Львів. Центр. 01.04.2010

- Глянь, яка дівчина пішла! Та подивись кажу! –штовхнув мене мій друг.

На дворі була весна. Пташки наспівували свою весняну мелодію. На дворі гуляв квітень. Як не дивно погода була аж занадто тепла. Було так спекотно, що навіть чорні мурашки бігаючи туди-сюди, шукали для себе шматочок тіні. Їм мабуть теж було гаряче і вони хотіли відчути ковток холодного та свіжого повітря.

- Бачу-бачу.-Не відводячи очей від телефону,промовив я.

Я грався у різні джава-ігри. І мені цього було достатньо. Проходячи рівень за рівнем, я відчував гордість за себе, що я дуже вміло клацаю на телефоні. Мені було все одно що відбувається поряд, адже я заробив сто десять очок досвіду і можу вдосконалити свого героя. І це мене тішило.

Подивившись на це, мій друг трохи розізлився. Він завжди ревнував мене до музики, ігор та картинок. Можливо я був для нього дуже дорогим другом, або просто в нього були шалені нерви, і він ревнував мене до кожного знайомого. Хоча це було можна зрозуміти. Але то таке.

-Ех ти, романтик. От ходиш ти з одною вже два роки,цілуєтесь, обнімаєтесь. І тобі вона не надоїла вже? – Почав говорити мій друг. - Та глянь скільки зараз файних дівок бігає. Тим більше прийшла весна, всі в спідничках. Та бери,яку хочеш!

Я відвів погляд від телефону та подивився на свого друга.

- Слухай, ти хоча б колись любив,а? Ти колись був закоханий?.

-А при чому тут це? - Було чути, що його голос тремтів.

- Та при тому,що сидиш тут і теревениш якусь нісенітницю. Я люблю її. Люблю Оксану. І не треба мені тут говорити про спіднички, я не така людина як ти.

- Та все-все, ну чого завівся?. Зрозумів, ти не в настрої. Романтик блін.

- От і мовчи.

На дворі було досить спекотно. Ми сиділи у парку на лавочці. Коли приходить весна, тут завжди можна зустріти старих дядьків, які грають у доміно чи шахи. Багато молодих пар, які сидять і цілуються. І взагалі дуже багато цікавих людей. Навіть голуби тут ходять, та воркують,ніби просять якогось смачного сухарика.

-Добре. Мені пора.

- Ти вже йдеш? – Поцікавився я.-Чому так швидко?.

- Маю ще дещо до хати купити.

- Ну ясно. Добре Славко, тримайся. Щасливо.

Я залишився один,один у парку. Мій друг завжди був заклопотаний всякими хатніми справами. Мабуть був хорошим господарем. Чесно сказати найкращим другом його важко назвати, адже йому не можна було довіряти всілякі таємниці. Просто він завжди все всім розказував і не вмів тримати язика за зубами.

Я дійсно зараз був щасливий, що живу. Я був закоханий. А любов це велике щастя. Я завжди був позитивним, незважаючи ні на що. Навіть коли були проблеми, я завжди усміхався. Просто мені було байдуже, я мав свою мрію. І це для мене головне.

Витягнувши мобільний телефон, я намагався згадати один номер. Робити мені зараз в центрі нічого, тому я вирішив повернутись у Винники. Хотів зустрітись з своїм другом Чарлі. Він природжений рибак і з ним завжди можна добре відпочити. Але це вже окрема історія.

Згадавши номер телефону Чарлі, я набрав цифри. Пішли гудки…

-Алло … - Промовив дівочий переляканий голос. – Хто ви? – Дуже тихо промовила дівчина.

Я закінчив дзвінок. Зрозумів, що я переплутав деякі цифри. Не люблю такого. Хоча голос у цієї дівчини був дуже приємний, але чомусь збентежений.

Тримаючи досі телефон у руках, він різко завібрував. На дисплею вибило «Кохана»

-Привіт сонечко. – Першим привітався я. – Ти як? Як справ…

-Я хочу дещо тобі сказати. – Перебила мене Оксана. – Я буду говорити коротко. Мені дуже боляче це говорити, але ми більше не можемо бути разом. Я знайшла іншого. І люблю його. Вибач мені. Все, що було до сьогодні між нами, це лише гра. Я хочу все забути. Вибач.

Закінчилась розмова. Пусті гудки. Я ще досі тримав слухавку біля вуха. Я ще не зміг зрозуміти, що трапилось. «Мене кинули?» Запитав я сам себе. Все ж було так чудово та прекрасно. Я був шокований. Руки почали тремтіли. Я хотів кричати, рвати на собі волосся. Моє серце почало горіти. За декілька секунд щастя перетворилось на попіл.

Вмить задзвонив телефон. На дисплеї вибило «Кохана».

-Привіт ще раз. – Задоволеним голос промовила вона. – Я надіюсь це все ти не сприйняв серйозно? Просто сьогодні перше квітня,день розіграшів та сміху, от я вирішила тебе розіграти.

В середині у мене все охололо. Ці слова ніби різали моє серце і душу. «Так це типу був жарт?» Знову запитав я себе. Я не можу в це повірити…

-Ей, милий. – ти чого мовчиш, м?

-Бувай. – відповів я ніби мертвим голосом.

Я закінчив дзвінок. Поступово кохання переливалось у гнів та ненависть. Я вже нічого не хотів. Я не знав, що мені зараз робити. Мене охопило щось дуже жахливе, якийсь поганий стан. Перед очима проходили люди, навіть не помічаючи, що мені зараз дуже погано.

Значить вона мене не кохала. Напевне просто використовувала. Я для неї просто деталь. Вона кинула лайливим словом, і їй було байдуже. Серце моє горіло у вогні. Я був дуже розлючений.

Дивлячись на телефон, я щось клацав, набирав всілякі цифри. Тоді піднявся з лавки та попрямував до фонтану. Мене переповнювали жахливі почуття, я був сам не свій. Думаю кожен мене зрозуміє.

Майже підходячи до фонтану, в мене раптом задзвонив телефон. Я навіть не хотів виймати телефон із кишені. Але пройшло кілька секунд, і все ж таки я вирішив відповісти на дзвінок. Знайшовши свій телефон у лівій кишені, я дуже здивувався. На дисплеї вибило «Воть Так».

Це був мій один знайомий зі Стрия,але він уже досить довгий час живе у Львові. Досить хороша людина, типу неординарна. Тільки я сумніваюсь, що у нього є паспорт. Воть Так дуже інтересна особистість. Це важко пояснити словами, просто його треба бачити, його треба «відчути» перед собою. Коли ця людина поруч, увесь поганий настрій іде геть, все йде на позитив. Коли Воть Так з тобою, все стає яскравіше.

Все таки я був здивований, що він подзвонив, досить давно не давав він про себе чути. Байдужою рукою я нажав на кнопку «відповісти».

- Здоровенькі були малий. - усміхнено промовив Воть Так.

- Здоровенькі … - Тихо відповів я.

-Я от зараз у Львові на вокзалі, типу хочу по центрі гогулять. Давай зустрінемся, вип’єм пивця, а той вина. Давно ми з тобов не бачились! Давай тоді біля Данила Галицького в п’ятій годині, ок?

Дивно. Дивно, що він хоче зустрітись. Просто завжди він казав, що весь у роботі, правда ніколи не казав, де саме він працює. Але мені було приємно, що зараз він хоче провести зі мною час. Не зважаючи на мою душевну проблему, зустріч з своїм старим хорошим знайомим зараз мені аж ніяк не зашкодить. Глянувши на годинник, я трішки здивувався. На циферблаті вибило «16:58».

-Друже. – сказав я. – зараз практично вже п’ята. Ти нічого не плутаєш?

Відбулася пауза. На тій стороні зв’язку чулися лише якісь матюки та глибоке дихання.

- Ой-ой-ой. – Почав ВТ. – Вибач мій милий Андрійку, я трішки завтикав. – Чулася глибока затяжка. – Насправді, я зараз біля «Магнуса», тоді давай, я зараз типу пензлюю в центр до коня і тоді здибимся? Просто я хочу тебе побачити, згода малий?.

- Ну давай, домовились. – І закінчилась наша перспективна розмова.

Інтересно. Він завжди любив покурити, але ніколи в нього не було глюків. Хоча все буває вперше. І я не знаю чому, але зараз я дуже хотів з ним зустрітись та напитись. Напитись вина, пива та горілки. Мабуть просто я всього цього хотів, лиш через це, що мені було боляче.

Я не знаю, чи йому варто розказувати про мою проблему, про мою біду. Раніше я йому трошки розказував про Оксану, про те, що я її кохаю, про те що вона моє життя. І що я був щасливий.

Хоча вона і розіграла це все, але це значить, що вона мене практично не кохала. Але думаю, що варто поділитись. Після цього має стати легше. Так кажуть психологи. І я зробив свій вибір.

Пройшло десять хвилин.

Я стояв біля пам’ятника Д. Галицького. Як не дивно, падав тоненький сніг. Весна ще не до кінця полонила Львів. Сніг кружляв, але не було холодно, навіть світило сонце. Мабуть просто якась аномалія з погодою, це було нормально.

Навколо ходили люди. Пари сміялись, цілувались. Люди розігрували один одного. Перше квітня, як не як, всім було весело. Я згадував, що відбулося зі мною декілька хвилин назад. І згадуючи це, моє серце мов плакало. Мені було дуже боляче і я ще досі в це не міг повірити. Я тепер один, типу холостяк. Ще досі кохаю, але знав, якщо я до неї подзвоню, це буде помилкою.

Зненацька я почув знайомий голос. Повернувшись, я побачив цікаву картину.

-Так це не я його пляшкою по голові поранив. – Кричав знайомий голос. – Він сам себе вдарив.

Десять метрів від мене я почув голос Воть Така. Дивно, що раніше я його не помітив, мабуть тільки що підійшов. Біля нього стояли два міліціонери. На вигляд вони були дуже злі. Мабуть думали, що знайшли собі «жертву». Думали, що собі зараз трошки грошенят назбирають. Типу оштрафують мого друга. Ну-ну.

-Так, це моя пляшка, і я до нього перший підбіг. Але він себе сам ударив. Чесно-чесно. – Почав виправдовуватись мій хороший друг.

-Воть Так! – Крикнув я. – Типу я хотів відволікти міліціонерів, але на жаль, мені це не вдалось.

Через декілька секунд,почувши, що я гукаю «злочинця», один з міліціонерів помаленьку

почав прямувати у мою сторону. У мене всередині по трохи почав виділятись адреналін. Дивлячись, що до мене прямує людина закону, я почав нервуватись. Навіть я сам не знав, що йому зараз відповісти. Мабуть він гадав, що я маю якесь відношення до Воть Така. Так, він був правий, я маю відношення, але не таке, як він думав.

Воть Так стояв непорушно. Але вмить, якимось чином він ударив міліціонера. Той тихо впав на асфальт, практично не промовивши ні слова. Тоді Воть Так вийнявши пляшку пива із свого рюкзака, почав слідувати на другим міліціонером.

Я стояв непорушно, дивлячись вперед. Міліціонер впевненою ходою прямував до мене. Типу тішився, що він спіймав злодія і сьогодні він жінці зробить якесь свято.

-Ти хто такий? – Запитала мене людина у формі.

Я мовчав, я не хотів нічого говорити. Мало того, що мене переповнювала ненависть, я бачив як Воть Так з скляною пляшкою був шість метрів від міліціонера. І я вже здогадувався, що зараз трапиться. Станеться те, що я знову буду змушений переховуватись від правоохоронців деякий час. Життя прекрасне, як не крути.

-Як тебе звати? – Грізно промовив міліціонер. Практично він вже був майже біля мене. –Хто ви таки….- Вмить його фраза обірвалась.

ВТ різко підійшов і вдарив його по голові пляшкою з під пива. Той різко повалився на землю. По його лисині стікало ароматне пиво. Чи то «Львівське» чи то «Оболонь», мені буле це не важливо. І мені було байдуже з якого вони райвідділу, головне те, що я з ВТ зустрівся. Воть Так підійшов ближче, і дивлячись на непритомного міліціонера промовив до мене:

-Вибач, що я втягнув тебе у це.

- Та нічого. Буває.

- Єдине шкода, що пиво пропадає. Во сволочі!

І Воть Так почав легенько штовхати не притомного міліціонера ногою. Я його заспокоїв.

Навколо було багато людей, які все це бачили, але ніхто не хотів підійти. Мабуть це через Воть Така. Він виглядав прекрасно: довге волосся, кульчик в брові, в губі, і декілька у вусі. Він не був неформалом, просто він так любить себе прикрашати, це такий його стиль. Він хороша людина, і дуже добра. А на решту мені просто якось байдуже, тому що я його таким,як він є. Він завжди виручить у скрутну хвилину. Як він себе любив називати «Воть Так - Мальчік, каторий вижил». Типу Гарі Поттера. І це було весело.

Я стояв і дивився на два не притомні тіла міліціонерів. По шкірі бігали мурашки, типу було моторошно і лячно. Я переживав за себе. Я переживав що мені скаже мама. Якщо моє фото буде на кожному стовбі і мене буде розшукувати податкова. І тут вже не заканає фраза «Мама, я трошки пива випив». Тут все складніше і важще.

-І що далі? – запитав я ВТ.

- Я тобі скажу що далі. Зараз просто берем пиво і йдем до мене на квартиру. – Воть Так задумався.- О, віршиком сказав. А тих мєнтів залишаєм тут. І нам краще зараз піти звідси а то не дай Бог зараз спецназ приїде і хана нам – промовляв Воть Так.

Я вирішив послухати Воть Така. І якось на пару хвилин, я забув, що тепер моє серце стало сиротою. Що я тепер одинак. Можливо, це через адреналін, який зараз блукає у моїй крові, а можливо це просто страх, який перекриває моє минуле. Але це не важливо. Я діяв за обставинами.

-Якщо ти так кажеш, тоді добре. Йдем до тебе.

Воть Так кивнув. І почали прямувати до його квартири, залишаючи за собою «хаос», типу два міліціонера, які ще досі лежали непритомні на холодному асфальті.

Данило Галицький… Він заснував у тисячу двісті п’ятдесять шостому році місто Львів. Данило був великою людиною. Він переміг у Ярославській битві, його коронували королем, але якби він знав, що Воть Так біля його пам’ятника буде лупцювати міліонерів, думаю він би не хотів засновувати Львів. Але що сталося, то сталося.

Дув холодний вітерець. Ми з ВТ спокійною ходою прямували до нього на квартиру. Хоча всередині у мене була галяретка, в переносному значенні цього слова. Мені було лячно трішки.

-Зараз наберем бухла і будемо гулять цілу ніч – Тішився Воть Так.

Я йому кивну. Я йому вірив. Тому що він мій друг, а найкращим друзям я завжди довіряв.

Ми зайшли в магазин, закупили все що нам треба і попрямували на квартиру. Так і закінчився день. Типу перше квітня, типу день сміху. Але мені було не до жартів. Серце і душа горіли у вогні, а на обличчі сіяла добра та привітна усмішка. А насправді все було зовсім інакше.

Ми попрямували прямо. Десь тут в центрі у Воть Така була квартира, де він вже живе два роки. Надіюсь там буде спокійно та комфортно і весь цей кошмар закінчиться. Надіюсь алкоголь зробить свою справу і мені стане спокійно та байдуже. Але це все були лише мрії…

Поиск по сайту: