ТЕМА 9. ФІЛОСОФІЯ МОРАЛІ

1. Етика – це …

а) правила поведінки;

б) система знань про добро та зло;

в) наука про добро.

2. Етикет – це …

а) сукупність правил поведінки;

б) форма звертання;

в) сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків.

4. Етика ділових відносин – це…

а) моральні принципи ділового спілкування;

б) знання про моральні аспекти ділових стосунків;

в) рекомендації для успішного вирішення ділових проблем.

5. Етика ділових відносин є складовою:

а) менеджменту організації;

б) психології управління;

в) етики ділового спілкування.

6. Діловий етикет – це …

а) форма ділового звертання та представлення;

б) сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків;

в) норми, які регулюють стиль роботи, поведінки та спілкування при вирішенні ділових проблем.

7. Золоте правило моральності:

а) десять заповідей Іісуса;

б) поводься стосовно інших людей так, як ти хотів би, щоб вони поводилися стосовно тебе;

в) вчиняй так, щоб максима твоєї волі одночасно мала силу принципу загального законодавства.

8. Стиль спілкування (керівництва), який формує відповідальність та ініціативність:

а) ліберальний;

б) демократичний;

в) авторитарний.

9. Найважливіші фактори моральної саморегуляції життєдіяльності людини?

а) ансамбль самосвідомості;

б) рівень самосвідомості;

в) моральне самопізнання;

г) моральне самоставлення;

д) ефективність соціального регулювання моральних відносин.

10. Поняття моральне керування людини собою - це?

а) самоконтроль;

б) моральна воля;

в) діалектична єдність свідомого і несвідомого, в якому пріоритет належить моральній самостійності;

г) результат зовнішньої необхідності;

д) це реалізація моральних самоспонук на основі усвідомлення людиною природної і соціальної необхідності.

11. Генезис моральної сутності людини - це?

а) моральна сутність задана людині з самого початку;

б) вона є продуктом «справленього» існування, самоконструювання;

в) вона є результатом прагнення унікального людського «Я» до кінцевої мети;

г) це творення своєї «екзистенції» за допомогою вільного самовибору;

д) вона формується і проявляється у процесі моральної діяльності, є її глибинною основою, передумовою і результатом.

12. Чи може самореалізація особистості обмежуватися самоствердженням її?

а) так, оскільки ці поняття нерозривні;

б) ці поняття багато в чому розходяться;

в) ці поняття тотожні;

г) самоствердження особистості, а отже і самовизначення, самовираження у суспільстві можливі лише через «опредметнення» своєї моральної оцінки на практиці у спілкуванні;

д) людина стверджує свою моральну цінність у світі й в особистій свідомості, лише реалізуючи власне Я за допомогою моральної діяльності.

13. Чи може самоствердження перетворитись у самоціль? Чи є таке перетворення явищем моральним?

а) ні, оскільки людина стверджує свою цінність у світі й в особистій свідомості, лише реалізуючи власне Я задопомогою моральної діяльності;

б) воно не може бути самоціллю, оскільки спонуками до моральної самореалізації суб’єкта є обов’язок, совість, почуття гідності, а безпосередніми мотивами морального самоствердження слугує почуття честі, прагнення забезпечети і підвищення свого позитивного морального статусу перед громадською думкою, залишити добрий слід у реальному житті і пам’яті нащадків;

в) виступаючи у якості однієї з форм і результатів реалізації людиною своїх потенцій самоствердження може перетворитися у самоціль у тому разі, коли способом прояву своєї сутності стає корисливість, конкуренція, кор’єризм, насильство;

г) самоствердження ні в якому разі не може бути самоціллю;

д) якщо способом прояву і утвердження особистості своєї сутності є творча праця, соціально моральна активність, філантропія, воно не може бути самоціллю.

14. Як пояснюють самоствердження людини екзистенціалісти?

а) ідеально і реально стверджуючи в собі добрі початки, людина зберігає і утверджує своє моральне Я, критично переглядаючи погані звички, риси характеру;

б) як прояв єдності і боротьби із самозапереченням;

в) це результат людського існування;

г) це всього-навсього взаємодія з іншими, що проявляється у вигляді самозаперечення;

д) воно здійснюється у процесі взаємодії з іншими людьми, але ж не є абсолютним запереченням моральної сутності людини. Заперечується лише її наявне буття, завершеність, кінцівка. Дія людини в якомусь аспекті заперечує її, а в якомусь перетворює, виявляє, реалізовує.

15. Чи може самоввіддача бути збагаченням особистості? Чому?

а) не може, оскільки вона тотожна самовідчуженню;

б) не може, оскільки вона найчастіше проявляється у вигляді перекручених форм;самоствердження, аж до цинічно аморальної поведінки, що приводить до спростування особистого Я;

в) не може, оскільки цілком віддаючись турботі про щастя та благо далеких і ближніх, ми забуваємо про себе;

г) самовіддача при самозабутті веде до збідніння;

д) самовіддача і самозабуття, а за виняткових обставин — героїчна самовідданість в ім’я добра ведуть до самозбагачення людини, оскільки глибоко стимулюють її прагнення реалізувати свою соціальну сутність, що сприяє ствердженні її як особистості.

16. Назвіть одну з найважливіших передумов моральної самореалізації людини.

а) самовеління особи;

б) моральна стійкість і надійність;

в) зосередженість до адекватної самооцінки;

г) інтуїція;

д) духовно-практичне самовизначення, як морального суб’єкта, що виступає як процес пошуку й акт вибору самого себе, своєї позиції в суспільстві.

17. Що стає підсумком морального самовизначення особистості?

а) корисливість, спонуки;

б) стихійна поведінка;

в) обмеженість моральної свободи;

г) рознуздатність в погодженні;

д) морально якісна визначеність намірів і вчинків, життєвих планів і лінії поведінки, моральна стійкість і надійність.

18. Як Ви розумієте поняття суспільної моральної необхідності?

а) забезпечення людиною інтересів суспільства;

б) як вимоги, санкції та заборони, які диктує людині суспільство;

в) як обов’язок перед суспільством, членом якого ви є;

г) як вседозволеність;

д) це право інтересів різних суспільств і усвідомлення ними у формі моральних принципів і норм.

19. Що Ви вкладаєте у зміст поняття природної моральної необхідності?

а) вікові закономірності;

б) закономірності статі;

в) нервово-психічні властивості;

г) набуті психологічні якості;

д) це індивідуальна моральна необхідність, при якій інтереси і потреби особистості усвідомлюються людиною як моральні переконання і прагнення, що забезпечують саморегуляцію поведінки.

20. Що найбільше, на Вашу думку, впливає на рівень культури моральної волі особистості?

а) бажання та прагнення людини;

б) рівень етичної освіченості;

в) соціальний контроль;

г) інтереси і потреби людини;

д) він зумовлюється мірою співпадання індивідуальних інтересів із суспільними і рівнем відображення цієї відповідності в свідомості людини.

21. Яка, на Вашу думку, роль самопізнання в моральному виборі особистості?

а) воно не має ніякого значення;

б) його роль незначна;

в) воно відіграє суто психологічну роль;

г) несе в собі небезпеку суб’єктивізму;

д) воно є першою необхідною умовою волі «оскільки збагнення людиною своєї моральної природи є істотною передумовою її морального вибору».

22. Що необхідно для того, щоб моральна самосвідомість набрала внутрішнього і справедливого характеру?

а) раціональне засвоєння людиною моральної норми;

б) головне, щоб соціальні моральні норми були не лише зовнішнім бажанням, від виконання якого людина приховано чи демонстровано ухиляється, чи потакає, змушено догоджаючи навколишнім, побоюючись соціальних санкцій;

в) коли голос совісті звучатиме категорично, як моральне волевиявлення;

г) коли соціальні норми іпмліцитно чи експліцитно перебувають у свідомості людини;

д) коли норма не лише раціонально, а й емоційно засвоєна, практично освоєна у вигляді потреби, схильності, умінь, навичок і звичок, тобто міцно ввійшла у моральну практику особи, оскільки має для неї глибокий зміст.

23. Хто із філософів вважав, що самопримус до виконання обов’язку, чеснот шляхом тамування у собі природних потягів є вищим проявом моральної волі людини?

а) К. Маркс;

б) Л. Фейєрбах;

в) В. Г. Гегель

г) 3. Фрейд;

д) І. Кант.

24. Чи існує необхідність у розумінні сенсу та змісту власного життя людиною. Яка його роль у саморегуляції її моральної життєдіяльності?

а) воно нічого не дає;

б) воно має значення у формуванні особистості;

в) правильне розуміння сенсу життя необміно лягає в основу спонукально-мотиваційної стадії моральної саморегуляції особи, що завершується прийняттям рішення;

г) воно має неабияке значення, оскільки проявляється на прийнятті і виконанні рішень як кульмінаційному моменті морального вибору;

д) це розуміння позначається на визначальному напрямі моральної активності, її наслідків для інших і самого суб’єкта.

Поиск по сайту: