РІШЕННЯ

Справа «Мельник проти України»

Страсбург, 28 березня 2006 р.

Європейський суд з прав людини виносить таке рішення:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу порушено на підставі заяви проти України, поданої до Суду відпо­відно до ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Кон­венція) громадянином України паном Олександром Васильовичем Мельником (заявник) 14 листопада 2000 р.

2. Заявник, якому було надано юридичну допомогу, був представлений адво­катом, паном Шульгіним, який працює в місті Вінниці (пан В. М. Шульгін є дер­жавним захисником, призначеним Всеукраїнським комітетом з захисту прав лю­дини у Вінницькій області (надалі — Комітет). Пан Шульгін також є членом Спілки юристів України). Український уряд (Уряд) представлено його Уповнова­женим пані Зоряною Бортновською, пізніше — пані Валерією Лутковською.

ФАКТИ

4. Заявник, Олександр Васильович Мельник, є українським громадянином,
який народився 17 травня 1961 р. Наданий момент він відбуває покарання.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

А. Кримінальне провадження проти заявника

5. У грудні 1990 р. М. О. Д. (приватна особа) знайшла пакет макової соломки. М. О. Д. за згоди заявника заховав цей пакет в домі заявника з метою подальшо­го продажу та придбання алкоголю.

6. 28 лютого 2000 р. капітан Вінницького районного підрозділу внутрішніх справ з боротьби з незаконним обігом наркотиків (БНОН) видав рішення про купівлю макової соломки у заявника на підставі інформації, отриманої з нероз-критих джерел. Це рішення було схвалено Вінницьким районним прокурором та головою управління Міністерства внутрішніх справ у Вінниці.

7. В ту саму дату С. І. С (псевдонім агента, що працює під прикриттям) отри­мав вказівки від працівників міліції придбати певну кількість макової соломки. Він також отримав 12 гривень¹ на цю купівлю.

8. В ту саму дату заявник та М. О. Д. були заарештовані за продажем нарко­тиків С І. С Макову соломку вагою 190 грамів було вилучено міліцією разом з міченими купюрами, отриманими заявником від С. І. С Органи міліції підготу­вали резолюції про оперативну закупку, віднайдення, виїмку та зваження речовини та резолюцію про акт огляду покупця. Протоколи було підписано в присутності двох свідків, як того вимагають відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу. Заявник та М. О. Д. не були затримані, їх було звільне­но під підписку про невиїзд.

Додатки

9. 9 та 10 березня 2000 р. слідчий Вінницького слідчого підрозділу районного
відділення Міністерства внутрішніх справ у Вінниці («Підрозділ») допитав двох
свідків (В. В. М. та П. Ю. М.). Ними були двоє працівників міліції БНОН, які ор­
ганізували купівлю і у подальшому заарештували заявника та М. О. Д.

10. 24 березня 2000 р. слідчий підрозділу поінформував заявника про те, що він має право мати захисника. Слідчий послався на статті 21, 44 та 45 Кримінально-процесуального кодексу Заявник заявив, що відмовляється від захисника і що та­ке його рішення не пов'язане з його фінансовою ситуацією.

11. Того ж дня слідчий підрозділу видав постанову про звинувачення заявника у причетності до купівлі, продажу та зберігання наркотичних речовин з наміром продати, що було сплановано групою осіб (ст. 229^і Кримінального кодексу). Слідчий допитував заявника як обвинуваченого.

12. Заявник стверджує, що в ході розслідування він та його родичі вимагали призначити захисника.

13. 25 квітня 2000 р. Вінницький районний суд провів попереднє слухання. Він визнав свою підсудність у даній справі та на вимогу заявника призначив слухан­ня на 22 травня 2000 р. Заявник поінформував суд про те, що він не хотів бути представлений адвокатом під час слухань, бо хотів себе представляти сам. Слу­хання було перенесене на вимогу М. О. Д.

14. 22 травня 2000 р. суд закінчив вивчення справи. Учасниками слухань були прокурор, заявник, М. О. Д., міліціонер-свідок з БНОН (С. В. В.) та Г. А. І., сусід заявника, який був свідком арешту та вилучення грошей працівниками міліції.

15. Протягом слухань суд прийняв рішення заявника про небажання пред­ставництва його інтересів адвокатом у суді. Суд також вирішив розглядати спра­ву за відсутності свідків обвинувачення (П. Ю. М. та В. В. М.), яких належним чином було поінформовано про дату та час слухань, але вони не з'явилися в суді. Суддя також поінформував заявника та його співучасника про те, що визнання провини може бути розглянуто судом як пом'якшуюча обставина.

16. 23 травня 2000 р. під час слухань заявник частково визнав провину в зви­нуваченнях проти нього. Зокрема, він заявив, що вважає себе винним у зберіганні макової соломки. В ході судового розгляду заявник знову відмовився від захисни­ка і заявив про бажання навести власні аргументи з причин, що не пов'язані з його важким матеріальним становищем.

17. Протягом слухань заявник та його співучасник не намагалися оскаржити свідчення та не зробили жодних заяв, за винятком тих, що стосуються визнання ними своєї провини та пом'якшення їх вироку. Того ж дня Вінницький районний суд звинуватив заявника у причетності до купівлі та володінні наркотиками з наміром їх продати, що було сплановано групою осіб (ст. 229^і колишнього Кримінального кодексу). Суд засудив його до п'яти років ув'язнення з конфіскацією власного майна. Зокрема, Вінницький районний суд встановив, що

«...в ході слухань [заявник] частково визнав свою вину...

...в ході попереднього слідства свідки (П. Ю. М.) та (В. В. М.) (офіцери міліції) пояснили, що (С. І. С.) мав придбати (соломку) в будівлі пана Мельника...

Провину відповідача... також доводять інші докази, зокрема акт купівлі, протокол обшуку покупця, протокол купівлі під прикриттям, протокол виїмки, протокол зважування (та) висновок судового експерта (щодо кількості сухого маку)...

...суд вважає, що в діях пана Мельника присутній наступний corpus juris, пе­редбачений ст. 229^і Кримінального кодексу: незаконне придбання (та) володіння з метою продажу, що сплановано групою осіб...».

Поиск по сайту: