Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. 2. Слухання апеляцій з правових питань

2. Слухання апеляцій з правових питань

23. Суд має право відхилити апеляцію з правових питань, не розглядаючи її на
слуханнях, тільки в разі, якщо:

—вважає апеляцію неприйнятною (п. 1 ст. 349 Кримінально-процесуального кодексу);

—розглянувши аргументовану заяву державного обвинувача, одностайно по­становляє, що апеляцію недостатньо обґрунтовано (п. 2 ст. 349); і

—одностайно постановляє, що апеляція, подана в інтересах обвинуваченого, є достатньо обґрунтованою (п. 4 ст. 349).

За всіх інших обставин, перш ніж ухвалити рішення, суд має провести слухан­ня (п. 5 ст. 349). Адже з усіх слухань у федеральному суді лише десять відсотків стосуються апеляцій з правових питань у кримінальних справах.

У разі якщо державний обвинувач подає заяву з проханням відхилити апе­ляцію на підставі її недостатнього обґрунтування, він повинен ознайомити з: своєю аргументацією апелянта. Останній може оскаржити подання протягом двох тижнів (п. З ст. 349).

24. Згідно з п. 1 ст. 350 обвинувачений та його адвокат мають бути поінформо­вані про дату і місце слухання справи. У разі якщо зв'язатися з обвинуваченим не­можливо, достатньо надіслати повідомлення його адвокатові.

25. Слухання апеляції розпочинається зі звернення доповідача. Далі слухають державного обвинувача, обвинуваченого та його адвоката. Апелянт завжди звер­тається до суду першим. Останнім має слово обвинувачений (ст. 351).

3. «Спільний адвокат захисту»

26. Згідно з попереднім варіантом ст. 146 Кримінально-процесуального кодек­
су, що був чинний до 31 грудня 1974 р., один адвокат мав право, якщо це не супе­
речило інтересам захисту, представляти у справі кількох обвинувачених. Це над­
звичайно ускладнювало роботу судів, оскільки виявити чи встановити наявність
конфлікту інтересів дуже непросто. Тому в 1974 р. статтю 146 було запропонова­
но змінити: у новій редакції, яка набрала чинності 1 січня 1975 p., стаття не доз­
воляє здійснювати захист кількох обвинувачених одним спільним адвокатом.

Однак, згідно з постановами федерального суду (3-ї кримінальної палати) ел 27 лютого і 13 жовтня 1976 p., апеляція з правових питань із посиланням на пору­шення статті 146 може бути успішною тільки в разі, якщо використання при за­хисті спільного адвоката фактично суперечить інтересам захисту (том 26. с 291-298; том 27, с 22-24). Ухвалюючи рішення 29 листопада 1977 р. у пі! справі, 1-а кримінальна палата виходила саме з цих прецедентів (див. п. 17 bhizz Уряд стверджував, що відтоді таке їх тлумачення було прийнято всіма криміналь­ними палатами федерального суду.

ПРОВАДЖЕННЯ

27. У своїй скарзі пан Пакеллі стверджував, що він став жертвою порушенні
п. 1 ст. 6 та пункту 3 (с) цієї статті Конвенції. За його словами, він не мав достатнїх
коштів для оплати послуг найманого адвоката, а інтереси правосуддя вимагати,
щоб йому було призначено адвоката, який би представляв його у федеральному
суді. Він також стверджував, що не має змоги повернутися до Федеративної Ре:-
публіки Німеччини, щоб особисто представляти свою справу, через відсутність
дозволу на проживання і коштів для оплати перекладача.

16 травня 1980 р., на підставі декларації про доходи від 9 вересня 1979 ри. засвідченої компетентними органами, панові Пакеллі було надано безоплатну правову допомогу.

....

Додатки

ЩОДО ПРАВА

29. Заявник скаржиться, що федеральний суд відмовився призначити пана
Раушенбуша його офіційним адвокатом на час судового провадження стосовно
апеляції з правових питань та на слухання 29 листопада 1977 р. Він стверджує, що
це суперечить принципам, закріпленим у пункті 3 (с), а також п. 1 ст. 6 Конвенції.

Суд не погодився, що ці положення можуть бути застосовані в даній справі, і вважає цей факт встановленим (див., рішення у справі Делкорта від 17 січня 1970 p., серія А, № 11, с 13-15, п. 25, 26; рішення у справі Артіко від 13 травня 1980 p., серія А, № 37, с 15-18, 31-38). Однак, як слушно зауважив Уряд, поря­док застосування цих положень залежить від конкретних обставин судового провадження (див. згадане рішення у справі Делкорта).

І. Стверджуване порушення п. З (с) ст. 6

30. У пункті 3 (с) ст. 6 зазначається:

«Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такі права:

с) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або — якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя;...».

Уряд доводив, що, керуючись зазначеними принципами, не можна стверджу­вати, що заявник у цій справі потребував безоплатної правової допомоги, оскільки пан Пакеллі мав змогу сам захищати себе особисто на слуханні його справи федеральним судом. Докладної аргументації такої позиції Суд від Уряду не отримав.

31. Пункт 3 (с) ст. 6 гарантує особі, обвинуваченій у кримінальному правопо­
рушенні, три права: право захищати себе особисто, використовувати допомогу
адвоката на свій власний вибір і, за певних умов, одержати правову допомогу
безоплатно. Для поєднання цих фраз в англійському тексті Конвенції використо­
вується розділовий сполучник «or» («чи/або»), тимчасом як у французькому
тексті його еквівалент «ои» використовується лише між фразами, які містять пер­
ше і друге право, а далі використовується сполучник «et» У збірнику «Travaux
preparatoires» немає пояснення цієї лінгвістичної різниці. У ньому йдеться лише
про те, що під час остаточного розгляду проекту Конвенції, напередодні її підпи­
сання, комітет експертів «вніс у текст перекладу певну кількість формальних та
лінгвістичних виправлень», у тому числі і заміну «і» (and) на «або» (or) в
англійському варіанті формулювання п. З (с) ст. 6 (Збірник «Travaux preparatoires»,
том IV, с. 1010). Якщо зважати на об'єкт і мету цього положення, яке має забезпе­
чити ефективний захист прав обвинуваченого (див. згадане рішення, у справі
Артіко, серія А, № 37, с 16, п. 33; див також, mutatis mutandis, рішення у справі
Адольфа від 26 березня 1982 p., серія А, № 49, с 15, п. 30, та рішення у справі
«Санді Тайме» від 26 квітня 1979 p., серія А, № 30, с 30, п. 48), то його французь­
кий варіант заслуговує на більшу довіру. Суд погоджується з Комісією в цьому
питанні. Отже, «особа, обвинувачена в кримінальному правопорушенні», яка не
бажає захищати себе сама, повинна мати змогу скористатися правовою допомо­
гою адвоката, якого вона сама вибрала для свого захисту Якщо ця особа не має
достатніх коштів для оплати допомоги захисника, то вона має право, згідно з
Конвенцією, отримати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтере­
си правосуддя.

А. Відсутність достатніх коштів для оплати правової допомоги

-------------------------------------------- 701 --------------------------------------------

Поиск по сайту: