Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. 18. 29 травня 2000 р. заявник подав апеляційну скаргу на вирок до Вінницько­го обласного суду

18. 29 травня 2000 р. заявник подав апеляційну скаргу на вирок до Вінницько­го обласного суду. Зокрема він зазначив, що тільки зберігав макову соломку і що його вирок має бути м'якшим та без позбавлення волі.

19. 12 липня 2000 р. Вінницький обласний суд за відсутності заявника та в присутності прокурора відхилив апеляційну скаргу заявника та залишив у силі вирок від 23 травня 2000 р. Вирок став остаточним.

20. 24 жовтня 2000 р. Комітет переглянув клопотання дружини заявника, яка вимагала юридичного представництва інтересів свого чоловіка. Того ж дня Комітет призначив пана Шульгіна громадським захисником заявника.

21. 30 жовтня 2000 р. пан Шульгін подав скарги голові Вінницького районно­го суду з проханням дозволити перегляд матеріалів справи та зустріч із заявни­ком, щоб мати змогу підготувати апеляційну скаргу на вирок.

22. 2 листопада 2000 р. суддя Вінницького районного суду відмовив у задово­ленні заяви на підставі того, що закон не дозволяє громадському захиснику вчиняти подібні дії. Зокрема, суд поінформував пана Шульгіна:

«...Вінницький районний суд інформує вас про те, що заява від 30 жовтня 2000 р. про надання матеріалів кримінальної справи... та надання побачення з ним для захисту його інтересів в порядку нагляду не підлягає задоволенню, поскільки згідно із законодавством України громадський захисник є суб'єктом лише судового розгляду справи і закон не надає йому права оскаржувати вирок.

Крім того, у ст. 384 Кримінально-процесуального кодексу України... даний вичерпний перелік осіб, які мають право опротестовувати вироки, ухвали, поста­нови суду, що набрали законної сили, у главі 31 Кримінально-процесуального кодексу України... визначено підстави і порядок перегляду у порядку нагляду...».

В. Утримання заявника

23. 28 вересня 2000 р. з метою відбуття покарання заявника було доправлено до Вінницького СІЗО.

24. 29 вересня 2000 р. заявника було переведено до Вінницької в'язниці № 1, де він перебував з 29 вересня до 18 жовтня 2000 р.

25. Після прибуття до Вінницької в'язниці № 1 заявника оглянули лікарі з медичної частини в'язниці, які визнали заявника здоровим.

26. 2 жовтня 2000 р. заявник пройшов флюорографію. Цей огляд не виявив жодних ознак хвороби.

27. У період з 29 вересня по 18 жовтня 2000 р. заявник не скаржився адмі­ністрації в'язниці та не звертався з проханням відправити пошту третім особам.

28. У той же час у період між 18 жовтня та 31 жовтня 2000 р. заявника було пе­реведено з Вінницької в'язниці № 1 до Арбузинської установи № 316/83 Мико­лаївської області («Виправна установа № 316/83»).

29. 31 жовтня 2000 р. заявник прибув до виправної установи № 316/83. Проте його не було піддано медичному огляду з метою виявлення туберкульозу.

30. Заявника утримували у виправній установі № 316/83 з 31 жовтня 2000 р. до 23 квітня 2001 р. Заявника розташували у загальній камері № 10. Він мав окреме ліжко та необхідні меблі, йому було видано одяг та білизну. У камері, яка мала при­родну вентиляцію, великі скляні вікна та електрику, знаходилося ще 32 особи.

31. Протягом перебування заявника у цій установі його двічі навідували рідні: один раз його брат — 7 грудня 2000 p., другий — дружина 8 грудня 2000 р.

32. У період з жовтня 2000 р. до квітня 2001 р. адміністрація виправної устано­ви не зареєструвала жодної вихідної кореспонденції заявника. Більше того, в журналі реєстрації відвідувачів на 2000—2001 pp. не було зареєстровано прохань представника заявника про зустріч.

Додатки

33. 13 квітня 2001 р. вперше заявник попросив викликати лікаря до виправної установи № 316/83, скаржачись на переривчасте дихання та слизовий кашель. То­го ж дня заявника було оглянуто та зроблено флюорографію. В результаті цього обстеження лікар з центральної районної лікарні міста Арбузинська встановив заявнику діагноз запалення легенів з підозрою на рак легенів. З метою встанов­лення остаточного діагнозу було вирішено провести додаткову флюорографію грудної клітки.

34. 14 квітня 2001 р. було проведено флюорографію грудної клітки. Рентгено­лог центральної районної лікарні міста Арбузинська лікарні зробив висновок, що заявник страждає на рак легенів.

35. 19 квітня 2001 р. заявника було переведено до лікарні Даріївської виправ­ної установи № 10 для подальшого медичного огляду та лікування. У період з 19 квітня до 22 червня 2001 р. заявника лікували та проводили медичні огляди. Подальший діагноз — туберкульоз у початковій стадії.

36. 23 квітня 2001 р. заявника було переведено до Снігурівської виправної ус­танови № 5 в Миколаївській області («Виправна установа № 5», міжобласна лікарня для засуджених), де було підтверджено діагноз захворювання на туберку­льоз.

37. З 26 червня заявник лікувався стаціонарно у виправній установі № 5. Уряд стверджує, що заявник отримав все необхідне лікування, призначене за рекомен­даціями Міністерства охорони здоров'я.

38. 4 червня 2002 р. з огляду на покращення його стану здоров'я заявника бу­ло переведено на амбулаторне лікування. 3 11 серпня 2003 р. заявник отримував регулярне амбулаторне лікування з метою попередження рецидиву. Проте трива­ле лікування туберкульозу призвело до побічних ефектів, таких як погіршення зору та головокружіння.

39. З 12 березня 2004 р. заявника утримували у виправній установі № 5 з діаг­нозом клінічний туберкульоз.

40. Відповідно до журналу реєстрації вихідної кореспонденції виправної уста­нови № 5 заявник 12 листопада 2002 р. надіслав листа дружині. Більше жодної кореспонденції заявником надіслано не було.

41. 20 грудня 2001 р. заявник отримав дозвіл на побачення з братом на 24 го­дини.

42. Уряд стверджував, що в ході відбування покарання заявника не відвідува­ли адвокати або громадські захисники і не було жодних заяв з проханням про побачення.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА А. Відповідне національне законодавство та практика відносно скарг відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції

1. Конституція України

43. Відповідні витяги з статей 59 та 63 Конституції України говорять про на­
ступне:

«Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав....Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист...»

2. Кримінально-процесуальний кодекс (до внесення змін 21 червня 2001 р.)

44. Відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу передбача­
ють наступне:

Стаття 21

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист

Поиск по сайту: