Додатки. з національним правом, Суд може й повинен використати повноваження щодо розгляду того, чи дотримано закону

з національним правом, Суд може й повинен використати повноваження щодо розгляду того, чи дотримано закону.

42. Період тримання в принципі буде законним, якщо воно було здійснене відповідно до судового вироку. Наступне встановлення того, що суд за національним правом зробив помилку у винесенні вироку, не обов'язково ретроспективно вплине на чинність періоду тримання, що тлумачиться. На цих підставах органи Страсбурга послідовно відмовлялися підтримувати заяви від осіб, звинувачених у кримінальних злочинах, які скаржилися, що їхні засудження чи вироки були встановлені апе­ляційними судами як такі, що ґрунтувалися на помилках факту чи права».

89. Суд зазначає, що п'ятиденне тримання відбулося відповідно до наказу судді, який у принципі був уповноваженим на прийняття рішення з цього питан­ня. Субстантивна коректність цього наказу загалом підпадає під розгляд Судом, як випливає із прецеденту, цитованого вище. Проте ця справа відрізняється від справ, де оскаржувані рішення приймалися владними органами, відповідно до процедури, передбаченої законом. У поточній справі суддя використав свої повноваження всупереч процесуальним гарантіям, передбаченим конвенцією. Таким чином, видання наказу про арешт після цього не узгоджувалося із загаль­ним захистом від спірності, гарантованої ст. 5 Конвенції.

90. З цього випливає, що § 1 ст. 5 Конвенції щодо п'ятиденного тримання за­
явниці було порушено.

В. Право на справедливий суд

1. Застосовуваність § 1 ст. 6 Конвенції

91. Хоча застосовуваність § 1 ст. 6 Конвенції до адміністративних процедур не дискутується, Суд вважає за необхідне розглянути це питання за власною ініціативою* 3 причин, викладених нижче, він вважає, що ці процедури включа­ли визначення кримінального обвинувачення проти заявниці.

92. Суд зазначає: аби визначити, чи порушення можна кваліфікувати як кримінальне для цілей Конвенції, найперше треба переконатися, чи підпадає вказане порушення під кримінальне право у правовій системі держави-відповіда-ча. Далі має бути розглянута сама природа порушення та ступінь жорстокості по­карання (див. рішення у справах «Oeztuerk v. Germany» від 21.02.84, серія А, № 73, стор. 18, § 50 та «Demicoli v. Malta» від 27.08.91, серія А, № 210, стор. 15-17, §§31-34).

93. Суд раніше вивчав сфери, визначені в певних правових системах як адміністративні, і встановив, що вони охоплюють деякі злочини, які є криміна­льними за своєю природою, але досить прості, аби розглядатися в кримінально­му праві та процедурі (див. рішення у справі «Palaoro v. Austria» від 23.10.95, серія А, № 329-В, стор. 38, §§ 33—35). Те ж саме ми бачимо і в російській системі.

94. Суд також вказує, що позбавлення волі, застосоване як покарання за пору­шення, належить до кримінальної сфери доти, доки за природою, тривалістю та способом виконання воно не є відчутно шкідливим (див. рішення у справах «Engel and others v. the Netherlands» від 08.06.76, серія А, № 22, §§ 82—83 та «Ezeh and Connors v. the United Kingdom» [GC], №№ 39665/98 та 40086/98, §§ 69-130, ECHR 2003-X). У поточній справі заявницю позбавили волі на п'ять днів і трима­ли під вартою у в'язниці впродовж цього терміну покарання. Нарешті, мета засто­сованого до заявниці заходу є чисто каральна.

95. Ці міркування є достатніми для встановлення того, що порушення, в яко­му звинуватили заявницю, могло кваліфікуватися як кримінальне для цілей Конвенції. З цього випливає, що воно підпадає під ст. 6 Конвенції.

2. Чи був суд над заявницею справедливим

Поиск по сайту: