Підстави виникнення права приватної власності. Право спільної власності: поняття та види

Виникнення права власності можливе за наявності певно­го юридичного факту (підстави виникнення). Розрізняють пер­вісні та похідні способи виникнення права власності.

За первісних способів набуття право власності виникає впер­ше або не залежить від волі попередніх власників. До первіс­них способів набуття права власності належать: створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва), переробки (специфікації), володіння плодами і доходами, привласнення за­гальнодоступних дарів природи, придбання права власності на безхазяйну річ та рухоме майно, від якого власник відмовився, бездоглядні тварини, знахідка, скарб, набувальна давність.

За похідних способів набуття право власності виникає у су­б'єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника. До похід­них способів належать перехід права власності за правочином.

Виробництво — це виготовлення (створення) речі. Право власності на вироблену річ належить особі, яка її створила. Право власності на цю річ виникає з моменту її виготовлення, проте в окремих випадках воно може виникати з моменту прийняття до експлуатації чи державної реєстрації. До цього часу особа є власником майна, обладнання тощо, які було ви­користано в процесі його створення.

Переробка (специфікація) — використання однієї речі (ма­теріалу), в результаті чого створюється нова річ. За загаль­ним правилом, право власності на перероблену річ належить особі, яка є власником матеріалу. Власник матеріалу, який на­був право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила. Осо­ба, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право влас­ності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові мате­ріалу його вартість. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває особа, яка здійснила таку переробку, за умо­ви відшкодування нею власникові матеріалу його вартості та завдані збитки.

Володіння плодами і доходами — особа, яка використовує певну річ на законних підставах (юридичних титулах) має пра­во привласнити плоди та доходи, як результат господарської експлуатації майна, якщо інше не передбачено законом.

Привласнення загальнодоступних дарів природи — особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу або здобу­ла іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їх власником, якщо вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального дозволу власника відповідної земельної ділянки.

Безхазяйне майно — це річ, яка не має власника або влас­ник якої невідомий. До таких речей належать: речі, від яких власник відмовився, знахідка, бездоглядна тварина та скарб.

Законодавець розрізняє правовий режим безхазяйного май­на для нерухомості та для рухомого майна. Якщо безхазяйне майно є нерухомою річчю, то її бере на облік орган, що здійс­нює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого це майно розміщено. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі її може бути передано за рішенням суду в комунальну власність. Якщо безхазяйне майно є рухо­мою річчю, то воно може набуватись у власність за набуваль- ною давністю, окрім випадків, якщо законом встановлено ін­ший порядок.

Реалізуючи своє право власності, власник може відмовити­ся від свого майна, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про його відмову від права власності. Тому в цьо­му випадку особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої влас­ник відмовився, набуває право власності на цю річ із моменту заволодіння нею.

Дещо по-іншому визначено правовий режим для знахідки. Знахідкою слід вважати загублену річ, яку знайшла інша осо­ба. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно по­відомити про це особу, яка її загубила або власника речі та повернути знайдену річ цій особі. Якщо особа знайшла загуб­лену річ у приміщенні або транспортному засобі, вона зобов'я­зана передати її особі, яка представляє володільця цього при­міщення чи транспортного засобу. І з цього моменту особа, якій передано знахідку, набуває прав та обов'язків особи, яка знайшла заіублену річ. Якщо ж особа, яка загубила цю річ, або власник речі чи їх перебування невідомі, то особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування. Після цього особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її в себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого само­врядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали. Якщо знайдена річ швидко псується, або витрати на її збе­рігання є непропорційно великими порівняно з її вартістю, то цю річ може продати особа, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що підтверджують суму виторгу. В цьому випадку сума грошей, одержана від продажу знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати її повер­нення.

Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, якщо:

1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має пра­во вимагати повернення загубленої речі;

2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернен­ня загубленої речі, не заявить про свої права на річ особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самовряду­вання.

Однак особа може і відмовитися від набуття права власнос­ті на знахідку, в цьому разі річ переходить у власність терито­ріальної громади.

Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право ності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо), а також винагороду за знахідку в розмірі до 20% вартості речі. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу приховати її.

Майже аналогічний правовий режим визначено для бездогляд­них тварин. Особа, яка затримала бездоглядну домашню твари­ну, зобов'язана негайно повідомити про це власника та повер­нути її. Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або міс­це його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зо­бов'язана протягом 3 днів заявити про це міліції або органові місцевого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій її було передано на утримання та в користування, мають право на від­шкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з вираху­ванням вигод, здобутих від користування нею.

Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про за­тримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і протягом 2 місяців — щодо інших домашніх тварин не буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці тварини переходить до особи, в якої вони були на утриманні та в користуванні. У разі відмови особи, в якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця твари­на переходить у власність територіальної громади, на терито­рії якої її було виявлено.

Певні особливості має також і правовий режим скарбу. Скарбом є закопані в землі чи приховані іншим чином гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності. За загальним правилом, особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього. Однак якщо скарб було приховано в майні, що нале­жить на праві власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна, у якому скарб було приховано, набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього. Якщо скарб є пам'яткою історії та культури, право власності на нього набуває держава, а особа, що виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди.

Вперше у вітчизняному законодавстві визначено поняття набувальної давності, тобто строку, впродовж якого особа, що добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує від­крито, безперервно володіти майном, набуває право власності на це майно.

Приватизація державного майна та майна, що є в кому­нальній власності, означає безоплатне чи оплатне відчужен­ня державного та комунального майна у власність фізичних чи юридичних осіб. На сьогодні особливості здійснення прива­тизації врегульовано Законами України “Про приватизацію державного майна”^[1], “Про приватизацію державного житлово­го фонду”^[2], “Про особливості приватизації об'єктів незаверше­ного будівництва”^[3], “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”^[4] тощо.

Окрім первісних способів набуття права власності певні особливості мають і похідні способи набуття права власності, зокрема набуття права власності за договором. Зокрема, право власності у набувача майна за договором виникає з мо­менту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його на­бувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для від­правлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зо­бов'язання доставки, а також вручення коносамента або го товарно-розпорядчого документа на майно. Якщо договори підлягають нотаріальному посвідченню чи державній реєстра­ції, то право власності переходить із моменту відповідного по­свідчення чи реєстрації.

Право спільної власності

Досить часто буває, що одне й те саме майно може належати на праві власності декільком особам (співвласникам). В цьому разі, виникає право спільної власності як право двох або біль­ше осіб за спільною згодою володіти, користуватися та розпо­ряджатися належним їм майном, що становить єдине ціле.

Розрізняють такі види права спільної власності: право спіль­ної часткової власності та право спільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності — право двох або більше осіб разом за спільною згодою володіти, користува­тись та розпоряджатись єдиним майном, що належить їм на праві власності, з виділенням долі кожного з них. Законо­давець право спільної часткової власності презюмує.

Визначаючи частки у праві спільної часткової власності, слід вважати, що вони є рівними, якщо інше не визначено за домовленістю співвласників або законом. Слід також врахову­вати і внесок кожного із співвласників у придбання (виготов­лення, спорудження) майна.

Особливу роль під час визначення частки в майні відіграє також і покращення спільного майна, які здійснив один із спів­власників. Наприклад, якщо співвласник власним коштом та за згодою всіх співвласників здійснив поліпшення спільного май­на, які не можна відокремити, то він має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності. Якщо ж ці поліпшення можна відокремити, то вони є власніс­тю того із співвласників, який їх зробив, якщо інше не встанов­лено домовленістю співвласників.

Здійснення права спільної часткової власності відбувається за згодою співвласників, в тому числі шляхом укладення дого­вору про порядок володіння та користування спільним май­ном. Причому кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного май­на в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної частко­вої власності.

При здійсненні спільної часткової власності співвласники наділені правами та обов'язками щодо спільного майна, так са­мо як при праві особистої власності, однак у відповідній час­тині. Наприклад, співвласники отримують право на плоди, продукцію та доходи від використання майна відповідно до їх часток. Однак співвласники відповідно до своєї частки зобо­в'язані здійснювати витрати на утримання спільного майна.

Окремо слід звернути увагу і на розпорядження спільним майном шляхом відчуження чи виділення. Приміром, співвлас­ник має право самостійно відчужити свою часткою у праві спільної часткової власності. Однак у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголоше­ною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спіль­ної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити ін­ших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвлас­ники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом 1 місяця, а щодо рухомого майна — протягом 10 днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласни­ків, продавець має право вибору покупця.

Співвласник має також право на виділення йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Причому виділен­ня може провадитись як в натурі, так і за його згодою шляхом грошової компенсації.

Від виділення слід відмежовувати поділ спільного майна, тоб­то проведений за згодою усіх співвласників розподіл спільного майна в натурі між усіма співвласниками. При поділі, на відміну від виділення, відносини спільної власності припиняються.

Право особи на частку в спільному майні може бути припи­нено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і її не може бути виділено в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам спів­власника та членам його сім'ї (ст. 365 ЦК).

Право спільної сумісної власності є правом двох або біль­ше осіб разом за спільною згодою володіти, користуватись та розпоряджатись єдиним майном, що належить їм на пра­ві власності, частки якого попередньо не визначено. Право спільної сумісної власності виникає лише у разі, якщо це пря­мо передбачено в законі.

На сьогодні законодавець відзначає дві підстави виникнен­ня права спільної сумісної власності:

• набуття майна подружжям за час шлюбу;

• набуття майна в результаті спільної праці та за спільні гро­шові кошти членів сім'ї.

Особливості правового режиму майна подружжя за час шлюбу додатково регулюють ст.ст. 60—74 СК України. Особ­ливості правового режиму майна, набутого в результаті спіль­ної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, регулює За­кон України “Про особисте селянське господарство”.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встанов­лено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх спів­власників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що його вчинено за згодою всіх співвласників.

Виділення майна, що є у спільній сумісній власності, здійс­нюється за бажанням співвласника. У разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що част­ки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власнос­ті є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ни­ми, законом або рішенням суду. Причому виділення може про­вадитись як у натурі, так і, за згодою співвласника, шляхом грошової компенсації.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності, здійсню­ється за домовленістю між співвласниками цього майна. У ра­зі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважаєть­ся, що частки співвласників у праві спільної сумісної власнос­ті є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ни­ми або законом. Окрім цього, за рішенням суду частку співвласника може бути збільшено або зменшено з урахувдо ням обставин, які мають істотне значення. Наприклад, суд мо­же відійти від рівності часток при поділі майна подружжя та визнати за одним із подружжя право на більшу частку в спіль­ному майні з урахуванням інтересів неповнолітніх осіб, що за­лишаються на його утриманні (ст. 70 СК). У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на ньо­го припиняється.

ЦК:

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше
прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом.

Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою
публічного права

1. Юридична особа публічного права набуває право власності на
майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у
власність на підставах, не заборонених законом.

Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності
на майно, відчужене особою, яка не мала на це
права

1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права,
добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо
відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути
витребуване у нього. { Стаття 330 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-IV
(1255-15) від 18.11.2003 }

Стаття 331. Набуття права власності на новостворене майно
та об'єкти незавершеного будівництва { Назва статті 331 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 }

1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена)
особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або
законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на
підставі договору, є власником цієї речі.

2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові
будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення
будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого
майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його
прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону
підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту
державної реєстрації.

3. До завершення будівництва (створення майна) особа
вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були
використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї
частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного
будівництва, право власності на який реєструється органом, що
здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі
документів, що підтверджують право власності або користування
земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна,
дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що
містять опис об'єкта незавершеного будівництва. { Частину третю
статті 331 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3201-IV
(3201-15) від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1878-VI (1878-17) від 11.02.2010 }

{ Частину четверту статті 331 виключено на підставі Закону
N 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 }

Стаття 332. Набуття права власності на перероблену річ

1. Переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в
результаті чого створюється нова річ.

2. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право
власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові
матеріалу його вартість.

3. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом
переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником
матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або
законом.

4. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно
перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває
за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі
особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати
власникові матеріалу моральну шкоду.

5. Власник матеріалу, який набув право власності на
виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість
переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено
договором.

Стаття 333. Привласнення загальнодоступних дарів природи

1. Особа, яка зібрала ягоди, лікарські рослини, зловила рибу
або здобула іншу річ у лісі, водоймі тощо, є їхнім власником, якщо
вона діяла відповідно до закону, місцевого звичаю або загального
дозволу власника відповідної земельної ділянки.

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

1. Право власності у набувача майна за договором виникає з
моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або
законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або
перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення,
пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання
доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або
іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає
нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого
посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про
визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

4. Права на нерухоме майно, які підлягають державній
реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
{ Частина четверта статті 334 в редакції Закону N 1878-VI
(1878-17) від 11.02.2010 }

Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ

1. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої
невідомий.

2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що
здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою
органу місцевого самоврядування, на території якого вони
розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться
оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної
нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти
майном відповідної територіальної громади, може бути передана за
рішенням суду у комунальну власність.

3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за
набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336,
338, 341 і 343 цього Кодексу.

Стаття 336. Набуття права власності на рухому річ, від якої
власник відмовився

1. Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник
відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на
цю річ з моменту заволодіння нею.

Стаття 337. Знахідка

1. Особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно
повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і
повернути знайдену річ цій особі.

Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або
транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка
представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу.
Особа, якій передана знахідка, набуває прав та обов'язків особи,
яка знайшла загублену річ.

2. Якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої
речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла
загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку міліції або
органові місцевого самоврядування.

3. Особа, яка знайшла загублену річ, має право зберігати її у
себе або здати на зберігання міліції, або органові місцевого
самоврядування, або передати знахідку особі, яку вони вказали.

Річ, що швидко псується, або річ, витрати на зберігання якої
є непропорційно великими порівняно з її вартістю, може бути
продана особою, яка її знайшла, з одержанням письмових доказів, що
підтверджують суму виторгу. Сума грошей, одержана від продажу
знайденої речі, підлягає поверненню особі, яка має право вимагати
її повернення.

4. Особа, яка знайшла загублену річ, відповідає за її втрату,
знищення або пошкодження в межах її вартості лише в разі свого
умислу або грубої необережності.

Стаття 338. Набуття права власності на знахідку

1. Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності
на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку
міліції або органові місцевого самоврядування, якщо:

1) не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право
вимагати повернення загубленої речі;

2) власник або інша особа, яка має право вимагати повернення
загубленої речі, не заявить про свої право на річ особі, яка її
знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування.

2. Якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть органові
місцевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття
права власності на неї, ця річ переходить у власність
територіальної громади.

3. Знайдені транспортні засоби передаються на зберігання
міліції, про що робиться оголошення в друкованих засобах масової
інформації.

Якщо протягом шести місяців від дня опублікування цього
оголошення власник або інша особа, яка має право вимагати
повернення транспортного засобу, не будуть виявлені або вони не
заявлять про свої права на транспортний засіб, міліція має право
продати його, а суму виторгу внести на спеціальний рахунок у
банку. Якщо протягом трьох років колишній власник транспортного
засобу не вимагатиме передання йому суми виторгу, ця сума
переходить у власність територіальної громади, на території якої
було знайдено транспортний засіб.

Стаття 339. Право особи, яка знайшла загублену річ, на
винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із
знахідкою

1. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від
особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності
на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою
(зберігання, розшук власника, продаж речі тощо).

2. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від
її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до
двадцяти відсотків вартості речі.

3. Якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за
знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки.

4. Право на одержання винагороди не виникає, якщо особа, яка
знайшла загублену річ, не заявила про знахідку або вчинила спробу
приховати її.

Стаття 340. Бездоглядна домашня тварина

1. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину,
зобов'язана негайно повідомити про це власника і повернути її.
Якщо власник бездоглядної домашньої тварини або місце його
перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана
протягом трьох днів заявити про це міліції або органові місцевого
самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку власника.

2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, може на
час розшуку власника залишити її у себе на утриманні та в
користуванні або передати іншій особі, якщо ця особа може
забезпечити утримання та догляд за твариною з додержанням
ветеринарних правил, або передати її міліції або органові
місцевого самоврядування.

3. Особа, у якої залишена бездоглядна домашня тварина,
відповідає за її загибель або пошкодження у межах її вартості лише
у разі свого умислу або грубої необережності.

Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню
тварину

1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про
затримання бездоглядної робочої або великої рогатої худоби і
протягом двох місяців - щодо інших домашніх тварин не буде
виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на
них, право власності на ці тварини переходить до особи, у якої
вони були на утриманні та в користуванні.

2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина
була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності
на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади,
на території якої її було виявлено.

Стаття 342. Відшкодування витрат на утримання бездоглядної
домашньої тварини та виплата винагороди

1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини
власникові особа, яка затримала тварину, та особа, якій вона була
передана на утримання та в користування, мають право на
відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням тварини, з
вирахуванням вигод, здобутих від користування нею.

2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має
право на винагороду відповідно до статті 339 цього Кодексу.

Стаття 343. Набуття права власності на скарб

1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом
гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий
або за законом втратив на них право власності.

2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на
нього.

Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві
власності іншій особі, особа, яка виявила його, та власник майна,
у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках право
спільної часткової власності на нього.

3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки
чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був
прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.

4. У разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність
відповідно до закону, право власності на нього набуває держава.
{ Абзац перший частини четвертої статті 343 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від
держави винагороди у розмірі до двадцяти відсотків від його
вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції
або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його
відповідному державному органові або органові місцевого
самоврядування.

Якщо скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у
майні, що належить іншій особі, ця особа, а також особа, яка
виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти
відсотків від вартості скарбу кожна. { Абзац третій частини
четвертої статті 343 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2518-VI (2518-17) від 09.09.2010 }

5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили
скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до
їхніх трудових або договірних обов'язків.

Стаття 344. Набувальна давність

1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і
продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом
десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває
право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не
встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною
давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній
реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної
реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати
до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном
володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його
власником, який після закінчення строку договору не пред'явив
вимоги про його повернення, вона набуває право власності за
набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на
рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває
набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року
або пред'явлення протягом цього строку позову про його
витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно,
транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації
державного майна та майна, що є в комунальній
власності

1. Фізична або юридична особа може набути право власності у
разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній
власності.

2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому
законом.

Стаття 355. Поняття і види права спільної власності

1. Майно, що є у власності двох або більше осіб
(співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне
майно).

2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або
на праві спільної сумісної власності.

3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених
законом.

4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або
законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Стаття 356. Право спільної часткової власності

1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути
фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової
власності

1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються
рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників
або законом.

2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не
встановлений за домовленістю співвласників або законом, він
визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у
придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї
частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення
спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм
коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого
порядку використання спільного майна.

4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може
зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову
(прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує
їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника,
який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві
спільної часткової власності.

5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є
власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не
встановлено домовленістю співвласників.

Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності

1. Право спільної часткової власності здійснюється
співвласниками за їхньою згодою.

2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та
користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

3. Кожен із співвласників має право на надання йому у
володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,
яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У
разі неможливості цього він має право вимагати від інших
співвласників, які володіють і користуються спільним майном,
відповідної матеріальної компенсації.

4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та
користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві
спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є
обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві
спільної часткової власності на це майно.

Стаття 359. Плоди, продукція та доходи від використання
майна, що є у спільній частковій власності

1. Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у
спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна
і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у
праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними.

Стаття 360. Утримання майна, що є у спільній частковій
власності

1. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної
часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на
управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті
податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести
відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями,
пов'язаними із спільним майном.

Стаття 361. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у
праві спільної часткової власності

1. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю
часткою у праві спільної часткової власності.

Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної
часткової власності

1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності
співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю
за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім
випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у праві спільної часткової власності
зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір
продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її
продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного
права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна
протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти
днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право
продати свою частку іншій особі.

3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової
власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору
покупця.

4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності
з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити
до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду
грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

5. Передача співвласником свого переважного права купівлі
частки у праві спільної часткової власності іншій особі не
допускається.

Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової
власності до набувача за договором

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до
набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не
встановлено домовленістю сторін.

2. Частка у праві спільної часткової власності за договором,
який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній
реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього
Кодексу.

Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій
власності

1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,
що є у спільній частковій власності.

2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не
допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга
статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має
право на одержання від інших співвласників грошової або іншої
матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його
згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у
співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її
отримання. { Частину другу статті 364 доповнено абзацом третім
згідно із Законом N 1878-VI (1878-17) від 11.02.2010 }

3. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного
майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної
часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває
право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому
законом, таке право підлягає державній реєстрації.

{ Статтю 364 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1878-VI
(1878-17) від 11.02.2010 }

4. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного
майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному
посвідченню.

Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за
вимогою інших співвласників

1. Право особи на частку у спільному майні може бути
припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників,
якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам
співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на
частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем
вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у
спільній частковій власності

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій
власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може
бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із
спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком
зміну його призначення або проти цього заперечують інші
співвласники, спір вирішується судом.

2. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного
майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу
кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві
спільної часткової власності з направленням суми виторгу на
погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві
спільної часткової власності або відмови інших співвласників від
придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї
частки з публічних торгів або переведення на нього прав та
обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного
перерахунку.

Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності

1. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути
поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право
спільної часткової власності на нього припиняється.

3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній
частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.

Стаття 368. Право спільної сумісної власності

1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення
часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною
власністю.

2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути
фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні
громади, якщо інше не встановлено законом.

3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною
сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або
законом.

4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні
грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю,
якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності

1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,
володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними.

2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності,
здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо
розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за
згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження
спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально
посвідчена.

3. Співвласники мають право уповноважити одного з них на
вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений
одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за
позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника,
який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній
власності

1. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із
майна, що є у спільній сумісній власності.

2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній
власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві
спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у
спільній сумісній власності

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній
власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може
бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із
спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку,
встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності

1. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути
поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності,
вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної
власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між
ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або
зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

3. У разі поділу майна між співвласниками право спільної
сумісної власності на нього припиняється.

4. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній
сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.

^[1] Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 березня 1992 р. II ВВРУ. — 1992. — № 24. — Ст. 324.

^[2]Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 16 вересня 1992 р. // ВВРУ. — 1992. — № 36. — Ст. 524.

^[3]Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва: Закон України від 14 вересня 2000 р. // ОВУ. — 2000. — № 41. — Ст. 1733.

^[4] Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію): Закон України від 6 березня 1993 р. // ВВРУ. — 1992. — № 24. — Ст. 350.

Поиск по сайту: