Антимонопольного комітету»

Актуальні проблеми господарського права

Самостійна робота

Виконала: Мельніченко Марина

Група 54 МЮБ

«Пропозиції науковців з удосконалення становища

Антимонопольного комітету»

Конституцією України в статті 42 проголошено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. [1]

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» - Антимонопольний комітет України є державним органом із
спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики. [2]

Стаття 3 вищевказаного Закону визначає, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.[2]

Як і досить велика кількість служб та державних органів потребують реформування та удосконалення, так само частково це стосується і удосконалення певних положень, які стосуються становища Антимонопольного комітету України.

О. А. Прокопов – кандидат економічних наук Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі у своїй праці «Історія розвитку та механізм подальшого вдосконалення конкурентної політики України» визначає основні напрямки і механізми вдосконалення конкурентної політики України відповідно до стратегічних пріоритетів її розвитку. Стосовно ж шляхів удосконалення Антимонопольного комітету, то в цій сфері передбачено:

1. Посилення слідчих повноважень Антимонопольного комітету України, наступним шляхом: визначити на законодавчому рівні детальні процедури реалізації повноважень Антимонопольного комітету України для проведення раптових перевірок з метою обшуку службових приміщень і вилучення доказів щодо можливих порушень законодавства у сфері конкуренції.

2. Уточнення юрисдикції судів для покращення спеціалізації, шляхом внесення змін до законодавства, які забезпечать:

- кращу спеціалізацію судів для розгляду справ про конкуренцію;

- можливість оскарження рішень Антимонопольного комітету України у справах про конкуренцію в першій інстанції лише в господарських або адміністративних судах. [3]

Т. В. Акімова у своїй праці висловлює також певні позиції, стосовно положень Антимонопольного законодавства. Так, голова АМК призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України строком на сім років. Як позитивний момент варто відзначити, що термін перебування на посаді голови АМК не пов’язаний зі строком повноважень Президента і є достатнім для набуття необхідного фахового рівня. Разом з тим, відповідно до Конституції, Президент України обирається строком на 5 років, а тому є велика ймовірність того, що новообраний Президент захоче бачити на цій посаді особу з власної команди. У результаті недосконалості чинне законодавство не може гарантувати голові АМК перебування на посаді впродовж 7 років. На думку сучасного українського науковця Нармаш, необхідно або взагалі не встановлювати граничний термін перебування на зазначеній посаді,або ж встановити йому термін перебування на посаді відповідно до терміну повноважень Президента України [4]

Є також позиції науковців стосовно відповідальності посадових осіб Антимонопольного комітету. Так, на думку О. Плетньової у випадку, коли йдеться про виконання таких процесуальних дій, як проведення перевірок, огляд службових приміщень і транспортних засобів суб’єктів господарювання – юридичних осіб, вилучення та/або арешт доказів, нарівні з цивільною та дисциплінарною відповідальністю для службовців Антимонопольного комітету України необхідно передбачити адміністративну відповідальність за неналежне виконання обов’язків для тих випадків, коли діяння не містять ознак злочину.

Адже спеціальний статус Антимонопольного комітету України повинен не лише відображатися у повноваженнях, а й підкріплюватися належним виконанням таких повноважень з боку службових осіб Комітету. Тому, враховуючи рівень відповідальності для суб’єктів господарювання, необхідно передбачити відповідний рівень відповідальності і для службових осіб Комітету за порушення ними своїх обов’язків. [5]

Чимало науковців звертають особливу увагу на необхідність внесення змін в законодавство, в тому числі, що стосується Антимонопольного комітету України, підлаштованих до європейських норм і стандартів, у відповідності до сучасного стану інтеграції.

В.С. Лук’янець зазначає, що реформа конкурентної політики у Євросоюзі перебуває в полі постійної уваги українських законодав­ців та Антимонопольного Комітету України. Адже адаптація українського антимонопольного за­конодавства з європейським конкурентним належить до числа стратегічних пріоритетів нашої держави. [6]

Як зазначають провідні фахівці АМК України, сьо­годні існує два реальні напрями нормотворчої робо­ти, де слід зосередити всі зусилля в питанні адаптації норм українського законодавства з європейським у світлі реформування останнього. Перший – розробка групових виключень (типових вимог) до узгоджених дiй суб’єктів господарювання; другий – підготовка внутрішнього законодавства щодо надання держав­ної допомоги. [6]

Діяльність АМК із забезпечення захисту еконо­мічної конкуренції безпосередньо пов’язана з ужит­тям заходів державного примусу, зокрема з притяг­ненням до відповідальності й застосуванням санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що мають застосовуватися на підставі певних процесуальних норм. Відповідними закона­ми передбачено лише окремі загальні положення, що регулюють діяльність органів АМК, тому норми, які визначають порядок застосування санкцій, здебіль­шого встановлені нормативно-правовими актами Комітету. Оскільки процедури розслідування, дове­дення, прийняття відповідних рішень, забезпечення дотримання необхідних процесуальних гарантій для учасників процесу, процесуальні строки тощо недо­статньо врегульовані, не повною мірою забезпечу­ється і виконання завдань захисту конкуренції. Тому виникає потреба в подальшій розробці та вдоскона­ленні процесуальних норм законодавства про захист економічної конкуренції. Врегулювання процесуальної діяльності органів АМК шляхом ухвалення законодавчого акта, де було б кодифіковано всі відповідні процесуальні норми, дасть змогу забезпечити її відповідність вимогам ст.ст. 6 і 19 Конституції України, згідно з якими ор­гани державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. [6]

На мою думку, внести велику кількість змін в законодавство, в сфері саме діяльності Антимонопольного комітету, що стосується реформування багатьох питань досить складно, проте, удосконалити окремі положення з часом, цілком можливо і необхідно

О. А. Прокопов вважає, що порівняння конкурентного законодавства України з кращими міжнародними практиками показує, що законодавча база України не вимагає радикальних змін. Однак багато чого ще належить зробити для того, щоб створити передумови для модернізації дійсно незалежний та потужний конкурентний орган, який буде не тільки карати за порушення або контролювати ціни, а й також допомагати у відкритті внутрішніх та зовнішніх ринків і сприяти зміцненню міжнародної конкуренції.

Таким чином, реформи та зміни мають торкнутися не стільки текстів конкурентного законодавства, скільки правозастосовної діяльності АМКУ, яка має бути більш чітко орієнтована на відповідність найкращій міжнародній практиці. Прийняття Україною Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2014-2024 роки створює чудову нагоду для прийняття реформ, безпосередньо пов'язаних з АМКУ, і для більш масштабної переорієнтації економічної системи України до більш конкурентоспроможного, ринкового підходу та подальшої гармонізації українського конкурентного законодавства з найкращою міжнародною практикою. [3]

Особисто від себе хотілося б ще звернути увагу на те, що положення п.18, п.19 ст. 7 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» передбачають, що в Законі зазначений не вичерпний перелік повноважень Антимонопольного комітету України. Зазначно, що деякі інші повноваження передбачені законодавством про захист економічної конкуренції. На мою думку, це є дещо некоректним, оскільки я вважаю, доцільніше було б в цьому законі визначити повністю вичерпний, повний перелік всіх повноважень, що входять до компетенції Антимонопольного комітету України.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що питання стосовно удосконалення становища Антимонопольного Комітету України є досить актуальним, проте кількість досліджень за останній час є порівняно незначною в цій сфері. Звісно, що певні не доопрацьовані питання в законодавстві існують, адже врегулювати всі положення на законодавчому рівні до ідеального стану, я вважаю майже неможливо, проте позитивним є те, що науковці звертають увагу на проблемні ситуації і пропонують шляхи їх вирішення.
Зараз можна спостерігати серйозний розвиток у напрямку адаптації нашого законодавства до норм Європейського, запозичуючи їхній досвід. І тому дуже хотілось би, щоб цей шлях, в напрямку якого ми рухаємось виявився правильним і через певний проміжок часу очікувані наслідки від таких реформ справдились.

Список використаних джерел:

1. Конституція України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр;

2. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» №3659-XII від

26.11.1993 р. http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3659-12/conv;

3. Прокопов О. А., «ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА МЕХАНІЗМ ПОДАЛЬШОГО

ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ»,

УДК 339.137.2(048);

4. Удосконалення діяльності антимонопольного комітету України в призмі

реалізації антимонопольної політики /Т.В.Акімова // Держава і регіони,

серія: економіка і підприємництво.-2010.-№5.с5-9.;

5. Сутність спеціальних процесуальних засад діяльності Антимонопольного

комітету України й особливості їх правового регулювання / О. Плетньова //

Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 127-130. —

Бібліогр.: 5 назв. — укр.

http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15816?show=full;

6. Часопис Академії адвокатури України – #13 (4’2011), В.С. Лук’янець.,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного,

адміністративного та міжнародного права Університету економіки та права

«КРОК»; Наукова стаття: «Шляхи адаптації Антимонопольного

законодавства України до конкурентного права ЄС», УДК: 341.17

Поиск по сайту: