Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. зі змінами, внесеними до КПК Законом від 21 червня 2001 p., протягом зазначе­ного року в деяких судах мали місце порушення строків розгляду справ з такої

зі змінами, внесеними до КПК Законом від 21 червня 2001 p., протягом зазначе­ного року в деяких судах мали місце порушення строків розгляду справ з такої об'єктивної причини, як заявления прокурором клопотання про відкладення справи для зміни обвинувачення підсудному (ч. 1 ст. 277 КПК) та для надання ос­танньому, його захиснику і законному представнику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення (ч. 5 ст. 277 КПК).

Упродовж багатьох років залишається невирішеною проблема призначення захисника відповідно до ст. 45 та ч. З ст. 47 КПК. Судді поставлені перед не­обхідністю шукати не зайнятих в інших справах адвокатів, що вимагає значної за­трати часу й затягує призначення справ до розгляду, тим більше, що захисники відмовляються від участі у справах за призначенням через недосконалість існую­чого механізму оплати їхньої праці (через тривалий час, лише після розгляду справи) і відсутність коштів, які суди не одержують протягом ряду років. Спос­терігаються значні перерви в розгляді багатьох кримінальних справ через неявку захисників підсудних — адвокатів.

Велика кількість судових слухань переноситься через зайнятість захисників в інших судових процесах. У більшості ж випадків, як повідомив, зокрема, Апе­ляційний суд м. Києва, захисники не з'являються у судові засідання без поважиш причин (не надаючи будь-яких документів на підтвердження останніх) та без по­передження суду про неявку. У зв'язку з цим судді пропонували доповнити чин­не законодавство нормами про відповідальність захисників у таких випадках У разі, коли адвокат своєчасно не повідомив суд про неможливість участі в судо­вому засіданні або не з'явився з неповажних причин, суд виносить окреме подан­ня на адресу об'єднання адвокатів для вжиття заходів щодо цього працівника. Однак нерідко суди не з'ясовують причин неявки захисників та не повідомляють про неї адвокатські об'єднання для відповідного реагування.

У пункті 7 ст. 129 Конституції як одну з основних засад судочинства передба­чено гласність судового процесу, а також його повне фіксування технічними за­собами. Згідно зі ст. 87 ^і КПК повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи в судах та за ініціативою суду. Здійснює повне фіксування судового процесу секретар судового засідання або піл його керівництвом — інший працівник суду. Виконання цієї вимоги закону дає можливість більш повно й об'єктивно фіксувати судовий процес. Проте суди практично не забезпечені технічними засобами фіксування судових процесів.

Викладене дає підстави для висновку про те, що виконавча влада держави дов­гий час нехтує потребами судів України у виділенні коштів на придбання технічних засобів для фіксування судового процесу. Як наслідок, суди не можуть задовольнити законні вимоги учасників процесу про повне його фіксування, шо тягне за собою скасування рішень, прийнятих по першій інстанції, та зводить нанівець перегляд судових справ у апеляційному порядку. Відсутність у судах за­значених технічних засобів дає можливість підсудним та їх адвокатам затягувати розгляд кримінальної справи, тобто фактично блокувати прийняття остаточного рішення, або в разі незадоволення їхньої вимоги добиватися скасування поста­новленого вироку чи іншого рішення у кримінальній справі.

Такий стан справ вимагає від держави вжити термінових заходів до надання Державним казначейством України коштів на придбання звукозаписуючої апара­тури, що дасть судам можливість забезпечити права підсудних шляхом задоволен­ня їхньої вимоги про повне фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів. До затримки розгляду справ призводить і пошук судом перекладачів, які

Додатки

залучаються до судового процесу. Для оплати праці цих фахівців у судів не має коштів. Із цієї причини суди вимушені відкладати розгляд справи і забезпечувати вимоги підсудних, особливо іноземців, щодо надання послуг перекладачів.

Упродовж багатьох років в апеляційних судах існує проблема створення по­вноважного, складу суду за участю народних засідателів. Відповідно до вимог ст. 17 КПК, кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено пока­рання у вигляді позбавлення волі, розглядаються судом першої інстанції у складі двох суддів і трьох народних засідателів. Проте останні під різними приводами відмовляються брати участь у судових процесах, тому що така їх праця не опла­чується ні судами, ні за місцем роботи. Часто судді апеляційних судів за свої осо­бисті кошти оплачують проїзд народних засідателів (які в переважній більшості є пенсіонерами) до суду та інші витрати останніх, пов'язані з участю у слуханні справи. Через неявку народних засідателів відкладалася майже кожна друга спра­ва, яку треба було розглядати колегіально.

Згідно зі ст. 259 КПК у справі, для розгляду якої судом необхідний тривалий час, може бути викликаний запасний народний засідатель, який перебуває в залі судового засідання з початку розгляду справи і в разі вибуття народного засідате­ля зі складу суду замінює його. Але за такого становища, коли неможливо знайти народних засідателів до складу суду, про запасного народного засідателя зали­шається тільки мріяти. Тому в разі неявки народних засідателів у судове засідан­ня такі справи дуже довго розглядаються судом. Очевидно, що без грошових виплат держави народним засідателям не обійтися. Верховний Суд України звер­тався до Міністерства юстиції і Кабінету Міністрів України з проханням розгля­нути цю проблему, але вона й досі залишається актуальною.

Несвоєчасний судовий розгляд кримінальних справ зумовлюється й іншими не залежними від судів причинами. Зокрема, розширення юрисдикції судів при­звело до збільшення надходження до судів справ усіх категорій. Значний обсяг складних, багатоепізодних, великих за обсягом кримінальних справ, складна криміногенна ситуація в Україні, неналежне забезпечення суддів новим законо­давством та необхідними нормативно-правовими матеріалами Міністерством

юстиції України також негативно відображаються на роботі судів.

* * *

Узагальнюючи наведене, можна дійти висновку, що тяганина при розгляді кримінальних справ у судах допускається здебільшого з причин, що не залежать від суддів, які в основному додержуються норм кримінально-процесуального за­конодавства, що регламентує судовий розгляд справ. Передусім, це недостатнє фінансування, неналежне матеріально-технічне та кадрове забезпечення судів, відсутність у більшості з них належних умов для здійснення правосуддя, неякісне проведення досудового слідства та дізнання, велике навантаження на суддів, складність справ, недоставка або несвоєчасна доставка в судове засідання на ви­могу суддів конвойними підрозділами внутрішніх справ підсудних, які тримають­ся під вартою, або несвоєчасне виконання органами міліції ухвал (постанов) судів (суддів) про примусовий привід свідків, підсудних, потерпілих тощо.

Зазначені та інші об'єктивні фактори дуже негативно позначаються на опера­тивності правосуддя, у багатьох випадках зводячи нанівець намагання суддів своєчасно розглянути справу та ухвалити в ній остаточне рішення. Судам нале­жить більш принципово реагувати згідно з чинним законодавством на кожний эакт невиконання їх вимог щодо забезпечення органами виконавчої влади на­лежних умов для здійснення судочинства. Разом з тим нерідко тяганина при роз­гляді справ породжується з вини самих суддів, які неналежно виконують свої

Поиск по сайту: