Додатки. відповідно до користі їх довірителів; 3) видача присяжним повіреним свідоцтв про те, що вони не піддаються осуду ради; 4) призначення повірених за чергою для

відповідно до користі їх довірителів; 3) видача присяжним повіреним свідоцтв про те, що вони не піддаються осуду ради; 4) призначення повірених за чергою для безкоштовного ведення справ осіб, що користуються на суді правом бідності;

5) призначення, за чергою, повірених для клопотання в справах осіб, які звернулися до ради з проханням про призначення їм таких; 6) визначення кількості винагороди повіреному за таксою у випадку незгоди з цієї причини між нимі позовником і коли не укладено між ними письмової угоди; 7) розподіл між присяжними повіреними процентного збору, встановленого 398 статтею цього Установлення; 8) визначення стягнень на повірених як за власним розсудом, так і за скаргами, що надходять до ради.

Стаття 368. Рада присяжних повірених має право своєю силою карати їх за порушення прийнятих ними на себе обов'язків: 1) попередженнями; 2) доганами;

3) забороною виконувати обов'язки повіреного протягом визначеного радою строку, проте не більше одного року, 4) виключенням з числа присяжних повірених: 6) відданням до кримінального суду у випадках особливо важливих.

Стаття 369. Присяжний повірений, який двічі карався забороною виконувати тимчасово обов'язки повіреного, у випадку нової вини, яку рада визнає такою, що заслуговує такого ж стягнення, виключається радою з числа повірених.

Стаття 370. Про постанови ради щодо стягнення з присяжних повірених або звільнення від такого повідомляється Прокуророві того місця, де знаходиться рада.

Стаття 371. Жодне з названих у 388 статті стягнень не може бути накладене ра­дою без попередньої вимоги від обвинуваченого пояснень, у визначений радою

термін.

Стаття 372. У випадку неподання пояснення або неявки обвинуваченого у призначений термін без поважних причин, рада виносить постанову на підставі наявних у неї відомостей і відомих їй обставин.

Стаття 373. Визнання поважними причини неявки присяжного повіреного

або неподача належного пояснення раді залежить від розсуду самої ради.

Стаття 374. Стягнення, накладене радою на присяжного повіреного, або вип-равдання його радою, не позбавляють приватну особу права домагатися від того повіреного винагороди збитків у судових місцях.

Стаття 375. Жодна постанова ради присяжних повірених не може мати сили, коли в ній брали участь менше половини членів ради. При рівності голосів, голос голови дає перевагу тій думці, яка ним прийнята; але стягнення, перелічені в 3—5 пунктах 368 статті цього Установлення, можуть бути визначені радою тільки більшістю двох третин голосів.

Стаття 376. На всі постанови ради, крім оголошення, попередження або догани, можуть подаватися скарги до судової палати в двотижневий термін від часу оголошення цих постанов. Протести прокурорів допускаються в той же термін тільки проти постанов, названих вище, у статті 370.

Стаття 377. Ухвали палати по цих скаргах і протестах (ст. 376) є остаточними.

Стаття 378. Там, де немає ради присяжних повірених або її відділення, там праза і обов'язки її належать місцевому окружному судові.

Відділ третій. Про права, обов'язки і відповідальність присяжних повірених

Стаття 379. Бажаючий поступити в число присяжних повірених повинен по­дати про це заяву до ради цих повірених, пояснивши у заяві: в якому місті він обирає для себе місце проживання, а також що для прийняття його в ролі присяжного повіреного немає жодної з цих перепон, які перелічені в 355 статті цього Установлення, з тим, що якщо згодом виявиться протилежне, то він підлягає не тільки виключенню з числа присяжних повірених, але і відданню до суду. До за-

Поиск по сайту: