|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ВЕРХНЯ ЩЕЛЕПА
Верхня щелепа складається з тіла і чотирьох відростків: лобового, виличного у коміркового і піднебінного (мал. 8). Тіло кістки має в собі порожнину - верхньощелепну пазуху і обмежується п'ятьма поверхнями: верхньою — очноямковою, передньою — лицевою, медіально-носовою, підскроневою та нижньою, на якій розвивається комірковий відросток. Верхня щелепа з точки зору функції, яку вона виконує, відрізняється від нижньої. Вона є нерухомою і знаходиться під постійним тиском нижньої щелепи. За своєю будовою верхня щелепа простіша, ніж нижня. На ній є невелике вдавлення (іклова ямка) в місці прикріплення м'яза-підіймача кута рота. Воно розміщене на передній поверхні тіла кістки нижче від підочноямкового отвору. Інші нерівності, шорсткості та борозенки, які є на тілі верхньої щелепи, зумовлені приляганням судин. Особливе функціональне значення мають контрфорси верхньої щелепи. Ці контрфорси служать провідниками жувального тиску, який прямує від нижньої щелепи під час змикання зубних рядів. Вони своєю основою упираються у комірковий відросток, а верхівкою — у різні ділянки лицевого скелета (мал. 9).
Усього їх є чотири: 1) лобово-носовий контрфорс відповідає бічний стінці носової порожнини. Прямуючи догори, він переходить у носовий відросток, змінюючи частину верхньої щелепи у цій ділянці, урівноважуючи силу тиску і тяги, яку розвивають ікла в напрямку знизу догори; 2) виличний контрфорс опирається зверху в тіло виличної кістки і зміцнюється ззаду виличною дугою. Він розташований у ділянці, де росте перший моляр, і врівноважує силу, яку розвивають жувальні зуби в напрямку знизу догори, спереду дозаду і ззовні до середини; 3) крилоподібний контрфорс утворений горбом верхньої щелепи, який підпирає крилоподібний відросток. Він розташований у ділянці великих корінних зубів і врівноважує силу, яка розвивається у цій ділянці знизу вгору і ззаду наперед (М.В.Алтухов, 1913); 4) піднебінний контрфорс, утворений піднебінними відростками, зміцнює правий і лівий бік зубних дуг у поперечному напрямку. Цей контрфорс урівноважує силу, яка розвивається під час жувального тиску в поперечному напрямку.
ТВЕРДЕ ПІДНЕБІННЯ Тверде піднебіння складається із піднебінних відростків верхньої щелепи і горизонтальних пластинок піднебінних кісток (мал. 10). Між собою ці частини твердого піднебіння з'єднані двома швами — сагітальним і фронтальним. Сагітальний шов розміщений у місці зростання лівого і правого відростків верхньої щелепи, лівої і правої горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Фронтальний шов розташований у місці з'єднання піднебінних відростків верхньої щелепи з горизонтальними пластинками піднебінних кісток. Кістковий скелет твердого піднебіння має різко виражену кривизну в сагітальному напрямку і меншу кривизну — в поперечному напрямку. Задня частина піднебіння плоска. Верхня поверхня твердого піднебіння обернена до носової порожнини. За наявності дефекту твердого піднебіння утворюється сполучення між носовою і ротовою порожниною, відбувається зміна резонаторних властивостей їх. Порушується функція мови, акту жування, ковтання і дихання. Ковтальна і дихальна функція порушується тому, що частина їжі під час її вживання не доходить до глотки, а потрапляє у носову порожнину. Крім того, порушуються відчуття у ротовій порожнині: смаку, температурних коливань тощо.
СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИЙ СУГЛОБ Це суглоб парний, комбінований, утворений головками вінцевих відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та суглобовими горбками скроневих кісток (мал. 11). Форма головки нижньої щелепи еліпсоподібна, витягнута у поперечному напрямку. Осі, проведені вздовж вінцевих відростків, не проходять чітко у лобовій площині, перетинаються перед великим (потиличним) отвором, утворюючи кут 155-170°. Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки у 2-3 рази більша, ніж суглобова поверхня головки, волокнистим хрящем покрита тільки передня її частина, що розташована перед кам'янисто-барабанною щілиною скроневої кістки і входить до суглобової порожнини. Хрящ покриває також суглобовий горбок. Передня частина нижньощелепної ямки та горбок оточені суглобовою капсулою, що має форму конуса з основою угорі. Передній край основи суглобової капсули розташований перед суглобовим горбком, задній досягає кам'янисто-барабанної щілини. Капсула на виростковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої щелепи, ззаду — на 0,5 см нижче від заднього її краю.
мал. 11. Скронево-нижньощелепний суглоб: а — верхньосуглобова щілина; б — нижньосуглобова щілина; в — суглобовий горбок; г — суглобова капсула; д — суглобовий диск; є — головка нижньої щелепи; У порожнині суглоба міститься суглобовий диск з волокнистої хрящової тканини, подібний до двоввігнутої лінзи. Він ділить суглобову порожнину на два ізольовані один від одного поверхи. У верхньому поверсі суглобова поверхня нижньощелепної ямки сполучається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка покриває внутрішню поверхню суглобової капсули, прикріплюючись до зовнішнього краю суглобового хряща. У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверхнею суглобового диска, а нижня синовіальна перетинка крім суглобової капсули вистиляє ще й задню поверхню шийки виросткового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суглобового диска є те, що він може переміщатися по суглобовому горбку. Це зумовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього поверху суглобової порожнини міцніша і краще натягнута, а в передньо-присередній край суглобового диска вплітаються сухожилкові волокна бічного крилоподібного м'яза. Зв'язковий апарат скронево-нижньощелепного суглоба складають бічна, клино-нижньощелепна та шило-нижньощелепна зв'язки. Це потовщені фасці-альні тяжі, розташовані за межами суглоба, присередньо від нього. Бічна зв'язка зміцнює скронево-нижньощелепний суглоб збоку. Вона віялом починається від основи виличного відростка скроневої кістки, спускається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки вінцевого відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а й гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік. Клино-нижньощелепна зв'язка тягнеться тонким фіброзним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, затримує її бічні й вертикальні рухи. Шило-нижньощелепна зв'язка натягнута між шилоподібним відростком скроневої кістки і внутрішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; вона гальмує висування нижньої щелепи вперед. Завдяки особливостям будови у скронево-нижньощеяепному суглобі можливі різноманітні рухи. Це пов'язано також зі складністю акту жування в людини як всеїдної істоти. Складні рухи нижньої щелепи під час жування складаються з окремих простих рухів: опускання, піднімання, зміщення вперед, назад, убік. Нижня щелепа може опускатися під час руху її головки по нижній поверхні суглобового диска в нижньому поверсі скронево-нижньощелепного суглоба. В цей час в обох суглобах одночасно відбуваються однакові рухи по осях, що проходять уздовж найбільшої довжини еліпсоподібної головки нижньої щелепи. Для більшого опускання нижньої щелепи і широкого розкривання рота суглобовий диск ковзає вперед, виходячи на суглобовий горбок, тобто рух відбувається також у верхньому поверсі суглобової порожнини. Під час надто широкого розкривання рота головка нижньої щелепи може зісковзувати з суглобового горбка вперед у підскроневу ямку з виходом у скронево-нижньощелепний суглоб. Під час піднімання щелепи всі рухи здійснюються у зворотному напрямку. Під час руху нижньої щелепи вперед в обох суглобах одночасно висуваються головки вінцевих відростків разом з дисками та суглобові горбки скроневих кісток. Основний рух відбувається у верхньому поверсі суглобової порожнини, зуби верхньої й нижньої щелеп весь час торкаються одні одних і ковзають. Кожна людина має індивідуальне співвідношення форми руху в суглобі та ковзання передніх нижніх зубів по внутрішній поверхні верхніх. Повернення нижньої щелепи назад також здійснюється переважно завдяки рухам у верхніх поверхах суглобових порожнин, а диски, повертаючись у нижньощелепні ямки, дають змогу зубам нижньої щелепи змикатися з верхніми в звичайному положенні. Під час бічного руху нижньої щелепи однобічно висувається лише її головка разом з диском та суглобовий горбок. Щелепа у такому разі зміщується своєю передньою частиною у протилежний бік. Якщо такий рух відбувається у лівому скронево-нижньощелепному суглобі, то щелепа зміщується праворуч, а суглоб з протилежного боку не є пасивним, а виконує інший рух, диск залишається у суглобовій ямці, але головка нижньої щелепи під ним повертається навколо вертикальної осі. Під час руху нижньої щелепи неможливо виділити окремо кожен з описаних вище елементів складного переміщення. З цих елементів складаються три колових рухи. Один коловий рух здійснюється тільки у сагітальній площині без зміщення нижньої щелепи вбік. Цей рух властивий для жування однорічної дитини (якщо прорізалися лише фронтальні зуби) та в старечому віці (якщо збереглися різці). За наявності достатньої кількості зубів коловий рух у сагітальній площині відбувається лише на початку жування під час відкушування їжі. Другий коловий рух здійснюється у лобовій площині й складається з почергових опускань та піднімань нижньої щелепи, а також з бічних рухів. Цей рух властивий для другої фази жування — фази розчавлювання і подрібнення їжі. У прикінцевій фазі жування щелепа зміщується вперед і вбік переважно в горизонтальній площині, завдяки чому забезпечується розтирання їжі жувальними зубами. Отже, у процесі жування залежно від характеру їжі усі види рухів чергуються, доповнюючи один одного. Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними властивостями глотки та вібрацією голосових зв'язок гортані є елементами артикуляції. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |