 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Суб’єкти права інтелектуальної власності
Суб’єктами права ІВ є творець (творці) об’єкта права ІВ (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності (ст..421 ЦК України).
Суб’єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право автора перейшло за договором чи заповітом.
Суб’єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.
Суб’єктами правовідносин, що виникають у процесі створення та використання сортів рослин, може бути будь яка юридична чи фізична особа.
Суб’єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.
Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб’єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
До суб’єктів авторського права відносяться:
- автори творів;
- спадкоємці й інші правонаступники;
- організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.
Відповідно до Закону України «Про власність» суб’єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб’єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб’єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте.
Система законодавства України про інтелектуальну власність.
Конституція України. Норми цивільного, господарського і кримінального кодексів України щодо інтелектуальної власності. Спеціальне законодавство України з питань інтелектуальної власності.
Державна система правової охорони інтелектуальної власності.
Міністерство науки і освіти України як орган виконавчої влади, що відповідає за політику у сфері інтелектуальної власності.
Складові системи. Державний департамент інтелектуальної власності, Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, інститут інтелектуальної власності і права – їх функції і завдання. Громадські організації у сфері інтелектуальної власності.
Міжнародна система інтелектуальної власності. Міжнародні договори про інтелектуальну власність. Членство України в міжнародних договорах. Всесвітня організація інтелектуальної власності, її структура та основні функції. Міжнародна співпраця в рамках регіональних договорів про інтелектуальну власність.
Тема 3. Авторське право.
Авторське право – це сукупність немайнових (особистих) та майнових прав автора, що надається йому законом оголосити себе автором твору, доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати його будь-якими іншими способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами.
Функції авторського права: регулятивна, охоронна, превентивна.
Принципи авторського права: свобода творчості, поєднання особистих інтересів з інтересами суспільства, матеріальна та моральна заінтересованість, всебічна охорона прав та законних інтересів авторів).
Суб’єкти авторського права: автори твору; їх спадкоємці; та інші фізичні і юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону.
Автор– це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір
(громадянин України, іноземець або особа без громадянства). Порядок реєстрації авторського права залежить від цивільної правосуб’єктності фізичної особи.
Співавторство – коли у творчому процесі беруть участь кілька осіб.
Види співавторства: роздільне і нероздільне. Умови співавторства. Відмінність співробітництва від співавторства.
Спадкоємці та інші суб’єкти авторського права.
Юридична особа може стати суб’єктом авторського права в порядку правонаступництва (злиття, приєднання, поділу, перетворення).
Суб’єктами авторського права, які набувають майнових прав за законом, крім авторів, можуть бути:
- роботодавець (наймач) автора твору, створеного у зв’язку з виконанням трудового договору (службового твору);
- особа, яка випускає періодичні видання (газети, журнали) та збірники (енциклопедії, енциклопедичні словники, періодичні збірники, збірники наукових праць).
Види, зміст, порядок укладання договорів щодо розпорядження правами інтелектуальної власності визначаються Цивільним законодавством України
Об’єкти авторського права – це твори науки, літератури і мистецтва, які є результатом творчої діяльності людини, як оприлюднені, так і не оприлюднені, завершені чи незавершені, незалежно від призначення, достоїнства і змісту твору, а також від способу і форми його вираження.
Авторське право поширюється на опубліковані твори, що існують в якій-небудь об’єктивній формі (письмова, усна, звуко- або відеозапис, об’ємно просторова, зображувальна, цифрова).
Всі форми поділяються на матеріальну і виконавську.
Твір – це результат творчої діяльності людини. Не вважається творчою діяльністю суто технічна робота (наприклад, літературна обробка твору - редагування, коректура тощо).
Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі
Види об’єктів авторського права:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп’ютерні програми;
4) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об’єктів промислової власності;
12) ілюстрації, картини, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
17) інші твори.
Твори, які не є об’єктами авторського права:
1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-конференції;
2) твори народної творчості (фольклор);
3) видані органами державної влади, у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
4) державні символи України, державні нагороди, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
5) грошові знаки;
6) розклади руху транспортних засобів, розклади телепередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду) – охорона інвестицій в індустрію баз даних.
Тема 4. Мета охорони прав інтелектуальної власності. Правова охорона об’єктів промислової власності.
Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є виключенням. Основним способом охорони у цьому випадку є видача автору або іншому суб’єкту права інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.
Мета охорони об’єкта інтелектуальної власності.
Охорона, яка надається законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів та раціоналізаторських пропозицій, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, приводить до технічного прогресу, поліпшенню якості промислової продукції, підвищенню культурного рівня громадян.
Суть охорони прав на об’єкт інтелектуальної власності полягає в тому, що автор (розроблювач) або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об’єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об’єкта інтелектуальної власності..
Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном «захист прав інтелектуальної власності». Треба розрізняти поняття «правова охорона» і «правовий захист». Підставою для цього є те, що вони мають різні цілі та здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи.
Принципи правової охорони об’єктів інтелектуальної власності: охороноспроможність; визнання за правовласником виключного права на об’єкт інтелектуальної власності; додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників); додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства з іншого – обмеження монополії на об’єкт права (наприклад, встановлення розумного строку дії охоронного документу).
Охорона прав на об’єкти промислової власності.
Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.
Патент – це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.
Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень та є промислово придатним.
Критерій новизни полягає в тому, що винахід не є частиною рівня техніки, що визначає всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи, або якщо заявлено пріоритет – до дати її пріоритету.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.
Промислова придатність визначається тим, що винахід може бути використаний у промисловості або в іншій сфері діяльності.
Для кожного об’єкта інтелектуальної власності існують свої критерії охороноздатності, що визначені у відповідних законах України.
Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності. Для цього заявка направляється на адресу Державного підприємства «Український інститут промислової власності», підлеглого Держдепартаменту інтелектуальної власності, де проходить експертизу.
| Заявка |
У К Р П А Т Е Н Т
| Встановлення дати подання | 
|  Формальна експертиза
| Кваліфікаційна експертиза |
| Державна реєстрація |
Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Держдепартамент здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєстру відповідні дані. Видача патенту здійснюється в місячний термін після реєстрації патенту.
Право на подання заявки, насамперед, має автор. У встановлених законом випадках це право має роботодавець.
В Україні діють два види патентів на винахід:
- патент із терміном дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті;
- деклараційний патент – різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.
Терміни дії патенту прийнято відраховувати від дати подання заявки до Установи. Якщо заявка спочатку була подана в одній із країн Паризького Союзу, а потім в Україні, то дія патенту відраховується від дати раніше поданої заявки, що називається конвенційним пріоритетом.
Правова охорона інших об’єктів промислової власності наведена в таблиці 1.
| Об’єкт промислової. власності | Об’єкт правової охорони | Критерії охороноздатності | Охорон- ний документ | Термін хорони, роки |
| Винахід | - продукт; - процес; - нове застосування відомого продукту чи процесу | - новизна; - винахідницький рівень; - промислова придатність | Патент | 20 або 6+ |
| Корисна модель | Форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу | - новизна; - промислова придатність | Патент | |
| Промисловий зразок | Результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання | - новизна | Патент | |
| Торговельна марка (знак для товарів і послуг) | Будь-яке позначення (слова, літери, цифри тощо), або будь яка комбінація позначень | відповідність публічному порядку, принципам моралі і гуманності | Свідоцтво | 10++ |
| Географічне зазначення | Назва географічного місця, яка вживається для позначення товару | правдивість | Свідоцтво | 10++ |
+) прийом заявки на 6- річні деклараційні патенти припинено з 01.01.2004 року.
++) Термін правової охорони може бути продовжено ще на 10 років після закінчення попереднього терміну.
Дія охоронного документу на об’єкт промислової власності може достроково припинятися цілком чи частково на основі таких підстав: за заявою власника патенту; через невчасну сплату річного збору за підтримання дії охоронного документу.
Охорона прав на об’єкти промислової власності регламентується законами України:
- «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;
- «Про охорону прав на промислові зразки»;
- «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;
- «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;
- Іншими підзаконними актами (положення, правили та інструкції).
Тема 5. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.
Права на сорти рослин охороняються Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» (2001 р.).
Охоронним документом на сорти росли є патент, який видається урядовим органом державного управління, що діє у складі центрального органу вищої виконавчої влади з питань сільського господарства.
Термін дії патенту становить 25 років від дати надходження заявки. Для сортів деревних, чагарникових культур – 30 років.
Права на топографії інтегральних мікросхем охороняються Законом України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (1997 р.). Охоронним документом є свідоцтво, яке видається Установою топографії інтегральних мікросхем, і діє протягом 10 років від дати подачі заявки в Установу чи від дати першого використання топографії.
На цей час немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. Комерційна таємниця є засобом захисту від недобросовісної конкуренції в межах здійснення прав інтелектуальної власності.
Частково правова охорона комерційної таємниці може бути здійснена в рамках Цивільного кодексу України, законів України „Про інформацію”, „Про науково-технічну інформацію” у частині, що стосується нерозкритої інформації та „Про захист від недобросовісної конкуренції”. Більш надійним способом охорони комерційної інформації може бути договори.
Джерелом права охорони раціоналізаторських пропозицій є «Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій», затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію регламентований «Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», що затверджені наказом Державного патентного відомства України від 27 квітня 1995 року. Цивільний кодекс України дає більш розширене тлумачення поняття раціоналізаторської пропозиції.
Для оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію автор подає заявку на неї тому підприємству, діяльності якого відповідає пропозиція. Заява реєструється в журналі реєстрації заяв на рацпропозицію за формою, затвердженою Державним комітетом статистики України. На підприємстві пропозиція піддається своєрідній експертизі по суті. Якщо пропозиція визнається раціоналізаторською, то вона приймається для використання. По закінченні місяця після ухвалення позитивного рішення автору видається охоронний документ-свідоцтво установленої форми. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затверджується печаткою. Це свідоцтво закріплює за автором немайнові і майнові права. До останніх відноситься право на винагороду.
До таких об’єктів, як породи тварин і наукові відкриття, на цей час не розроблені закони України щодо їх правової охорони.
Тема 6. Охорона об’єктів авторського права і суміжних прав.
Авторське право і суміжні права охороняються:
- Законом України «Про авторське право і суміжні права»;
- Про інформацію (1992);
- Про друковані засоби масової інформації в Україні (1992);
- Про науково-технічну інформацію (1993);
- Про збереження і розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах (1993);
- Про телебачення і радіомовлення (1993);
- Про захист інформації в автоматизованих системах (1994);
- Про наукову і науково-технічну експертизу (1995);
- Про інформаційні агентства (1995);
- Про рекламу (1996);
- Про видавничу справу (1997);
- Про систему суспільного телебачення і радіомовлення в Україні (1997);
- Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів (1997);
- Про професійних творчих працівників і творчі союзи (1997);
- Про кінематографію тощо.
Це питання знайшло своє відображення також в Конституції України, Цивільному Кодексі України, указах Президента України, постановах Кабміну України та в інших нормативно-правових актах.
За загальним правилом твір може бути використаний третіми особами тільки з дозволу власника авторського права.
Найбільш поширеними є права:
- копіювати чи іншим способом відтворювати твір;
- здійснювати звукозапис виконання твору;
- виконувати перед публікою твори, зокрема музичні, драматичні чи аудіовізуальні;
- здійснювати публічний показ творів по радіо чи телебаченню та інші.
Виникнення і здійснення авторських прав не вимагає виконання будь-яких формальностей. Одна з форм охорони полягає в тому, що власник авторського права для оповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному примірнику і складається з латинської букви С в колі, імені (найменування) власника авторського права і року першого опублікування твору. Наприклад: С Інститут інтелектуальної власності і права, 2002.
Якщо за публічне використання літературно-художніх і музичних творів авторів – постійних жителів України нараховується авторська винагорода, автори для одержання гонорару реєструють ці твори в УААСП у порядку, обумовленому «Інструкцією про порядок обліку авторів, реєстрації творів і розподілу гонорару» від 19 лютого 1997 № 10. Автори, яким виплачуються лише договірні й інші разові суми, в Установі не реєструються. Їхні права охороняються договірним правом.
Власник авторського права для одержання свідоцтва про авторство на оприлюднений твір у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.
Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку УААСП, що складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.
Після реєстрації автору видається свідоцтво. Варто враховувати ту обставину, що авторське право на твір, створений з автором, який працює за наймом, належить автору. А виключне право на використання такого твору належіть особі, з якою автор знаходиться у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.
Охорона майнових прав авторів на Україні діє протягом всього життя і 70 років після його смерті. Дія терміну охорони починається з першого січня року, що наступає за роком, у якому мали місця юридичні факти.
Безстроково охороняються законом:
- право авторства;
- право на ім’я;
- право протидіяти перекрученню чи іншій зміні твору;
- чи будь якому іншому зазіханню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.
Оформлення суміжних прав не вимагає виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і відеограм, а також для оповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм і відеограм чи на їхніх упаковках проставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми. Наприклад: P Apreleska Sound Production. 1995.
Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстроково.
Тема 7. Міжнародна правова система охорони прав інтелектуальної власності.
Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а 8 відносяться до авторського права і суміжних прав. Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших.
Договори про захист інтелектуальної власності:
- Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів;
- Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник;
- Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм;
- Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів;
- Найробський договір про охорону олімпійського символу;
- Паризька конвенція про охорону промислової власності;
- Договір про патентне право (PLT);
- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;
- Договір про закони про торговельні марки;
- Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних товарів;
- Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних систем;
- Договір ВОІВ про авторське право;
- Договір ВОІВ про виконання і фонограми.
Глобальні договори системи охорони:
- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;
- Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків;
- Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробі та їх міжнародної реєстрації;
- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;
- Договір про патентну кооперацію.
Договори про класифікації:
- Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків;
- Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків;
- Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію;
- Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.
Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була створена у 1967 році на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 році ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.
Головними завданнями ВОІВ є:
- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
- модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Порядок патентування об’єктів промислової власності за кордоном. До подання заявки на одержання охоронного документа на винахід (корисну модель) в орган іноземної держави, заявник зобов’язаний подати заявку до Укрпатенту і повідомити його про наміри здійснити таке патентування. У разі відсутності заборони протягом 3 місяців від дати надходження повідомлення до Укрпатенту, заявник може подати заявку до органу іноземної держави.
Порядок одержання міжнародного патенту.
Тема 8. Економіка інтелектуальної власності.
Особливості права інтелектуальної власності як товару. Властивості ринкового товару: корисність, рідкість, універсальність. Відповідність об’єктів інтелектуальної власності цим вимогам. Обігоздатність об’єктів інтелектуальної власності. Термін служби об’єктів інтелектуальної власності (встановлений та невстановлений).
Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності – це взаємовигідні (комерційні) дії для всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар. Способи комерціалізації (використання об’єктів у власному виробництві; внесення прав на об’єкти до статутного капіталу підприємства; передача (продаж) прав).
Оцінка вартості права на об’єкт інтелектуальної власності. Підходи до визначення вартості об’єкту (витратний,дохідний, ринковий).
Витратний підхід – заснований на припущенні, що вартість об’єкта інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, доведення до робочого стану та амортизацію.
Ринковий (порівняльний) підхід – полягає в порівнянні об’єкта, що оцінюється, з аналогічним по призначенню, якості і корисності об’єктами, які були продані на цей час на аналогічному ринку.
Дохідний підхід – припускає, що ніхто не буде вкладати свій капітал у придбання об’єкту інтелектуальної власності, якщо такий же доход можна одержати іншим способом.
Зв’язок між підходами до оцінки об’єктів інтелектуальної власності та методами оцінки
| Підхід до оцінки | Метод оцінки |
| Витратний підхід | Метод прямого відтворення Метод заміщення Метод вихідних витрат |
| Ринковий (порівняльний)підхід | Метод порівняння продажів |
| Дохідний підхід | Метод прямої капіталізації доходів Метод непрямої капіталізації доходів: - надлишкового прибутку; - роялті; - звільнення від роялті. |
Міжнародні стандарти оцінки: МСО-1, МСО-2, МСО-3, МСО-4.
Тема 9. Управління правами інтелектуальної власності
Життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності: створення, набуття прав на об’єкт, використання прав, захист, утилізація.
Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапах життєвого циклу.
Патентна інформація – це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об’єктів інтелектуальної власності.
Стратегія управління на етапі використання об’єкту.
Тема 10. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Правові підстави розпорядження майновими правами. Система джерел права щодо розпорядження майновими правами. Виникнення майнових прав. Правочини щодо розпорядження немайновими та майновими правами інтелектуальної власності.
Недоговірні способи розпорядження – передання прав у порядку спадкування.
Договірні способи розпорядження: ліцензія на використання об’єктів права інтелектуальної власності; ліцензійний договір; договір про створення за замовленням і використання об’єкта, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інші договори щодо розпорядження.
Договори щодо відчуження майнових прав інтелектуальної власності: договір про передання виключних майнових прав; договір про передання майнових прав на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору; договір про передання майнових прав на об’єкт, створений за замовленням; установчі договори щодо внесення майнових прав інтелектуальної власності і якості внесків до статутного фонду господарських товариств; договір застави.
Договори щодо надання дозволу на використання об’єкту інтелектуальної власності: ліцензія на використання.
Тема 11. Захист прав на об’єкти права інтелектуальної власності.
Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності.
Суб’єкт, права якого порушені, може вимагати: визнання цього права; визнання правочину недійсним; припинення дії яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміну або припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна і неюрисдикційна. Юрисдикційний захист передбачає два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний).
Неюрисдикційний – це захист без звернення за допомогою до компетентних органів (наприклад, відмова здійснити певні дії, передбачені договором).
Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий; цивільно-правовий; кримінальна відповідальність за порушення прав.
Захист прав інтелектуальної власності в рамках Угоди TRIPS.
З. ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Метою самостійної роботи є глибоке вивчення студентом суті права інтелектуальної власності, чинного законодавства у сфері творчої діяльності і практики його застосування. Результатом самостійної роботи є реферат обсягом 15-20 сторінок друкованого тексту через 1,5 інтервали 14-м кеглем.
Теми рефератів
1. Загальна характеристика інтелектуальної власності та її правового регулювання.
2. Основні поняття авторського права.
3. Авторські договори.
4. Суміжні права.
5. Правовий захист авторського права і суміжних прав.
6. Сутність радикальної реформи законодавства про промислову власність і патентне право України.
7. Правова охорона винаходу і корисної моделі.
8. Правова охорона промислового зразка.
9. Правова охорона торговельних марок.
10. Авторське право: поняття, основні завдання та функції.
11. Патентовласники, їх права та обов’язки.
12. Ліцензійні договори.
13. Захист прав авторів об’єктів науково-технічної творчості.
14. Захист прав власників патенту.
15. Еволюція інтелектуальної власності.
16. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку суспільства.
17. Економіка інтелектуальної власності.
18. Передача прав на об’єкти інтелектуальної власності.
19. Захист прав інтелектуальної власності.
20. Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності.
21. Захист від недобросовісної конкуренції.
22. Державна система охорони інтелектуальної власності.
23. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності.
24.Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини.
25. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності за кордоном.
26. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS.
27. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.
28. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення.
29. Управління правами інтелектуальної власності.
30. Система інтелектуальної власності.
31. Колективне управління правами суб’єктів авторського права і суміжних прав.
32. Охорона суміжних прав виконавців, виробників відеограм та організацій мовлення.
33. Розпорядження авторськими правами.
34. Виникнення і здійснення авторських прав.
35. Еволюція авторського права і суміжних прав.
4. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Дайте визначення поняттю інтелектуальна власність.
2. Назвіть складові матеріального права на об’єкти інтелектуальної власності.
3. Які об’єкти інтелектуальної власності є результатом технічної творчості
4. Які об’єкти інтелектуальної власності є результатом художньої творчості.
5. Які ви знаєте об’єкти промислової власності.
6. Які об’єкти творчої діяльності відносяться до об’єктів авторського права, а які до об’єктів суміжних прав.
7. Суб’єкти інтелектуальної власності.
8. Складові системи інтелектуальної власності в Україні.
9. Міжнародно-правова система інтелектуальної власності.
10. Статус та структура всесвітньої організації інтелектуальної власності.
11. Мета правової охорони об’єктів інтелектуальної власності.
12. Принципи правової охорони інтелектуальної власності.
13. Поняття винаходу та процедура надбання прав на винахід.
14. Критерії охороно здатності для винаходів, корисних моделей та промислових зразків.
15. Терміни правової охорони об’єктів промислової власності.
16. На які об’єкти промислової власності передбачено продовження дії охоронного документу після вичерпання первісно встановленого строку.
17. Якими засобами здійснюється правова охорона на комерційну таємницю.
18. Терміни охорони майнових та особистих немайнових прав на об’єкти авторського права.
19. Терміни охорони майнових та особистих немайнових прав на об’єкти суміжних прав.
20. Назвіть види охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності.
21. Поняття патенту.
22. Об’єкти інтелектуальної власності як товар.
23. Які відмінні ознаки нематеріальних активів.
24. Види ліцензійних договорів.
25. Види ліцензійних платежів.
26. Підходи до оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності.
27. Методи оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності.
28. Життєвий цикл об’єктів інтелектуальної власності.
29. У чому полягає управління правами на об’єкт інтелектуальної власності.
30. Різниця між правовою охороною і правовим захистом інтелектуальної власності.
31. Призначення системи захисту інтелектуальної власності.
32. Які дії визнаються порушення права на об’єкти промислової власності.
33. Які дії визнаються порушенням авторського права і суміжних прав.
34. Форми захисту прав інтелектуальної власності.
35. Спори між якими суб’єктами права інтелектуальної власності розглядаються в господарських судах
36. Спори між яким суб’єктами права інтелектуальної власності розглядаються в судах загальної юрисдикції.
37. Порядок захисту права інтелектуальної власності.
38. Адміністративний порядок захисту права інтелектуальної власності.
39. Цивільно-правовий спосіб захисту права інтелектуальної власності.
40. Термін застосування цивільно-правових санкцій за порушення права інтелектуальної власності.
41. Кримінальна відповідальність за порушення права інтелектуальної власності.
42. У чому полягає захист прав інтелектуальної власності у відповідності до Угоди TRIPS.
43. Система джерел права щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
44. Підстави виникнення прав на об’єкти інтелектуальної власності.
45. Недоговірні та договірні способи розпорядження правами інтелектуальної власності.
46. Види договорів на відчуження майнових прав інтелектуальної власності.
47. Договори про надання дозволу на використання об’єктів інтелектуальної власності.
48. Договори про відчуження майнових прав інтелектуальної власності.
49. Категорії спорів щодо права інтелектуальної власності.
50. Типові види адміністративних стягнень за порушення права інтелектуальної власності.
51. Типові види адміністративних стягнень за порушення права інтелектуальної власності.
52. Цивільно-правовий спосіб захисту права інтелектуальної власності.
53. Вимоги власника права на об’єкт інтелектуальної власності від порушника при розгляді спору у судовому порядку.
54. У чому полягає захист прав інтелектуальної власності відповідно до Угоди TRIPS.
55. В яких органах здійснюється спеціальний порядок захисту прав інтелектуальної власності.
56. В яких органах здійснюється загальний порядок захисту прав інтелектуальної власності.
57. Термін охорони майнових прав на об’єкти авторського права.
58. Чи має силу патент України на території інших держав.
59. Відповідно до яких конвенцій здійснюється охорона авторських і суміжних прав.
60. Термін охорони немайнових прав на об’єкти авторського права та суміжних прав.
5. ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Основна література
1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. – К.: ІІВП, 2005. – 108 с.
2. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в Україні: навчальний посібник. – К.: ІІВП, 2005. – 88 с.
3. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права: навчальний посібник. – К.: ІІВП, 2004. – 260
4. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учебн. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
5. Дахно И.И. Патентование и лицензирование: Учебн. пособие. – К.: МАУП, 2004. – 216 с.
6. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник. – К.: Юрінком. Інтер, 2004. – 512 с.
7. Кузнєцов Ю. М. Патентознавство та авторське право: Підручник. – К.: ТОВ „Кондор”, 2005. – 428 с.
8. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підручн. для студ. неюрид. вузів/ За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. – 236 с.
9. Основи інтелектуальної власності.-.- К.: Видавничий дім "Ін Юре", 1999.-600 с.
Додаткова література
10. Виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності. Порядок складання та оформлення патентного формуляра/ за ред В.Л. Петрова. – К.: Нора-прінт, 2000.
11. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності/ За ред. Д.М. Притики. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2004. – 904 с.
12. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За ред. О.Д.Святоцького.- У 2-х т.-.- К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000.-Т.1-356 с., Т.2-272 с.
13. Крайнєв П.П., Работягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів на Україні.- К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000.-340 с.
14. Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб.: Питер, 2001. – 720 с.
15. Патентні дослідження. Методичні рекомендації/ за ред В.Л. Петрова. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 1999. -264 с.21. Кузнецов Ю. Н. Выявление объектов технического творчества. – К.: КПИ, 1986 (№31).
16. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручн. для студ. вищіх навч. закладів / За заг. ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – 2-е вид., перероб. та допов. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2004. – 672 с.
17. Святоцкий А.Д., Крайнев П.П., Прахов Б.Г. Право интеллектуальной собственности на рационализаторское предложение. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 128 с.
18. Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. -232 с.
Законодавство України про інтелектуальну власність
1. Конституція України, від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР;
2. Цивільний кодекс України, від 16.01.2003 р., № 435-ІУ;
3. Господарський кодекс України, від 16.01.2003 р., № 436-ІУ;
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення, від 07.12.1984 р. № 8073-Х;
5. Кримінальний кодекс України, від 05.о4.2001 р., № 2341-ІІІ;
6. Митний кодекс України, від 11.07.2002 р., 3 92-ІУ;
7. Цивільний процесуальний кодекс України, від 187.03.2004 р. № 1618-ІУ;
8. Господарський процесуальний кодекс України, від 06.11.1991 р. № 1798-ХІІ;
9. Закон України «Про авторське право і суміжні права», від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ;
10. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», від15.12.1993 р. № 3687-ХІІ;
11. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», від 15.12.1993 р.№ 3688-ХІІ;
12. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», від 05.11.1997 р. № 621/97-ВР;
13. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин», від 21.04.1993 р.,№ 3116-ХІІ;
14. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», від 16.06.1999 р., № 752-ХІУ;
15. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», від 15.12.1993 р.,
Поиск по сайту: