕРНОЇ КОРЕКТУР

ПРОБЛЕМА КОРЕЛЯЦІЇ

Витоки комп’ютеризації редакційно-видавничого процесу сягають ще середини минулого століття. А з початку 1980-х рр. почалося активне впровадження ІІВС (настільних видавничих систем) у редакційно-видавничу практику, і це призвело до її докорінних змін. Штрихами окреслимо ті можливості, які відкрила видавцеві комп’ютеризація.

По-перше, з’явилася можливість оперативно складати і виправляти (редагувати, коректувати) текст, а, при потребі, перекладати його.

По-друге, в ході редакційно-видавничого процесу (особливо це характерно для випуску журналу) авторам з інших населених пунктів часто падають для читання коректури не тверду її копію (роздруківку), а надсилають електронною поштою файл. Опрацювавши його, автор відсилає в редакцію список необхідних виправлень. До речі, на практиці чинять ще й по-іншому: автор може й продиктувати ці виправлення по телефону.

По-третє, комп'ютерна техніка викликала до життя новітні редакції, які спеціалізуються на підготовці фотоматеріалів для видання — справжні фото, з яких виготовлялися т. зв. кліше, відійшли у минуле. Відсканована фотоплівка відтворюється комп'ютером, даючи можливість тонувати, кадрувати зображення, робити колажі тощо.

По-четверте, верстальні програми QuarkXPress і PageMaker дають можливість реалізовувати найскладніші рішення макета, здійснювати переверстання.

По-п’яте, фотоформи нині випускають майже усі видавництва та редакції, адже добротний лазерний принтер забезпечує необхідну якість. А необхідність мати в редакції фотоскладальну машину різко відчувається лише у випадках великого формату видання (як правило, йдеться про газету).

Нарешті, мережа Інтернет дає доступ до інформації, пришвидшує її пошук, а також відкриває можливості реклами і збуту друкованої продукції.

Та повернімося до обробки тексту в аспекті коректури. Сучасна комп’ютерна лінгвістика активно провадить розробки у галузі т. зв. лінгвістичного забезпечення — створення автокоректорів та авторедакторів, комп’ютерних словників, автоматизованих правописних і стилістичних довідників, формалізованих граматик, що входять у підсистеми для машинного аналізу й синтезу текстів. Отже, програмні ресурси з коректури належать до масиву лінгвістичного забезпечення НВС.

Часом їх називають спеллерами. Виникає паралель з уже відомим нам політерним принципом коректорського читання, хоч, зрозуміло, опрацювання тексту в традиційній і комп’ютерній коректурі має суттєві відмінності, про що йтиметься далі.

Програмні засоби з коректури тексту постійно удосконалюються і дають можливість усувати орфографічні та пунктуаційні помилки, «ляпи» складання, повтори слів, перевіряти уніфікованість написання певних імен, назв, чисел тощо. Користь від цього — очевидна та беззаперечна. Але це й викликає заяви про передчасну смерть професії коректора.

До речі, підтримку цієї тези можна зустріти серед літературних редакторів-практиків. Дехто з них вважає, що людина на їхній посаді повинна працювати з текстом на усіх рівнях складності — від елементів стилю до пунктуації й орфографії. Отож, мовляв, і коректорська посада в редакції не принципова. А якщо й літературний редактор зверне на перевірку правопису менше уваги (бо насамперед стежить за літературністю викладу), то його «підстрахує» машина.

Однак, коректори не поділяють такі думки. На їхній погляд. природне чуття мови, стилістичні відтінки слова, гнучкість синтаксичних конструкцій, а, значить, і доречність тих чи інших пунктуаційних знаків може збагнути тільки людина — машина у цьому плані не витримує конкуренції. Отже. комп’ютер може тільки суттєво допомогти коректору. Зважте: допомогти, але не замінити його!

Використання комп’ютерних програм для перевірки правопису тексту в сучасній видавничій і журналістській практиці. безсумнівно, доцільне. Проте годі сподіватися на абсолютні результати такої коректури — уважний і наскрізний перегляд техскладання професійним коректором нині все ще залишається конче необхідним. Якщо, звичайно, видавці турбуються про якість свого друкованого продукту...

Традиційна коректура з входженням комп’ютерної техніки у видавничу справу не витісняється з неї цілком, а, завдяки новітнім технологіям, полегшується, прагматизується, пришвидшується. «Чорнова» коректорська обробка оригіналу може і повинна бути комп’ютеризованою, а глибинна, власне повна, коректура (особливо при випуску книжкової продукції) повинна залишатися в межах традиційної коректури — ось такою є, на пашу думку, оптимальна кореляція традиційної та комп'ютерної коректур у сучасній видавничій практиці.

Поиск по сайту: