НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ, ВІДПОВІДНО ДО РІВНЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ СІМ'Ї

Тема 4 Технологія соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах

План

1. Категорії сімей з дітьми, які потребують соціальної підтримки.

2. Модель соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах.

3. Проблеми та потреби сімей, які потребують соціальної допомоги.

4. Етапи роботи з сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

5. Порядок здійснення соціального супроводу.

1. В науково-методичній літературі для визначення сімей, які потре­бують соціальної підтримки, використовуються різні поняття, що ха­рактеризують певні особливості життєдіяльності сімей з дітьми.

Термін «функціонально-неспроможна сім'я» відображає суть по­рушення функціонування сім'ї як соціального інституту. У випадку виникнення складних життєвих обставин, які сім'я не може вирішити без сторонньої допомоги, виконання окремих функцій забезпечується неналежним чином, що, у свою чергу, впливає на забезпечення життє­во необхідних потреб членів сім'ї.

Функціонально-неспроможна сім'я (дисфункціональна) — сім'я, з певних об'єктивних та суб'єктивних причин не може повноцінно ви­конувати свої функції: матеріально-економічну, житлово-побутову, репродуктивну, комунікативну, виховну, рекреативну, що не дозволяє забезпечити найважливіші життєві потреби дитини (дітей), створити належні умови для забезпечення її життєдіяльності та розвитку, най­важливіші потреби кожного члена сім'ї, загальносімейні (групові) по­треби.

До функціонально-неспроможних сімей відносяться сім'ї, які не мають можливості забезпечити дитині, що в них виховується, необ­хідний економічний, психологічний, соціальний рівень задоволення її життєвих потреб.

Сім’ я в кризовій ситуації (кризова сім 'я) — це категорія сімей, в яких під впливом внутрішніх або зовнішніх факторів склалися неспри­ятливі економічні, соціальні, психологічні обставини, або існує соціа­льна ізоляція, що тимчасово заважають батькам виконувати обов'язки щодо виховання своїх дітей або належним чином турбуватися про них.

Ще один термін, який визначає сім'ї з порушеною виховною функ­цією — "неблагополучна сім'я", і який можна розглядати як прояв фу­нкціональної неспроможності сім'ї виконувати по відношенню до ди­тини виховну та комунікативну функції. Неблагополучна сім'я в психолого-педагогічній літературі розглядається, насамперед, з погля­ду можливого впливу свого морального потенціалу на розвиток і фор­мування особистості дитини. Така сім'я найчастіше є причиною появи соціально занедбаних дітей і підлітків з девіантною поведінкою. І хоча в таких сім'ях також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж загальноприйнята норма.

Сім'я неблагополучна — це така сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єктивних причин втратила свої виховні можливості, вна­слідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини.

Причини сімейного неблагополуччя можуть бути різні: алкого­лізм, наркоманія членів сім'ї, аморальний спосіб життя батьків; кон­флікти між батьками, батьками і дітьми; відсутність одного із батьків (неповна сім'я); серйозні помилки та прорахунки у вихованні, які допускаються батьками через низьку педагогічну культури та не­освіченість (сім'ї де взаємостосунки з дітьми носять формальний ха­рактер; де відсутня єдність вимог до дитини, має місце бездогляд­ність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань, сім'ї «нових українців» та ін.

У практиці соціальної роботи використовується ще термін «сім'я соціального ризику», що визначає потребу у соціальній підтримці сім'ї через невиконання основних соціальних функцій. Сім'я соціального ризику (сім'я «групи ризику») — соціально незахищена сім'я, яка по­требує соціальної допомоги і підтримки.

Такі сім'ї самостійно справляються зі своїми соціальними функці­ями, проте в них наявні фактори ризику, що при певних змінах ситуа­ції провокують виникнення кризових станів, з якими родина самостій­но не зможе впоратися, що і призведе її до розряду неблагополучних.

До них можна віднести:

• сім'ї, в яких виховується нерідна дитина (сім'ї опікунів, усинови­телів, в яких дітей виховують нерідні батьки (вітчим або мачуха), при­йомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу);

• малозабезпечені сім'ї;

• багатодітні сім'ї;

• сім'ї, які виховують дітей з особливими потребами;

• неповні сім'ї;

• молоді сім'ї тощо.

Сім'я соціального ризику — це сім'я, яка самостійно виконує свої соціальні функції, проте в ній наявні певні соціальні фактори, складні життєві обставини, що можуть спровокувати появу кризових явищ та потребу в соціальній підтримці. Соціальна робота з сім'ями соціально­го ризику є превентивною і спрямована на профілактику кризових явищ, неблагополуччя сім'ї.

Починаючи з 2006 року в практику соціальної роботи центрів соці­альних служб для сімей, дітей та молоді з сім'ями, які виховують ді­тей, введено новий термін — сім'я, яка перебуває у складних життє­вих обставинах.

Перелік обставин, які класифікують такі сім'ї визначено Порядком здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженим наказом міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 25 квітня 2008 року № 1795.

Відповідно до наказу до сімей, які класифікуються як ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать:

— сім'ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку із інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, нар­котичною або алкогольною залежністю одного із членів сім'ї, його пе­ребуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками у сім’ї тощо;

— сім'ї, в яких існує ризик передачі дитини до закладу для дітей - сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування;

— одинокі матері чи батьки (у тому числі неповнолітні), яким по­трібна підтримка;

— сім'ї, члени яких є випускниками інтернатних закладів;

— сім'ї, члени яких перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до пока­рань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань.

Практика роботи центрів соціальних служб з сім'ями демонструє значно ширший перелік життєвих обставин, з якими сім'ї не можуть впоратися самостійно і, відповідно, потребують соціальної допомоги чи соціального супроводу.

Сім'я з дитиною/дітьми, яка опинилася у складних життєвих обставинах (або сім'я з дитиною/дітьми у складних життєвих) — сім'я, що виховує неповнолітню дитину/дітей, і яка втратила свої виховні можливості у зв'язку з виникненням складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кі­лькох членів сім'ї, наслідки яких вони не можуть подолати само­стійно.

2. Харченко С.Я. пропонує розподіл сімей, які виховують ді­тей, за рівнем соціальної адаптації на високий, середній, низький і дуже низький рівні і визначає відповідні напрями роботи з такими сім'ями

Благополучні сім’і — це ті, що успішно виконують свої функції, практично не потребують сторонньої допомоги, оскільки за рахунок адаптивних можливостей, що забезпечуються матеріальними, психо­логічними й іншими внутрішніми ресурсами, швидко адаптуються до потреб дитини і успішно вирішують завдання його виховання і розви­тку.

Сім’ї групи ризику — мають певні відхилення від норм, що знижу­ють адаптивні можливості сім'ї, наприклад: неповна сім'я, малозабез­печена сім'я тощо. Вони виконують завдання щодо виховання дитини з напруженням сил, тому соціальним працівникам необхідно спостері­гати за станом сім'ї, її дезадаптуючими факторами, простежувати на­скільки вони компенсуються позитивними характеристиками, в разі необхідності надати своєчасну допомогу.

Неблагополучні сім’ї — мають низький соціальний статус в одній або кількох сферах життєдіяльності, не виконують належним чином функції, їхні адаптаційні можливості суттєво занижені, сімейне вихо­вання дитини здійснюється з великими проблемами, є малорезультативним.

Асоціальні сім'ї — з ними взаємодія відбувається надзвичайно важко і їхній стан потребує суттєвих змін. У таких сім'ях, де батьки ведуть аморальний, протиправних спосіб життя і де житлово-побутові умови не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним вимогам, а вихованням дітей ніхто не займається, діти є безпритульними, голо­дними, відстають у розвитку, стають жертвами насильства з боку ба­тьків та інших осіб.

Робота соціального працівника з такими сім'ями має проводитися в тісному контакті з правоохоронними органами, а також з органами опіки і піклування.

Ще один тип сімей, який називається спеціалістами-практиками — «па­сивні» сім’ї — це сім'ї, які не усвідомлюють наявності проблем, або не вва­жають за необхідне їх розв'язувати, не готові до взаємодії і соціального су­проводу, хоча мають власні ресурси. Такий тип сімей не можна визначити за певним рівнем соціальної адаптації.

Першим етапом роботи з такими сім'ями має стати мотивація (зовнішня або внутрішня) членів сім'ї, форму­вання «готовності» до зміни сімейного стилю життя

НАПРЯМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЯМИ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ, ВІДПОВІДНО ДО РІВНЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ СІМ'Ї

3. Проблеми та потреби сімей, які потребують соціальної допомо­ги. Моніторинг здійснення соціального супроводу сімей, які опинили­ся у складних життєвих обставинах, центрами соціальних служб (2006 р.) демонструє основні проблеми сімей, які потребують соціальної до­помоги. Умовно їх можна розділити на три групи:

• матеріальні труднощі внаслідок безробіття, відсутність житла, необхідність оформлення лікування, матеріальної допомоги пільговим категоріям сімей. Особливо гостро ця проблема постає для багатодіт­них сімей, одиноких матерів, сімей, в яких виховуються діти-інваліди, для людей, що втратили працездатність за хворобою, випускників ін­тернатів, малозабезпечених родин тощо.

• юридичні проблеми, які є проявом елементарного незнання своїх прав, невмінні спілкуватися з представниками органів державної вла­ди, психологічної незахищеності, брак коштів на відновлення докуме­нтів таких, як прописка, паспорт, свідоцтво про народження, та офор­млення документів на опікунство, захист майнових прав когось із Дорослих клієнтів, захист прав дитини при розлученні батьків, оформ­лення аліментів.

• психологічні проблеми (з приводу труднощів перехідного віку, при повторному шлюбі одного з батьків, у разі гіперконтролю з боку батьків, потреби у спілкуванні, насильства з боку одного з членів ро­дини, бездоглядності дитини або де діти під опікою тощо

Сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, можуть бути класифіковані залежно від несприятливих умов або складних життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забез­печення розвитку дітей:

• соціально-демографічні — неповні, багатодітні, сім'ї, що пере­бувають у процесі розлучення тощо;

• матеріально-побутові — малозабезпечені, сім'ї, де є, безробітні, тощо;

• медико-соціальні — сім'ї де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі тощо;

• психологічні і соціально-педагогічні — сім'ї, де простежуються недобра психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаємини, пе­дагогічна некомпетентність батьків тощо;

• соціально-правові — сім'ї, де простежуються криміногенні про­яви способу життя, є раніше засуджені тощо

Кожна сім'я, яка опинилася у складних життєвих обставинах, має причину або комплекс причин, які спричиняють певні зовнішні прояви неблагополуччя (самостійно вказати)

Схема

Форми надання соціальної допомоги сім'ям.

Залежно від життєвих обставин та потреб, соціальну роботу із сім'ями прийнято визначати за такими напрямами діяльності:

• екстрені дії, спрямовані на виживання родини (термінова соціа­льна допомога, надання притулку, негайне вилучення з родини дітей, що зазнають жорстокого ставлення, перебувають у небезпеці чи зали­шені без піклування батьків);

• діяльність, спрямована на підтримку стабільності родини;

• заходи, спрямовані на соціальний розвиток родини та її членів.

Соціальна підтримка сімей, що здійснюється у формі соціального

супроводу, передбачає надання комплексу соціальних послуг та вико­ристання різних форм, методів соціальної роботи, спрямованість та комбінування яких визначається потребами та ресурсами кожної конк­ретної родини

Соціальні послуги, що надаються сім'ям. У процесі соціального супроводу, відповідно до потреб і ресурсів, кожній сім'ї, або окремим її членам спеціалісти центрів соціальних служб надають різнопланові соціальні послуги.

Закон України «Про соціальні послуги» розрізняє такі види соціа­льних послуг: соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціаль­но-медичні, соціально-економічні, соціально-побутові, інформаційні послуги, послуги з працевлаштування, послуги з професійної реабілі­тації осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Соціально-побутові послуги — забезпечення продуктами харчу­вання, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспорт­ними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально - побутового патронажу, виклик лікаря, придбання й доставка медика­ментів тощо.

Такі послуги доцільні, коли в родині є дуже хворі дорослі. Якщо хво­роба тимчасова — соціальні робітники повинні допомогти сім'ї пережити цей важкий період, забезпечити належне утримання та виховання дітей, збереження сім'ї. При цьому необхідно прийняти рішення служби про со­ціальний супровід сім'ї, підготувати план соціального супроводу, в якому розподілити роботу щодо допомоги сім'ї між різними організаціями: представники відділів соціального забезпечення можуть надавати допо­могу хворим, працівники дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я — надавати послуги сім'ї, соціальні працівники надавати соціа­льно-педагогічні, інформаційні та інші види послуг.

Соціально-економічні послуги — задоволення матеріальних інтере­сів і потреб сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих об­ставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій.

У ході надання соціально-економічних послуг сім'ї соціальний працівник чи інший фахівець, що здійснює соціальну роботу по від­ношенню до сім'ї з дітьми, що опинилася у складних обставинах, до­помагає сім'ї оформити необхідні документи та отримати матеріальну допомогу, яка повинна виплачуватися цій сім'ї відповідно до законів. Причому завданням соціального працівника є допомога, формування вмінь вирішувати проблеми самостійно, а не безпосередньо оформля­ти необхідні документи. Клієнт повинен зробити це самостійно, у та­кому випадку він не тільки одержує гроші, субсидію чи інші форми допомоги, а й отримає навички самостійного вирішення проблем сім'ї через різні заклади й установи.

Результатом надання матеріальних послуг є отримання:

• грошей чи інших форм матеріальної допомоги;

• інформації щодо видів допомоги різним категоріям сімей;

• знань щодо органів, які вирішують проблеми матеріальної допо­моги;

навичок спілкування з представниками державних установ і гро­мадських організацій задля розв'язання проблем своєї сім'ї

Соціально-психологічні послуги передбачають надання консульта­цій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямова­ної на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надан­ня методичних порад.

Психологічні консультації можуть надавати лише психологи, які мають достатню професійну компетенцію, щоб надавати послуги сім'ї з дітьми. Такі послуги надаються за окресленими стандартами щодо надання психологічної допомоги. Одним із видів психологічної допо­моги є кризове втручання.

Результати соціально-психологічних послуг визначаються на осно­ві діагностування початкового стану клієнта, кваліфікацією психолога та адекватними технологіями.

Соціально-педагогічні послуги спрямовані на виявлення та сприян­ня розвиткові різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організацію індивідуального навчаль­ного, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно - оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтере­сованих осіб.

Соціально-педагогічні послуги широко використовуються в прак­тиці соціальної роботи з сім'ями з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах. Вони можуть бути адресовані, насамперед, ді­тям із цих сімей. Надаючи соціально-педагогічні послуги сім'ї, можна домогтися таких прогнозованих результатів:

— підвищення самооцінки дітей шляхом досягнення успіхів у різнобі­чних справах, що не пов'язані з сім'єю і навчанням — участь у спортив­них змаганнях, художній самодіяльності, творчій діяльності та ін.;

— позбавлення дітей від постійного перебування в негативній об­становці в сім'ї шляхом організації активного дозвілля;

— прищеплення навичок організації позитивного дозвілля. Для того, щоб змінити стиль життя сім'ї та окремих її членів, необхідно, щоб вони уміли проводити вільний час, тому всі заходи щодо організації дозвілля мають бути корисними для всіх членів сім'ї.

Одним із найбільш ефективних видів соціально-педагогічних по­слуг є створення групи взаємної підтримки (допомоги), які дозволя­ють клієнтам набути навички позитивного спілкування, пропонують шляхи вирішення власних проблем з урахуванням досвіду інших, створюють атмосферу взаємної підтримки, надають допомогу для самодопомоги.

— допомога дітям у покращенні успішності в навчанні — цей ас­пект допомоги є дуже важливим тому, що шкільні проблеми в кризових сім'ях дуже часто стають причиною конфліктів між батьками й дітьми, а інколи прояв психологічного і фізичного насильства над дітьми.

Соціально-медичні послуги забезпечують консультації щодо запобі­гання появі та розвиткові можливих органічних розладів в особи, збе­реження, підтримка й охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів.

Змістом соціально-медичних послуг є, в першу чергу, надання ме­дичних консультацій з питань збереження і зміцнення здоров'я, фор­мування ідеології здорового способу життя й подолання шкідливих звичок, формування сексуальної культури і навичок захищених стате­вих відносин, профілактика ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних захво­рювань

Юридичні послуги передбачають надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння, при необхід­ності, застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відпо­відальності осіб, що вдаються до протиправних дій стосовно певної особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, за­хист прав та інтересів особи тощо).

Надавати юридичні послуги можуть професійні юристи, державні службовці різних установ, що мають достатню компетенцію щодо ви­рішення проблем сім'ї, працівники соціальної сфери, що мають підго­товку з питань юриспруденції.

Працівники організацій — суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, що опинилися в складних життєвих обставинах, можуть представляти інтере­си сімей, а особливо дітей із таких сімей, на засіданні судів, здійснювати захист їхніх прав та інтересів в інших організаціях і установах.

Послуги з працевлаштування це допомога у наданні інформації у пошуках роботи, сприяння у працевлаштуванні та здійснення соціаль­ного супроводу працевлаштованої особи.

Послуги з працевлаштування надає соціальна служба разом із центрами зайнятості, молодіжними біржами праці, іншими установа­ми, що здійснюють допомогу в працевлаштуванні, безпосередньо ро­ботодавцями.

Послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями — комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість.

Цей вид соціальних послуг надається, як правило, дітям у спеціалі­зованих державних закладах або службах, що створені громадськими організаціями й об'єднаннями.

Результатами послуг з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями є соціалізація дітей з вадами розвитку, їхня професійна орієнтація, освіта і зайнятість у межах фізичних та психо­логічних можливостей клієнта.

Інформаційні послуги передбачають надання інформації, необхід­ної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); впровадження нових тенденцій розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єк­тивної інформації про споживчі властивості та види соціальних по­слуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціаль­них проблем (рекламно-пропагандистські послуги).

Основні види соціальних послуг, що надаються сім'ям, які опини­лися у складних життєвих обставинах, конкретизуються найчастіше за такими ознаками:

• надання прямої матеріальної допомоги;

• психолого-педагогічна робота з родиною;

• сприяння поліпшенню матеріального становища родини;

• сприяння навчанню та розвитку дитини;

• сприяння захисту здоров'я та оздоровлення дитини;

• представництво та захист прав дитини;

• сприяння відновленню та налагодженню контактів між батьками та дітьми, соціальним оточенням.

Аналіз процесу надання соціальних послуг дозволяє виокремити такі форми соціальної роботи із сім'єю:

1) індивідуальна робота з кожним членом родини;

2) спільна робота з усіма членами родини;

3) групова робота, що виходить за межі родини.

Індивідуальна робота спрямована на формування в окремих членів

родини позитивного досвіду ставлення один до одного.

Вона включає в себе індивідуальні бесіди, консультації, практичні заняття спрямовані на:

— формування доброзичливих стосунків між членами сім'ї;

— розуміння труднощів інших членів родини;

— переконання у необхідності взаємопідтримки;

— прищеплення індивідуальних навичок відновлення добрих сто­сунків;

— формування навичок позитивного сімейного життя: планування сімейного бюджету, ведення домашнього господарства, організації до­звілля;

— надання знань і умінь кожному члену родини щодо можливості організувати взаємодію з державними органами, іншими зовнішніми установами;

— розвиток самоповаги, відчуття власної значимості, відновлення (набуття) пристойного соціального статусу.

У результаті індивідуальної роботи кожний член сім'ї може ви­значити свої особисті проблеми і навчитися їх вирішувати

Спільна робота з усією родиною базується на використанні методів сімейної терапії, які слугують налагодженню внутрішньосімейних від­носин. Однією із ефективних форм сімейної терапії є спільне обгово­рення проблем і конфліктів (сімейні конференції), які сприяють нала­годженню контактів між членами родини, виявленню найбільш розпо­всюджених, але неконструктивних моделей взаємостосунків, які часто

стають джерелом конфлікту

Групова робота доцільна тоді, коли ситуація в родині характеризу­ється соціальною ізоляцією (що виникає досить часто), і від того в сім'ї панує низька самооцінка її членів, острах неприйняття суспільст­вом. У ході групової роботи з іншими сім'ями окремі члени здобува­ють досвід налагодження контактів і спілкування з іншими людьми. У такий спосіб можна боротися із соціальною ізоляцією.

На практиці, в межах співпраці з місцевими державними і громад­ськими організаціями соціального спрямування здійснюються такі ви­ди групової роботи, як, наприклад, жіноче свято або дитячі свята. Пропонуються також заняття в невеликих групах. До видів робіт, що виходять за межі родини, відносяться також організація канікул, до­звілля, інші спільні заходи для всієї родини.

Ефективною формою групової роботи є групи взаємодопомоги сі­мей, які мають спільні соціальні проблеми. На своїх засіданнях сім'ї діляться набутим досвідом подолання проблем і криз, навчають один одного за принципом «рівний — рівному». У результаті групової ро­боти членів різних родин, сім'ї отримають досвід подолання проблем­них ситуацій, установлення соціальних контактів.

Робота з дітьми із сімей, які опинилися в складних життєвих об­ставинах, є як індивідуальною, так і груповою. Діти беруть участь у сімейних конференціях. З метою організації змістовного дозвілля, під­тримки талантів молоді, надбання позитивного досвіду організації до­звілля соціальні служби направляють дітей у гуртки та секції за інте­ресами за місцем проживання дітей.

Відповідно до Порядку, ефективна взаємодія суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, має бути спрямована на вирішення таких завдань:

— підтримка членів сімей, які опинилися у складних життєвих об­ставинах, у вирішенні життєвих проблем, які вони не спроможні подо­лати за допомогою власних засобів і можливостей;

— попередження появи нових складних життєвих обставин;

— створення умов для подальшого самостійного розв'язання жит­тєвих проблем, які з'являються.

Порядком визначено, які саме державні структури мають взаємо­діяти при виявленні та наданні соціальної допомоги сім'ям, які пере­бувають у складних життєвих обставинах:

— управління (відділи) у справах сім'ї, молоді та спорту;

— служби у справах дітей;

— центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

— управління (відділи) охорони здоров'я;

— заклади охорони здоров'я;

— управління (відділи) освіти і науки;

— дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади;

- органи праці та соціального захисту населення;

— відділи з питань взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, організаційно-аналітичної роботи Міністерства транс­порту та зв'язку України;

— органи внутрішніх справ;

— установи виконання покарань.

4.Порядком взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, визначено також основні етапи роботи з сім'єю:

1. виявлення сімей;

2. соціальне інспектування;

3. визначення потреби сім'ї у соціальному супроводі на засіданні дорадчого органу;

4. соціальний супровід сім'ї;

5. припинення соціального супроводу

Інформація про сім'ї, які опинилися в складних життєвих обстави­нах, може надаватися до державних установ у вигляді особистої заяви одного із членів сім'ї або звернення про допомогу одного з членів сім'ї, від організацій, установ, підприємств, сільських і селищних рад, міських та районних у містах державних адміністрацій, органів охорони здо­ров'я, освіти, внутрішніх справ, установ виконання покарань. Інформа­ція про неблагополуччя в сім'ї з дітьми може бути надано пересічними громадянами. Вся отримана інформація передається до центрів соціаль­них служб у справах сім'ї, дітей та молоді. Представники центрів мають мотив для здійснення перевірки інформації, соціального інспектування таких сімей з метою вивчення реального стану справ.

Соціальне інспектування сімей з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, — це візит до сім'ї (з попередженням чи без нього) групи уповноважених осіб з метою ознайомлення зі станом справ у сім'ї, у першу чергу — стану утримання, розвитку й виховання дітей (дитини). Соціальне інспектування здійснюється працівниками служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших закладів, які надають соціальні послуги, представника­ми органів місцевого самоврядування, громадськості й, у разі необхід­ності — працівниками служби дільничних інспекторів міліції, кримі­нальної міліції у справах дітей.

Результатом соціального інспектування є акт обстеження сім'ї. В акті обстеження сім "і у складних життєвих обставинах вказується така інформація:

— склад комісії (прізвище, ім'я по батькові та посада члена комісії);

— склад сім'ї, ступінь спорідненості;

— дата народження членів сім'ї;

— місце його роботи або навчання;

- аналіз умов проживання, харчування, навчання;

— інформація щодо забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів дітей, будь-яких форм насильства в сім'ї (фізичного, психо­логічного, сексуального та економічного);

— характеристика сім'ї (рівень освіти членів сім'ї, їх схильності, стосунки між членами сім'ї, особливості їх спілкування, мотивація ба­тьків до виховання дітей, сімейні традиції, проведення дозвілля чле­нами сім'ї, стан їх здоров'я);

— проблеми сім'ї та їх оцінка, причини їх виникнення;

— висновки та рекомендації щодо подальшої роботи центру соціа­льних служб для сім'ї, дітей та молоді з сім'єю.

Рішення дорадчого органу. Враховуючи комплексність потреб сі­мей, необхідність налагодження міжвідомчої взаємодії та координації діяльності спеціалістів різних структур, при управлінні у справах сім'ї, молоді та спорту створюється дорадчий орган, що координує та конт­ролює діяльність різних служб щодо надання соціальної допомоги сім'ям у складних життєвих обставинах. До складу дорадчого органу входять: начальник управління (відділу) у справах сім'ї, молоді та спорту, директор центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, начальник служби у справах дітей; та, за запрошенням управлінь (від­ділів) у справах сім'ї, молоді та спорту керівники таких установ: управління охорони здоров'я, управління освіти і науки, управління праці та соціального захисту населення, органів внутрішніх справ, установ виконання покарань, інших структурних підрозділів місцевої адміністрації, представники підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян

5.Здійснення соціального супроводу сім "і, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Після прийняття відповідного рішення дорад­чого органу, центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання сім'ї, здійснюється соціальний супровід сім'ї. Реа­лізація цього виду соціальної роботи регулюється Порядком здійснен­ня соціального супроводу центрами соціальних служб для сім "і, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обста­винах (наказ Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 25.04.2008 № 1795).

Перший візит соціального працівника у сім'ю.

Перший візит соціа­льного працівника у сім'ю не може збігатися в часі з проведенням со­ціального інспектування. Соціальне інспектування та аналіз інформа­ції, отриманої від дотичних установ стають підґрунтям для підготовки спеціаліста до першого візиту в сім'ю.

Практика роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих об­ставинах, засвідчує, щоб перший візит мають здійснювати два соціа­льні працівники, що забезпечує неупереджену, об'єктивну оцінку си­туації. З іншого боку, така організація візиту дозволяє забезпечити безпеку соціальних працівників.

Перший візит проводять кваліфіковані спеціалісти із соціальної роботи. Мета першого візиту:

— налагодження контакту із сім'єю;

— зняття недовіри і психологічного захисту членів сім'ї,

— вивчення стану дітей (дитини) та ставлення до них (неї);

— вивчення думки членів сім'ї про проблеми і потреби родини, шляхи їх подолання;

— виявлення ресурсів сім'ї й її найближчого оточення;

— інформування членів сім'ї про соціальні послуги, які вони мо­жуть отримати;

— надання роз'яснень щодо кваліфікації фахівців та забезпечення конфіденційності соціальних послуг;

- отримання згоди на співробітництво

Основне завдання фахівця при першій зустрічі — налагодити пси­хологічний контакт з членами сім'ї, налаштувати їх на взаємодію та партнерство, що є запорукою подальшого плідного співробітництва.

Оцінювання потреб дитини та сім'ї.

Наступним кроком у зборі інформації про сім'ю є проведення комплексного обстеження сім'ї (оцінювання потреб дитини і сім'ї), що є основою для подальшого планування напрямів і методів взаємодії. Завдання збору інформації (оцінювання потреб) — цілісне вивчення всієї сфери зв'язків сім'ї, тобто не лише членів родини, а й усієї системи причетної до ситуації (наприклад, зв'язків і стосунків, що склалися у сфері навчання, робо­ти, дозвілля, оточення за місцем проживання тощо).

Під час комплексного обстеження сім'ї (оцінювання потреб) соціа­льний працівник вивчає:

— рівень забезпечення потреб членів сім'ї та дитини (дітей);

— здатність батьків забезпечувати потреби дитини (дітей);

— вплив родичів та громади на становище сім'ї;

— сильні сторони та ресурси сім'ї;

— доступність послуг у громаді.

Термін проведення оцінювання потреб встановлюється індивідуа­льно, але не має перевищувати 30 робочих днів.

Результатом вивчення сім'ї (оцінювання потреб) є висновок про стан справ у сім'ї, основні проблеми і тенденції, що їй властиві, харак­тер стосунків як між членами сім'ї, так і з її оточенням. Також за ре­зультатами комплексного обстеження оформляться оцінка потреб сім % що зберігається у особовій справі і використовується при прове­денні поточного оцінювання

Планування соціального супроводу.

Під час проведення оцінювання ситуації і потреб сім'ї та її окремих членів соціальний працівник інфо­рмує членів сім'ї про необхідність розробки плану співпраці. При цьому важливо визначити пріоритети діяльності, адже більшість про­блем мають багатосторонній характер. Важливо, щоб члени сім'ї бра­ли активну участь у визначенні пріоритетів, тобто тих завдань, які слід вирішити в першу чергу.

О.Кочубей і Н.Умарова пропонують соціальному працівнику під час узгодження і корекції мети і завдань соціального супроводу сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, дотримуватися певної послідовності, «етапів формулювання цілей»:

1) налагодити контакт з сім'єю;

2) повідомити про завдання зустрічі;

3) скласти перелік того, що необхідно сім'ї;

4) допомогти сім'ї сформулювати завдання;

5) допомогти переформулювати потреби сім'ї у дії щодо їхньої ре­алізації (за необхідності);

6) сформулювати загальну мету взаємодії;

допомогти сім'ї визначити пріоритетні завдання

План соціального супроводу визначає: мету, очікувані результати, перелік необхідних заходів/дій, їх виконавців, терміни виконання та перегляду результатів і є обов'язковим документом особової справи сім'ї, яка перебуває під соціальним супроводом. При плануванні захо­дів встановлюється термін проведення поточного оцінювання ефекти­вності надання соціальних послуг. План узгоджується та підписується усіма повнолітніми членами сім'ї, які братимуть участь у його реалі­зації, та соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід.

Договір про здійснення соціального супроводу. Після завершення діагностики, визначення проблем і потреб сім'ї, розробки стратегії і плану співпраці між членами сім'ї і соціальним працівником, має бути укладений договір про здійснення соціального супроводу. Договір ви­значає права і обов'язки кожної із сторін та їхню відповідальність за виконання запланованих дій (заходів) і має бути підписаним усіма учасниками процесу соціального супроводу.

Договір має включати такі позиції:

— мета й завдання співпраці;

— скорочений опис ситуації та потреб сім'ї;

— перелік дій, необхідних для досягнення запланованої мети й за­вдань;

— обов'язки, що покладаються на сторони, які беруть участь у ро­боті (соціальний працівник, клієнт і члени сім'ї, інші особи з відповід­них служб);

— терміни виконання окремих заходів, загальний запланований термін співпраці;

— дата укладання договору;

— дата можливого перегляду договору;

— умови розірвання договору;

- додаткові умови

Реалізація плану соціального супроводу. Після того, як план сфор­мовано, починається його реалізація.

Соціальний супровід сім'ї, яка опинилася у складних життєвих об­ставинах, передбачає:

— надання комплексної індивідуальної соціальної допомоги сім'ї, залежно від індивідуальних потреб і ресурсів.

— соціальне виховання, що включає створення умов та проведення заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння знань, соціального до­свіду, формування соціально-позитивних ціннісних орієнтацій;

— психологічну, соціальну та юридичну підтримку;

— представництво інтересів сім'ї в органах виконавчої влади, міс­цевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях різ­них форм власності щодо сприяння у вирішенні складних життєвих обставин;

— збереження, підтримку і захист здоров'я членів сім'ї, сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу тощо.

У практиці соціально-педагогічної роботи використовується покрокова стратегія роботи з клієнтом, спрямована на оволодіння новими навичками:

1) моделювання: яким чином даний вид діяльності виконується ін­шими, яких умов потрібно дотримуватися;

2) власний досвід: чи є у клієнта досвід виконання даного виду дія­льності, наскільки ці спроби були вдалими?

3) опис, клієнт має описати яким чином він буде діяти (як будеш робити?);

4) практика: клієнт має практично продемонструвати навички (як ти робиш?);

5) опис, клієнт має пояснити що він робив, що отримав у результаті;

6) практика: запровадження нового навику у повсякденній діяль­ності (щоденно);

7) оцінка: зворотній зв'язок з клієнтом — позитивна підтримка спеці­алістом опанування клієнтом новими життєвими навичками

Завершення соціального супроводу.

Термін соціального супроводу сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, визначається ін­дивідуально і регламентується договором

Завершення соціального супроводу сім'ї передбачає проведення заключного оцінювання результатів соціального супроводу що демон­струє рівень досягнення запланованих завдань. В процесі оцінювання мають бути отримані відповіді на такі питання:

— чи реалізовано завдання, які була визначені планом соціального супроводу?

— які досягнення отримані?

— чи може сім'я в подальшому самостійно вирішувати життєві проблеми?

— наявність зовнішніх і внутрішніх ресурсів сім'ї;

— чи висловлює сім'я потребу у подальшій допомозі?

Показниками позитивного результату соціального супроводу сім'ї є:

— повне виконання зобов'язань сторін, які були зафіксовані в до­говорі та плані соціального супроводу;

— захист законних прав та інтересів дітей;

— повне чи часткове вирішення життєвих проблем сім'ї, що знімає загрозу передачі дитини до інтернатного закладу;

— підвищення соціальної обізнаності членів сім'ї, їх спроможності самостійно орієнтуватися у сфері надання послуг;

- здатність сім'ї самостійно вирішувати свої проблеми

Завершення соціального супроводу є досить важливим етапом, оскільки неналежна увага може спровокувати рецидив — сім'я по­ступово втратить напрацьовані надбання і навички і знову опинить­ся у ситуації з якою самостійно не зможе впоратися.

Це пов'язано насамперед з тим, що у разі встановлення довірливих стосунків між сім'єю і соціальним працівником члени родини прив'язуються до спеціаліста, а тому можуть сприйняти припинення соціального су­проводу як свого роду зраду.

Деякі сім'ї можуть відчувати страх залишитися без сторонньої підтримки, внаслідок чого спробують маніпулювати соціальним працівником або шантажувати його вчи­нками, які змусять фахівця знову взяти сім'ю під соціальний супро­від сім'ї

Питання та завдання до теми

1. Пояснити умови розподілу сімей з дітьми за рівнем соціальної адап­тації (за Харченко С.Я.).

2. Дати характеристику несприятливих умов або складних життєвих об­ставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей у сім'ї.

3. Визначити можливі варіанти щодо подальшої роботи з сім'єю за ре­зультатами соціального інспектування (висновок за результатами соціа- льного інспектування).

4. Описати етапи роботи з клієнтом, спрямованої на оволодіння новими навичками. Навести приклад.

5. Варіанти завершення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Поиск по сайту: