Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. утворилися ушкодження в заявника, а також що відмова прокурора порушити кримінальну справу щодо згаданих працівників міліції була необґрунтованою

утворилися ушкодження в заявника, а також що відмова прокурора порушити кримінальну справу щодо згаданих працівників міліції була необґрунтованою.

23. Кримінальна справа була направлена до прокуратури Київського району. 10 листопада 2000 р. ця прокуратура звернулася до прокуратури Харківської об­ласті з проханням опротестувати постанову Київського районного суду від 19 жовтня 2000 р. до президії Харківського обласного суду у порядку нагляду. За­явника повідомили про це 26 січня 2001 р.

24. 25 квітня 2001 р. прокуратура Харківської області відхилила це прохання за відсутністю підстав для такого протесту і повернула справу до прокуратури райо­ну. Заявник був повідомлений про це листом від 27 квітня 2001 р.

25. Кримінальне розслідування було розпочате 28 квітня 2001 р. прокурором Київського району, але було припинене постановою від 3 вересня 2001 р. за відсутністю складу злочину. Тим не менше, як стверджував Уряд, між травнем та листопадом 2001 р. слідчий допитав кілька свідків, у тому числі працівників міліції та родичів заявника.

26. За скаргою заявника 29 жовтня 2001 р. прокуратура Харківської області скасувала постанову прокуратури Київського району і передала справу до проку­ратури міста Харкова. Остання в свою чергу 7 листопада 2001 р. передала справу до прокуратури Жовтневого району для подальшого попереднього розслідування.

27.13 листопада 2001 р. прокуратура Жовтневого району розпочала розслідування.

28. У листопаді та грудні 2001 р. були допитані ще кілька свідків та проведені очні ставки.

29. 20 листопада 2001 р. у ході розслідування була призначена судово-медична експертиза.

30. 4 грудня 2001 р. експерт зробила висновок, що в заявника виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що могли виникнути при обставинах, вказаних заявником.

31. 12 грудня 2001 р. була призначена додаткова судово-медична експертиза через неповноту першої.

32. Згідно з позицією Уряду, 25 лютого 2002 р. другий висновок експертів підтвердив, що заявник зазнав легких тілесних ушкоджень до його тримання у Київському районному відділі міліції.

33. За клопотанням адвоката заявника, один з медичних експертів був допита­ний у присутності адвоката 21 травня 2002 р. Того ж дня адвокат звернувся з кло­потанням здійснити повторну судово-медичну експертизу, оскільки, на його по­гляд, другому висновку бракувало будь-якого наукового обґрунтування, а, крім того, він суперечив іншим доказам у справі. І хоча прокурор одержав клопотання адвоката, тим не менше, відповіді на нього адвокат так і не отримав.

34. 28 березня 2002 р. після закінчення додаткового слідства прокуратура Жовтневого району прийняла постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину. (Заявника повідомили про це 16 квітня 2002 p.). Про­курор стверджував, між іншим, що працівники міліції на допитах заперечували звинувачення щодо них та пояснювали скарги заявника тим, що проти нього здійснювалось кримінальне розслідування. Прокурор далі стверджував, що свідчення Т. та О., що підтверджували скарги заявника, не можна брати до уваги, оскільки вони спільно із заявником звинувачувались у злочині. Прокурор також посилався на те, що за висновком судово-медичної експертизи ушкодження мог­ли бути завдані заявнику до того, як він потрапив до районного відділу міліції.

35. 16 квітня та 31 травня 2002 р. заявник та його адвокат.запросили у проку­рора району надати їм доступ до матеріалів справи. Листом від 10 червня 2002 р.

Додатки

прокурор відповів, що матеріали справи були спрямовані до прокуратури області на перевірку.

36. Після кількох скарг заявника та його адвоката до районної, обласної та Генеральної прокуратур прокуратура Харківської області 9 жовтня 2002 р. повідо­мила заявнику, що кримінальна справа стосовно стверджуваного перевищення влади працівниками міліції припинена, але справа щодо завдання легких тілес­них ушкоджень передана для подальшого розслідування.

37. Того ж дня, 9 жовтня 2002 р. прокуратура міста Харкова скасувала постано­ву від 28 березня 2002 р. та надіслала кримінальну справу до прокуратури Жовт­невого району для подальшого розслідування, яка 23 серпня 2002 р. поновила слідство.

38. Через суперечності у висновках попередніх судово-медичних експертиз проведення повторної експертизи було доручене Головному бюро судово-медич­них експертиз у місті Києві.

39. 2 червня 2003 р. прокуратура Жовтневого району одержала висновок експерта від 3 лютого 2003 р., в якому зазначалося, що заявник отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які могли бути отримані за обставин, на які посилається заявник.

40. 25 червня 2003 р. прокуратура Харківської області наказала прокуратурі Жовтневого району завершити слідство якомога раніше.

41. 9 липня 2003 р. прокуратура Жовтневого району своєю постановою припи­нила кримінальне розслідування за відсутністю у діях працівників міліції складу злочину. Вона перекваліфікувала склад злочину на завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень невстановленими особами та передала кримінальну справу для розслідування до Київського районного відділу міліції.

42. Заявник оскаржив цю постанову до Жовтневого районного суду.

43. 15 листопада 2003 р. кримінальне розслідування було зупинене і було
вирішено продовжити оперативні заходи з метою встановити винних осіб.

44. 31 грудня 2003 р. Жовтневий районний суд скасував постанову від 9 липня 2003 р. та передав справу для додаткового розслідування. Суд відзначив, зокрема, що органи розслідування не здійснили необхідних заходів, щоб встановити та до­питати незалежних свідків, враховуючи те, що свідчення заявника та працівників міліції суперечать одне одному.

45. 30 березня 2004 р. прокуратура Жовтневого району ухвалила постанову про припинення кримінальної справи проти працівників міліції, зазначених заявни­ком, та вирішила, що обставини завдання середньої тяжкості тілесних ушкод­жень потребують додаткового розслідування.

46. Розслідування продовжується до цього часу, оскільки винні ще не встановлені.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

1. Конституція України

47. Відповідне положення з Конституції України передбачає:
Стаття 28

«Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому чи такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню....»

2. Кримінально-процесуальний кодекс

48. Стаття 4 Кодексу передбачає, що суд, прокурор або слідчий зобов'язані у
межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку вияв­
лення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення
події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Поиск по сайту: