Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досяг­нення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батька­ми, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом плат­ника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної грома­ди або юридичної особи, за заявою батьків, уповноваженого територіальної гро­мади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого за­кладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або ко­мунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкоду­вання шкоди у зв'язку з втратою годувальника.

Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до вико­нання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебу­ванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час виз­начення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Якщо ж платник аліментів не працював на час виникнення заборгова­ності і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфіко-ваного працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору — судом.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустой­ки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом

платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворо­бою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд може звільнити плат­ника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

12.15. Усиновлення: поняття, порядок оформлення усиновлення, особи, які можуть стати усиновителями; правові наслідки усиновлення. Усиновлення дітей громадян України іноземними громадянами. Участь адвоката у справах такої категорії.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах доч­ки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини прова­диться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновленою може бути дитина (тобто особа до досягнення нею вісімнадцяти років). У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклу­вання. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, мо­же бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сест­ри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може по­становити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають пра­во знати про нове місце її проживання.

До усиновлювача дитини ставляться такі вимоги:

1) це може бути тільки повнолітня дієздатна особа;

2) особа має бути старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років (у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років);

3) усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі;

4) особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину (якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини).

Усиновлювачами можуть бути подружжя. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не пе­ребуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постано­вити рішення про усиновлення ними дитини. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Поиск по сайту: