Основні принципи економічного мислення

Принцип перший: Люди вибирають. Вибір пов’язаний з витратами. Цей важливий принцип говорить нам про те, що кожна людина, роблячи вибір, завжди поступається чим-небудь. Вибір насправді включає дві дії. Коли досяжна більш ніж одна альтернатива, ми вибираємо одне, та у той же час відмовляємося від іншого. Старе висловлювання "у мене немає вибору" просто не застосовано до економічного аналізу: альтернативи існують завжди, оскільки незамінних речей немає! Однак іноді витрати, пов'язані з відмовою від однієї з альтернатив, настільки високі чи настільки низькі, що нам здається, начебто має місце лише одна альтернатива. Прикладом може служити вибір собі чого-небудь на десерт, коли є лише дві альтернативи: червиві яблука і шоколадний торт. Витрати, пов'язані з відмовленням від червивих яблук, настільки малі, що здається, начебто існує лише одна альтернатива - шоколадний торт.

У ринковій економіці вибір грає дуже важливу роль. Споживачам потрібно вибирати, які товари і послуги купити, маючи на увазі, що після того, як рішення прийняте, їм прийдеться відмовитися від інших товарів. Виробники повинні вирішити, які товари виробляти і яким чином виробляти їх ефективно. Якщо виробник буде приймати невірні рішення, він не зможе залишитися в бізнесі. Крім того, у демократичній державі виборці обирають бажаного політичного лідера.

Необхідно пам'ятати, що використання ресурсів – це втрата; використовуючи ресурси в одних цілях, втрачаєш можливість використовувати їх в інших цілях. Таким чином, в економіці необхідно завжди аналізувати альтернативні витрати – витрати на виробництво товару, оцінені з погляду втраченої можливості використання тих же ресурсів в інших цілях. Альтернативні витрати в грошовому вираженні – це сума грошових витрат, пов’язаних з вибором, та втрачених можливих доходів.

Поняття, що стало одним з основних в економіці (opportunity cost) увів Фрідріх фон Візер (1851-1926 р.). У перекладі зараз у літературі зустрічаються наступні варіанти: витрати альтернативних можливостей, витрати втрачених можливостей, альтернативна вартість, альтернативні витрати. В основі вибору лежить закон Візера: дійсна цінність якої-небудь речі є недоотримані корисності інших речей, що могли бути зроблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) даної речі.

Принцип другий: Люди поводяться раціонально. У будь-яку годину дня людям доводиться вибирати. Що одягти? Вчитися чи піти гуляти? Знайти роботу чи продовжувати вчитися? Незалежно від їхнього віку, добробуту і місця проживання, усі люди мають робити вибір, і від вибору залежить як їхнє власне життя, так і життя пов'язаних з ними людей. Економісти вважають, що вся господарська діяльність населення, приватних компаній і держави має у своїй основі приватні рішення окремих людей. Коли нам ясно, як і чому відбувається вибір, тоді ми близькі до розуміння і передбачення економічних явищ.

Звичайно, не кожний зробить вибір, що й інший, адже в людей різні цінності. Іншими словами, у кожного свій вибір, але вибирати приходиться усім. Що ріднить усіх людей, це раціональна поведінка, пов'язана з вибором альтернатив. В економіці таку поведінку називають економічною: люди вибирають варіант, що їм здається найкращим, оскільки він несе в собі найменші витрати і найбільші вигоди в порівнянні з іншими варіантами.

Таким чином, раціональна поведінка проявляється в тому, що люди ухвалюють рішення, щоб отримати найбільше задоволення або найповніше досягнути власних цілей. Отже, споживачі намагаються витрачати свої доходи раціонально, з метою отримання найбільшої вигоди або задоволення від товарів і послуг, які дозволяють їхні доходи.

Раціональна поведінка означає, що люди здійснюватимуть різний вибір, бо їхні умови(обмеження) і наявна інформація відрізняються. Ви, можливо, вирішили, що здобудете вищу освіту, перш ніж шукати місце роботи, а ваш однокласник вирішив піти працювати одразу після закінчення середньої школи. Чому такий різний вибір? Ваші здібності, очевидно, кращі, а дохід ваших батьків більший, ніж у вашого однокласника. Ви, можливо, краще проінформовані й глибше усвідомлюєте, що працівники з вищою спеціальною освітою отримують значно вищі доходи, а їхні робочі місця стабільніші, ніж у працівників із загальною середньою освітою. Отже, ви вибираєте коледж, тоді як ваш однокласник з меншими здібностями і фінансовими можливостями та гіршою проінформованістю вибирає роботу. Обидва вибори — раціональні, але грунтуються на різних можливостях та інформації.

Звичайно, раціональні рішення можуть змінюватися, якщо змінюються обставини. Припустимо, уряд вирішує, що підготовка працівників із вищою спеціальною освітою в обсязі коледжу є національним пріоритетом. В результаті держава забезпечує більшу фінансову підтримку студентам коледжів. За цих нових умов ваш однокласник, можливо, після закінчення середньої школи вибере не роботу, а навчання в коледжі.

Принцип третій: Люди передбачувано реагують на стимули. Стимулами називаються чинники, що впливають на людину і визначають мотиви її поведінки. Економічні стимули звичайно діють через грошові винагороди чи стягнення, ставлячи їх у залежність від поведінки людини, через надання великих чи менших прав на товари і послуги. Але людська поведінка визначається не одними лише економічними стимулами. Іноді люди відмовляються від краще оплачуваної роботи через небажання переїжджати в іншу місцевість. У деяких країнах жінки в період виховання дітей припиняють роботу на значний час, незважаючи на пов'язані з цим фінансові втрати. Оскільки люди прагнуть дотриматися існуючого порядку чи, можливо, хочуть зробити кому-небудь послугу, приватні і державні замовлення не завжди дістаються тим, хто пропонує саму низьку ціну. І далеко не у всіх випадках роботу одержують найбільш кваліфіковані претенденти, тому що роботодавець може захотіти зберегти, або змінити звичну процедуру наймання на роботу. Але в кінці кінців, економічні стимули, тобто бажання одержати фінансову чи матеріальну вигоду й уникнути фінансових чи матеріальних витрат, залишаються могутніми рушійними силами.

Коли стимули змінюються, люди змінюють свої рішення, причому їхній новий вибір піддається прогнозуванню. Які стимули впливають на Ваш вибір? Скільки часу ви витрачаєте при підготовці до контрольної роботи, якщо відповідь на кожне питання буде впливати на оцінку за півріччя? Чи станете ви займатися з тією ж енергією, якщо ця оцінка не буде залежати від результату контрольної?

Головною рушійною силою в ринковій економіці є переслідування власного економічного інтересу. Споживачі хочуть так розмістити свій доход, щоб одержати від нього найбільше задоволення. Виробники прагнуть до максимального прибутку і використовують найбільш ефективні альтернативи виробничих ресурсів для випуску товарів і послуг, необхідних споживачу. Робітники бажають продати свою працю за найбільшу грошову винагороду і кращі умови праці. Власники заощаджень шукають високі процентні ставки, щоб одержати більший доход на вкладені кошти. І у всіх цих випадках як рушійна сила виступають власні інтереси.

Найбільш важливим стимулом у ринковій економіці є прибуток. Прибуток - це те, що залишається від доходу, отриманого в результаті продажу товарів чи послуг, після вирахування з нього усіх виробничих витрат. Саме прагнення до прибутку спонукає підприємців починати нове чи розширювати вже існуюче виробництво і переключатися з випуску одних видів товарів чи послуг на інші (наприклад, з великих автомобілів на порівняно маленькі, і навпаки). Прибуток як рушійна сила змушує власників і менеджерів підвищувати ефективність виробництва, упроваджувати нові ресурсозберігаючі технології, більш енергійно змагатися з іншими виробниками за гроші споживачів. Отриманий прибуток є важливим джерелом засобів для нових інвестицій, і отже, стимулює економічне зростання. Навпроти, понесені збитки (негативний прибуток) сигналізують про необхідність переливу ресурсів на інше виробництво. Таким чином, у конкурентній ринковій економіці прибутки та збитки спонукають до ефективності та економічного зростання і сприяють змінам. Однак при недостатній конкуренції прагнення до прибутку може призвести до обмеження випуску продукції. В інших економічних системах часом більш помітні неринкові стимули і рушійні сили. Наприклад, в економіці командного типу влада надає більшого значення не особистим інтересам окремих людей чи соціальних груп, а тому внеску, що вони можуть зробити в загальний добробут держави. За давніх часів головною рушійною силою в деяких суспільствах було прославляння правителя чи божества (наприклад, будівництво пірамід у славу єгипетських фараонів чи зведення соборів у середньовічній Європі). Ще порівняно недавно в гітлерівській Німеччині і Південно-Африканській Республіці ступінь участі людини в економічному житті визначався його "расовою приналежністю". Проте якими б не були основні стимули і рушійні сили, усі вони впливають на структуру економічної системи і спосіб її функціонування.

Оскільки економічні інститути і стимули відіграють основну роль у будь-якій економічній системі, то знання того, як вони працюють, є істотно важливим для розуміння основ функціонування економіки.

Принцип четвертий: Добровільний обмін вигідний і для покупців, і для продавців. В усьому світі люди добровільно обмінюються з іншими людьми, для того, щоб придбати потрібні товари і послуги. Торгівля існувала майже протягом усієї людської історії. Чому? Тому що люди мають можливість поліпшити своє власне положення шляхом обміну того, що в них у відносному надлишку (і тому його цінність для них низька), на те, у чому вони мають відносну нестачу (і тому його цінність для них велика). Японці обмінюють кольорові телевізори і фотоапарати на американські пшеницю і ліс. Робітники обмінюють робочий час на доход, що платять їм власники фірм. У будь-якій ситуації люди приймають раціональні рішення про те, щоб відмовитися від чого-небудь коштовного заради одержання чого-небудь ще більш коштовного для них. У результаті вони виграють у порівнянні з тим, що вони мали до обміну.

Вигоди від обміну можуть необов'язково вимірюватися тільки грошима. Також у них може входити усе, що приводить людину до думки про те, що після обміну його положення покращилося. Наприклад, збільшення кількості вільного часу, розширення асортименту товарів і послуг, поліпшення здоров'я.

Спеціалізація й обмін знижують самозабезпечення товарами і послугами, і тому підвищують взаємозалежність. Взаємозалежність означає, що рішення чи події, що відбуваються в одній частині земної кулі або в окремій галузі економіки, впливають на рішення чи події в інших регіонах світу й в інших економічних галузях. Погані погодні умови в Східній Європі можуть викликати зміни цін на цукор у Сполучених Штатах Америки, а ціни на цукор, у свою чергу, можуть уплинути на продаж цукерок, прохолодних напоїв і навіть на продаж устаткування для збирання цукрового буряка і цукрового очерету в різних країнах світу. Підвищення заробітної плати працівників вугільної промисловості в Україні може вплинути на роздрібну торгівлю в Донецьку, Луганську, на виробничі витрати в автомобілебудуванні Запоріжжя і на економічні умови як в інших галузях промисловості, так і в різних регіонах України.

На основі якого ж принципу здійснюється добровільний обмін товарами? Ми знову зіштовхуємося з поняттям «альтернативні витрати». Згадаємо, що альтернативні витрати виробництва однієї одиниці товару А – це та кількість товару В, від виробництва якого змушені відмовитися, щоб виготовити додаткову одиницю товару А. Варто виготовляти товар, альтернативні витрати якого мінімальні.

Існують два способи порівняння здібностей двох людей виробляти товар чи надавати послугу. Людина, що виробляє товар з мінімальними витратами чи у більшій кількості, має абсолютну перевагу в його виробництві. Людина, у якої альтернативні витрати виробництва товару менші, має порівняльну перевагу. Вигоди від торгівлі засновані на порівняльній, а не на абсолютній перевазі. Торгівля приносить користь кожному, тому що дозволяє людям спеціалізуватися на тих видах діяльності, у яких вони мають порівняльну перевагу.

Таким чином, в основі обміну лежить принцип порівняльної переваги, сформульований Д. Рікардо: в основі спеціалізації лежить здатність виробляти товари з відносно меншими альтернативними витратами.

Підприємець повинен знайти ту галузь, той вид діяльності, у якому він має порівняльну перевагу. Використання принципу порівняльних переваг дозволяє найбільш повно застосовувати наявні ресурси, робить розподіл ресурсів ефективним.

Принцип п'ятий: Вибір спричиняє наслідки, що матимуть місце у майбутньому. Фредерік Бастіо, французький економіст XIX століття, якось сказав, що різниця між гарним і поганим економістом у тому, що поганий економіст розглядає лише негайні, явні результати економічної політики, у той час як гарний економіст розглядає наслідки, пов'язані з нею в сучасному періоді, прояв яких можна помітити чи відчути лише після деякого часу. Непрямі наслідки якої-небудь дії можуть бути дуже далекими від її первісного ефекту.

Економічний спосіб мислення рекомендує задаватися питанням, як позначиться на майбутніх діях зміна економічних стимулів у результаті сучасної політики. Наприклад, викид шкідливих відходів у річку може призвести до зниження цін хімікатів, але як воно вплине на здоров'я людей? Державний контроль, що встановлює низькі ціни на м'ясо, начебто допомагає людям, але деякими побічними ефектами такої політики можуть бути зниження виробництва м'яса, зниження його якості, поява довгих черг і чорного ринку.

Принцип шостий: Економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули. Правила і звичаї, характерні для економічної системи в даній країні, впливають на індивідуальний вибір. Люди в усіх країнах мають засоби для спільної роботи з метою забезпечити себе їжею, одягом, житлом, засобами транспорту, розвагами й іншими важливими товарами і послугами. Процес спільної роботи керується писаними і неписаними правилами співробітництва, що впливають на стимули людини. Закони і контракти - це приклади писаних правил в економіці, у той же час як увічливість стосовно покупців ("покупець завжди правий!") - це неписаний закон чи звичай. Зі зміною правил змінюються стимули і вибір. Культурні традиції також позначаються на моделі економічної поведінки у суспільстві. Прикладів тут безліч - від відомої всім "робочої етики" японців до усунутої від світу філософії деяких буддійських держав і традиційної для більшості країн системи сезонних розпродажів, пов'язаної з релігійними і світськими святами.

Поиск по сайту: