Правове регулювання грошового обігу в Україні. Право грошової емісії. Правове становище Національного банку України

Закон України «Про Національний банк України» передбачає, що Національ­ний банк України монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг. Зокрема, правління Національного банку приймає рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет.

Стаття 34 Закону України «Про Національний банк України» закріплює, що виключне право введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків — банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив.

Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і за­безпечуються всіма його активами.

В Україні також діє Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436/95. Цим Указом встановлюється, що у разі порушення юридичними осо­бами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, інозем­ними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємниць­кої діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулю­вання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

—за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах — у двократ­ному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

—за неоприбуткування (неповне та^або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;

—за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин — соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народ­женні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості — в розмірі здійснених виплат;

— за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт
готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо
раніше виданих коштів — у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

14. Бюджетне, податкове та митне законодавство

—за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, — у розмірі сплачених коштів;

—за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільо­вим призначенням — у розмірі витраченої готівки.

Установити, що за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковувано­го мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за погодженням з Дер­жавною податковою адміністрацією України.

Вказані вище штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Слід також згадати про Розпорядження Президента України «Про систему електронного грошового обігу в Україні» від ЗО квітня 1992 р. № 79. Цим розпо­рядженням з метою забезпечення переходу до сучасних методів здійснення кре­дитно-фінансових операцій, поліпшення системи обігу грошей та захисту економічних інтересів України передбачалася необхідність розробити Державну програму створення системи електронного грошового обігу в Україні.

14.22. Правове становище органів державного казначей­ства та їх функції.

Правове становище органів державного казначейства встановлюється поста­новою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232 «Питання Дер­жавного казначейства України», якою затверджено Положення про Державне казначейство України.

Державне казначейство України — це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство є учасником си­стеми електронних платежів Національного банку.

Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та закона­ми України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Основними завданнями Казначейства є:

1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюд­
жетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

—розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджет­них коштів;

—контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надход­жень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

—в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджет­ного процесу бюджетного законодавства;

—ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання дер­жавного та місцевих бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та
місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і
звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпо­
рядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про ви­
конання кошторисів державних цільових фондів.

Поиск по сайту: