Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або поз­бавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відно­син з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Стаття 5. У разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у випад­ках, передбачених пунктами 1, 2, 3 і 4 статті 3 цього Закону, у встановленому зако­нодавством порядку переходить до його спадкоємців.

Стаття 6. Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним за­судженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (по­саді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, а також наявність інших передбачених законом підстав, шо перешкоджають поновленню на роботі (посаді) — йому має бути надано держав­ною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається гро­мадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним ви­роком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з ро­боти (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На вимог, громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний термін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним.

Стаття 7. Термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відсторонен- І ням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до ] стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.

Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працю­вали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зараху­ванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті, враховується при на­данні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуван­ню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місяч­них ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років.

Стаття 8. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах періоди, зазна­чені в частині першій статті 7 цього Закону, на вибір громадянина, який звернувся за пенсією, прирівнюються до роботи, яка передувала незаконному засудженню чж незаконному притягненню до кримінальної відповідальності або яку він мав після звільнення від кримінальної відповідальності чи після відбування покарання.

Стаття 9. Місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звер­нення повертають громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, жиле приміщення, яке він зай­мав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, протягом шести місяців з звернення громадянина позачергово надають йому в тому ж населеному п рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім'ї та діючих норм жилої площі.

Додатки

Стаття 10. Якщо громадянин у зв'язку з незаконним засудженням був позбав­лений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлю­ються звання і повертаються нагороди.

Стаття 11. У разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відпо­відно до статті 2 цього Закону орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобо­в'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

У разі постановления виправдувального вироку, закриття кримінальної спра­ви за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недове­деністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання особи в місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.

Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до криміналь­ної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під вар­ту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 12. Розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 ст. З цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав спра­ву, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ух­валу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційно­му порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду — до суду вищої інстанції в апе­ляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права зверну­тись із скаргою до відповідного прокурора.

Стаття 13. Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадя­нина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що прий­мається згідно з ч. 1 ст. 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в ме­жах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заро­бітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Стаття 14. Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завда­ної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу дізнання, досудового слідства чи проку­ратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Стаття 15. Поновлення службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав та відшкодування іншої шкоди, завданої військовослужбовцю Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших війсь­кових формувань, створюваних відповідно до законодавства України, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, про­вадиться за правилами, встановленими цим Законом.

Поиск по сайту: