Авторська казка Дж. Ролінг «Гаррі Поттер»

Стаття присвячена роману Джоан Роулінг про Гаррі Поттер, його казковому простору, побудованому на вимірах чарівного. Доведено співіснування двох світів – магічного і реального й підкреслено важливість таких життєвих цінностей, як дружба та любов в обох цих світах.

«Гаррі Поттер» – відомий всьому світові бестселер, улюблена книга мільйонів читачів написана письменницею Дж. К. Роулінг. Захопливі пригоди незвичайного хлопчика Гаррі зацікавили дітей та шкільну аудиторію усього світу. У створеному авторкою світі співіснують неймовірні дива і близькі всім дітям радощі та турботи дитинства. Вивченням творчості Джоан Роулінг займалися такі вітчизняні науковці, як С. Тихоненко, І. Распе, М. Говорухіна, С. Павличко, В. Тесля та інші.

Загальновідомо, що християнські консерватори наполягали на тому, що серія книжок про Гаррі Поттера жорстока, переповнена смертю та сатанинська. Втім християнські ліберали твер­дили, що навпаки - ці книжки пробуд­жують усілякі позитивні якості в нашій душі, а їхня основна мораль, мабуть, по­лягає в тому, що головні чари йдуть від серця. Це звучить трохи банально, але ця думка більше припадає до душі, аніж критика, пов’язана з сатаною. Так чи інакше, будь-яке глобальне явище су­проводжується тими, хто — «за», і тими, хто — «проти», отже, потреби захищати Роулінг та її твори немає, вони мають більше підтримки, ніж ми можемо собі уявити [1; 29].

Тож мета цієї розвідки - проаналізувати особливості авторської літературної казки, довести її взаємозв’язок з міфом, фантастикою, фентезі, а також спробувати показати специфіку створення авторського магічного світу.

На початку варто звернутися до розгляду особливостей авторської літературної казки. Сучасне літературознавство умовно виділяє два типи визначень поняття казки як жанру. Перший - це перелік окремих характеристик, що, здебільшого, присутні в літературній казці. Так, хрестоматійним прийнято вважати визначення Л. Брауде: «Літературна казка – авторський, художній, прозаїчний або віршований твір, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний твір, переважно фантастичний, чародійний, що змальовує неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв, і в окремих випадках орієнтований на дітей; твір, в якому неймовірне диво відіграє роль сюжетотворного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів»[2; 274]. Визначення такого типу мають описовий характер, досить великі за обсягом і не можуть бути застосовані до будь-яких літературних казок.

Другий – спроби узагальненого універсального визначення. «Літературна казка – такий жанр літературного твору, в якому в магічно-фантастичному або алегоричному розвитку подій і, як правило, оригінальних образах та сюжетах у прозі, віршах та драматургії розв’язуються морально-етичні та естетичні проблеми» [2; 287]. Автор цього визначення Ю. Ярмаш, звертаючи увагу на сюжетно-композиційні особливості літературної казки, підкреслює, що вона представлена в усіх родах літератури – епосі, ліриці та драмі. Втім морально-етичні естетичні проблеми порушуються не лише в літературній казці, а й у творах інших жанрів. Тому це визначення не може бути визнане теж остаточним.

Сучасна літературна казка споріднена з жанром фентезі, адже основою для обох слугувала народна казка. Загалом, фентезі як жанр виник у літературі на початку ХХ століття, проте передумови його появи почали зароджуватися давно. Перші ознаки з’явилися у вікторіанській Англії, де панувала філософія «користі» та прагматизму (згодом вона стала основою капіталізму). Всупереч їй дитячі письменники обстоювали важливість емоцій та фантазій. Як наслідок сфор­мувався жанр дитячої літературної казки, яка вводить дитину до інших світів (яскравий приклад — твори Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес» та «Аліса у задзеркаллі»).

Пізніше ця традиція набула розвитку у творчості письменників XX ст. Жанр фентезі виник на основі синтезу різноманітних літературних традицій: міфології країн світу, героїчного епосу, наукової фантастики, при­годницької літератури; також слід зазначити, що не­абияку роль при формуванні жанру відіграє інтерес до па­рапсихології, що посідає вагоме місце в сучасному суспільстві[5; 44].

Відголоски усіх цих літературних ідей простежуються і у романі Дж. Роулінг «Гаррі Поттер». Головні герої твору відважні і благородні, їх внутрішній світ співзвучний з характером епічного героя. Використання народної та літературної казки допомогло створити світ, такий знайомий з дитинства, де відбуваються дива, чарівні перетворення, викорис­товуються чарівні предмети (чарівні палички, магічні талісмани, плащі-невидимки та ін.), діють чарівні істоти. Окрім того, казкові образи — це перш за все архетипи, які закладаються в свідомість людини в ран­ньому дитинстві й супроводжують усе життя. Проте твори фентезі не просто «позичають» риси того чи іншого літературного жанру. В них наявна розмитість жанрових кордонів, «обігрування» відомих сюжетів, своєрідне «задзеркалля» відомих літературних творів [5; 46].

Джоан Роулінг з юних років захоплювалася літературою. «Письменницька кар’єра» маленької Джоан почалася в п’ять років – вона написала казку «Кролик» і дуже любила перечитувати її батькам. Сім’я Роулінг кілька разів змінювала місце проживання. У Брістоле поряд з ними жила родина на прізвище, яке багато років опісля прогримить на весь світ, – їх сусідами були Поттери. Використавши це прізвище у своїй казці Дж. Роулінг віддячила цим людям за їхню доброту і чуйність.

Згадуючи шкільні роки авторка описує себе, як боязку веснянкувату дівчинку, без атлетичних вмінь, але з великою любов’ю до читання. Тож, не важко здогадатися, що саме з себе Дж. Роулінг списала образ Герміони Гренджер. Образ Рона Візлі у великій мірі заснований на спогадах про близького шкільного товариша письменниці Сіна Харріса. У Сіна був синьо-білий форд, в якому вони разом любили кататися за містом. У кількох інтерв’ю Джоан Роулінг зізнається, що багато щасливих моментів пов’язано для неї з цією машиною, мабуть, саме тому у її книзі родині Візлі належить така модель машини. Батьки Кетлін зустрілися і полюбили один одного на вокзалі Кінг-Крос, тому цей вокзал займає ключове місце в книгах про Поттера [6; 2].

Ідея про Гаррі Поттера прийшла до Джоан абсолютно несподівано, коли вона їхала в потязі Манчестер-Лондон. Як тільки з’явилася можливість, вона почала записувати все, що встигла придумати; згодом ці помітки були зібрані в книгу. Більшість розділів роману написані у затишних кав’ярнях Едінбурга, адже в цей час матеріальне становище Роулінг, котра сама виховувала доньку, було скрутним, і атмосфера крихітної квартири, яку винаймала письменниця не сприяла творчому процесу. Майже 5 років зайняло у Джоан написання та публікація першої книги. «Гаррі Поттер та філософський камінь» була видана британським видавництвом Блумсбері у червні 1997 року і принесла авторці всесвітнє визнання та дохід в кілька мільйонів доларів [1; 28].

У романі «Гаррі Поттер і філософський камінь» одразу виокремлюються два світи: світ маґлів, тобто пересічних людей, та світ чарівників. При описі світу маґлів увага автора зосереджується на родині Дурслі. Родина Дурслі зображена гротескно та з іронією: «Містер та місіс Дурслі... пишались тим, що були, сла­ва Богу, абсолютно нормальні»[3; 24], і містер Дурслі, і його дружина, і син Дадлі не просто непривабливі — вони огидні: «Містер Дурслі керував фірмою «Ґоаннінґс», яка виготовлювапа свердла. То був такий дебелий чоловік, що, здається, й шиї не мав, зате його обличчя прикра­шали пишні вуса. Натомість місіс Дурслі була худорля­ва, білява, а її шия була майже вдвічі довша, ніж у зви­чайних людей, і це ставало їй у великій пригоді: надто вже вона полюбляла зазирати через паркан, підгляда­ючи за сусідами»[3; 25].

Роман починається не описом світу чарівників, де розгортаються основні події, а роз­повіддю про родину Дурслі та їхнє ставлення до всього незвичного. Саме в цьому уривку і криється відповідь: автор глузує зі світу людей та гостро протиставляє його магічному світу, в якому теж багато зла, проте цей світ яскравий, незвичний, сповнений чудес.

Англійська письменниця постійно намагається підкреслити, що в магічному світ функціонують ті ж самі цінності, що й у світі читачів, ті ж чудеса, і пригоди. Серед них виділяється - дружба і любов - найважливіші життєві цінності. Тому чудеса, магія, міфічні та казкові істоти — це яскрава та приваблива оболонка, а зміст — це одвічні загальнолюдські категорії, яких так бракує сучасному суспільству: відданість та благородство, готовність пожертвувати собою заради того, кого любиш: «...Є одна річ, якої не може збагнути Волдеморт. Це — любов. Він не усвідомив, що така сильна любов, яку відчувала до тебе твоя мама, Гаррі, залишає свій слід»[3; 183]. Своїм твором Дж. Ролінг не просто порушила низку важливих запитань, але й виконала місію письменника – заохотити дітей до читання, зацікавила читачів багатьох країн. Вона знайшла ключ і до надзвичайно вибагливих літераторів, і просто до любителів книжок.

В англійській літературі існувала традиція написання книжок окремо для дівчаток і хлопчиків. Серед останніх популярним був жанр роману-випробування в дусі «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо. Якщо колись потяг до невідомого і непізнаного створили всім відомі «Мандри Гулівера» Джонатана Свіфта, то напевно тепер відбулося те саме. Мабуть, Гаррі Поттер прийшов не зміну такій класиці, як «Анна з Зеленої долини» Монтгомері чи шведським улюбленцям «Пеппі Довгій-Панчосі» і «Карлсону, що живе на даху» Астрід Ліндгрен.

Велика кількість пригод робить сюжет твору динамічним, захоплюючим. Ми легко можемо простежити зв’язок роману із творами пригодницької літератури та традиціями англійського детективу Агати Крісті: підозра падає зовсім не на того, хто скоює злочини, справжній злочинець виявляється у фіналі твору. Причому, в творі неможливо чітко означити той чи інший жанр: кордони жанрів розмиті й схрещуються в єдине ціле. Епізод у Забороненому лісі — поєднання міфу, детективу, психологічного триллеру та класичного фільму жахів: «Постать у каптурі підвела голову й глянула просто на Гаррі — з її рота крапала єдинорогова кров. Скочила на ноги й швидко рушила до Гаррі, який від страху не міг і поворухнутися»[3; 146].

Образ єдинорога сягає своїм корінням у скандинавський епос. Це символ Чистоти, Світла та Добра. Символічно, що жахлива істота для продовжен­ня свого існування вбиває саме єдинорогів, ніби має на меті знищити все чисте та світле, що є у світі.

Епопея Дж. Ролінґ про Гаррі Поттера - це обігрування сюжетів відомих казок та міфів, проте традиційні обра­зи полярно змінюються: у більшості казок світу на мітлах літають тільки жахливі відьми (Баба Яга в ступі - в українських та російських казках), в епопеї про Гаррі Поттера юних чаклунів вчать літати на мітлах, і це невід’ємний атрибут чарівного світу, велетні не пожирають дітей, а стають вірними друзями; міфічний пес Кербер - просто пес-охоронець (хоч і досить страшний) - охороняє не світ мертвих, а магічний філософський камінь, атрибут із середньовіччя, і носить мирне прізвисько Пушок (Флафі).

Ідея філософського каменю, котрий як гадали приносив людям молодість і багатство, також є оригінально переосмисленим мотивом середньовічних легенд. Саме за цей вигаданий «скарб» Гаррі боровся з Волдемортом, магом, чиє ім’я не можна було вимовляти. Добре відомо, що у ХІІ столітті алхіміки вважали, що є камінь, котрий дасть людині, яка його знайде необмежені матеріальні блага[4; 29]. Але у творі ця легенда набуває глибшого значення. Виявляється, що головне зовсім не магія і не надзвичайна могутність. Головними виявляються споконвічні цінності - дружба, відвага, любов.

Важливим аспектом є й те, що книга Дж. Роулінг носить не лише розважальний характер, але й спонукає замислитися над серйозними життєвими питаннями. Наприклад, це дилема – вибір між обраними та звичайними людьми, дискусія, що реалізується через проблему чистоти крові. Це питання поставлене в епізоді, де Гаррі знайомиться з Драко Мелфоєм, хлопчиком із родини слуг Волдеморта, що стане його заклятим ворогом. Саме від Драко Гаррі і почув про «чистоту крові» чаклунських родин, про предмет суперечок та сварок між чародіями, що точиться бага­то століть: «Я справді вважаю, що чужих туди не можна пускати. А ти? Вони ж не такі, їх ніколи не вчили наших звичаїв. Дехто з них навіть ніколи не чув про "Гоґвортс», доки не отримав листа, уявляєш? Я думаю, треба триматися давніх чаклунських родів» [3; 74]. У подаль­ших романах циклу ця тема стає дедалі глибшою, Волдеморт саме прагнув очищення світу чаклунів від маґлів. Темний чаклун набуває рис істо­ричних постатей (варто пригадати Адольфа Гітлера, який теж боровся за чистоту арійської раси). Таким чином, авторка порушує перед маленькими читачами досить дорослі пи­тання, адже проблеми расизму та шовінізму в сучасно­му світі порушені дуже гостро[5; 47].

Звичайно, більшість критиків та науковців вважають, що «Гаррі Поттер» не є визначним досягненням світової літератури, проте вони не зможуть заперечувати фурору, викликаного ним. За допомогою роману «Гаррі Поттер» Дж. Роулінг спробувала освоїти і трансформувати попередній літературний досвід і продемонструвала розуміння здатності казкового жанру змінюватися, водночас залишаючись собою і відображати те, що актуальне часові.

Список використаних джерел:

1. Бояришинова С. І. Мандрівка у чарівний світ роману Джоан Роулінг «Гаррі поттер і філософський камінь» // Всесвітня література і культура в навчальних закладах України. - 2007. - №11 - С. 28-30

2. Брауде Л.Ю. К истории понятия «литературная сказка» // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. - 1985. - Т. 36 №3. - С. 270- 291

3. Роулінг Дж. К. Гаррі Поттер і Філософський камінь. / Переклад з англійської Віктора Морозова за редакцією Івана Малковича та Петра Таращука. - К.: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». - 2006. – 320 с.

4. Тесля В.І. Предметний світ у казці Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» // Філологічні науки. - 2009. - № 9 - С. 17-19

5. Тіхоненко С. О. Фентезі як один із шляхів формування постмодерністського мислення: на прикладі аналізу роману Джоан Роулінг «Гаррі Поттер і філософський камінь» // Зарубіжна література в школах України. - 2010. - №5- С. 43-48

6. Файвус Л. В. Джоан Кетлін Роулінг - автор книги «Гаррі Поттер»

// Режим доступу: http://wisleyhous.at.ua

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Нестерук

Сніжана Миколаївна

Автор статті: Бальбуза Ольга Володимирівна, ІМ - 44

Поиск по сайту: