Інформаційний лист. Створено Оргкомітет з підготовки установчої конференції організації "Проти течії"

Створено Оргкомітет з підготовки установчої конференції організації "Проти течії"

Теоретична основа — марксизм-ленінізм

Напрямок у міжнародному комуністичному русі — лівий комунізм

Основні засади:

1. Згідно з матеріалістичним розумінням історії, вся історія, за винятком первісного стану, є історією боротьби класів.

2. Ці суспільні класи, що борються один з одним, є продуктом відносин виробництва й обміну, продуктом економічних відносин своєї епохи.

3. Буржуазні виробничі відносини є останньою антагоністичною формою суспільного процесу виробництва. Буржуазною суспільною формацією завершується передісторія людського суспільства.

4. У межах притаманного цій формі антагонізму буржуа (приватний власник) представляє його консервативний бік, пролетар — руйнівний. Від першого походить дія, спрямована на збереження антагонізму, від другого — дія, спрямована на його знищення. Відтак, звільнення пролетаріату може бути справою лише самого пролетаріату, тому що всі інші класи та партії стоять на ґрунті капіталізму й, незважаючи на зіткнення їхніх інтересів між собою, мають своєю загальною метою збереження й зміцнення основ капіталістичного ладу.

5. Пролетаріат не може знищити своїх власних життєвих умов, не знищивши всіх нелюдських життєвих умов сучасного суспільства, у сконцентрованому вигляді представлених в його стані.

6. Продуктивні сили, що розвиваються в надрах буржуазного суспільства, створюють матеріальні передумовидля знищення цього антагонізму, насамперед тим, що усуспільнюють виробництво в міжнародному масштабі.

7. Капіталізм за допомогою розвитку світового ринку вперше об'єднав усі народи планети в єдину світову систему й створив тим самим всесвітню історію. Панування капіталу за своїм характером є планетарним.

8. Таким чином, пролетаріат може існувати тільки у всесвітньо-історичному сенсі, подібно до того, як комунізм — його діяння — взагалі можливий лише як всесвітньо-історичне існування.

9. Всебічна залежність - стихійно сформована форма всесвітньо-історичної спільної діяльності індивідів - перетворюється завдяки комуністичній революції на контроль і свідоме панування над суспільними силами, котрі, будучи породжені впливом людей одна на одну, дотепер здавалися їм повністю чужими силами і як такі панували над ними.

10. Комуністична революція тотожна знищенню інституту приватної власності, експлуатації, конкуренції, криз, класів, держави і воєн є стрибком людства із царства необхідності (економічної формації, громадянського суспільства) у царство свободи (усуспільнене людство).

11. Комунізм починається в дійсності лише там, де припиняється праця, диктована злиднями та зовнішньою необхідністю, і тому, за природою речей, він лежить по той бік царини власне матеріального виробництва.

12. По той бік його починається розвиток людських сил, що є самоціллю, справжнє царство свободи, яке, проте, може розцвісти лише на цьому царстві необхідності (розвиненого матеріального виробництва), як на своєму базисі. Скорочення робочого дня — основна умова.

13. В економічній суспільній формації людина є засобом виробництва речового, матеріального багатства. Комунізм виробництво цього багатства підкоряє виробництву всебічно розвинених, вільних індивідів, як самоцілі суспільного розвитку. Комунізм не є економічною суспільною формацією.

14. На місце старого буржуазного суспільства з його класами й класовими протиріччями приходить асоціація, у якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх.

15. Зміна буржуазної держави пролетарською неможлива без насильницької революції. Необхідною умовою переходу до комунізму, до суспільства без класів є диктатура пролетаріату, головним завданням якої є знищення диктатури буржуазії, тобто буржуазної (національної) держави, експропріація буржуазії, руйнування світової капіталістичної системи, об'єднання людства в єдину планетарну асоціацію.

16. Диктатура пролетаріату не має нічого спільного з так званим "державним соціалізмом" сталінського типу, що ставить державу на місце приватного підприємця й тим самим поєднує в одних руках силу економічної експлуатації й політичного пригноблення робітника. Цей лад, що існував у СРСР та інших країнах, ми визначаємо як державний капіталізм.

17. Здобувши перемогу, пролетаріат жодним чином не стає абсолютною стороною суспільства, тому що він здобуває перемогу, тільки скасовуючи самого себе й свою протилежність. З перемогою пролетаріату зникає як сам пролетаріат, так і протилежність, що його обумовлює, — приватна власність і держава. Знищення пролетарської держави неможливо інакше як шляхом "відмирання".

18. Перехід капіталізму в епоху імперіалізму, етап панування монополій, фінансової олігархії створив умови для одержання надвисоких прибутків капіталістами окремих галузей промисловості, капіталістами пануючих імперіалістичних держав. Це дає їм економічну можливість підкупати окремі прошарки робітників, а тимчасово й доволі значну більшість, залучаючи їх на бік буржуазії даної галузі чи даної націй проти всіх інших.

19. Так утворюється зв'язок імперіалізму з опортунізмом. Економічна основа шовінізму, соціал-імперіалізму й опортунізму та сама: союз певної верстви робітничої аристократії, інтелігенції, службовців зі "своєю" національною буржуазією проти маси пролетаріату своєї й/або закордонних країн. Прислужники буржуазії в союзі із буржуазією протистоять класу експлуатованих буржуазією.

20. Політичний зміст соціал-шовінізму, соціал-імперіалізму й опортунізму один і той же: співробітництво класів, відмова від диктатури пролетаріату, відмова від комуністичної революції, недовіра до пролетаріату, довіра до буржуазії й бюрократії.

21. Боротьба проти імперіалізму, якщо вона не пов'язана нерозривно з боротьбою проти опортунізму, є пустою та брехливою фразою.

22. Боротьба за комунізм не може бути відірвана від боротьби за нагальні економічні й демократичні вимоги. Треба вміти поєднувати боротьбу за демократичні свободи та боротьбу за комуністичну революцію, підкоряючи першу другій.

Принципові відмінності нашої позиції від інших лівих течій:

1. Від анархістів і лівих соціал-демократів (реформістів) ми відрізняємося, насамперед, тим, що є прихильниками пролетарської революції, диктатури пролетаріату, а вищою формою організації пролетаріату вважаємо політичні партії ленінського типу, об'єднані в комуністичний інтернаціонал.

2. Від сталіністів ми відрізняємося, насамперед, тим, що заперечуємо можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні. Ми вважаємо, що колективізація та індустріалізація в СРСР здійснили первісне капіталістичне накопичення й заклали основи не соціалізму, а державного капіталізму. Сталінізм є ідеологією й практикою будівництва державного капіталізму в СРСР. Сталінізм ми вважаємо відверто реакційною течією у комуністичному русі й розглядаємо його як різновид реакційного романтизму, шовінізму й соціал-імперіалізму. На відміну від соціал-демократів і сталіністів, ми пов'язуємо перемогу комунізму з подальшим розвитком капіталізму й загостренням притаманних йому протиріч, а не з їхнім зм'якшенням або поверненням до віджитих суспільних форм.

3. Від троцькістів ми відрізняємося, насамперед, тим, що не визнаємо СРСР “деформованою робітничою державою”, а розглядаємо його як державу буржуазну. Радянське суспільство ми не вважаємо соціалістичним, а державну власність саму по собі не розглядаємо як соціалістичну форму власності. Троцькізм як течія продемонстрував опортуністичне розчинення комуністичної боротьби в загальнодемократичному русі.

Жовтнева революція 1917 р. у Росії послужила початком світової комуністичної революції. Зазнавши поразки в ключовій ланці — у Німеччині й Західній Європі в цілому, як комуністична революція вона не мала жодних шансів на перемогу в одній окремо взятій країні, тим більше в такий відсталій і розореній, якою вийшла Радянська Росія з першої світової та громадянської війн.

У СРСР поразка комуністичної революції відбулась через перетворення керівництва радянських, партійних, господарських, профспілкових та інших громадських органів і структур на привілейовану бюрократичну верству, непідконтрольну масі трудящих. Перетворення бюрократії на пануючий над робітниками та всіма трудящими клас завершилось виключенням із ВКП(б), а потім і фізичною ліквідацією, “лівої опозиції” сталінізму (лівих комуністів і троцькістів).

У Німеччині та Західній Європі в цілому поразки комуністичній революції завдали сили соціал-демократів, фашистів і сталіністів, а закріпила цю перемогу буржуазна демократія після другої світової війни.

Принцип взаємодії з організаціями й окремими особами, які мають погляди, відмінні від поглядів Оргкомітету, є наступними: з марксистами — дискусія; з тим, хто не визначилися, — роз'яснення; з псевдо-марксистами й антимарксистами — викриття та боротьба.

Оскільки обличчя нашої організації ще тільки формується, й ліві комуністи ще далеко не завершили зведення рахунків з іншими напрямками революційної думки, Оргкомітет буде приділяти теоретичній формі боротьби особливу увагу, керуючись ленінським положенням про те, що без революційної теорії не може бути й революційного руху, не забуваючи також про те, що правильна революційна теорія не є догмою й остаточно складається лише в тісному зв'язку із практикою дійсно масового та дійсно революційного руху.

Ми не прагнемо бути неодмінно революційніше й лівіше за всіх, пам’ятаючи, що дрібний власник, дрібний хазяйчик, перебуваючи за капіталізму в стані постійного гноблення й дуже часто переживаючи неймовірно різке й швидке погіршення умов життя чи повний крах, легко переходить до крайньої революційності, але не здатний виявити витримку, організованість, дисципліну, стійкість. Така революційність нестійка, марна, має ту особливість, що вона швидко перетворюється на покірність і апатію, фантастику, навіть на "скажене" захоплення тією чи іншою "модною" буржуазною течією.

Базові організаційні засади:

Свою діяльність створювана організація підпорядковує завданню формування класової комуністичної партії, яка б діяла на основі наступних організаційних принципів:

1. Регулярна виборність, звітність і змінюваність керівництва.

2. Колегіальність у прийнятті рішень керівними органами.

3. Підпорядкування меншості більшості. Рішення, прийняті більшістю, обов'язкові для всіх. Меншість має право тільки на їхню подальшу критику.

4. Кадровий характер організації, коли її членом може бути тільки той, хто поділяє програму й регулярно працює в одному з первинних осередків.

5. Дворівневе членство:

а) членами організації з вирішальним голосом є товариші, які розділяють її програмні документи, сплачують щомісячні членські внески в розмірі не менше 5% від доходу, 12 годин на місяць приділяють поширенню літератури, збору контактів, залученню до організації нових активістів і не є членами інших політичних організацій, партій, об'єднань.

б) членами організації з дорадчим голосом є товариші, які розділяють її програмні документи, щомісячні членські внески сплачують у розмірі менше 5% від доходу й менше 12 годин на місяць (за можливості) приділяють поширенню літератури, збору контактів, залученню до організації нових активістів.

Завдання Оргкомітету:

1. Фактично створити організацію "Проти течії".

2. Підготувати проекти програмних документів.

3. Визначити порядок денний, місце та час проведення конференції.

4. Установчою конференцією завершити роботу зі створення організації.

Оргкомітет відкритий для тих, хто поділяє його основні політичні й організаційні засади, сплачує щомісячні пожертви, виходячи з власних можливостей, до фонду створення організації. Виходячи також зі своїх можливостей, щомісяця приділяє час поширенню літератури, збору контактів, залученню нових товаришів до участі у створенні організації.

тел. 097 582 14 59 e-maіl: kazarja@yandex.ru; marksіsm-lenіnіzm@ukr.net

18 травня 2011 р.

Зі змінами від липня 2013 р.

Поиск по сайту: