Сутність, види та джерела формування оборотних активів

Підприємство створюється для організації підприємницької діяльності, соціально-економічною метою якої є забезпечення суспільних потреб і вилучення доходу. За своїм змістом діяльність підприємств включає виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг, операції на фондовому ринку. Підприємство може здійснювати будь-якого з видів діяльності, або одночасно всі види.

Кожне підприємство, що здійснює виробничо-господарську діяльність повинно володіти майном. Майно підприємства складають основні та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному бухгалтерському балансі. Важливе місце у майні підприємства займає оборотний капітал - частина капіталу, вкладена у поточні активи, яка забезпечує безперебійний процес виробництва та реалізації продукції. Оборотний капітал підприємства представляє собою економічну категорію, у якій переплітається безліч теоретичних і практичних аспектів. Серед них дуже важливим є питання про сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу. Оборотний капітал можна визначити і як грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Однією з умов безперервності виробництва є постійне поновлення його матеріальної основи засобів виробництва. У свою чергу, це визначає безперервність руху самих засобів виробництва, який відбувається у вигляді їх кругообігу.

У своєму обороті фонди послідовно приймають грошову, продуктивну і товарну форми, що веде до їх поділу на виробничі фонди і фонди обігу. Речовим носієм виробничих фондів є засоби виробництва, засоби праці, предмети праці. Готова продукція разом з грошовими коштами в розрахунках утворює фонди обігу. До оборотних виробничих фондів підприємств відносять частину засобів виробництва, речовинні елементи яких у процесі праці на відміну від основних виробничих фондів витрачаються в кожному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт праці цілком і відразу. Речові елементи оборотних фондів у процесі праці перетерплюють зміни своєї натуральної форми і фізико-хімічних засобів. Вони втрачають свою споживчу вартість у міру їх виробничого споживання. Оборотні виробничі фонди складаються з трьох частин: виробничі запаси, незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу обслуговують сферу виробництва. Вони включають готову продукцію на складі, товари в дорозі, грошові кошти і кошти в розрахунках зі споживачами продукції, зокрема, дебіторську заборгованість. Кругообіг фондів підприємств починається з авансування вартості в грошовій формі на придбання сировини, матеріалів, палива й інших засобів виробництва - перша стадія кругообігу. У результаті кошти приймають форму виробничих запасів, виражаючи перехід зі сфери обігу в сферу виробництва. Вартість при цьому не витрачається, а авансується, тому що після завершення кругообігу вона повертається. Завершенням першої стадії переривається товарний оборот, але не кругообіг. Друга стадія кругообігу відбувається в процесі виробництва, де робоча сила здійснює продуктивне споживання засобів виробництва, створюючи новий продукт, що несе в собі перенесену і знову створену вартість. Авансована вартість знову змінює свою форму - із продуктивної вона переходить у товарну. Третя стадія кругообігу полягає в реалізації виробленої готової продукції (робіт, послуг) і одержанні коштів. На цій стадії оборотні кошти знову переходять зі сфери виробництва в сферу обігу. Перерване товарний оборот відновлюється, і вартість з товарної форми переходить у грошову. Різниця між сумою грошових коштів, витрачених на виготовлення і реалізацію продукції (робіт, послуг) і отриманих від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг), складає грошові нагромадження підприємства. Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають у новий, тим самим здійснюється їх безупинний обіг. Саме постійний рух оборотних коштів є основою безперебійного процесу виробництва та обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що авансується вартість не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно у визначених розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, авансується вартість на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може відбуватися тільки за наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. У теорії та практиці ця вартість прийняла назву оборотних коштів.

Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному сенсі не є матеріальними цінностями, тому що з них не можна робити готову продукцію. Будучи ж вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не затрачуються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування являє собою одну з істотних і відмітних рис оборотних коштів, тому що він відіграє важливу роль у встановленні їхніх економічних границь. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинен бути не квартальний чи річний обсяг фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають у наступний.

Отже, оборотні кошти - це авансується в грошовій формі вартість, що приймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів і фондів обігу, необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертається у вихідну форму після його завершення. Надлишок оборотних коштів означає, що частина капіталу підприємства не діє і не приносить доходу. Разом з тим недолік обігового капіталу гальмуватиме хід виробленого процесу, уповільнюючи швидкість господарського обороту коштів підприємства.

Організація оборотного капіталу на підприємстві є основоположною в загальному комплексі проблем підвищення їх ефективності. Організація оборотного капіталу включає:

- визначення складу і структури оборотних коштів;

- встановлення потреби підприємства в оборотних коштах;

- визначення джерел формування оборотних коштів;

- розпорядження і маневрування оборотними коштами;

- відповідальність за збереження та ефективне використання оборотних коштів.

У теорії фінансового менеджменту існують 2 трактування поняття системної частини оборотного капіталу. Згідно з першою трактування постійний капітал - це та частина грошових коштів, дебіторської заборгованості, виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом усього операційного циклу. Це може бути усереднена по тимчасовому параметру величина оборотних активів, що перебувають у вільному віданні підприємства.

Згідно з другою трактування системна частина може бути визначена як мінімум оборотних активів, необхідний для здійснення поточної діяльності. Це означає, що підприємству необхідний мінімум грошових коштів на розрахунковому рахунку, як певний аналог резервного капіталу.

Підтримання оборотних коштів у розмірі, оптимізації управління поточної діяльності і, зокрема, підтримку певного рівня ліквідності оборотних активів,

Полягає в тому, що оборотний капітал, з одного боку повинен бути досить прибутковим, а з іншого боку швидкого обертання. Якщо досягається висока рентабельність виробництва готової продукції, то це означає, що ми досягаємо високої рентабельності продажів. Основною метою управління оборотним капіталом є досягнення компромісу між ліквідністю, прибутковістю і оборотністю.

У відповідності з метою курсової роботи розглянемо більш докладно розглянемо такий аспект функціонування оборотного капіталу, як його формування. Джерела формування оборотного капіталу впливають на швидкість його обороту та ефективність використання. Розподіл оборотного капіталу на власний і позиковий вказує джерела походження та форми надання підприємству оборотного капіталу у постійне або тимчасове користування.

Власний оборотний капітал формується за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, резервний ввібрав, накопичений дохід та ін.) Величина власного оборотного капіталу визначається як різниця між підсумком розділу IV пасиву балансу (капітал і резерви) та підсумком розділу I активу балансу (необоротні активи). До власного оборотного капіталу відносять також довгострокові пасиви, тобто передбачається, що довгострокові пасиви призначені для фінансування основних засобів і капітальних вкладень. При такому підході величина власного капіталу визначається як різниця між підсумком суми IV та V розділів пасиву балансу і підсумком розділу I активу балансу.

Для нормальної забезпеченості господарської діяльності підприємства оборотними коштами величина їх встановлюється в межах 1/3 величини власного капіталу. Власні оборотні кошти знаходяться в режимі постійного використання. Потреба підприємства у власному оборотному капіталі є об'єктом планування і відображається у фінансовому плані підприємства. Позикові оборотні кошти формуються у вигляді банківських кредитів, а також кредиторської заборгованості. Вони надаються підприємству у тимчасове користування. Частина з них платна (кредити і позики), інша - безкоштовна (кредиторська заборгованість).

У загальному вигляді всі джерела фінансування можна розділити на дві групи:

- внутрішнє фінансування (самофінансування) - передбачає використання власного капіталу;

- зовнішнє фінансування: його джерело - позиковий капітал.

Розглянемо докладніше обидві групи джерел фінансування. Внутрішнє фінансування грунтується на використанні власних фінансових ресурсів (амортизація та прибуток) і має забезпечити процеси самоокупності та самофінансування. Самофінансування являє собою фінансування діяльності господарюючого суб'єкта за рахунок власних коштів. Розрізняють самофінансування у вузькому і в широкому сенсі. Перше - це фінансування тільки інвестиційної діяльності за рахунок власних коштів. Друге - самофінансування не тільки розвитку підприємства, але і його поточної (операційної) діяльності. Основа самофінансування - фінансова самостійність суб'єктів ринку.

Власний капітал - це чиста вартість майна, що визначається як різниця між вартістю активів (майна) організації та його зобов'язаннями. Власний капітал підприємства включає різні за своїм економічним змістом, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів статутний капітал; нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення; резервний фонд, кошти цільового фінансування, спрямовані на збільшення фондів нагромадження підприємства (поповнення його оборотних коштів, капітальні вкладення та ін.).

Власний капітал відображений у першому розділі пасиву балансу. Власний акціонерний капітал характеризує джерела майна (активного капіталу) відокремленого суб'єкта і включає власний довгостроковий і поточний капітал.

Позиковий капітал - це частина капіталу, що використовується господарюючим суб'єктом, яка не належить йому, але залучається на основі банківського, комерційного кредиту або емісійного позики на основі повернення. Позикові кошти можуть бути коротко-і довгостроковими. Це зобов'язання, які позичальник зобов'язаний погасити протягом одного року. Відповідно до строків залучення позикового капіталу поділяються кредитори підприємства.

Короткостроковий кредитор - це зазвичай постачальник (продавець) продукції і утримувач векселя підприємства. Терміни надання позикових коштів, а також вартість їх залучення формують умови залучення позикових коштів. Формами залучених позикових коштів виступають фінансовий (банківський і небанківський), комерційний (у вигляді передоплати, авансування покупцями), товарний (у вигляді речі, з розстрочкою платежу) та інші форми кредитування. Основними кредиторами є фінансово-кредитні установи та постачальники. Зовнішнє фінансування може бути не тільки запозиченим, але і формувати власний капітал підприємства у процесі додаткової (вторинної) емісії акцій.

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинне мати у своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі у процесі виробництва вони поділяються на основні і оборотні. В основі такого поділу лежить відмінність у русі вартості засобів праці і предметів праці. Матеріальною основою виробництва є виробничі фонди у вигляді засобів і предметів праці. У процесі функціонування вони по-різному переносять свою вартість на вартість готового продукту. На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить до створеного продукту і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається у процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі до продукту праці не входить (паливо). Оборотні виробничі фонди становлять собою мінімально необхідні для виконання виробничої програми запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, допоміжних матеріалів,палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів, а також незавершеного виробництва.

Фонди обігу, хоч і не беруть участі безпосередньо у виробничому процесі, є необхідним елементом для забезпечення єдності виробництва і обігу. Сфера їхнього функціонування створює передумови для виділення їх у самостійне поняття "фонди обігу". Фонди обігу складаються із запасів готової продукції на складі підприємства; товарів, відвантажених покупцям; залишку грошових коштів на рахунку в банку і касі підприємства. Оборотні виробничі фонди і фонди обігу знаходяться в постійному русі і забезпечують безперервний кругообіг засобів.

При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється на товарну, потім — на виробничу і знову на товарну і грошову. Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу становлять єдиний процес, який забезпечується відповідним оборотним капіталом. Це дає можливість об'єднати оборотні виробничі фонди і фонди обігу в єдине поняття — оборотні кошти. Оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;

• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення джерел формування оборотних коштів;

• розпорядження та маневрування оборотними коштами;

• відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Структура оборотних коштів — це частка вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції, проведення розрахунків (наприклад, вугільна промисловість, легка та харчова промисловість, машинобудування, нафтохімічна промисловість). Склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливим індикатором комерційної діяльності підприємства. Розуміння специфіки структури оборотних активів на підприємстві дає змогу не лише краще управляти ними, а й концентрувати увагу саме на тих ділянках, де має бути забезпечене найефективніше їх використання. Це можна віднести не лише до нормованих статей оборотних активів, а й до тієї їх частини, яка обслуговує сферу обігу. Важливого значення також набуває класифікація оборотних коштів, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру,

потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Для встановлення оптимального складу і структури оборотних коштів, визначення потреби в них та джерел формування необхідно їх чітко класифікувати.

Оборотні кошти підприємств класифікують за трьома ознаками:

1) залежно від їхньої участі у кругообігу коштів:

- оборотні виробничі фонди;

- фонди обігу;

2) методами планування, принципами організації та регулювання:

- нормовані;

- ненормовані;

3) джерелами формування:

- власні та прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні та допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів. Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметів і втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, освоєнням нових виробництв та агрегатів тощо.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери. Фонди обігу не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, їхнє призначення полягає у забезпеченні ресурсами процесу обігу, обслуговуванні кругообігу засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні фонди містять фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

Поиск по сайту: