Ритуальна молитва

Проголошення першого і найважливішого положення символу віри

Проголошення першого і найважливішого положення символу віри, тобто короткого викладу основних догматі в релігії, — аш-шахади, що говорить: "Немає ніякого божества, крім Аллаха, а Мухаммад — Посланник Аллаха". Сутність шахади полягає в "визнанні Бога вустами і підтвердженні серцем" (" Кабус-наме").

Шахада виникла на ранніх етапах мусульманської історії як молитовний і розпізнавальний вигук, яким перші мусульмани відрізнялися від інших людей. В епоху арабських завоювань шахада служила мусульманам бойовим кличем у битві.

У цьому висловлюванні чітко і недвозначно визначена основна ідея монотеїзму, доведена до повного логічного завершення. Тому триразове проголошення шахади перед духовною особою складає ритуал прийняття ісламу. Крім того, шахада входить у безліч молитов і азан — заклик до неї, що лунає п’ять разів на день вигуком.

Ритуальна молитва

Ритуальна молитва (араб, ас-салят, перс, намаз) – обов’язкова п’ятикратна молитва: на зорі, опівдні, вдень, на заході, перед сном, що читається в індивідуальному порядку, рідше колективно.

Щоб правовірні за повсякденною роботою і турбогам и не забували про час молитви, у містах і селах споруджуються високі мінарети, з яких служители-муедзини сповіщають про час молитви приблизно такими словами: "Аллах великий! Свідчу, що немає Бога, крім Аллаха. Свідчу, що Мухаммад — Посланник Аллаха! Підводьтеся на молитву, йдіть до спасіння. Молитва корисніша за сон!".

Молитву слід виконувати, дотримуючись певних правил:

• перед молитвою попередньо зробити омові н ня (обличчя, рук) водою чи піском (5:9);

• молитву треба робити в пристойному одязі, на килимку, знявши взуття, але залишивши голову покритою;

• молитися треба, звернувшись у напрямку Мекки.

Релігійний сенс молитовного омові н ня зі слів Пророка розкривається в одному з хадисів Суни: "Коли раб, що сповідує іслам, здійснює омовіння й омиває своє обличчя, з обличчя Його разом з водою сходить усе те гріховне, на що він дивився своїми очима; коли омиває він руки, разом з водою з рук його йде все те гріховне, що він зробив ними, а коли омиває він ноги свої, разом з водою з ніг його йде все те гріховне, до чого він прямував, тактриватимедоти, поки не виходить він очищеним від гріхів"^*71. У зв’язку з цим Пророку Мухаммаду один з хадисів приписує відомий вислів: "Чистота — половина віри!".

*71: {Сунна пророка Мухаммада // Наука и религия.- 1998.- № 5.— С.44.}

Наділі мова йде про додання священного характеру звичайній, проте надзвичайно важливій для людини гігієнічній процедурі. її використання як релігійного обряду відоме в релігійній історії людства здавна, хоча, імовірніше за все, араби запозичили ЇЇ у своїх семітських родичів — євреїв (Вих. 40:30—32). І зробили це з тим більшою легкістю, що географічні умови їхнього життя самі собою налаштовують на шанобливе ставлення до води як, без перебільшення, джерела життя.

Молитовний килимок символізує індивідуальний духовний простір, настільки необхідний віруючим для правильної концентрації, що за нього зійде не тільки вистелена килимами підлога мечеті, а й шматок обгорткового паперу, що продається спритними хлопчиськами у великих містах.

Напрямок же на Мекку (кибла) найчастіше визначається спе-ціальї юю нішею в мечеті або компасом (їх там спеціально тримають у великих кількостях). У1985 р. під час туристичного польоту на американському "Шаттлі" одному з арабських принців довелося одержати спеціальний дозвіл на молитву без звертання до Мекки.

Власне молитва являє собою кілька повторюваних циклів — рокотів (араб, ставати на коліна) — певної послідовності благочестивих поз і рухів з одночасним проголошенням відповідних священних формул. Залежно від часу дня молитва включає 2—4 ракати. Один ракат забирає не менш 5 хв. Загальний час денної молитви перевищує 20 хвилин. Приблизна послідовність одного молитовного ракату така:

• Мусульманин стоїть, повернувши долоні вперед на рівні обличчя. Потім він проголошує: "Аллах акбар!" ("Великий Аллах!").

• Притиснувши руки до грудей, мусульманин промовляє першу суру Корана, читає ще одну суру — або за своїм вибором, або на вибір імама мечеті.

• Він кланяється, поклавши руки на коліна, піднімається, простирається ниць, випрямившись, сідає на п’яти; повторює земний поклін, торкаючись чолом землі, і встає. Кожний з цих рухів супрОт воджується проголошенням ритуальних фраз.

Суворо дотримуються молитовного регламенту в сільській місцевості, а також у тих країнах, де іслам і юридично, і фактично є державною релігією. У великих містах і країнах, що зазнали сильного західного впливу, більшість віруючих обмежується дворазовою молитвою — вранці і ввечері.

В інших випадках, наприклад, при виконанні важкої фізичної роботи, досить повторювати про себе молитовну формулу: "Аллах акбар!" і перебирати 99 намистин чоток, що символізують 99 імен Бога.

Важливою особливістю ритуальної молитви єте, що в ній правовірні нічого не просять в Аллаха, однак вступають з ним у тісний духовний зв’язок. Мета намазу полягає в іншому: "щоб не дати мусульманину забути, що він належить не собі і навіть не своїм близьким, а Богові, що він — Його раб, покірний Його наказу. Поминання і прославлення Його протягом короткого проміжку часу в розпал його (мусульманина) щоденної діяльності зберігає це усвідомлення ясним і не перекрученим".

Тому не слід плутати намаз як ритуальну молитву з іншими видами молитовного спілкування з Богом. Таке спілкування здійснюється індивідуально кожним мусульманином за різних обставин (за померлих, вступ до шлюбу), у визначальні для нього моменти життя.

Піст

(араб, ас-саум, перс, ураза), що розуміється як утримання від їжі, пиття, статевої близькості. На відміну від буддизму, де постом є все чернече життя, а для мирян немає універсальних вимог щодо цього культового елемента, а також від християнства, де пости зведені до стрункої системи і з невеликими перервами охоплюють велику частину року, піст у мусульман один. Триває мусульманський піст цілий місяць, дев’ятий за місячним календарем (30 діб) — рамадан (перс, тюрк, рамазан). Піст у священний місяць рамадан став обов’язковим вже в перші десятиліття існування ісламу. Від посту можуть звільнятися тільки мандрівники, старі, хворі та вагітні жінки, та й то з наступним зобов’язанням відшкодувати дні посту іншим часом, а також діти до 12 років.

Правила і тривалість посту чітко визначені в Корані (2:179— 183):

• Протягом усього посту від сходу до заходу сонця мусульмани не мають права ні пити, ні приймати їжу, ні палити, ні робити внутрішньовенні вливання, ні розважатися. Піст буде порушений, якщо злизнути краплю дощу, що з волі Аллаха упала тобі на губу заради перевірки щирості і міцності твоєї віри. Єдине, що дозволяється робити в цей час, — ковтати слину і жувати жуйку.

• Після заходу і перед сходом сонця мусульмани можуть їсти і пити. їм треба продовжувати дотримуватися помірності в їжі й питті, але в реальному житті часто відбувається навпаки.

• У дні посту рекомендується також моральна помірність: у цей місяць не ведуться бойові дії, не слід сваритися, брехати й обмовляти іншого правовірного, бажано уникати статевих стосунків.

• У дні посту до п’яти щоденних молитов додається шоста, з 20-кратним ракатом. Крім того, щодня до настання світанку мусульманин має вимовляти особливу формулу, в якій заявляє про свою готовність постити і просить Аллаха благословити його в цій богоугодній справі. Після завершення пісного дня віруючий зобов’язаний висловити Аллаху подяку.

Особливою урочистістю відрізняється ніч з 26-го на 27-й день місяця рамадан, коли, за переказом, за допомогою Джибраїл а Мухаммаду спустився з неба Коран. Тому, власне, піст і припадає на цей місяць.

Правовірному обіцяється, що "старання його буде побачене, потім воно буде нагороджене нагородою цілковитою" (53:41 —42). Духовний сенс посту, на думку ісламських богословів, полягає в наближенні до ангелів, які взагалі не їдять і не п’ють. Іноді проводиться також паралель з десятиною, що символічним образом сплачують Господу правовірні, оскільки тривалість посту приблизно відповідає І/10тривалості місячного року.

Іслам наголошує також і на фізіологічних перевагах посту—таких, як виведення з організму токсинів, а також на тому, що піст дисциплінує мусульманина, привчає пристосовуватися до надзвичайних життєвих обставин і не сприймати як належне всі милості всемогутнього Аллаха, до яких він звик. Він захоплюється мудрістю Аллаха, адже піст призначається за місячним календарем і може припадати на будь-який період сонячного року, внаслідок чого час посту справедливо розподіляється між народами, що живуть у різних кліматичних умовах.

Насправді, на думку дослідників, у доісламські часи рамадан був найспекотнішим місяцем року, коли люди змушені були переходити до нічного способу життя й обмежувати себе в тих невеликих запасах їжі й води, що ще лишалися.

Поиск по сайту: