 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
В епідеміологічних дослідженнях»
Міністерство охорони здоров’я України
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ТЕМАТИЧНИЙ МОДУЛЬ 6.
«Аналітичні та експериментальні методи
в епідеміологічних дослідженнях»
для студентів V курсу за спеціальностями 7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія», 7.11.0105 – «Медико-профілактична справа»
підготовки 1101 «Медицина»
вищих медичних навчальних закладів
ІІІ-IV рівнів акредитації
Львів - 2012
Методичні рекомендації «Тематичний модуль 6. «Аналітичні та експериментальні методи в епідеміологічних дослідженнях» для студентів V курсу за спеціальностями 7.11.0101 – «Лікувальна справа», 7.11.0104 – «Педіатрія», 7.11.0105 – «Медико-профілактична справа» підготовки 1101 «Медицина» затверджені на цикловій методичній комісії з профілактичної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 1 від 9 лютого 2012 р.).
У розробці «Методичних рекомендацій» прийняли участь: завідувач кафедри епідеміології, професор, доктор медичних наук Виноград Н.О., доцент, кандидат медичних наук Василишин З.П., доцент, кандидат медичних наук Козак Л.П.
За загальною редакцією завідувача кафедри, професора, доктора медичних наук Виноград Н.О.
Відповідальний за випуск – перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, доктор медичних наук, академік АНВО України М.Р. Гжегоцький.
Тематичний модуль 6. Аналітичні та експериментальні методи в епідеміологічних дослідженнях
Актуальність теми: У ході описово-оціночних прийомів дослідження формуються гіпотези щодо причин та умов або чинників ризику захворюваності. Роль аналітичних і експериментальних методів полягає у об’єктивній оцінці цих гіпотез і визначенні пріоритетних напрямків профілактики щодо територій, груп ризику, часу ризику та чинників ризику. Гіпотези у медичній практиці формулюються і в результаті теоретичних, клінічних досліджень, тому ці знання необхідні майбутнім лікарям різного фаху.
Мета заняття: Засвоїти основні аналітичні епідеміологічні методи дослідження: когортне та типу «випадок-контроль». Ознайомитися із спостережними та експериментальними дослідженнями та їх роллю у демонстрації взаємозв’язку та встановленні причинно-наслідкових зв’язків.
Студент повинен знати:
- у чому полягає різниця між дескриптивними та аналітичними, експериментальними методами дослідження;
- завдання та методику когортного дослідження;
- застосування епідеміологічного дослідження типу «випадок-контроль»;
- види експериментальних досліджень;
- завдання контрольованого експерименту;
- поняття «природного експерименту»;
- «фізичне» моделювання епідемічного процесу та його використання;
- експериментальна епізоотологія, застосування.
- методи математичного моделювання в епідеміології.
Студент повинен вміти:
- визначити безпосередній ризик;
- визначити відносний ризик.
- розрахувати взаємозв’язок явищ.
Завдання на самопідготовку:
А.Дайте відповідь на поставлені запитання.
1. Аналітичний прийом епідеміологічного методу дослідження.
2. Основні принципи формування контрольних і дослідних груп.
3. Когортні дослідження.
4. Аналітичні дослідження типу «випадок-контроль».
5. Способи оцінки результатів аналітичних досліджень.
6. Кількісні показники впливу чинника, що досліджується.
7. Абсолютний ризик, спосіб його розрахунку.
8. Додатковий і відносний ризик.
9. Тлумачення кількісних показників впливу чинника ризику.
10. Експериментальні прийоми КЕМ дослідження.
11. Епідеміологічний контрольований експеримент.
12. Епідеміологічний неконтрольований експеримент.
13. Епідеміологічний природний експеримент.
14. Способи моделювання епідемічного процесу.
15. Методи математичного моделювання в епідеміології та їх значення.
Б. Вирішіть контрольну задачу, занотуйте рішення в зошит.
| № з/п | Запитання, задачі | Варіанти відповідей | Коментарі до запитань |
| 1. | Аналітичний прийом дозволяє … | 1. Визначити групи ризику. | 1. Неправильно, це є завдання описово-оціночного прийому. |
| 2. Виявити час ризику. | 2. Неправильно, це є завдання описово-оціночного прийому. | ||
| 3. Визначити території ризику. | 3. Неправильно, це є завдання описово-оціночного прийому. | ||
| 4. Зібрати і статистично опрацювати дані. | 4. Неправильно, це є завдання описово-оціночного прийому. | ||
| 5. Перевірити гіпотези, виявити і оцінити ступінь причинно-наслідкових зв’язків явищ. | 5. Правильно. | ||
| 2. | Аналітичні дослідження передбачають наявність … | 1. Однієї, але великої групи осіб. | 1. Неправильно. Цього достатньо для описових досліджень. |
| 2. Щонайменше двох груп осіб, одна з яких – дослідна (діє чинник), інша – контрольна (не діє). | 2. Правильно. | ||
| 3. | Аналітичний метод включає …. | 1. Описово-оціночні прийоми. | 1. Неправильно, це окремий прийом КЕМ. |
| 2. Прогнозування розвитку ЕП. | 2. Неправильно, це є складова експериментального методу. | ||
| 3. Принципи формальної логіки, методи біостатистики (кореляційний аналіз), когортне дослідження і дослідження «випадок-контроль». | 3. Правильно, відповідь повна. | ||
| 4. | Вкажіть основні аналітичні епідеміологічні методи дослідження: | 1. Когортне дослідження. | 1. Правильно. |
| 2. Дослідження типу «випадок-контроль». | 2. Правильно. | ||
| 3. РЕА. | 3. Неправильно. Це є один із компонентів описово-оціночного прийому. | ||
| 5. | Вкажіть перевагу спостережного аналітичного дослідження «випадок-контроль» на порівняння зі спостережним проспективним когортним дослідженням. | 1. Потребує менше часу та ресурсів для свого проведення. | 1. Правильно. |
| 2. Має більшу достовірність. | 2. Неправильно. | ||
| 3. Придатне для використання практичними органами охорони здоров’я. | 3. Неправильно. | ||
| 4. Визначає напрямок профілактики. | 4. Неправильно. Напрямки профілактики визначаються при РЕА. | ||
| 6. | Вкажіть відмінність між аналітичними прийомами «випадок-контроль» і когортним дослідженням. | 1. Тривалість спостереження. | 1. Неправильно. |
| 2. Більше практичне значення одного з прийомів дослідження. | 2. Неправильно. | ||
| 3. Мала придатність одного з прийомів для перевірки гіпотез про чинники ризику. | 4. Неправильно. | ||
| 5. У визначеності чинника ризику (відомий-невідомий) і формуванні досліджуваної та контрольної груп. | 5. Правильно. Дослідження типу «випадок-контроль» ґрунтується на наявності впливу невідомого чинника на хворих і здорових осіб. У когортному дослідженні визначають наслідки впливу відомого чинника ризику. | ||
| 7. | При яких дослідженнях попередньо не проводиться відбір випадків, що аналізуються, а встановлюють їх під час дослідження? | 1. «Випадок-контроль» та когортне. | 1. Неправильно. |
| 2. Когортне дослідження та скринінг. | 2. Правильно. Когортні дослідження застосовуються для вивчення віддалених наслідків захворюваності, переважно спостерігають вплив відомого чинника ризику, а не визначають його. Скринінгові дослідження призначені для виявлення людей із захворюваннями на ранніх стадіях хвороби, до їх звернення за медичною допомогою. | ||
| 3. «Випадок-контроль» та скринінг. | 1. Неправильно. | ||
| 8. | Контрольні групи при проведенні когортних досліджень формуються … | 1. Цілеспрямовано на початку дослідження. | 1. Правильно. |
| 2. Цілеспрямовано під час дослідження. | 2. Неправильно. Формуються при інших видах досліджень. | ||
| 3. Спеціально та природним шляхом під час дослідження. | 3. Неправильно. Формуються при інших видах досліджень. | ||
| 4. Природним шляхом під час дослідження. | 4. Неправильно. | ||
| 5. Не підбираються взагалі. | 5. Неправильно. Мають бути обов’язково. | ||
| 9. | Виберіть пункт, що не допустимий при проведенні когортних досліджень. | 1. Особа при бажанні може переходити із контрольної у дослідну групу і навпаки. | 1. Правильно. У процесі дослідження особа може припинити участь у дослідженнях, але не може змінювати групу на протилежну. |
| 2. Стандартизація процедур дослідження. | 2. Неправильно, це дуже важливо. | ||
| 3. Рівноцінність обох груп за усіма ознаками, крім досліджуваного чинника. | 3. Неправильно, це дуже важливо. | ||
| 4. Випадковий («сліпий») підбір осіб у кожну групу. | 4. Неправильно, це обов’язково для отримання достовірних даних. | ||
| 10. | У яких випадках доцільно використовувати дослідження типу «випадок-контроль»? | 1. При дослідженнях захворювань, що зустрічаються рідко. | 1. Правильно, але відповідь не повна. |
| 2. При дослідженнях тривалих у часі. | 2. Правильно, але відповідь не повна. | ||
| 3. При дослідженнях захворювань, що зустрічаються рідко, а дослідждення є тривалими у часі. | 3. Правильно. | ||
| 11. | Виберіть епідеміологічні дослідження, при яких не передбачено втручання дослідника у досліджуваний процес: | 1. Аналітичні. | 1. Правильно, але відповідь не повна. |
| 2. Описово-оціночні й аналітичні. | 2. Правильно. | ||
| 3. Експериментальні. | 4. Неправильно. Це окремий тип дослідження в епідеміології, при якому передбачено інтервенцію у процес. | ||
| 12. | Виберіть із переліку епідеміологічні дослідження, в основу яких покладено часову ознаку: | 1. Описово-оціночні. | 1. Правильно. Визначають число випадків хвороби в групі населення у визначений період часу. |
| 2. Аналітичні. | 2. Неправильно. Часова ознака при цих дослідженнях не є визначальною. | ||
| 13. | Оцінка ризиків проводиться за …. | 1. Якісними показниками. | 1. Правильно, але відповідь часткова. |
| 2. Кількісними показниками. | 2. Правильно, але відповідь часткова. | ||
| 3. Не проводиться. | 3. Неправильно. | ||
| 4. Якісними і кількісними показниками. | 4. Правильно. | ||
| 14. | Розрахунок абсолютного ризику проводиться з використанням … | 1. Таблиці. | 1. Правильно, але відповідь часткова. |
| 2. Формули. | 2. Правильно, але відповідь часткова. | ||
| 3. Таблиці і формули. | 3. Правильно. | ||
| 4. Довільно за логічним припущенням. | 4. Неправильно. | ||
| 15. | При аналітичних дослідженнях визначається … | 1. Тенденція ЕП. | 1. Неправильно, це визначається на етапі описово-оціночного прийому. |
| 2. Приріст нових випадків захворювань за період, що аналізується. | 2. Неправильно, це визначається на етапі описово-оціночного прийому. | ||
| 3. Інтенсивні показники. | 3. Неправильно, це визначається на етапі описово-оціночного прийому. | ||
| 4. Абсолютний, додатковий, відносний ризики, атрибутивна фракція і популяційний додатковий ризик. | 4. Правильно. | ||
| 5. Прогноз розвитку ЕП. | 5. Неправильно, це завдання експериментального методу. | ||
| 16. | Експериментальний метод дозволяє …. | 1. Встановити причини виникнення осередку інфекційної хвороби в ДДЗ. | 1. Неправильно, це є завданням ОЕА. |
| 2. Виявити територіальні особливості розподілу захворювання на ВГА. | 2. Неправильно, це є завдання РЕА. | ||
| 3. Висунути гіпотезу про причини спалаху кору в школі. | 3. Неправильно, це є завданням ОЕА. | ||
| 4. Підтвердити гіпотези, визначити доцільність використання нових підходів (засобів, методів, способів) у профілактиці та їх потенційну ефективність. | 4. Правильно. | ||
| 17. | Експериментальний метод включає …. | 1. Формулювання гіпотези про епідемічний спалах кашлюку. | 1. Неправильно, це є завданням ОЕА. |
| 2. Обстеження об’єктів довкілля в осередку ротавірусної інфекції. | 2. Неправильно, це є завданням ОЕА. | ||
| 3. Оцінку показників щепленості дітей за минулий рік. | 3. Неправильно, це завдання РЕА. | ||
| 3. Контрольований (випробування), неконтрольований, природний епідеміологічний експеримент і моделювання ЕП. | 4. Правильно. | ||
| 18. | Експериментальні дослідження передбачають … | 1. Оцінку розвитку ЕП кору в м. К. при благополучній епідситуації. | 1. Неправильно, це завдання епіданалізу. |
| 2. Штучне відтворення явища (його частини) або штучне втручання у природний перебіг процесу з оцінкою ефективності. | 2. Правильно. | ||
| 3. Оцінку ефективності планової двотурової дератизації. | 3. Неправильно. Це кінцевий етап ПЕЗ. | ||
| 19. | У сучасній медицині «золотим стандартом» доказовості вважається… | 1. Рандомізоване контрольоване дослідження. | 1. Правильно. «Золотим стандартом» клінічного епідеміологічного дослідження вважають рандомізоване контрольоване дослідження, правила проведення якого визначаються спеціальними протоколами. |
| 2. Аналітичне когортне дослідження. | 2. Неправильно. | ||
| 3. «Природний» експеримент. | 3. Неправильно. | ||
| 4. Скринінгове дослідження. | 4. Неправильно. | ||
| 5. Аналітичне дослідження «випадок-контроль». | 5. Неправильно. | ||
| 20. | Базовим етичним принципом проведення досліджень із залученням людини є... | 1. Інформована форма згоди на проведення дослідження, розроблена етичним комітетом, підписана пацієнтом. | 1. Правильно, така форма роботи задекларована Гельсінською декларацією Всесвітньої медичної асоціації. |
| 2. Усна згода на дослідження. | 2. Неправильно. | ||
| 21. | Для прогнозування проявів ЕП при різних умовах його розвитку застосовують методи і прийоми: | 1. Порівняльно-історичний. | 1. Неправильно. Цей прийом використовується для РЕА. |
| 2. Описово-оціночний. | 2. Неправильно. Цей прийом використовується для РЕА. | ||
| 3. Аналітичний. | 3. Неправильно. Цей прийом використовується для РЕА. | ||
| 4. Демографічний. | 4. Неправильно. | ||
| 5. Математичного моделювання. | 5. Правильно. |
Обов’язкова література:
1. Виноград Н.О., Грицко Р.Ю. Паразитарні хвороби людини. Гельмінтози. – Львів, 2004. – 192 с.
2. Гоц Ю.Д., Колеснікова І.П., Махорт Г.А. Епідеміологія. – Київ.: Асканія, 2007. – 353 с.
3. Зуева Л.П., Яфаев Р.Х., Эпидемиология. – Санкт-Петербург.: Фолиант, 2008. – 745 с.
4. Подаваленко А.П., Чумаченко Т.О., Задорожна В.І. і ін. Імунопрофілактика в практиці сімейного лікаря. – Харків.: Фоліо, 2008. – 221 с.
5. Покровский В.И. Инфекционные болезни и эпидемиология. – Москва.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 384 с.
6. Покровский В.И., Брико Н.И. Общая эпидемиология с основами доказательной медицины. Руководство к практическим занятиям. – Москва.: ГЭОТАР Медиа, 2008. – 399 с.
7. Руководство к практическим занятиям по эпидемиологии. Под редакцией И.И. Елкина. М., Медицина, 1975. – С. 48 -120.
8. Сергиев В.П. Паразитарные болезни человека. – СПб.: Фолиант, 2006. – 592 с.
9. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія. – Київ.: Здоров’я. – 1998. – 476 с.
10. Черкаський Б.Л. Глобальная эпидемиология. – Москва.: Практическая медицина, 2008. – 447 с.
11. Черкаський Б.Л. Риск в эпидемиологии. – Москва.: Практическая медицина, 2007. – 480 с.
12. Шляхов Э.Н. Практическая эпидемиология. – Кишинев.: Картя молдовеняскэ, 1974. – 509 с.
13. Інформаційний матеріал (нормативно-правові акти):
q Конституція України (254 к / 96 – ВР).
q Постанова Верховної Ради України від 19.11.92 р. «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
q Закон України від 24.02.94 р. № 4000-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
q Закон України від 06.04.2000 р. № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб».
q Закон України від 15.11.2001 р. № 2776-ІІІ (2776-14) «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення».
q Наказ МОЗ України № 3 від 05.01.95 р. «Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров’я України».
q Наказ МОЗ України № 66 від 14.04.95 р. «Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності».
q Наказ МОЗ України № 107-ДСК від 01.06.90 р. «Про порядок надання інформації про надзвичайні ситуації».
q Наказ МОЗ України № 133 від 19.07.95 р. «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб».
Додаткова література:
1. Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби. – К.: Здоров'я, 2001 – 592 с.
2. Денисюк В.І., Денисюк О.В. Доказова внутрішня медицина. – Вінниця, 2006. – 704 с.
3. Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем. Десятий перегляд. – Женева: ВООЗ, 1998. – т. 1, ч. 1. – 685 с.
4. Стандарты эпидемиологического надзора, рекомендуемые ВОЗ // Департамент по эпидемиологическому надзору и борьбе с инфекционными болезнями. – Женева, ВОЗ. – 1999.
5. Флетчер Р., Флетчер С., Вагнер Э. Клиническая эпидемиология. Основы доказательной медицины. – Москва.: Медиа Сфера, 2004. – 352 с.
6. Хирургические инфекции. Практическое руководство под редакцией И.А. Ерюхина. – Москва.: Литтерра, 2006. – 736 с.
7. Яфаев Р.Х., Зуева Л.П. Эпидемиология внутрибольничных инфекций. – Л.: Медицина, 1989. – 268 с.
Вид заняття: практичне заняття.
Місце заняття: учбова кімната.
Оснащення: схеми, таблиці, накази, методичні рекомендації.
Час: 2 академічні години (90 хвилин).
Поиск по сайту: