Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи гранич­ний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг

У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи гранич­ний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квоту­вання виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

9.2. Конкуренція у сфері господарювання. Природні моно­полії. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отри­мують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти госпо­дарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Органам державної вла­ди і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господа­рювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за до­триманням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти гос­подарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування по­винні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів госпо­дарювання. Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господа­рювання відповідно до вимог ГК України та інших законів.

Рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обме­ження, визнаються обґрунтованими у випадках:

— подання допомоги соціального характеру окремим суб'єктам господарю­вання за умови, що допомога подається без дискримінації інших суб'єктів госпо­дарювання;

— подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на виз­начених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством;

— подання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, виклика­них важкою екологічною ситуацією;

— здійснення державного регулювання, пов'язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.

Монопольним визнається домінантне становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати кон­куренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також станови­ще суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначе­них законом.

У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на кон­куренцію органи державної влади здійснюють стосовно існуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодав-

-------------------------------------------- 6 --------------------------------------------

9. Господарське законодавство

ства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державни­ми програмами, за винятком природних монополій. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб'єктів господарювання — монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливос­тей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одини­цю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що ви­робляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), — вважається природною монополією. Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти господарю­вання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (ре­алізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Законом про природні монополії визначаються сфери діяльності суб'єктів природних моно­полій, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи, які регулюють діяльність зазначених суб'єктів, а також інші питання регулювання відносин, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані при­родної монополії, та на суміжних ринках за участі суб'єктів природних монополій.

Зловживанням монопольним становищем вважаються:

—нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне ста­новище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

—обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обігу з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монополь­них цін;

—інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;

—встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;

—встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призво­дять до обмеження конкуренції.

Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:

встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи за­купівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознака­ми—з метою їх монополізації;

нення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у ГК України танається:

1) заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм гос­подарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або вироб­ництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

-------------------------------------------------- 7 --------------------------------------------------------

Поиск по сайту: