Лишайники

Лишайник - це симбіотичний організм, тіло якого складається з двох компонентів: автотрофного - водорості та гетеротрофного - гриба. Гриб представлений в цьому дивовижному організмі в більшості випадків аскоміцетами (сум- частими грибами), а зрідка базидіальними грибами. З водоростей в лишайниках найчастіше зустрічаються зелені, і зрідка фотосинтезуюча частина представлена ціанобактеріями. Гіфи грибу забезпечують організм водою та мінеральними речовинами, а утворення органічних речовин відбувається за рахунок фотосинтезуючих водоростей або ціанобактерій. Але слід зауважити, що при несприятливих умовах гриб переходить до паразитизму на водорості. Таке співжиття носить назву поміркованого паразитизму.

Будова та розмноження.

Розміри лишайників невеликі - від декількох міліметрів і до 12 - 15 см у висоту. “Каркас” лишайника утворений гіфами гриба, а клітини водорості немов би вмонтовані в цю конструкцію. Все це сумісне утворення називається сланню, яка вкрита зверху та знизу корковим шаром. Забарвлення слані різноманітне: сірувате, буре, зелене, оранжеве, яскраво-жовте або майже чорне, але ніколи не буває яскраво-зеленим. За вегетативною будовою лишайники поділяють на слідуючі групи: накипні - слань у вигляді шкірочок на скелях, деревах, на грунті; листуваті - слань у вигляді листковидних пластинок; кущові - слань має вигляд розгалужених кущиків. За анатомічною будовою лишайники поділяють на дві групи: в одних водорості розміщуються рівномірно по всій слані, а в інших - водорості зосереджені в одному шарі.

Гриби та водорості, які входять до складу лишайників, зберігають властиві їм способи розмноження. Як симбіотичний організм, лишайник розмножується виключно вегетативно: виростами на поверхні слані (ізидії); спеціальними утвореннями всередині слані (соредії). Ці утворення можуть мати вигляд пиловидних грудочок з двох або декількох клітин водоростей, що оплетені гіфами гриба. Ізидії та соредії поширюються вітром, водою, тваринами. Потрапляючи в сприятливі умови, вони дають початок новим організмам

Біологія лишайників.

Лишайники мешкають в самих не- сприятливих для інших організмів умовах. Як їм вдається вижити? Є точка зору, яка пояснює це явище тим, що гриб здатний швидко нагромаджувати воду і довго утримувати її. Але, мабуть, більш вірне припущення - це здатність цих організмів швидко висихати. При відсутності вологи лишайники можуть містити всього від 2 до 10% води. При висиханні фотосинтез припиняється. В такому стані тимчасового спокою (його називають анабіозом - від грецьк. anabiosis - оживлення) лишайники можуть витримувати сильний нагрів та жорстокі холоди. При цьому корковий шар потовщується і не пропускає сонячні промені, фотосинтез припиняється. При появі вологи лишайник швидко вбирає воду, збільшуючись в масі від 3 до 35 раз. Фотосинтез йде нормально лише при певній вологості лишайника. В умовах сильних перепадів температур і вологості фотосинтез йде лише у вранішні часи, коли лишайник змочується росою. Лишайники дуже повільно ростуть. Їх розміри збільшуються всього від 0,1 до 10 мм на рік. За розмірами можна спробувати встановити їх вік. Виявилося, що дорослі лишайники мають вік 4 500 років і більше.

Мінеральні речовини та вода поглинаються лишайниками в основному з повітря. Але можливо, що деяка частина мінеральних речовин надходить із субстрата, на якому він росте. Цим можна пояснити існування деяких лишайників лише на певних гірських породах. Як комплексні організми, лишайники утворюють так звані лишайникові кислоти, які не властиві жодним рослинним організмам.

Екологія лишайників.

Лишайники в природі мешкають скрізь - в пустелях та напівпустелях, на неприступних гірських скелях, на деревах та парканах. Вони є піонерами в завоюванні суші, селячись на оголених кам`янистих породах і зустрічаючись навіть поблизу Південного полюсу. Мабуть, лишайники були і першими грунтоутворювачами, які освоювали зовсім непридатні для рослин території. Дуже важливим факторм для екосистем є також здатність лишайників зв`язувати азот, що робить його доступним для вищих рослин.

Лишайники дуже чутливі до забруднення повітря і можуть використовуватися для контролю стану атмосфери, особливо навколо великих міст. Найбільш чутливі ці організми до сірчистого газу, який, мабуть, руйнує хлорофіл, якого і без того у них мало. За допомогою лишайників можна також визначати ступінь забруднення місцевості важкими металами. До того ж ці метали можуть зв`язуватися корковим шаром, захищаючи лишайник від ураження.

При випробуванні атомної зброї лишайники використовували для контролю за випаданням радіоактивних опадів. Можливе застосування лишайників для контролю рівня радіоактивного забруднення на Україні у зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС.

Знаходять застосування лишайники і в господарській діяльності людини. До недавнього часу їх використовували як барвники для тканин, а також в парфюмерії як стабілізатори запахів, та медицині при обпіках. Лишайник кладонія або ягель, що росте в тундрі, є основним кормом для північних оленів.

Поиск по сайту: