Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. 108. Щодо скарг заявника на невідповідне харчування Суд вважає, що сторо­ни погодились, що рівень харчування відповідає встановленим нормам

108. Щодо скарг заявника на невідповідне харчування Суд вважає, що сторо­ни погодились, що рівень харчування відповідає встановленим нормам. Через відсутність доказів протилежного Суд дійшов висновку, що заявник отримував належне харчування. Його їжа надходила посилками від родичів.

109. Беручи до уваги вищезгадані фактори, Суд дійшов висновку, що санітарні умови, в яких утримувався заявник, є незадовільними і вони спричинили погіршення стану здоров'я заявника.

(г) Висновки Суду

ПО. Суд вважає, що в даній справі відсутні ознаки того, що мав місце позитив­ний намір приниження заявника чи намір піддати його поводженню, що суперечить ст. З Конвенції. Проте відсутність подібної мети не виключає порушення статті № З Конвенції (див. рішення у справі Peers v. Greece, № 28524/95, п. 74, ECHR 2001-III). Суд вважає, що умови тримання заявника з 28 вересня 2000 р. до нинішнього часу (більше ніж 5 років) спричинили психічні та фізичні страждання, приниження його людської гідності та пробудження в ньому почуття приниженості.

111. В світлі вищенаведених висновків щодо перенаселення, невідповідного
медичного лікування та незадовільних санітарних умов (параграфи 103,106 та 109
вище) Суд вважає, що тримання заявника протягом всього часу в подібних умо­
вах призвело до поводження, що принижує людську гідність.

112. Відповідно має місце порушення ст. З Конвенції.
В. Відповідність ст. 13 Конвенції

113. Суд зазначає, що ст. 13 Конвенції гарантує доступність на національно­му рівні засобів захисту з метою посилення суті прав та свобод, що містяться у Конвенції, в будь-якій формі, за якої вони можуть бути захищені в національ­ному правовому порядку. Дія ст. 13, отже, полягає в тому, щоб національний засіб захисту відповідав суті «небезпідставної скарги» за Конвенцією та гаран­тував належну допомогу (див. рішення у справі Kudla v. Poland, цитоване вище, п. 157).

114. Межа зобов'язань Договірних Держав за ст. 13 коливається залежно від природи скарги заявника. В будь-якому випадку засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законодав­ством.

115. Беручи до уваги свої попередні висновки щодо вичерпання засобів національного захисту (параграфи 68-74 вище), Суд вважає, що Уряд не проде­монстрував можливість за українським законодавством для заявника скаржитися на умови тримання чи не довів того факту, що засоби захисту, які були йому до­ступні, були ефективними, наприклад, що вони могли попередити порушення права (виникнення чи продовження) чи що вони могли надати відповідне відшкодування.

116. Суд зробив висновок, що мало місце порушення ст. 13 Конвенції стосов­но відсутності ефективного та доступного засобу захисту відповідно до національного права стосовно задоволення скарг заявника на лікування та умови тримання.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТ. 41 КОНВЕНЦІЇ

117. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якшо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише част­кове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справед­ливу сатисфакцію».

А. Шкода

Додатки

118. Заявник вимагав 3 000 000 грн (три мільйони гривень)¹ компенсації матеріальних збитків, що обчислено з вартості посилок, надісланих йому під час утримання. Він також вимагав 483 625 грн² в якості компенсації нематеріальної шкоди, включаючи втрату зарплатні та моральні страждання.

119. Уряд не погодився та зазначив, що ці вимоги надмірні та безпідставні.

120. Суд зазначає, що вочевидь мала місце помилка стосовно вимоги заяв­ника про відшкодування матеріальної шкоди, яку треба читати як 3000 грн³. Проте Суд нагадує, ще раніше було визначено, що заявник отримував відповідне харчування під час утримання (див. параграф 108 вище) і, отже, не було жодних порушень (див. параграфи 109 та 111 вище). Таким чином, Суд відхиляє вимогу заявника про відшкодування матеріальної шкоди (порівняйте рішення у справі «Невмержицький проти України», № 54825/00, п. 142, ECHR 2005-(...) витяги).

121. Щодо відшкодування нематеріальної шкоди Суд нагадав про порушення статей 3 та 13 Конвенції в даній справі. Зважаючи на свою практику та вирішую­чи на засадах справедливості, Суд присуджує заявнику 10000 ЄВРО в цьому ас­пекті (див. рішення у справах Peers v. Greece, № 28524/95, п. 88, ECHR 2001-III, Khokhlich v. Ukraine, № 41707/98, п. 228, від 29 квітня 2003 p.).

В. Судові витрати

122. Заявник, зазначаючи, що його представник отримав 400 ЄВРО за схемою юридичної допомоги Суду, що пішло на покриття витрат на кореспонденцію та підготовку зауважень, вимагає додаткових сум для винагороди адвокату.

123. Уряд не погодився.

124. Суд зазначає, що безсумнівно заявник витратився на юридичні формаль­ності і поніс певні витрати на суму більшу, ніж допомога, яку він отримав. Зва­живши на наявну інформацію та вирішивши на засадах справедливості, Суд при­значає заявнику додаткових 500 ЄВРО на витрати.

С Відсотки в разі несвоєчасної сплати

125. Суд вважає, що пеня, яка нараховуватиметься у разі несвоєчасної сплати,
дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс
три відсотки.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує скарги заявника за статтями 3 та 13 Конвенції прийнятними та решту заяви неприйнятною;

2. Постановляє, що у цій справі було порушення ст. З Конвенції;

3. Постановляє, що у цій справі було порушення ст. 13 Конвенції;

4. Вирішує, що:

а) протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції, держава-відповідач повинна виплатити заявникові на­ступні суми, що мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача на день виплати:

і) 10 000 ЄВРО (десять тисяч ЄВРО) відшкодування нематеріальної шкоди;

іі) 500 ЄВРО (п'ятсот ЄВРО) відшкодування витрат;

ііі) будь-які податки, що можуть бути нараховані на зазначені вище суми;

¹ 488 335 євро.

² 787 23,6 євро.

³ 488,34 євро.

Поиск по сайту: