Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зу­пиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може пору­шувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Кон­ституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії роз­гляду справи.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регла­ментації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегу­льовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового ха­рактеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

кщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регла­ментації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

3. Слід мати на увазі, що суд не може, застосувавши Конституцію як акт пря­
мої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в ст. 150
Конституції, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного
Суду України.

Разом з тим суд може на підставі ст. 144 Конституції визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого само­врядування, а на підставі ст. 124 Конституції — акти органів державної виконав­чої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо. Звер­нення до Конституційного Суду України в такому разі не вимагається.

4. Виходячи з положення ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжна­родні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати за­кон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не супере­чать Конституції України.

5. Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, норма-1 тивно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самовряду­вання, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівникії підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'яза­ний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

6. Згідно з ч. 2 ст. 6 Конституції органи законодавчої, виконавчої та судове*

-------------------------------------------- 608 -------------------------------------------

______________________________________________________ Додатки

злади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією. £ чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'яз­ку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» застосувати нормативні акти колишнього і Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

7. Звернути увагу судів на те, що згідно з ч. 2 ст. 57 Конституції є нечинними.
а отже, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що
визначають права і обов'язки громадян, які не доведені до відома населення у
встановленому законом порядку. Це означає, що судове рішення не може грунту­
ватись на неоприлюднених нормативно-правових актах такого змісту.

8. З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні
І здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі пра­
вовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі
:пори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прий-

I нятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути роз­глянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в оді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самовряду­вання, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в "рийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

9. Згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова,
всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій
території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного
положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На вико­
нання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді
справи, зобов'язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в
порядку, визначеному законом (наприклад, Кримінально-процесуальним,
Цивільним процесуальним кодексами).

Суд має суворо додержувати вимог ч. З ст. 19 КПК про те, що слідчі й судові документи відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

10. Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх
учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд
^езпечита всім їм рівні можливості щодо нщння ТШШШННЯ Д0ШІ8, з№
лення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

11. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами до­казів. Поряд із цим він може запропонувати позивачеві чи відповідачеві подати додаткові докази, а в разі, коли сторони не в змозі їх зібрати, а без них правильно вирішити справу неможливо, — за клопотанням сторін сам витребувати такі до­кази.

12. При розгляді трудових спорів судам слід мати на увазі, що ч. З ст. 43 Кон­ституції використання примусової праці заборонено. У зв'язку з цим не можуть застосовуватись як такі, що суперечать Конституції, правила статей 32-34 КЗпП, відомчих положень чи статутів про дисципліну тощо, які передбачають можливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу в порядку дисциплінарного стягнення, у разі виробничої необхідності або про-

20 7-627

Поиск по сайту: