II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО

А. Загальні положення щодо протидії поганому поводженню

Додатки

30. Кримінальний кодекс Туреччини визнає застосування катування чи пога­не поводження злочинним діянням (статті 243 та 245).

31. Положення статей 151 та 153 Кримінально-процесуального кодексу Туреч­чини (КП К) передбачають можливість звернутися зі скаргою щодо таких діянь до прокурора або місцевих адміністративних органів.

Якщо прокурор Республіки дійде висновку, що немає підстав для порушення справи, про прийняте рішення має бути повідомлено особу, щодо якої проводи­лася перевірка, потерпілу сторону та скаржника (ст. 164 КПК). Скаржник має право заперечити це рішення перед головою суду присяжних (ст. 165 КПК) упро­довж двох тижнів з моменту повідомлення. Голова може або прийняти заперечен­ня та вирішити питання щодо провадження за кримінальним позовом (ст. 168 КПК), або відхилити його. У цьому останньому випадку провадження за кримінальним позовом може бути відкрито тільки після подання нових фактів чи доказів (ст. 167 КПК).

32. Якщо той, кому інкримінуються зазначені діяння, на момент їх вчинення
був службовою особою і перебував при виконанні посадових обов'язків, попе­
реднє розслідування справи регулюється Законом 1913 р. про переслідування
службових осіб, який визначає межі повноважень ratione personal органів проку­
ратури на цій стадії провадження. У таких випадках попереднє слідство, а отже, і
повноваження відкривати кримінальне переслідування належать до виняткової
компетенції відповідної місцевої адміністративної комісії (районної чи окружної,
залежно від становища фігуранта у справі), очолюваної префектом чи його за­
ступником. У разі надання згоди на переслідування обов'язок розслідування
справи покладається на прокурора.

Рішення зазначених комісій може переглянути Державна рада; якщо ж комісія вирішить не відкривати переслідування, то справа приймається до провадження у порядку обов'язку порушити справу.

B. Порядок тримання під вартою

33. На час, коли мали місце факти, що розглядаються, у статті 16 Закону № 2845 щодо процедури розгляду в суді державної безпеки справ за злочинними діяннями, які належать до зазначеної вище підсудності, було визначено, що будь-яка заарештована особа повинна постати перед суддею не пізніше ніж через 48 го­дин або, у разі вчинення правопорушень колективного характеру поза межами місцевості, де оголошено надзвичайний стан, упродовж двох тижнів, без ураху­вання часу, необхідного для припровадження затриманого до згаданого судді.

34. Стосовно допомоги адвоката, то ст. 144 КПК в частині, яка стосується цьо­го випадку, встановлює, що обвинувачений може зустрічатися та листуватися з адвокатом тільки після застосування запобіжного ув'язнення.

C. Чинне законодавство щодо кримінального провадження проти заявника в
суді державної безпеки

35. Норми щодо складу та діяльності судів державної безпеки містяться і в Законі № 2845, який ці суди запровадив і який регулює процедуру провадження в них. Цей Закон спирається на ст. 143 Конституції. 18 червня 1999 р. Великі національні збори Туреччини внесли зміни до ст. 143 Конституції, виключивши членів військових трибуналів (суддів та прокурорів) зі складу судів державної без­пеки. Після цього, 22 червня 1999 р., до Закону № 2845 було внесено зміни відповідно до змін у Конституції.

36. Суди державної безпеки були встановлені Законом № 1773 від 11 липня 1973 року, відповідно до ст. 136 Конституції 1961 р. 15 червня 1976 р. Консти­туційний суд скасував цей Закон. Згодом Конституцією 1982 р. ці суди було

Поиск по сайту: