Додатки. час його утримання Державним департаментом з питань виконання покарань з метою отримання відшкодування за завдану моральну та матеріальну шкоду

час його утримання Державним департаментом з питань виконання покарань з метою отримання відшкодування за завдану моральну та матеріальну шкоду. Уряд посилався на статті 248^і, 248³, 248⁷ Цивільного процесуального кодексу України та статті 440^і, 441 та 455 Цивільного кодексу України. Уряд також зазначив, що доступність таких засобів захисту було підтверджено рішенням Черво-ногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 1 листопада 2001 ро­ку, який відхилив вимоги позивача щодо компенсації, але детально розглянув їх.

66. Заявник не погодився.
2. Оцінка Суду

67. Суд нагадав, що мають бути вичерпаними лише ті засоби захисту, які є ефективними. Це обов'язок Уряду, який стверджує про невичерпання національ­них засобів захисту, довести Суду, що засіб захисту був ефективним та доступним в теорії та на практиці. Після виконання цієї вимоги заявник має довести, що засіб захисту, запропонований Урядом, було вичерпано, або з певних причин він був невідповідним або неефективним за обставин справи, або існували певні об­ставини, які позбавляли заявника від обов'язку дотримання цієї вимоги (див. рішення у справі «Данкевич проти України», № 40679/98, п. 107, від 29 квітня 2003 p.). Суд підкреслює, що п. 1 ст. 35 Конвенції має застосовуватись з певною мірою гнучкості та без надмірного формалізму. Більше того, правило вичерпання національних засобів захисту не є абсолютним, та не має бути вжито автоматич­но. При розгляді того, чи було дотримано цього правила, необхідно зважити на існування формальних засобів захисту в правовій системі відповідної держави, на загальний правовий та політичний контекст, в яких вони діють, а також на особ­ливі обставини справи та на те, чи вдався заявник до всіх доступних засобів захи­сту (див. рішення у справі «Меріт проти України», № 66561/01, п. 58, від 30 берез­ня 2004 p.).

68. Суд підкреслює, що вирішальним питанням в оцінці ефективності засобу захисту стосовно скарги на погане поводження є можливість заявника подати скаргу до національних судів з цього питання з метою отримати пряме та своєчас­не відшкодування, а не суто непрямий захист прав, гарантованих ст. З Конвенції. Цей засіб захисту може бути превентивним та компенсаторним в інстанціях, де особи скаржаться на погане поводження під час утримання та умови утримання.

69. Щодо першого припущення Уряду, що позов має бути подано до органів прокуратури, які є відповідальними за дотримання законності виконання рішень у кримінальних справах, Суд зазначає, що це не можна розглядати в якості ефек­тивного та доступного засобу захисту, враховуючи те, що статус органів прокура­тури за національним законодавством не передбачає ефективних гарантій для не­залежного та безстороннього перегляду скарг заявника (див. рішення у справі «Меріт проти України», № 66561/01, п. 63, від 30 березня 2004 p.; mutatis mutandis рішення у справі «Невмержицький проти України», № 54825/00, п. 116, ECHR 2005-... (витяги), та «Салов проти України», № 65518/01, п. 58, від 6 вересня 2005 p.). Більше того, Уряд не довів, що звернення до прокуратури пропонує ви­щезазначене превентивне чи компенсаторне відшкодування за звинуваченнями у поганому поводженні та умовах тримання, що суперечать ст. З Конвенції.

70. Щодо інших скарг, які заявник міг подати, включаючи скарги до націо­нальних судів, Суд зазначив, що безсумнівно заявник скаржився лікарю пенітен­ціарної установи на свою хворобу, також адміністрація в'язниці була обізнана з фактом, що заявник страждає на туберкульоз. Отже, органи були достатньо обізнані з ситуацією заявника та мали можливість вивчити умови тримання та, якщо можливо, запропонувати компенсацію. Тоді як правдивим є твердження,

Поиск по сайту: