Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. звернувся до стамбульської префектури з проханням закрити справу за недо­статністю доказів для висунення обвинувачення

звернувся до стамбульської префектури з проханням закрити справу за недо­статністю доказів для висунення обвинувачення.

24. Того самого дня префект Стамбула надав свою згоду і, таким чином, спра­ву було закрито. Рішення щодо закриття справи до відома заявника доведено не було.

25. Після того як заявник звернувся зі скаргою до Комісії, його адвокат отри­мав копію рішення про закриття справи і листом від 6 листопада 1998 р. подав її Суду

D. Провадження у справі проти заявника

26. 4 березня 1993 р. прокурор при суді державної безпеки висунув проти заяв­ника обвинувачення в тому, що він є одним із засновників і керівників збройно­го бандформування, що мало на меті повалення конституційного ладу та підрив національної єдності, а також обвинувачення у спробі вчинити бомбовий терори­стичний акт і збройне пограбування від імені TKP/B-SHB. Він вимагав засуджен­ня заявника за § 1 ст. 168 Кримінального кодексу.

27. Під час слухання в суді державної безпеки адвокат заявника послався на те. що єдині доводи, подані прокуратурою на підтримку обвинувачення, являли со­бою свідчення інших співобвинувачених, отримані поліцією шляхом примусу Він звернув увагу на те, що ці співобвинувачені особи відмовилися від свідчень, даних ними у поліції, коли вони постали перед магістратом. Крім того, він зазна­чив, що тривалий строк тримання під вартою та відсутність адвокатської допомо­ги впродовж цього періоду дали співробітникам поліції змогу допитувати його клієнта, як і інших обвинувачених, із застосуванням тортур.

Що стосується заявника, який відкидає висунуті проти нього обвинувачення, то він категорично заперечує зафіксовані у протоколах свідчення, отримані поліцією під час тримання його під вартою, стверджуючи, що до цих свідчень його було примушено катуванням. Погоджуючись, у свою чергу, зі змістом про­токолу арешту (див. вище пункт 11), він заявив, що поліція застосувала силу з ме­тою його затримання. Крім того, заявник визнав той факт, що він мав при соб: фальшиві документи, оскільки не відбув служби в армії.

28. Стамбульський суд державної безпеки, у складі двох цивільних суддів та
одного військового судді у званні полковника, виніс своє рішення 26 травня
1994 р. Цей суд визнав п. Алтая винним в інкримінованих йому діяннях, які він
вчинив від імені збройного руху TKP/B-SHB з метою повалення конституційно­
го ладу. Заявника було засуджено до смертної кари, заміненої довічним ув'яз­
ненням, за ст. 146 Кримінального кодексу, згідно з якою будь-яка спроба
повалення конституційного ладу і підриву національної єдності вважається
злочином.

Оцінюючи докази, суд державної безпеки констатував, що обвинувачений відмовився підписувати свідчення, дані ним під час перебування під вартою. Ви­никає висновок, що з того моменту, коли підпис заявника перестав фігурувати пії свідченнями, ці свідчення не мали юридичної сили. З цього випливає, що судо­вий висновок щодо винуватості побудовано саме на свідченнях інших співобви­нувачених та на основі протоколу арешту заявника, з посиланням на той факт, що останній мав при собі фальшиві документи.

29. Рішенням від 2 червня 1995 p., проголошеним 14 червня того самого року»
касаційний суд затвердив судове рішення від 26 травня 1994 p., вважаючи, що мо­
тиви його винесення відповідали вимогам закону та процесуальним нормам.

Поиск по сайту: