Мені пасує

Підняли сусіди ґвалт,

Паніка вражає,

Поспіша додому франт,

Летить вітер з гаю.

Бунт панує в небесах,

Блискавка стріляє,

Мною володіє жарт –

В мені кров бунтує.

Люблю дощ, і це є факт,

Він мене гартує.

Люблю дощ за чистоту

Води – крапель неба,

За красу лиця оту,

Що дівчині треба.

Але ж ця вода небес

Любима дівчині,

Нею вмитися є сенс

Двічі вдень від нині.

Жіночкам вона – стихія

Та дарунок Дани,

Приближа вона весілля

Джигіта та дами.

Береже вона думки,

Що їй дарували

Всі, коли не потайки

Лице обмивали.

І якщо купать дитя

В дощовій водиці,

То це буде до лиця

Мамі-молодиці.

А дитя раніше всіх

Почне говорити,

Що батькам дарує втіх

Та щасливо жити.

Хоч і сердиться Перун,

Коли дощ панує,

Але я цей дощ беру,

Він мені пасує.

2011 р.

Чудо – пора

Дождевая последняя капля

Подарила нам солнечный луч,

В сей момент и отправился в сад я,

Для меня он кудесник могуч.

Сад богатый, конечно, бусинками,

Что сверкают как те зеркала,

Он чарует умело картинками,

А по-мне это чудо-пора,

Вновь ловить и ценить то дыхание,

Что несет благодать-аромат

И умело да без назидания

Опьяняет душевный азарт.

2011 г.

Долги давно пора вернуть

Иной молящийся усердно

Так часто сам себе вредит,

Что все мольбы его безмерно

В движении лишь стопорит

Его обида своих ближних

И блуд его той суеты,

Что унижает бедных нищих

В чрезмерно принятой еды.

А если нету примиренья

Обиженного им лица,

Тогда молящего стремленья

И Бог не слышит до конца.

Грехи перед самим собою

Приносят вред молитве той,

Где греховодящий мольбою

Выпрашивает свой покой.

Но сам при этом мыслит скверно

И в зависти находит путь.

Да забывает, что смиренно

Долги давно пора вернуть.

2010 г.

Бег-туман

Ты пронесся стрелой

В окруженьи земных созерцаний

И развеял туман

Нашей жизни забот и укладов,

Не узрев, не поймав,

Что сейчас ты в плену охранений

Той заботы людской,

Что похожа на тени прохлады.

Тобой движет лишь внутренний

Мир всех стремлений

Полететь и парить

Над травою сшибая цветы.

И владеет тобой

Ежечасная сила мгновений,

Что сегодня создал

И поймал только ты.

Так держи и храни

Свою линию бега-полета

И смотри не теряй

Его внутренний стержень мечты,

И, дай Бог, что со временем

Все же, конечно, поймешь ты.

И возврат до истоков

Затем совершишь снова ты.

И с собой принесешь свою веру

И мысли другие,

Что и бег то туман,

Где людские стада даже тонут.

А истоки для нас, безсомненно,

Всегда дорогие,

Они дарят для нас вдохновенье,

Стремленье и тонус.

2010 г.

Рогань

На Україні є міста та села,

Які тримає пам'ять назавжди,

Вони чудові красені, веселі,

Вони – потреба чистої води.

І серед них є селище відоме

На Харківщині, де родився я,

Це про Рогань іде моя розмова,

Де довгий час жила моя рідня.

В Рогані вперше ранки чарували,

В Рогані першу книжку прочитав,

В Рогані перші губи цілували,

В Рогані цінність я життя пізнав.

Вона живе і зараз в моїм серці,

Панує світом задумів завжди,

Вона – що світле, чистеє озерце

Джерельної бажаної води.

Я п´ю її та сили набираюсь,

Вона наснагу годить і мені,

В моїм шляху вона мене гайдає,

Вона є світло навіть і в пітьмі.

2011 р.

Поиск по сайту: